Ухвала суду № 83467362, 05.08.2019, Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 32, м. Березань, Київська область, 07541

Номер провадження 2/356/262/19

Справа № 356/533/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2019 року Суддя Березанського міського суду Київської області Лялик Р. М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія», третя особа ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

До Березанського міського суду Київської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія», третя особа ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ч. 1 ст. 184 ЦПК України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.

Разом з тим, за змістом ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 4 ст. 10 ЦПК України, при розгляді справ суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово наголошував, що, реалізуючи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Прецедентними в цьому відношенні є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулювання з боку держави.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови та гарантії реалізації процесуальних прав і обов`язків усіма суб`єктами цивільно-процесуальних правовідносин.

Так, суддя відкриває провадження за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження (ч. 1 ст. 187 ЦПК України).

Проаналізувавши подану позивачем заяву, суд прийшов до висновку про те, що вона підлягає залишенню без руху у зв`язку з тим, що подана без додержання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Так, загальні вимоги до позовної заяви встановлені статтею 175 ЦПК України.

За змістом пунктів 3-5 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Як роз`яснено пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

За змістом п. 5 ч. 3 ст. 2 ЦПК України диспозитивність є однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Згідно з ч.1ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Так, право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, передбачене ст. 23 ЦК України.

Як роз`яснено у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

За змістом ч. 1 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про

відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив,визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Разом з тим, позивачем при зверненні до суду в позовній заяві пред`явлені позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди носять загальний характер та неконкретизовані в частині форми та розміру стягуваного відшкодування, які фактично становлять зміст матеріально-правової зацікавленості позивача, відтак, не визначено межі позовних вимог, в яких має здійснюватись судовий розгляд вказаної справи та визначення яких є виключним правом позивача.

При цьому суд зауважує, що згідно положень ч. 2-3 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог, а також змінити предмет або підстави позову в порядку, встановленому законом.

Окрім того, відповідно до положень п.п. 1, 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Враховуючи вказане вище, а також зміст позовних вимог, визначена позивачем ціна позову в розмірі 22 437,27 грн. не відповідає пред`явленій до стягнення сумі грошових коштів.

Водночас, враховуючи вказане, а також положення ст.ст. 133, 137 ЦПК України, суд зауважує, що сума судових витрат, понесених позивачем, не включається в ціну позову та підлягає розподілу між сторонами в порядку ст.ст. 141, 142 ЦПК України.

Окрім того, як встановлено приписами частини 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Перелік підстав звільнення від сплати судового збору визначений в статті 5 Закону України «Про судовий збір» та є вичерпним.

Так, звертаючись до суду з позовом, позивач як на підставу звільнення його від сплати судового збору посилається на положення п.п. 2, 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», якими передбачено звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях позивачів - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи, а також у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Натомість, предметом даного позову є відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної майну позивача внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, відтак, предмет, відмінний від визначеного в п.п. 2, 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Будь-яких інших доказів або обґрунтувань на підтвердження наявності обставин, визначених в ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивачем надано не було.

За таких обставин, суд не вбачає встановлених законом підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у зазначеному вище рішенні від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі», інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (пункт 59).

Так, суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір»).

Як визначено приписами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Ставки сплати судового збору встановлено ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання фізичною особою заяви майнового характеру розмір судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який, з урахуванням положень статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", з 01.01.2019 року встановлено у розмірі 1 921,00 грн.

При цьому, як роз`яснено в п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014 року, якщо в позовній заяві об`єднано кілька самостійних вимог майнового характеру, пов`язаних між собою, то, враховуючи, що об`єктом справляння судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог. При цьому судовий збір може бути сплачено окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

За змістом статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Обов`язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір - це процесуальний обов`язок, визначений нормами процесуального права.

За таких обставин, враховуючи положення ч. 4 ст. 177 ЦПК України, сплата позивачем судового збору у встановленому законом порядку та розмірах за пред`явлені позовні вимоги є передумовою відкриття провадження у справі.

Відтак, позивач має усунути вказані недоліки позовної заяви, а саме: конкретизувати пред`явлені позовні вимоги про стягнення моральної шкоди; визначити ціну позову; долучити до позовної заяви документ, що підтверджує сплату позивачем судового збору у відповідному визначеному за правилами ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмірі з урахуванням ціни позову на р/р № 31219206010003, код класифікації доходів бюджету 22030101, отримувач коштів: УК у м.Березань/Березань/22030101, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, ЄДРПОУ: 36999805.

Суд наголошує, що згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 174, 175, 177, 185 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія», третя особа ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - залишити без руху, надавши позивачу строк в 10 (десять) днів з дня вручення копії даної ухвали для усунення недоліків.

Роз`яснити позивачу, що в разі невиконання ухвали позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремому оскарженню не підлягає.

Суддя: Р. М. Лялик