Рішення № 83463559, 06.08.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2019 року № 320/1093/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у не виплаті заборгованості з пенсійних виплат позивачу з 1 серпня 2014 року, за 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік та з січня по жовтень 2018 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про призупинення (припинення) виплати заборгованості пенсійних виплат плзивачу;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачу всю заборгованість з пенсії позивача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, який за місцем фактичного проживання перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію. Із 1 серпня 2014 р. по жовтень 2018 р. позивачці припинено виплату пенсії. Вважає, що припиненням виплати пенсії порушено право позивача на пенсійне забезпечення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позову не визнав і просив відмовити в його задоволенні у повному обсязі. Зазначив, що рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при виконавчому комітеті Ірпінської міської ради № 25 від 19 жовтня 2018 р. вирішено відновити виплату пенсії, в тому числі і позивачу. Виплата щомісячної пенсії була поновлена та проведена на основі відомості у листопаді 2018 р. в сумі 4689,55 грн..

Стверджує, що постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 335 "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів від 8 червня 2016 р. № 365, яка набрала чинності 12 травня 2018 р., визначено, що орган, який здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністром України. Крім того, зазначає, що пенсія за період з 30.07.2015 по 31.10.2018 обліковується в управлінні та буде виплачена після визначення та прийняття порядку для здійснення таких виплат.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивачка є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_1 , яка зареєстрована з 13.03.1979 в Донецькій області , АДРЕСА_2 . Позивачка з 1996 року здобула право на отримання пенсії за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 /24, яке видано Управлінням праці соціального захисту населення Виконавчого комітету Калінінської районної ради народних депутатів м. Горлівка Донецької області України 7 травня 1996 року, а з 2012 року після смерті чоловіка, одержує пенсію по втраті годувальника, що підтверджує довідка від Ірпінського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Київської області № 446 від 19.02.2019 року.

До 24 липня 2018 року позивачка перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Калінінського району міста Горлівка Донецької області.

В період з 13.07.2018 по 24.07.2018 позивачка перебувала в Неврологічному відділенні № 1 ОНМК міської лікарні № 1 м. Горлівка з діагнозом - Ішемічний атеротромботичний інсульт, що призвело до паралізації лівої частини тіла та порушення речової функції.

Позивачку перевезено до м. Ірпінь 24 липня 2018 року, де проживає її донька ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї № 387 від 19.02.2019 року і продовжено лікування на дому Ірпінським міським центром первинної медико-санітарної допомоги, що підтверджується декларацією про вибір лікаря неврологічного відділення Ірпінської міської поліклініки з послідовним призначенням Індивідуальної програми реабілітації інваліда та надання довідки № 21 до акту огляду медико-соціальною експертною комісією.

За заявою, з 25 липня 2018 року, позивачку поставлено на облік внутрішньо переміщеної особи про, що видана довідка від 25.07.2018 року № 3251009377.

В зв`язку з переїздом до м. Ірпінь позивачка звернулася із заявою про взяття на облік та виплату пенсії до Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області 31 липня 2018 року. З цього часу по листопад 2018 року відповідач нараховував пенсійне забезпечення позивачці, але не перераховував належні до виплати суми на картковий рахунок № НОМЕР_3 , що відкритий на ім`я позивачки у публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» від 25 липня 2018 року, що підтверджується випискою по картковому рахунку про рух грошових коштів з 25.07.2018 року по теперішній час.

11 грудня 2018 року позивачка звернулася із заявою, щодо якнайшвидшого повернення заборгованості з пенсійних виплат та надання довідки про розмір заборгованості з наведенням детального розрахунку боргу.

Листом відповідача від 28 грудня 2018 року №653/С-03 позивачку повідомлено, що поновлення виплати пенсій особам здійснюється у Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365 (зі змінами) (далі - Порядок відновлення).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 335 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365" (набрала чинності 12 травня 2018 року) визначено порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок). Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при виконавчому комітеті Ірпінської міської ради прийнято Рішення №25 від 19 жовтня 2018 р. відновити виплату пенсії позивачу.

Розпорядженням управління пенсійна справа опрацьована, поновлення виплати пенсії проведено на листопад 2018 року (пенсія за листопад 2018 року в сумі 4689,55 грн.) та проведено нарахування пенсії за період з 30.07.2015 по 31.10.2018 в сумі 108647,73 грн..

Цим листом позивачку повідомлено, що нарахована сума пенсії за минулий період з 30.07.2015 по 31.10.2018 обліковується в управлінні та буде виплачуватись на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (після його прийняття).

Проте, позивачка стверджує, що відповідачем не виплачено та взагалі не проведено нарахування пенсії за період 01 серпня 2014 року по 30 липня 2015 року, хоча відповідачем визнано, що пенсія виплачена позивачу по 31 липня 2014 року але останнім нарахована сума пенсії за минулий період з 30 липня 2015 року по 31 жовтня 2018 у сумі 108647,73 грн..

Таким чином, позивачка вважає бездіяльність відповідача щодо не виплати пенсії за період з 01 серпня 2014 року, за 2015 рік, за 2016 рік, за 2017 рік та з січня по жовтень 2018 року протиправними, у зв`язку з чим звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 р. № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) закріплено гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Як вбачається із ст.7 Закону № 1706-VII, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою, та наявність рахунку в установах публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (п.1).

Відповідно до вимог ст. 12 Закону № 1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх … у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Надане вищевказаною статтею право детально регламентовано у Законах України № 1788-XII від 5 листопада 1991 р. "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) та № 1058-IV від 9 липня 2003 р. "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), зокрема, у статтях 1 і 8 відповідно.

Названими правовими нормами Законів визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених Законом № 1788-XII. Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого Законом № 1058-IV пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Позивачка є громадянкою України та відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV набув право на отримання пенсії за віком, яка була йому призначена пенсійним фондом, в подальшому з 2012 року одержувала пенсію по втраті годувальника, зазначений факт не є спірним у цій справі.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачено частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV, якими є: виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Судом встановлено на підставі документів наявних в матеріалах справи, що позивачці припинено виплату пенсії за період з 01 серпня 2014 року по жовтень 2018 року.

Надаючи правову оцінку факту припинення виплати пенсії позивачу, суд бере до уваги таке.

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

У ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду. Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

У матеріалах даної адміністративної справи відсутні будь-які докази щодо підстав, з яких органом ПФУ припинено виплату пенсії позивачу за період з 01 серпня 2014 року по жовтень 2018 року. Відсутні, зокрема, документальні підтвердження й про те, що ці виплати припинилися або у зв`язку з переїздом позивача до с. Горлівка, Донецької області, або через скасування довідки внутрішньо переміщеної особи. Отже, припинення виплати пенсії позивачу за вказаний період не ґрунтувалося на рішенні органа ПФУ, прийнятого відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 р. № 1382-IV (далі - Закону № 1382-IV) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до вимог статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу.

У цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов`язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

У листі від 28.12.2018 р. № 653/С-03 відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України № 365 та вказує, що нарахована сума пенсії за період 30.07.2015 по 31.10.2018 обліковується в управлінні та буде виплачуватись на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (після його прийняття).

Судом встановлено, що зазначений відповідачем Порядок на цей час не прийнято.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем надано до суду довідку видану позивачці в тому, що вона знаходиться на обліку в УПФУ у м. Ірпені і отримує пенсію по втраті годувальника з 01.08.2014 по 01.03.2019. Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів того, що позивачці було виплачено пенсію за період з 01.08.2014 по 31.10.2018.

Як свідчить аналіз положень Закону № 1058-IV, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.

Суд наголошує, що за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з вимогами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Водночас суд зазначає, що припинення виплат пенсії у зв`язку з відсутністю окремого Порядку не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а постанова Кабінету Міністрів України № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який не може обмежувати встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

У цьому випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з 01 серпня 2014 року по 31 жовтня 2018 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом №1058-IV, а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про допущення негайного виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Суд враховує, що пенсійні виплати позивачці є періодичними, здійснюються з коштів Пенсійного фонду України, а тому дійшов висновку, що вимога позивачки про зобов`язання виплатити всю заборгованість з пенсії негайно, після проголошення судового рішення підлягає задоволенню у межах суми стягнення пенсії за один місяць.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було не виплачено пенсію позивачці за період з 01 серпня 2014 року по 31 жовтня 2018 року, отже порушено права позивачки на отримання пенсії та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що бездіяльність та рішення відповідача були протиправними. Право позивачки на отримання пенсії порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивачка є звільненою від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ - 41248152) щодо не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) пенсії за період з 01 серпня 2014 року по 31 жовтня 2018 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ - 41248152) про призупинення (припинення) виплати заборгованості пенсійних виплат ОСОБА_1 .

Зобов`язати Ірпінське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ - 41248152) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) пенсію за період з 01 серпня 2014 року по 31 жовтня 2018 року.

Допустити до негайного виконання судове рішення в частині виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) у межах суми стягнення пенсії за один місяць.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.