Ухвала суду № 83472522, 05.08.2019, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

______________

2/381/1196/19

381/2821/19

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

05 серпня 2019 року м. Фастів Київської області

Суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Ковалевська Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви адвоката Кілічави Т.М., що діє в інтересах ОСОБА_1 до Публічого акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» про захист прав споживача, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача – адвокат Кілічава Т.М. звернулась до Фастівського міськрайонного суду з позовом до Публічого акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» про захист прав споживача.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд перевіряє чи подана вона з додержанням норм чинного законодавства, а саме статей 175-177 ЦПК України.

Відповідно до ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

А згідно ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що адвокатом Кілічавою Т.М. не вірно визначено процесуальний статус учасників справи.

Відповідно до ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зокрема: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що заявник зазначає Банк «Київська Русь» як заінтересовану особу та посилається на Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019, при цьому відсутні відомості про набрання постановою чинності, оскільки вона може бути оскаржена до Касаційної інстанції.

В разі, якщо зазначена постанова набрала чинності, то заявнику необхідно підтвердити функціонування ПАТ «Банк Київська Русь» в якості діючої банківської установи.

В разі, якщо дана постанова не набрала законної сили, то стороною, яка має відповідати за даним позовом є інша юридична особа- Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що звертаючись з позовною заявою до Фастівського міськрайонного суду Київської області Сабуняк С.Є., в особі представника - адвоката Кілічави Т.М. посилається як на підставу звільнення від сплати судового збору на положення Закону України «Про захист прав споживачів». Системний аналіз положень Закону України «Про захист прав споживачів» доводить, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач вказує обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», не зазначає про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Пунктом 23 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Тобто, позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

Таким чином, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду у відповідності до вимог статті 175 ЦПК України, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»)

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У вказаному законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації споживачеві один про одного та щодо умов договору: про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, винагороди товариства, порядок розподілу товару, тощо. А у разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону. Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин. Після укладання договору між сторонами виникають інші правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись.

Адвокат Кілічава Т.М., звертаючись до суду посилається на положення Закону України «Про захист прав споживачів», як на підставу звільнення від сплати судового збору, при цьому просить стягнути кошти за договором, не зазначаючи яким чином порушуються його права як споживача за вказаними договорами.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є визнання недійсним договору купівлі-продажу права вимоги за кредитним договором, що укладений між відповідачами, у зв`язку з чим потребують уточнень обґрунтування позивача з приводу застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про захист прав споживачів» та звільнення від сплати судового збору.

Не усунення зазначених недоліків змісту позову, ставить під сумнів також і вирішення питання застосування та визначення правил підсудності даного спору.

Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави. Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).

Відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Відповідно до ч. 12 ст. 187 ЦПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Відповідно до ч. 13 ст. 187 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Враховуючи вищевикладене позовна заява відповідно до ч.11 статті 187 ЦПК України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків.

Роз`яснити позивачу, що невиконання вимог ухвали суду у встановлений строк є підставою вважати позовну заяву неподаною та такою, що підлягає поверненню позивачеві.

Керуючись ст.175, 177, 185,187, ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву адвоката Кілічави Т.М., що діє в інтересах ОСОБА_1 до Публічого акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» про захист прав споживача - залишити без руху.

Встановити термін для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

Роз`яснити, що при невиконанні вимог даної ухвали у встановлений строк, позовна заява бути вважатися неподаною і повернута позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Л.М.Ковалевська