Рішення № 83464117, 05.08.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/480/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби про зобов`язання виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

У поданому до суду адміністративному позові ОСОБА_1 (далі - позивач) просить суд зобов`язати Чернівецьку митницю ДФС виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 15.02.2019р. по 18.04.2019р.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в день його звільнення з Чернівецької митниці ДФС у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору йому не було виплачено середню заробітну плату за час відсторонення від виконання повноважень за посадою в період з 14.01.2019р. по 14.02.2019р. У відповідь на звернення позивача Чернівецька митниця ДФС у листі від 05.03.2019р. зазначила, що дисциплінарне провадження щодо позивача закрито у зв`язку з припиненням державної служби, а відтак нарахування оплати у розмірі середньої заробітної плати за час відсторонення від виконання посадових обов`язків не здійснювалося. Позивач вказує, що з цього приводу в порядку досудового вирішення спору звертався до міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у Чернівецькій, Івано-Франківській та Тернопільській областях, а також Управління Держпраці в Чернівецькій області, в результаті чого 18.04.2019р. йому на картковий рахунок зарахована заробітна плата за період з 14.01.2019р. по 14.02.2019р. Водночас, позивач вважає, що оскільки днем фактичного розрахунку з ним є 18.04.2019р., відповідач мав би виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зазначає, що за рекомендаціями міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у Чернівецькій, Івано-Франківській та Тернопільській областях, викладеними у відповідях на звернення ОСОБА_1 , а також згідно з роз`ясненням ДФС України, Чернівецька митниця ДФС 16 квітня 2019 року здійснила виплату позивачу середньої заробітної плати за період з 14.01.2019р. по 14.02.2019р., що підтверджується платіжним дорученням №427 від 16.04.2019р.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що виплата середнього заробітку, за час відсторонення від виконання посадових обов`язків з 14.01.2019р. по 14.02.2019р. мала бути здійснена при звільненні 14.02.2019р. Відтак вважає, що здійснення наведеної виплати 18.04.2019р. є порушенням ст.116 КЗпП України, а період з 15.02.2019р. по 18.04.2019р. (день фактичного розрахунку) є часом затримки розрахунку при звільненні та підлягає оплаті в розмірі середнього заробітку відповідно до ст.117 КЗпП Украни.

Ухвалою суду від 21.05.2019р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 проходив державну службу в митній службі України, а з 01.10.2018р. по 14.02.2019р. працював головним державним інспектором відділу митного оформлення №8, митного поста "Кельменці", Чернівецької митниці ДФС (а.с.5).

Відповідно до наказу Чернівецької митниці ДФС від 14.01.2019р. №15 відносно позивача відкрито дисциплінарне провадження, а наказом Чернівецької митниці ДФС від 14.01.2019 №16-о його відсторонено від виконання повноважень за посадою.

Наказом Чернівецької митниці ДФС від 31.01.2019р. №33-о позивача звільнили із займаної посади з 14.02.2019р. у зв`язку із закінченням строкового трудового договору відповідно до п.2 ст.36 КЗпП України (а.с.6).

Згідно вказаного наказу з позивачем проведено розрахунок та виплачено грошову компенсацію за 15 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 01.10.2018р. по 14.02.2019р., за 11 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки з 01.10.2018р. по 14.02.2019р. відповідно до ст.24 Закону України "Про відпустки" в розмірі 5078,04грн., що підтверджується реєстром перерахувань у банк за лютий 2019р. та платіжним дорученням від 12.02.2019р. №127 (а.с.5, 6).

Водночас відповідачем середню заробітну плату за час відсторонення його від виконання повноважень за посадою в період з 14.01.2019р. по 14.02.2019р. при звільнені позивачу не виплачено, що не заперечується самим відповідачем.

Позивач звернувся до начальника Чернівецької митниці ДФС із заявою про надання роз`яснення щодо виплати йому заробітної плати за період з 14.01.2019р. по 14.02.2019р. (а.с.7).

Згідно відповіді від 05.03.2019р. №р-429/24-70-04-24/01 позивачу роз`яснено, що дисциплінарне провадження щодо нього закрито у зв`язку із припиненням державної служби, тому враховуючи вимоги ст.72 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015р. №889-VIII нарахування оплати у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов`язків митниця не здійснювала (а.с.8).

04.03.2019р. позивач звернувся до міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у Чернівецькій, Івано-Франківській та Тернопільській областях з заявою, у якій серед іншого просив зобов`язати Чернівецьку митницю ДФС виплатити йому середню заробітну плату за час відсторонення від виконання повноважень за посадою в період з 14.01.2019р. по 14.02.2019р. відповідно до п.4 ст.72 Закону України "Про державну службу" (а.с.9).

Згідно відповіді міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у Чернівецькій, Івано-Франківській та Тернопільській областях від 22.03.2019р. №55/03-02/318 на заяву позивача від 04.03.2019р. серед іншого повідомлено, що робочою групою міжрегіонального управління рекомендовано керівництву Чернівецької митниці виплати ОСОБА_1 заробітну плату за час відсторонення його від виконання посадових обов`язків (а.с.10).

З аналогічною заявою позивач звернувся до Управління Держпраці в Чернівецькій області, на що отримав відповідь від 19.04.2019р. №1208/0/04-ЗВ-2/18 за змістом якої Управління звернуло увагу позивача про наявність спору за його позовом в суді з приводу зазначених у його зверненні обставин, а відтак і на заборону Управлінню розглядати та перевіряти питання, що є предметом судового розгляду (а.с.11-12).

У зв`язку з надходженням на адресу митниці довідки №5/101пов/ІН/19, у якій міжрегіональне управління рекомендує вжити заходів щодо нарахування оплати за час відсторонення від виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 . Чернівецька митниця ДФС 28.03.2019р. звернулася до ДФС України з листом щодо надання роз`яснення виконання вищевказаної довідки (а.с.37-39).

Згідно відповіді ДФС від 09.04.2019р. №11767/7/99-99-05-03-01-17 у разі, якщо за результатами дисциплінарного провадження державного службовця не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, такому державному службовцю час відсторонення від виконання посадових обов`язків оплачується відповідно до законодавства (а.с.40).

Згідно реєстру перерахувань в банк за квітень 2019р. по Чернівецькій митниці ДФС та платіжного доручення №427 від 16.04.2019р. на рахунок ОСОБА_1 нараховано середню заробітну плату за час відсторонення від виконання службових обов`язків в сумі 7554,13грн. (а.с.41-42).

Указані кошти зараховані на рахунок позивача 18.04.2019р., що підтверджується копією виписки з банку по рахунку позивача (а.с.21).

Позивач вважає, що відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 14.02.2019р. по 18.04.2019р., у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено в Законі України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

Згідно ст.50 Закон № 889-VIII держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

У відповідності до ч.2 ст.72 Закону №889-VIII у разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов`язків в установленому порядку.

З матеріалів справи вбачається, крім того стверджується і самим відповідачем, що дисциплінарне провадження щодо позивача було закрито. У зв`язку з цим, на виконання рекомендацій ДФС України, а також міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у Чернівецькій, Івано-Франківській та Тернопільській областях відповідачем здійснено позивачу виплату у розмірі середньої заробітної плати за час відсторонення від виконання посадових обов`язків з 14.01.2019р. по 14.02.2019р. Вказані обставини не є спірними у даному випадку, крім того, не заперечуються сторонами.

Водночас указане не спростовує того факту, що така виплата мала бути здійснена при звільненні позивача 14.02.2019р.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Виходячи з наведеного всі суми, належні до сплати працівникові мають бути виплачені у день його звільнення, наведені положення чинного законодавства прямо покладають на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі ж невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Судом встановлено, що в день звільнення позивача зі служби в поліції повний розрахунок проведений не був.

Згідно банківської виписки остаточний розрахунок з позивачем проведено 18.04.2019р.

З урахуванням того, що позивача було звільнено зі служби 14.02.2019р., а остаточний розрахунок проведено 18.04.2019р., то середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню з 15.02.2019р. по 18.04.2019р. (за 63 дні затримки розрахунку).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21.11.2011 у справі № 6-60цс11, встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені всі належні від підприємства суми, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.

Обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок № 100).

Згідно з абз.3 п.3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Як вбачається з пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно з абз.1 та абз.3 п.2 Постанови №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, згідно з довідкою про середньомісячну заробітну плату від 05.08.2019р., середньомісячна заробітна плата позивача за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню (грудень 2018 року - січень 2019 року), складала 12292,67грн. (грудень 2018 р. - 8357,04грн. січень 2019 року - 3935,63грн.), отже середньоденний розмір грошового забезпечення позивача складав 299,82грн. (12292,67грн./41 роб.день).

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що сума середнього заробітку, яку належить присудити позивачу у зв`язку із затримкою розрахунку складає 18888,66грн. (299,82грн. (середньоденний розмір грошового забезпечення) * на 63 (кількість днів затримки)).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За правилами статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з положеннями статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд не вирішує питання щодо судових витрат, зважаючи на те, що позивача звільнено від сплати судового збору, при цьому, докази понесення судових витрат відповідачем у матеріалах справи відсутні, що не суперечить статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Чернівецьку митницю Державної фіскальної служби виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 15.02.2019р. по 18.04.2019р. в розмірі 18888 (вісімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 66коп.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Чернівецька митниця Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39465937, вул.Руська, 248М, м.Чернівці, 58000).

Суддя Кушнір В.О.