Рішення № 83463470, 05.08.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2019 року м. Київ справа № 320/870/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ-БУД ЛТД» до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ-БУД ЛТД» до Київської митниці Державної фіскальної служби, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 24.01.2019 №UA125000/2019/000068/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з метою оформлення товару в режимі імпорту, поставленого на виконання контракту від 22 січня 2018 року № 15-SB, укладеного з компанією ZHONGSHAN JIAXIN IMP.AND EXP.CO.LTD (Китай), ним до Київської митниці ДФС 22 січня 2019 року подано вантажну митну декларацію № UA 125200/2019/611027, в якій митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору (контракту). На підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару позивачем було надано митному органу документи, що відповідають переліку, визначеному у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме: (рахунок-фактуру (інвойс) від 04.12.2018 QH20181204, коносамент від 22.12.2018 J0118111576, автотранспортну накладну від 21.01.2019 № 17, декларацію про походження товару від 04.12.2018 № QH20181204, сертифікат про походження товару форми А від 24.12.2018 18С4420А0246/00436, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 19.01.2019 № 38, прайс-лист від 01.12.2018 б/н, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються від 22.01.208 № 15-SB, договір (контракт) про перевезення від 15.06.2017 № 06/17-2017, митну декларацію, за якою відмовлено у випуску товарів від 22.01.2019 № UA125200/2019/611027. Вказані документи чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості.

23 січня 2019 року позивачем на вимогу відповідача було додатково надано заявку-договір транспортного експедирування від 15.06.2017 № 06/17-2017, довідку про транспортні витрати від 19.01.2019 № 38, прайс-лист виробника від 04.12.2018 б/н, копію митної декларації країни відправлення від 14.12.2018 № 534820180486033881, рахунок на оплату послуг від 22.01.2019 № 31, банківський платіжний документ про оплату товару від 04.06.2018 № 59, банківський платіжний документ про оплату товару від 14.11.2018 № 86.

Однак, митний орган, на думку позивача, безпідставно не погодився із заявленою митною вартістю товару та незаконно прийняв рішення про наявність підстав для коригування митної вартості із застосування резервного методу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом учасників справи).

27 березня 2019 року представником відповідача через службу діловодства суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ-БУД-ЛТД» просив відмовити в повному обсязі. Стверджував, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, а надані документи не містять достовірних і об`єктивних відомостей числових значень складових митної вартості. Посилання позивача на те, що митний орган зобов`язаний вказати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви та зазначити причини неможливості їх перевірки є безпідставними. Адже жодним нормативно-правовим актом з питань державної митної справи не передбачено ніяких інших підстав для викладення причин витребування додаткових документів у письмовому вигляді, аніж за письмовим зверненням декларанта. Подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості. Позивач не підтвердив зазначену ним митну вартість її числового розрахунку та обраного ним методу. У зв`язку з чим, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товару. Враховуючи наведене, а також відсутність інформації необхідної для застосування попередніх методів, застосування резервного методу в даному випадку повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

29 березня 2019 року представник позивача через службу діловодства суду подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що заперечення відповідача, викладені в відзиві на позовну заяву є необґрунтованими, не спростовують фактичних обставин позову та аргументів, наведених в ньому. Стверджував, що при поданні митної декларації позивачем було подано всі документи визначені статтею 53 Митного Кодексу. На підтвердження вартості транспортування митному органу надано довідку про транспортні витрати, в якій зазначено вартість перевезення (заявка оформлювалась в телефонному режимі або електронним листуванням по причині тривалого часу співпраці замовника та постачальника транспортно-експедиційних послуг, по цій же причині оплата за надані послуги здійснювалась постфактум і одночасно за декілька поставок). В своєму рішенні митний орган не повідомив, які саме відомості необхідно перекласти в декларації країни відправлення. Платіжні документи щодо оплати товару містять відомості інвойсу від 04.09.2018, який є проформою (попереднім рахунком до оплати), що підтверджує вартість партії товару за митною декларацією, а інвойс від 04.12.2018 був надісланий після формування партії товару, як супровідний документ, тому і був наданий митному органу для розмитнення. У зв`язку з виниклою заборгованістю перед постачальником товару за попередню поставку, на прохання постачальника було зроблено донарахування в подальшому інвойсі. Отримана з бази даних інформація про вантажну митну декларацію, на яку відповідач посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України, так як в ній відсутні відомості щодо коригування таких декларацій і причини такого коригування.

11.04.2019 представником позивача через службу діловодства суду було подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

11.04.2019 представником відповідача через службу діловодства суду було подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВІТ-БУД-ЛТД» (ідентифікаційний код 41089394) зареєстроване в якості юридичної особи 19.01.2017 за адресою: вул. Привокзальна, 1 А , м. Шостка, Сумська область 41100, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

22 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СВІТ-БУД-ЛТД» та компанією ZHONGSHAN JIAXIN IMP. AND EXP.CO.LTD (Китай) укладено контракт № 15-SB, згідно п. 1.1 якого продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар за кількістю, асортиментом і вартістю узгоджений сторонами в інвойсі щодо кожної поставки.

Згідно п. 4.2, 4.3 контракту, умови поставки за цим контрактом вказуються в інвойсі відповідно до Інкотермс 2010. Місце загрузки визначено в інвойсі.

Відповідно до п. 2.1, 2.2, 3.1, 3.2 контракту, ціни на кожну конкретну партію товару визначені в інвойсі, встановлені в USD. Загальна вартість цього контракту складається з сумарної вартості всіх партій поставки товару, поставлених продавцем покупцю протягом терміну дії даного контракту, і становить 495 000 доларів США.

Покупець повинен оплатити банківським переказом 20% передоплати від загальної суми інвойсу і баланс 80% перед відправкою. Оплата може здійснюватись на інших умовах, про які окремо зазначається в інвойсі.

Продавець несе всі витрати по оплаті мита, податків, інших офіційних зборів, а також витрати по виконанню митних формальностей пов`язаних з експортом товарів на території всієї країни. Всі податки, митні збори, збори та інші платежі подібного характеру, а також витрати по виконанню митних формальностей пов`язаних з імпортом товарів, що стягуються у країні покупця, сплачуються покупцем, якщо інше не передбачено базисом поставки окремої партії товару відповідно до інвойсів (пункт 12.1, 12.2).

Згідно п. 11.1 контракту цей контракт набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2019 року включно, але втрачає свою силу не раніше повного виконання сторонами зобов`язань по контракту.

22 січня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «СВІТ-БУД-ЛТД» подано до Київської митниці Державної фіскальної служби електронну митну декларацію № UA125200/2019/611027. В якій позивач визначив вартість товару за основним (першим) методом.

На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів, передбачений ст. 335 та ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Так, до митної декларації UA125200/2019/611027 було додано наступні документи:

- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) QH20181204;

- коносамент (Bill of lading) J0118111576;

- автотранспортну накладну (Road consignment note) 17;

- декларацію про походження товару (Declaration of origin) QH20181204;

- сертифікат про проходження товару форми А (Certificate of origin form A (GSP) 18 C4420A0246/00436;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару 38;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються 15-SB;

- договір (контракт) про перевезення 06/17-2017;

- митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів UA125200/2019.611027.

23 січня 2019 року відповідачем направлено на адресу декларанта повідомлення засобами електронної пошти про необхідність надання додаткових документів.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВІТ-БУД-ЛТД» надало митному органу: заявку-договір на перевезення № 06/17-2017 від 15.06.2017; довідку про транспортні витрати № 38 від 19.01.2019; прайс лист виробника № б/н від 04.12.2018; копію митної декларації країни відправлення № 534820180486033881 від 14.12.2018; рахунок на оплату № 31 від 22.01.2019; банківський платіжний документ № 59 від 04.09.2018; банківський платіжний документ № 86 від 14.11.2018.

За результатами перевірки митної декларації і додатково поданих документів Київська митниця Державної фіскальної служби винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України від 08.02.2019 UA125200/2019/00013 і прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості від 24.01.2019 № UA125000/2019/000068/2.

Так, у вказаному рішенні митний орган не погодився із заявленою митною вартістю товарів та визначив її за резервним методом визначення митної вартості товарів на рівні 6,2500 за одиницю. Загальна вартість товару була визначена у розмірі 73 031,88 доларів США.

Київською митницею Державної фіскальної служби у графі 33 Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості зазначено, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією від 22.01.2019 № UA 125200/2019/611027 встановлено, що декларантом для митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, а надані документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості. Так, п. 4 та 4.3 договору на перевезення передбачено, що вартість послуг зазначається в рахунках, та здійснюється попередня оплата згідно виставлених рахунків до виконання послуг та робіт, при цьому банківські документи та рахунок на транспортно-експедиційне перевезення не надано, також п. 4.4 зовнішньоекономічного договору передбачено, що продавець надає покупцю пакет документів і в тому числі копію митної декларації країни відправлення, яка не надана до митного оформлення. З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимогам ч. 2 та 3 ст. 53, ст. 57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні. Однак, у строк встановлений ч. 3 ст. 53, п. 2 ч. 2 ст. 255 МК України, декларантом надано додаткові документи не в повному обсязі. При цьому додатково надані документи не усувають виявлені розбіжності та не підтверджують об`єктивно заявлену митну вартість, оскільки містять додаткові розбіжності, зокрема прайс-лист надано без зазначення умов платежу, терміну поставки, характеру тари та упаковки, терміну дії контрактної інформації про продавця. Копія декларації країни відправлення (Китай) надана без урахування вимог статті 254 МК України. Декларантом надано копії платіжних доручень № 59, № 86, які не підтверджують об`єктивно та достовірно заявлену митну вартість, оскільки документи, надані для підтвердження сплати, підготовлені без дотримання вимог, визначених в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка передбачає проставляння на платіжних дорученнях дати, підпису та відбитку штампу банку. Крім того, зазначені платіжні доручення в графі «призначення платежу» містять посилання на інвойс №с 2 від 04.09.2018, який відсутній серед наданих документів, а одночасно з митною декларацією до митного оформлення подано інвойс № 2 від 04.12.2018 № QH2018204. Також, загальна сума платежів по вищезазначеним платіжним дорученням не співпадає з фактурною (заявленою) вартістю. Декларантом для підтвердження витрат по доставці товару не надано заявку на здійснення послуг по доставці товарів, яка передбачена, наданим додатково договором транспортного експедирування від 16.06.2017 № 06/17-2017.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно із джерела інформації: товар № 1 - 6,25 USD/кг (МД від 17.07.2018 № UA125200/2018/688905; товар № 2 - 3,62 USD/кг (МД від 09.01.2019 № UA 100050/2019/277112.

Рішенням про коригування митної вартості товарів UA125000/2019/000068/2 від 24.01.2019 відповідач визначив митну вартість товару за шостим (резервним) методом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК).

У відповідності до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною 2 статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Положеннями статті 53 МК визначено, що одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Вказане також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Проте, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є виключно наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відмовляючи позивачеві визнати митну вартість, зазначену ним у ЕМД від 22.01.2019 № UA 125200/2019/611027, відповідач виходив з того, що декларантом не було подано до митного оформлення повного переліку документів, які б підтверджували митну вартість товарів та числові значення складових їх вартості.

Разом з тим, суд не погоджується з позицією митного органу про те, що надані позивачем під час митного оформлення товарів документи, містять неповні відомості.

Так, з матеріалів справи слідує, що на підтвердження митної вартості імпортованих товарів позивач надав:

- рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) QH20181204;

- коносамент (Bill of lading) J0118111576;

- автотранспортну накладну (Road consignment note) 17;

- декларацію про походження товару (Declaration of origin) QH20181204;

- сертифікат про проходження товару форми А (Certificate of origin form A (GSP) 18 C4420A0246/00436;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару 38;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються 15-SB;

- договір (контракт) про перевезення 06/17-2017;

- митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів UA125200/2019.611027.

На вимогу відповідача товариством було додатково надано документи щодо підтвердження митної вартості, а саме: заявку-договір на перевезення № 06/17-2017 від 15.06.2017; довідку про транспортні витрати № 38 від 19.01.2019; прайс лист виробника № б/н від 04.12.2018; копію митної декларації країни відправлення № 534820180486033881 від 14.12.2018; рахунок на оплату № 31 від 22.01.2019; банківський платіжний документ № 59 від 04.09.2018; банківський платіжний документ № 86 від 14.11.2018.

Також повідомлено митний орган про відсутність можливості надати висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Надати інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, виписку з бухгалтерської документації, договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця також немає можливості. Адже товар не реалізовувався в порядку біржової торгівлі, додатково не страхувався, не ставився, до його розмитнення і випуску, у вільний обіг, договір із третіми особами не укладався, платежі не здійснювались і контрактом на поставку не передбачені.

На підтвердження вартості транспортування позивачем до Київської митниці Державної фіскальної служби подано довідку про транспортні витрати, в якій було зазначено вартість перевезення (заявка оформлювалась в телефонному режимі або електронним листом по причині тривалого часу співпраці замовника та постачальника транспортно-експедиційних послуг, по цій же причині оплата за надані послуги здійснювалась постфактум і одночасно за декілька поставок).

В свою чергу, наявність або відсутність заявки по договору про надання транспортно-експедиційних послуг не впливає на митну вартість товару.

Згідно вимог чинного законодавства, декларація країни відправлення потребує перекладу на державну мову лише у разі, якщо дані, що в ній містяться є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей зазначених в ній. Проте, приймаючи оскаржуване рішення, митний орган не повідомив які саме відомості в декларації країни відправлення потребують перекладу. В поданій позивачем декларації зазначено відомості щодо особи, яка отримує товар, вартість поставленого товару, номер інвойсу, комплектність.

Платіжні документи стосовно оплати товару містять відомості інвойсу від 04.09.2018, який є проформою, тобто попереднім рахунком до оплати, що в свою чергу підтверджує вартість партії товару за митною декларацією UA125200/2019/611027, а інвойс від 04.12.2018 був надісланий після формування партії товару, як супровідний документ.

На підтвердження повноти сплати за поставлений товар позивачем надано виписку з плану рахунків ТОВ «СВІТ-БУД-ЛТД» № 632 за період з 01.01.2018 - 28.02.2018 та оборотно-сальдову відомість по рахунку № 632.

Оскільки оплату за транспортно-експедиційні послуги ТОВ «СВІТ-БУД-ЛТД» здійснено після подачі до митного органу документів (після доставки вантажу замовнику), позивач на день подання митної декларації мав об`єктивну можливість надати лише рахунок-фактуру від виконання договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містили реквізити сторін, суму та умови платежу.

Отже, враховуючи вищевказані докази, Товариством з обмеженою відповідальністю «СВІТ-БУД-ЛТД» надано належні та необхідні документи, передбачені ст. 53 МК, які дозволяли визначити митну вартість товару за основним (першим) методом.

Таким чином, за умови подання позивачем при митному оформленні товару вищевказаного переліку документів, який відповідає вимогам закону, у митного органу не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповної та/або недостовірної відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірне визначення їх митної вартості.

Щодо твердження відповідача про відсутність у наданих для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості, суд зазначає наступне.

У зв`язку з тим, що витрати на перевезення товару не включені у ціну товару і здійснюються за рахунок покупця, позивач для митного оформлення надав документи, що містять відомості про вартість перевезення, а саме: договір на транспортне експедирування від 15.06.2017 № 06/17-2017, довідку про транспортні витрати по доставці вантажу, платіжне доручення № 31 від 22.01.2019.

В силу п. 6 ч. 2 ст. 53 МК документами, що підтверджують митну вартість товарів є транспортні (перевізні) документи, якщо за умови поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Отже, МК не містить переліку документів, які зобов`язаний подати декларант для підтвердження числових значень витрат на перевезення (транспортування) з чого слідує, що такі витрати можуть підтверджуватись будь-якими доказами, які містять відомості, що дозволяють визначити розмір транспортних витрат та ідентифікувати їх з конкретним вантажем.

Тому, твердження відповідача щодо відсутності у наданих для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, зокрема витрати на перевезення є необґрунтованими.

Надаючи оцінку доводам відповідача про відсутність всіх необхідних документів які підтверджують митну вартість товарів, суд зазначає, що оцінюючи подані декларантом на підтвердження заявленої митної вартості докази, митний орган повинен перевіряти і брати до уваги лише ті обставини, що стосуються предмету доказування.

У процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.

Будь-яких доказів того, що ціна імпортованих товарів є недостовірною, або що позивач поніс додаткові витрати у зв`язку з їх придбанням, відповідач під час розгляду справи не надав.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.

Зі змісту спірного рішення відповідача від 24.01.2019 №125000/2019/000068/2 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин і фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за основним методом визначення митної вартості.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товарів базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Посилання відповідача на джерело інформації щодо визначення митної вартості не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України.

Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладено у постанові від 19.06.2018 в справі № 826/6346/13 (№К/9901/36092/18).

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості судом не встановлено.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товарів за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин вимоги позивача про визнання протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 24.01.2019 №UA125000/2019/000068/2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.246 Митного кодексу України (далі - МК України, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів ч.3 ст.318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (ч.1 ст.257 МК України).

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з ч.2 ст.VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ст. 52 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.2 ст.54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості виходив з того, що подані позивачем для митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, які стосуються числових значень складових митної вартості та позивачем не надано в повному обсязі додаткові документи згідно з ч.3 ст. 53 МК України.

Відповідно до ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідачем, в порушення ч.3 ст.53 Митного кодексу України не доведено, що подані документи для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В той же час, Верховним Судом України в постанові від 17.06.2014 у справі №21-148а14 зазначено, що митні органи у випадку наявності обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої митної вартості товару мають право витребувати додаткові документи для перевірки правильності цієї вартості товару. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності або помилковості задекларованої митної вартості, а не всі документи. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митницею митної вартості самостійно, якщо подані документи не спростовують сумніву у правильності задекларованої митної вартості.

Суд також зазначає, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 (справа №826/25605/15).

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, відповідачем невизнання митної вартості, заявленої декларантом, та визначення митної вартості за іншим методом, відмінним від першого методом, здійснено не обґрунтовано, без посилання на документи, надані декларантом та причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості. А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що згідно наданих відповідачу документів разом із митними деклараціями за оскаржуваним рішенням у Київської митниці ДФС не було підстав вважати надану інформацію необ`єктивною, документально непідтвердженою та такою, що не піддається обчисленню або має розбіжності.

Суд зазначає, що обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митниця посилалась на наявність інформації про те, що ідентичні товари було оформлено за вищою митною вартістю. Однак жодних законних підстав для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту митницею не зазначено.

Відомості з iнформацiйних баз даних відповідача мають лише допоміжний iнформацiйний характер при прийнятті митницею вiдповiдних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів i умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбiжнiсть мiж рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовiрнiсть даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.01.2018 (справа №814/1204/15) та в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа №21-591а15).

Разом з цим, та обставина, що в ціновій базі даних є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не створює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Цінова база даних ДФС не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

З наявних матеріалів справи суд доходить до висновку, що Київська митниця ДФС безпідставно зазначила в рішенні про коригування митної вартості товарів, що використані декларантом відомості не підтверджені документально.

Не знайшли свого підтвердження й доводи відповідача щодо відсутності у наданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв`язку з чим оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вимогами ч. 3 ст. 242 КАС України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Під порушенням прав і свобод фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин слід розуміти негативні наслідки, що були спричинені рішенням, діями чи бездіяльністю органів влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають вдішкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних поноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час звернення до суду сплачений судовий збір у розмірі 1 921,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 317 від 08.02.2019 та у розмірі 1 342,32 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 350 від 12.02.2019.

Суд, керуючись ч. 1 ст. 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачу 3 263,32 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальінст "СВІТ БУД ЛТД"- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 24.01.2019 №UA125000/2019/000068/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-БУД-ЛТД" (місце знаходження: 41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Привокзальна, 1-А, код ЄДРПОУ 41089394) судовий збір у розмірі 3 263 (три тисячі двісті шістдесят три гривні 32 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної фіскальної служби (місце знаходження: 08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль" код ЄДРПОУ 39470947).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складання повного тексту рішення - 05.08.2019.

Суддя Я.В. Горобцова