Рішення № 83464155, 05.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 серпня 2019 року № 640/3946/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до про Головного управління ДФС у м. Києві визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у м. Києві від 14.01.2019 № Ф-26104-17 про стягнення недоїмки у розмірі 11808,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у відповідача не було правових підстав для прийняття спірної вимоги, позаяк позивач отримує пенсію за віком та зареєстрований фізичною особою підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, а тому, у розумінні Закону України "Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" останній звільнений від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Ухвалою суду від 15.03.2019 відкрито провадження в адміністративній справі № 640/3946/19 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

12.04.2019 до суду від представника відповідача Музики В.Ф. надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснив, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, а також особи, які провадять незалежну професійну діяльність. На переконання відповідача у разі перебування на обліку фізичної особи-підприємця та в подальшому взяття на облік цієї особи як самозайнятої, яка провадить незалежну професійну діяльність, така особа не звільняється від сплати єдиного соціального внеску та подання обов`язкової звітності як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність. Також вказує, що згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" позивач зобов`язаний нараховувати та сплачувати внесок як особа, яка проводить незалежну професійну діяльність. Тому вважає, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску прийнята в межах повноважень, в порядку та у спосіб, передбачені чинним законодавством, у зв`язку з чим просить у задоволенні позову відмовити повністю.

18.04.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній акцентує увагу на тому, що з аналізу норм Податкового кодексу України та Закону України "Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" вбачається, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичною особою-підприємцем, що займається одним і тим же видом підприємницької діяльності не повинна подавати звітність як особа, що проводить незалежну професійну діяльність, а отже і сплачувати окремо єдиний внесок, оскільки така особа веде єдиний податковий облік, сплату податків та внесків, саме як фізична особа-підприємець єдиного податку за видом діяльності адвокатська. Таким чином, вважає, що перебуваючи на податковому обліку як фізична особа-підприємець (з 29.11.1999) на спрощеній системі оподаткування (з 01.01.2012 по теперішній час) перебуває на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності (з 18.11.2016) та веде єдиний податковий облік, подає звітність та сплачує податки саме як фізична особа-підприємець 3-ої групи єдиного податку за видом діяльності адвокатська (КВЕД - 74.11.1), що звільнена від сплати за себе єдиного внеску, оскільки отримує пенсію за віком (має статус "ФО-пенсіонер за віком" з 26.11.2010), а отже не порушує вимог чинного законодавства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як фізична особа-підприємець з 29.11.1999, що підтверджується копією відповідного витягу (а.с. 17-19).

Основним видом діяльності позивача як фізичної особи-підприємця за кодом КВЕД 74.11.1 є "Адвокатська діяльність". Згідно витягу з реєстру платників єдиного внеску позивач обрав спрощену систему оподаткування (3 група) (а.с. 20).

Таким чином, позивач здійснює підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець і провадить незалежну професійну діяльність як адвокат.

14.01.2019 відповідачем прийнято вимогу № Ф-26104-17 про сплату боргу (недоїмки), якою зобов`язано позивача сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску в сумі 11808,95 грн (а.с. 13).

Вважаючи, що у відповідача не було правових підстав для прийняття вказаної вимоги, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За визначенням підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно з пунктами 63.1, 63.2 статті 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.

Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Відповідно до пункту 63.5 статті 63 ПК України всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом. Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

Згідно з пунктом 65.2 статті 65 ПК України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Одночасно підпунктом 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 ПК України передбачено, що контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Таким чином, ПК України передбачає обов`язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі. Разом з тим такий обов`язок передбачено у разі, коли особа здійснює підприємницьку діяльність, а також у разі, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність. Однак, слід зазначити, що згідно згаданих вище положень Кодексу контролюючий орган відмовляє у повторному взятті на облік особи, яка вже взята на облік як самозайнята особа. Тобто, якщо особа взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, вона не повинна повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Відповідно до положень пунктів 178.1, 178.2 статті 178 ПК України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність":

адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом;

адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

З системного аналізу положень ПК України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" вбачається, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткування згідно статті 178 ПК України у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Суд також звертає увагу на те, що згідно положень ПК України необхідність подачі окремих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування виникає лише у разі, якщо особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичною особою-підприємцем, здійснюючи відмінні види діяльності.

Суд звертає увагу, що позивач, здійснюючи підприємницьку діяльність за кодом КВЕД 74.11.1 - адвокатська діяльність, займається одним і тим же видом підприємницької діяльності, що не заперечується відповідачем, і у нього не виникає обов`язку подання звітності як особи, що провадить незалежну професійну діяльність, адже у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, і, відповідно, подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.

Так, за визначенням пункту 2 частини першої статті 1 Закону України від 08.07.2010 N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 4 Закону N 2464-VI платниками єдиного внеску є:

фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Суд звертає увагу, що законодавством розмежовано фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом N 2464-VI не передбачено.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 7 Закону N 2464-VI єдиний внесок нараховується для фізичних-осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

З аналізу наведених норм вбачається, що позивач повинен перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, вести єдиний податковий облік та здійснювати сплату ЄСВ (як пенсіонер позивач звільнений від сплати ЄСВ) саме, як фізична особа-підприємець із зареєстрованим видом діяльності.

Тому, у даному випадку, контролюючим органом безпідставно пред`явлено позивачеві спірну вимогу, як платнику, який провадить незалежну професійну діяльність.

Крім того суд наголошує, що відповідно до частини четвертої 4 Закону N 2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За визначенням статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

З аналізу наведених норм вбачається, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування від сплати єдиного внеску можливе за наявності двох умов: по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що з 2011 року позивач отримує пенсію за віком (а.с. 15, 16).

Таким чином, позивач як особа, яка досягла пенсійного віку та як фізична особа-підприємець звільнений від сплати єдиного соціального внеску.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що Головне управління ДФС у м. Києві безпідставно здійснило нарахування позивачеві суми єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2019 № Ф-26104-17 є протиправною та підлягає скасуванню.

Практика Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків, слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява № 39766/05), "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) від 14.01.2019 № Ф-26104-17 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 11808,95 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 768,40 грн сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.П. Катющенко