Рішення № 83463684, 29.07.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1.380.2019.002218

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Кулик С.В.,

представника позивача Куксова В.Г. ,

представника відповідача Павліша О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області, Відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0000160-1303-1350 від 20.02.2019 винесене ГУ ДФС у Львівській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0000159-1303-1350 від 20.02.2019 винесене ГУ ДФС у Львівській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0000157-1303-1350 від 20.02.2019 винесене ГУ ДФС у Львівській області.

Ухвалою судді від 06.05.2019 залишено без руху позовну заяву ОСОБА_2 та встановлено Позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді від 27.05.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що не погоджується з винесеними ГУ ДФС у Львівській області податковими повідомленнями-рішеннями від 20.02.2019 №0000160-1303-1350, №0000159-1303-1350, №0000157-1303-1350, вважає такі протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Як на підставу для скасування оскаржених рішень вказує на те, що об`єкти житлової нерухомості, які визначені Відповідачем як об`єкти оподаткування, не належать Позивачу на праві власності.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (арк. справи 39-40), в якому просить суд відмовити Позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування поданого відзиву посилається на те, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Позивач є власником житлової нерухомості, а саме: житлового будинку, загальною площею 190,50 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та житлового будинку, загальною площею 463,9 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначає, що на підставі таких відомостей, ГУ ДФС у Львівській області винесено оскаржувані податкові повідомлення рішення, якими визначено суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік.

У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.

Представник Відповідача щодо позовних вимог заперечив з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

З`ясувавши зміст спірних правовідносин, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ГУ ДФС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 20.02.2019 №0000160-1303-1350, згідно з яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фіз. особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2018 рік, на суму 6091,91 грн. (арк. справи 27).

ГУ ДФС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 20.02.2019 № 0000159-1303-1350, згідно з яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фіз. особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2018 рік, на суму 2501,64 грн. (арк. справи 28).

ГУ ДФС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 20.02.2019 № 0000157-1303-1350, згідно з яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фіз. особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2018 рік, на суму 761,21 грн. (арк. справи 29).

Позивач не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з відповідним позовом.

При вирішенні спору, суд застосовує такі норми права.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпунктів 266.1.1, 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.23 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Згідно з підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Положеннями підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості;

ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до підпункту 266.7.4 пункту 266.7 статті 266 ПК України органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов`язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об`єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Суд встановив, що 20.02.2019 ГУ ДФС у Львівській області винесено податкові повідомлення-рішення №0000160-1303-1350, №0000159-1303-1350, №0000157-1303-1350, згідно з якими ОСОБА_2 визначено суму податкових зобов`язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фіз. особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2018 рік, на суми 6091,91 грн., 2501,64 грн. та 761,21 грн.

Податковим органом надано суду розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік, по об`єктах оподаткування, які належать ОСОБА_2 (арк. справи 44), а саме:

1) житловий будинок загальною площею 190,50 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на загальну суму 2501,64 грн.;

2) житловий будинок загальною площею 463,90 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на загальну суму 6091,91 грн.;

3) квартира загальною площею 107,10 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , на загальну суму 761,21 грн.

При вирішенні спору суд виходив з наступних мотивів.

Щодо податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області №0000159-1303-1350 від 20.02.2019. Згідно з вказаним податковим повідомленням-рішенням, податковим органом визначено ОСОБА_2 суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік в розмірі 2501,64.

Як видно з розрахунку податку (арк. справи 44), об`єктом оподаткування є об`єкт житлової нерухомості, за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, 09.06.2016 між ОСОБА_2 (Дарувальник) та ОСОБА_3 (Обдарований) укладений Договір дарування будинку, який зареєстрований в реєстрі за № 390. Так, ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 190,5 кв.м. (арк. справи 31).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 173932565 від 16.07.2019, власником 1/1 частки житлового будинку, загальною площею 190,5 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з 09.06.2016 є ОСОБА_3 . Право власності виникло на підставі договору дарування серії НАТ № 803593, зареєстрованого в реєстрі за № 390 (арк. справи 53-54).

З наведеного видно, що з 09.06.2016 у ОСОБА_2 відсутнє право на володіння об`єктом житлової нерухомості, за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки право власності на такий об`єкт житлової нерухомості перейшло до іншої особи.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що Відповідачем без урахування усіх обставин визначений суб`єкт оподаткування, а тому податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області № 0000159-1303-1350 від 20.02.2019, згідно з яким Позивачу визначено суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік в сумі 2501,64 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області №0000160-1303-1350 від 20.02.2019. Згідно з вказаним податковим повідомленням-рішенням, податковим органом визначено ОСОБА_2 суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік в розмірі 6091,91.

Як видно з розрахунку податку (арк. справи 44), об`єктом податку є об`єкт житлової нерухомості, за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом з тим, 09.06.2016 між ОСОБА_2 (Дарувальник) та ОСОБА_4 (Обдаровувана) укладений Договір дарування будинку, який зареєстрований в реєстрі за № 386. Так, ОСОБА_2 подарував ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 463,9 кв.м. (арк. справи 30).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 173873652 від 15.07.2019, власником 1/1 частки житлового будинку, загальною площею 463,9 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору дарування серії НАТ №803588, зареєстрованого в реєстрі за № 386, з 09.06.2016 є ОСОБА_4 (арк. справи 56-58).

З наведеного видно, що з 09.06.2016 у ОСОБА_2 відсутнє право на володіння об`єктом житлової нерухомості, за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки право власності на такий об`єкт житлової нерухомості перейшло до іншої особи.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що Відповідачем без урахування усіх обставин визначений суб`єкт оподаткування, а тому податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області №0000160-1303-1350 від 20.02.2019, згідно з яким Позивачу визначено суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік в сумі 6091,91 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.02.2019 № 0000157-1303-1350, згідно з яким Позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік, на суму 761,21 грн., суд зазначає таке.

Як видно з розрахунку податку (арк. справи 44), об`єктом податку є об`єкт житлової нерухомості, за адресою: АДРЕСА_5 . Зазначено, що право власності у ОСОБА_2 на вказаний об`єкт житлової нерухомості виникло з 04.07.2018. Розрахунок податку розрахований за період з 04.07.2018-31.12.2018.

Разом з тим, суд встановив, що 27.07.2018 між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_5 (Покупець) укладений Договір купівлі-продажу квартири. Так, ОСОБА_2 передав (продав) у власність ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_5 . Договір зареєстрований в реєстрі за № 1904 (арк. справи 32-33).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 175143179 від 25.07.2019, власником квартири 16, загальною площею 107,1 кв. м ., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , на підставі договору купівлі-продажу квартири серії ННК №211640, зареєстрованого в реєстрі за № 1904 з 27.07.2018 є ОСОБА_5 (арк. справи 63-65).

Таким чином, з 27.07.2018 у ОСОБА_2 припинено право власності на об`єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_5 , оскільки право власності на вказаний об`єкт перейшло до іншої особи - ОСОБА_5 .

Отже, ОСОБА_2 володів об`єктом житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_5 , у період часу з 04.07.2018 до 27.07.2018. Разом з тим, Відповідач при визначенні суми податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки щодо вказаного об`єкта, визначив суму податку за період з 04.07.2018 по 31.12.2018.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що в пункті 3.1. та абзаці 2 пункту 9.1. Договору купівлі-продажу квартири від 27.07.2018 зазначено про те, що квартира АДРЕСА_5 , є спільним майном подружжя (пункт 3.1). Продаж квартири за цим договором проводиться за згодою дружини Продавця - ОСОБА_4 (пункт 9.1).

Позивачем до матеріалів справи долучено копію з свідоцтва про шлюб від 27.08.1987, з якого видно, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є подружжям (арк. справи 34).

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України (надалі - СК України), майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до статті 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Таким чином ОСОБА_2 , у період часу з 04.07.2018 по 27.07.2018, на праві спільної сумісної власності належала ? частка квартири АДРЕСА_5 .

Аналіз наведеного свідчить про те, що Відповідачем при визначенні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, неправильно визначений період оподаткування та неправильно визначено частку об`єкта оподаткування. Такі обставини свідчать про невідповідність наведеного Відповідачем розрахунку податкового зобов`язання фактичним обставинам, що дає підстави вважати визначену ГУ ДФС у Львівській області податковим повідомленням-рішенням від 20.02.2019 №0000157-1303-1350 суму податкового зобов`язання необґрунтованою. За наведених обставин, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення винесене ГУ ДФС у Львівській області від 20.02.2019 №0000157-1303-1350 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Львівській області від 20.02.2019 №0000160-1303-1350, №0000159-1303-1350, №0000157-1303-1350 не відповідають критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, оскільки такі прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно.

Таким чином, винесені ГУ ДФС у Львівській області податкові повідомлення - рішення від 20.02.2019 №0000160-1303-1350, №0000159-1303-1350, №0000157-1303-1350 є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги Позивача обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Щодо судових витрат, суд вважає, що такі слід стягнути на користь Позивача, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Під час звернення до суду ОСОБА_2 сплатив судовий збір в сумі 2307,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 22.04.2019 (арк. справи 4).

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.02.2019 №0000160-1303-1350 винесене Головним управлінням ДФС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ: 39462700).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.02.2019 №0000159-1303-1350 винесене Головним управлінням ДФС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ: 39462700).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.02.2019 №0000157-1303-1350 винесене Головним управлінням ДФС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ: 39462700).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ: 39462700) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 2307 (дві тисячі триста сім) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 05.08.2019.

Суддя Мричко Н.І.