Ухвала суду № 83468205, 05.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

05 серпня 2019 року м. Київ № 640/14239/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кузьменко А.І., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1

до Старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії старшого державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Гусєвої Я.А. щодо складання розрахунку заборгованості від 19 червня 2019 року за аліментами у виконавчому провадженні №41308876 та видачі довідки від 19 червня 2019 року про неотримання аліментів;

визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Гусєвої Я.А. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 19 червня 2019 року;

визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Гусєвої Я.А. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 19 червня 2019 року;

визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Гусєвої Я.А. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання від 19 червня 2019 року;

визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Гусєвої Я.А. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування зброєю від 19 червня 2019 року;

визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Гусєвої Я.А. про арешт коштів боржника від 19 червня 2019 року;

визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Гусєвої Я.А. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 26 червня 2019 року;

визнати протиправним та скасувати повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного державного реєстру боржників від 19 червня 2019 року;

зобов`язати старшого державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Гусєву Я.А. виключити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру боржників.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

У відповідності до частини 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

При цьому, частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Так, статтею 447 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини 1 статті 448 Цивільного процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Тобто, діючим законодавством України передбачено можливість оскарження сторонами, іншими учасниками та особами рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання судового рішення саме до суду, який видав виконавчий документ.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні №41308876, відкритому з примусового виконання виконавчого листа виданого Солом`янським районним судом міста Києва 16 грудня 2013 року №2-3163/13 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі ? частини від усіх видів заробітку, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 25 квітня 2013 року по 08 липня 2023 року .

Аналізуючи наведені вище вимоги діючого законодавства України, суд дійшов висновку, що за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 має звертатися до Солом`янського районного суду міста Києва, тобто до суду, який видав виконавчий документ.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі "Занд проти Австрії" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

З аналізу наведених вище норм слідує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від основного принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини 1 статті 6 вищезгаданої Конвенції.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

За таких підстав та з урахуванням того, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не віднесені до юрисдикції Окружного адміністративного суду міста Києва, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачеві, що останній має право звернутися з вказаним позовом до Солом`янського районного суду міста Києва, тобто до суду, який видав виконавчий лист.

Керуючись статтями 160-162, частинами 1, 6 статті 170, статтею 287, статтею 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. У відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання дій протиправними, скасування постанов, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

2. Роз`яснити ОСОБА_1 , що повторне звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 його право на звернення з вказаним позовом до Солом`янського районного суду міста Києва, тобто до суду, який видав виконавчий лист.

4. Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко