Ухвала суду № 83472077, 06.08.2019, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/2726/18

Провадження № 1-кс/591/3381/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2019 року м. Суми

Слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми Янголь Є.В., за участю секретаря Бузової Т.І., прокурора Шерстюк А.О., захисників Чуяшенка Д.О. та Шестова А.В., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СУ ГУНП в Сумській обл. Скварча С.І. про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 , а також клопотання захисника Чуяшенка Д.О. про зміну запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням, узгодженим з прокурором, про продовження підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке мотивував тим, що ним проводиться досудове розслідування зазначеного кримінального провадження зокрема за підозрою останнього у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146 та ч.2 ст. 187 КК України, строк тримання під вартою підозрюваного завершується а ризики, які існували при застосуванні запобіжного заходу до останнього, не зменшилися, однак у даному кримінальному провадженні необхідно виконати ряд слідчих дій. В клопотанні зазначає, що ОСОБА_1 обгрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого корисливого злочину, обізнаний про місце проживання та склад сім`ї потерпілого, співучасники злочину перебувають у розшуку, сам ОСОБА_1 проживає на території прикордонної області, не встановлено місце знаходження транспортних засобів, водійського посвідчення на ім`я ОСОБА_3 , ключів від автомобіля, а тому останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити або спотворити речові докази у кримінальному провадженні, незаконно впливати на потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. З врахуванням всіх обставин справи вважає, що більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою не забезпечить існуючих ризиків.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з мотивів, наведених в ньому, вважає, що підстави для зміни запобіжного заходу відсутні. Крім того зазначив, що клопотання захисника про зміну запобіжного заходу підлягає залишенню без розгляду на підставі ч.5 ст. 201 КПК України, оскільки до ОСОБА_1 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою згідно ухвали Сумського апеляційного суду 10.07.2019 та клопотання подане раніше 30 днів з дня постановлення цієї ухвали а в клопотанні не зазначені нові обставини.

Захисник Чуяшенко Д.О. заперечив проти клопотання, вважає, що стороною обвинувачення не доведено наявність вагомих доказів вчинення злочину його підзахисним, наявність ризиків та неможливість застосування біль м`якого запобіжного заходу. Звернувся з клопотанням про зміну запобіжного заходу на домашній арешт в певний період доби, яке мотивував тим, що відсутні будь-які докази незаконного впливу його підзахисного ОСОБА_1 на хід досудового розслідування, останній має виключно позитивну репутацію та міцні соціальні зв`язки, має постійне місце проживання в м. Суми, зокрема після застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у виді тримання під вартою його батьки уклали договір оренди квартири.

Захисник Шестов А.В. висловив позицію, аналогічну позиції захисника Чуяшенка Д.О.

Підозрюваний підтримав позицію захисників.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши надані до клопотання матеріали, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено що в провадженні СУ ГУНП в Сумській області знаходиться кримінальне провадження № 12018200190000139 зокрема за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146 та ч. 2 ст. 187 КК України, а саме у тому, що він, діючи за попередньою змовою групою осіб, 25.04.2018, близько 07:20 год., перебуваючи поряд із будинком № 9 по пр-ту Миру в м. Кролевець, з метою заволодіння грошима здійснив напад на потерпілого ОСОБА_3 та незаконно позбавив його волі.

Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 07.06.2019 відносно ОСОБА_1 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Сумського апеляційного суду від 10.07.2019 зазначена вище ухвала слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 07.06.2019 була скасована та відносно ОСОБА_1 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави до 24:00 год. 04.08.2019.

Вказані вище обставини визнаються сторонами кримінального провадження.

Строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 3-х місяців, тобто до 04.09.2019.

Під час розгляду клопотання суд повинен встановити, чи доводять надані стороною провадження докази обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання заявленим ризикам (ч. 1 ст. 194 КПК України). Також суд повинен встановити, чи заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин. Про це наголошується в рішенні Європейського суду з прав людини від 13 серпня 1990 року по справі «Фокс та інші проти Сполученого Королівства».

На думку слідчого судді, слідчим та прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, що підтверджується наданими суду матеріалами кримінального провадження (а.с.34-67), з яких вбачається наявність достатньої інформації щодо наведених обставин.

Доведеним слід вважати наявність ризиків, передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_1 обізнаний про місце проживання потерпілого та у кримінальному провадженні не встановлено місце знаходження всіх речових доказів у кримінальному провадженні.

З протоколу допиту потерпілого вбачається, що потерпілий навряд чи зможе впізнати нападників. Після застосування запобіжного заходу судом апеляційної інстанції досудове розслідування здійснюється певний час однак будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 намагався чи має намір вплинути на потерпілого, стороною обвинувачення не надано. Вказаний ризик з огляду на покази потерпілого малоймовірний та переважно грунтується на припущенні. Також під час здійснення досудового розслідування так і не було здобуто доказів того, що ОСОБА_1 намагався чи має намір знищити речові докази.

Проаналізувавши зазначені ризики суд вважає, що їх можливо забезпечити шляхом застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням засобів електронного контролю, що забезпечить перебування підозрюваного в певному місці проживання, контроль за його пересуванням та неможливість впливати на потерпілого чи знищити речові докази.

Наявність інших ризиків прокурором не було доведено в судовому засіданні, оскільки в їх обгрунтування не надано жодних доказів.

Можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином фактично обгрунтовується лише тим, що ОСОБА_1 проживає в іншій області та слідство не зможе контролювати його поведінку, також це ускладнить явку до слідчого. Вказаний ризик грунтується на припущенні та крім того стороною захисту надано копію договору оренди житла, яким підтверджується наявність місця проживання ОСОБА_1 в м. Суми.

Щодо існування ризику переховуватися від суду слід зазначити наступне. Так, при застосуванні відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою згідно ухвали суду апеляційної від 10.07.2019 ризик переховування від слідства не був підставою для застосування запобіжного заходу, слідчий також при зверненні з клопотанням про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 не зазначав в клопотанні про існування такого ризику.

Тобто слідчий в клопотанні зазначає про ризик переховування від слідства як про новий ризик, який виник під час перебування ОСОБА_1 під вартою. Вказаний ризик слідчий обгрунтовує лише тим, що інші підозрювані у вказаному кримінальному провадженні перебувають у розшуку.

Проаналізувавши надані матеріали суд вважає, що стороною обвинувачення не надано доказів того, що під час перебування ОСОБА_1 під вартою змінилися обставини, які б давали підстави для існування ризику переховування від слідства, факт оголошення в розшук інших осіб не може бути доказом ризику переховування від слідства ОСОБА_1 .

Тому ризик переховування від слідства є недоведеним.

Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

У справі «Маккей проти Об`єднаного Королівства» ЄСПЛ зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.

ЄСПЛ під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.

Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.

Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов`язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Так, відповідно до п. 54 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Зенцов і інші проти Російської Федерації» до визнання винним обвинувачений повинен вважатися невинним, і мета даного положення, по суті, вимагає попереднього звільнення, якщо тривале утримання під вартою більш не являється обґрунтованим.

Особа, обвинувачувана у вчиненні злочину, має бути завжди звільнена до суду, за винятком випадків, коли Держава може довести, що існують «істотні і достатні» причини для обґрунтування безперервного утримання під вартою».

Згідно з п. 88 рішення Європейського суду з прав людини від 05 лютого 2013 року у справі «Мхітарян проти Російської Федерації» на національній владі лежить обов`язок встановити існування конкретних фактів, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою. Перекладання на затриману особу тягаря доведення цих аргументів рівносильно скасуванню правила статті 5 Конвенції, яка оголошує взяття під варту винятком з права на свободу, яке допустимо тільки в суворо визначених обставинах.

Національні судові органи повинні розглядати всі факти, які свідчать за і проти наявності суспільного інтересу, що виправдовує, з належним урахуванням принципу презумпції невинуватості, відступ від принципу поваги свободи особистості, і викладати їх в своїх рішеннях про відмову в задоволенні клопотань про звільнення осіб з під варти.

Не може продовження терміну утримання обвинуваченого під вартою бути застосовано і з тієї причини, що у справі, на думку обвинувачення, очікується призначення покарання у вигляді позбавлення свободи - рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії», «Ілійков проти Болгарії», «Летіли проти Франції», «Худойоров проти Росії», «Рохліна проти Росії».

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ викладена у п. 60 рішення від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що такий ризик маловірогідний і необхідність в утриманні особи під вартою відсутня (рішення «Панченко проти Росії»).

У справі «Єлоєв проти України» від 06 листопада 2008 року, відповідно до якого зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою.

До того ж такі підстави мають бути чітко вказані національними судами.

Зазначена правова позиція також викладена в рішеннях Європейського суду з прав людини по справах «Яблонський проти Польщі», «Іловецький проти Польщі».

Як вбачається з матеріалів клопотання відсутні докази про те, що підозрюваний мав намір ухилитися від слідства чи вчиняв будь-які дії з метою вплинути на хід досудового розслідування.

Також на думку суду, враховуючи вимоги п.1 ч.1 ст. 178 КПК України, стороною обвинувачення не надано істотно вагомих доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.

В зв`язку з цим слідчий суддя доходить висновку, що прокурором не доведено, що застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є найбільш доцільним запобіжним заходом.

Тому, враховуючи обставини справи, особу підозрюваного, який за місцем проходження служби та за місцем проживання характеризується виключно позитивно, слідчий суддя доходить висновку про зміни відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, так як більш м`який запобіжний захід на думку суду не забезпечить існуючих ризиків.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183-184, 193-197 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Сумській обл. Скварча С.І. та захисника Чуяшенка Д.О. задовольнити частково.

Змінити відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши йому цілодобово без дозволу слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, залишати житло за адресою АДРЕСА_1 з покладенням обов`язків:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- утримуватися від спілкування з підозрюваними ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , потерпілим ОСОБА_7 ;

- повідомляти слідчого , прокурора, суд про зміну місця проживання та роботи;

- здати на зберігання слідчому паспорт для виїзду за кордон;

- носити електронний засіб контролю.

Підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно звільнити з під варти в залі суду.

Встановити строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу та покладення на підозрюваного обов`язків до 03 вересня 2019 року включно.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, який здійснює досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення, а особами, що перебувають під вартою - з моменту отримання копії ухвали.

Слідчий суддя Є.В. Янголь