Рішення № 83463118, 25.07.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1237/17

25 липня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Канюка Н.В.

представника позивача ОСОБА_4

представника відповідача Олексюка Р .З.

свідка ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особа-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3 ) 21.07.2017 року звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.07.2017 року №0015241306.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновок контролюючого органу, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, є помилковим, оскільки визначальним фактором для формування податкового кредиту фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані як платники ПДВ при придбанні транспортних засобів, є подальше їх використання у власній господарській діяльності. При цьому, позивач вказує на те, що згідно з чинним законодавством реєстрація транспортних засобів на фізичних осіб - підприємців не передбачена, а тому реєстрація придбаного легкового автомобіля Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1 , була здійснена на ОСОБА_3 як на фізичну особу.

За таких обставин, вважає спірне податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.07.2017 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.08.2017 року, постановленою в судовому засіданні, замінено первісного відповідача - Тернопільську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Тернопільській області на належного - Головне управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області (далі - відповідач, Головного управління ДФС у Тернопільській області).

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.09.2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 року, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 05.02.2019 року постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.09.2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 року прийняти до провадження адміністративну справу №819/1237/17. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання у справі.

Ухвалою суду від 03.06.2019 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів, викладених у позовній заяві (т.1 а.с.4-6) та відповіді на відзив (т.2 а.с.60-63), просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Вказав, що характер роботи позивача, зокрема укладання або зміна контрактів, проведення зустрічей з контрагентами, підписання документації, поїздки до банківських установ для здачі готівки, доставка автозапчастин до транспортних засобів, які вийшли з ладу під час виконання вантажних перевезень, обумовило потребу у придбані легкового автомобіля Toyota Camry.

Про факт використання підприємцем вказаного транспортного засобу у господарській діяльності, з урахуванням наказу про порядок використання автомобіля, свідчать договір добровільного страхування з платіжними про оплату, акти виконаних робіт та рахунки з платіжними дорученнями про оплату, довідки банківських установ про відкриті рахунки, з яких здійснювались оплати експлуатаційних витрат, подорожні листи.

Водночас, неможливість державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами - підприємцями не позбавляє права позивача, зареєстрованого у встановленому порядку платником ПДВ, на податковий кредит ПДВ та визначення бюджетного відшкодування за операцією з придбання транспортного засобу.

Разом з цим, позивач ФОП ОСОБА_3 був допитаний судом в якості свідка, зокрема щодо обставин економічної доцільності придбання легкового автомобіля Toyota Camry з метою подальшого та за яких умов використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, з урахуванням класу КВЕД 52.29. Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, з підстав наведених у письмових запереченнях (т.1 а.с.33-35) та відзиві на позов (т.1 а.с.176-178). Заперечуючи проти позову, послався на те, що фізична особа-підприємець за відсутності ведення бухгалтерського обліку, іншого обліку в частині підтвердження використання майна в межах підприємницької діяльності, а також не будучи фактично суб`єктом права власності на таке майно, за умови включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковій накладній з придбання транспортного засобу, зобов`язана нарахувати податкові зобов`язання по операції, що не є господарською діяльністю платника податку.

Зазначив, що право приватної власності на майно належить фізичній особі, а не фізичній особі - суб`єкту господарювання, що в свою чергу не дає можливості вважати майно (основні фонди), яке перебуває у приватній власності фізичної особи, основними фондами суб`єкта господарювання - фізичної особи.

Просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що оскаржуване рішення контролюючим органом прийнято правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, покази свідка, оцінивши обставини справи у сукупності, суд при постановленні рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, і це не заперечується сторонами, позивач ОСОБА_3 з 21.05.2001 року зареєстрований як фізична особа - підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_2 (т.1 а.с.24), є платником ПДВ, за КВЕД передбачено такі види діяльності: 49.31. Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення; 49.41. Вантажний автомобільний транспорт; 52.29.Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 77.12.Надання в оренду вантажних автомобілів.

Головним управлінням ДФС у Тернопільській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року. Результати перевірки викладені в акті від 06.07.2017 року № 4414/19-00-13-02/ НОМЕР_3 (т.1 а.с.7-19).

Перевіркою встановлено, що в грудні 2016 року відповідно до договору купівлі - продажу автомобіля (в кредит) від 16.12.2016 року № КМ - 1134 ФОП ОСОБА_3 придбано у товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал Моторс" (далі - ТОВ "Кристал Моторс") автомобіль Toyota Camry (т.1 а.с.21-22), згідно із податкової накладної від 28.12.2016 року на суму 333828,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 55638,00 грн. (т.1 а.с.23). Сума ПДВ згідно вищевказаної податкової накладної включена до складу податкового кредиту з ПДВ в декларації за грудень 2016 року в сумі 55638,00 грн. (т.2 а.с.107-116).

До перевірки було надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 05.01.2017 року серії НОМЕР_4 , в якому власником автомобіля зазначено громадянин ОСОБА_3 (т.1 а.с.65)

Контролюючим органом зроблено висновок про допущення порушення пп."г" п.198.5 ст.198, п.200.1, 200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого ФОП ОСОБА_3 занижено суму податкового зобов`язання за грудень 2016 року на 55638,00 грн., що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання і сумою податкового кредиту за грудень 2016 року на 55638,00 грн. та завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за грудень 2016 року на 55638,00 грн.

На підставі акта перевірки, 13.07.2017 року Головним управлінням ДФС у Тернопільській області винесено податкове повідомлення-рішення №0015241306, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 55638,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 27819,00 грн. (т.1 а.с.20).

Не погодившись із такими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Справа неодноразово розглядалася судами та за наслідками касаційного перегляду, постановою Верховного Суду від 05.02.2019 року, направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскаржуване податкові повідомлення-рішення перевірялося судом на відповідність критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, що певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, якої повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владні суб`єкти.

Зокрема, чи оскаржуване рішення прийнято суб`єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

У розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно із п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст.200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пп."г" п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та його подальше бюджетне відшкодування наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язано з рухом активів та підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

В свою чергу, висновок щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за грудень 2016 року контролюючим органом зроблено на підставі того, що придбаний позивачем транспортний засіб зареєстровано на фізичну особу, тому, враховуючи вимоги ст.325 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Постанову Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388 "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів", така обставина не дає можливості вважати майно, яке перебуває у приватній власності фізичної особи, основними фондами суб`єкта господарювання - фізичної особи.

Відповідно до положень пп.14.1.139 п.14.1 ст.14 ПК України особа для цілей розділу V цього Кодексу (Податок на додану вартість) є, зокрема, фізична особа - підприємець, яка або є платником податків і зборів, встановлених цим Кодексом, крім єдиного податку, або є платником єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату податку на додану вартість, або є платником єдиного податку за ставкою, що передбачає включення податку на додану вартість до складу єдиного податку, і добровільно переходить у встановленому цим Кодексом порядку на сплату єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату податку на додану вартість.

Згідно з ч.1 ст.325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Відповідно до п.6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів" №1388 від 07.09.1998 року, транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС. Транспортні засоби, що належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 05.01.2017 року серії НОМЕР_4 власником автомобіля є ОСОБА_3 .

Слід зазначити, що статус фізичної особи-підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст.42 Господарського кодексу України). При цьому, юридичний статус "фізична особа - підприємець" сам по собі не впливає і ніяким чином не обмежує будь-які правомочності особи, які випливають з її цивільної право- та дієздатності.

Відтак, відсутність передбаченої можливості державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами - підприємцями не може позбавляти їх права на отримання податкового кредиту за операціями з придбання транспортних засобів в разі дотримання умови його формування, що визначені ПК України.

Як встановлено судом, і не оспорюється відповідачем, що здійснює діяльність відповідно до КВЕД, в тому числі, 49.41. Вантажний автомобільний транспорт, як основний, та 52.29.Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, що включає, серед іншого, організацію транспортування залізницею, автотранспортом, морським або авіаційним транспортом.

Наказом від 01.12.2016 року №01/12-1 "Про необхідність придбання автомобіля" (т.2 а.с.64), зокрема, передбачено, розглянути всі можливі пропозиції, вивчити цінову політику та, вибравши кращий із варіантів, придбати автомобіль, що буде використовуватись для службових поїздок персоналу за дорученням ФОП ОСОБА_3 та ним особисто для забезпечення безперервної господарської діяльності підприємця. Вивчити питання оформлення автомобіля у органах реєстрації.

З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що відповідно до договору купівлі-продажу №КМ-1134, укладеного 16.12.2016 року між ТОВ "Кристал Моторс" та ФОП ОСОБА_3 , позивач придбав легковий автомобіль Toyota Camry.

Сума ПДВ в розмірі 55638,00 грн., сплачена при купівлі транспортного засобу, відповідно до податкової накладної від 28.12.2016 року на загальну суму 333828,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 55638,00 грн., включена до складу податкового кредиту з ПДВ в декларації за грудень 2016 року.

Наказом від 05.01.2017 року № 05/01-1 "Про порядок використання автомобіля" (т.1 а.с.202), зокрема, визначено, що автомобіль використовувати для службових поїздок персоналу за дорученням ФОП ОСОБА_3 . Використання автомобіля оформлювати подорожніми листами. Технічне обслуговування автомобіля та придбання паливо-мастильних матеріалів для його заправлення здійснюється за кошти підприємця. Відповідальний за вчасне технічне обслуговування автомобіля - позивач.

Технічне обслуговування автомобіля здійснювалось позивачем, як суб`єктом господарювання, про що свідчать: рахунки № НОМЕР_5 -К-В05897 від 10.02.2017 року, (т.1 а.с.205-206), договори добровільного страхування наземного транспорту №006-0469134/01НТ від 06.01.2017 року, №006-046961/01НТ від 09.01.2019 року (т.2 а.с.75, т.1 а.с.229), оформлені ТОВ "Кристал Моторс" з клієнтом - ФОП ОСОБА_3 , які уже були сформовані на час перевірки (06.07.2017 року)

Оплату наданих послуг, як і на виконання зобов`язань згідно договору страхування наземного транспорту, платіжним дорученнями №743 від 29.09.2017 року на суму 12862,26 грн., №412 від 03.06.2017 року на суму 2638,00 грн., №91 від 10.02.2017 року на суму 20330,00 грн., (т.1 а.с.207, 211, 215, 219) та платіжним дорученнями №103 від 14.02.2017 року на суму 1113,52 грн., №13 від 06.01.2017 року на суму 10721,76 грн., (т.1 а.с.237-238) здійснена позивачем, як фізичною особою-підприємцем, з відкритих саме на ФОП ОСОБА_3 рахунків, що підтверджується довідками відділення №71/19 АБ "Украгабанк" №5-71/19/395/2019 від 29.05.2019 року та відділення АТ "Кредобанк" у місті Тернопіль №190-23746/19 від 28.05.2019 року (т.2 а.с.51-52).

Відповідно до порядку, визначеного наказом від 05.01.2017 року № 05/01-1, використання легкового автомобіля Toyota Camry оформлювалось подорожніми листами службового легкового автомобіля №1 від 10.01.2017 року по 31.01.2017 року, №2 від 01.02.2017 року по 28.02.2017 року, №3 від 01.03.2017 року по 31.03.2017 року, №4 від 01.04.2017 року по 30.04.2017 року, №5 від 01.05.2017 року по 31.05.2017 року, №6 від 01.06.2017 року по 30.06.2017 року, №7 від 01.07.2017 року по 31.07.2017 року, оформленим за типовою формою №3, затвердженою Наказом Держкомстату України від 17.02.1998 року №74, та відповідно до особливих відміток яких полягало у купівлі та доставці запчастин до автомобілів (т.1 а.с.243-250, т.2 а.с.1-48).

Допитаний судом позивач, в якості свідка, повідомив, що придбання легкового автомобіля Toyota Camry зумовлене виробничою необхідністю для забезпечення економічної діяльності з отриманням прибутку. Основним видом господарської діяльності є надання послуг з перевезення вантажним автомобільним транспортом. Характер такої роботи потребує організації транспортування, що полягає у своєчасному укладенні або зміні контрактів; проведенні зустрічей з контрагентами в інших містах України; підписанні документації; забезпеченні оперативної роботи адміністративного персоналу, доставці автозапчастин до транспортних засобів, які вийшли з ладу під час виконання вантажних перевезень, в тому числі, за межами міста Тернопіль.

Водночас, як вже зазначено, позивач придбав легковий автомобіль Toyota Camry, відповідно до договору купівлі-продажу №КМ-1134, укладеного 16.12.2016 року з ТОВ "Кристал Моторс".

Пунктом 2.1 даного договору визначено, що ціна автомобіля складає 948828,00 грн.

Згідно п.2.2 даного договору за автомобіль, що поставляється відповідно до умов цього договору, покупець зобов`язаний здійснити сплату ціни автомобіля за власні кошти на користь продавця у розмірі 332089,80 грн. протягом 3 банківських днів з дати підписання цього договору, решту вартості товару, що становить 616738,20 грн., покупець має сплатити за рахунок коштів, наданих йому банківською установою, в рамках цільового кредитування протягом одного дня з дати одержання кредиту в банку.

Відповідно до податкової накладної №37 від 05.01.2017 року, загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ, - 615000,00 грн., загальна сума ПДВ - 102500,00 грн. (т.2 а.с.73).

Як встановлено судом, і не оспорюється відповідачем, сума ПДВ в розмірі 102500,00 грн., включена до складу податкового кредиту з ПДВ в декларації за січень 2017 року, проте, на підставі акта перевірки №1135/19-00-13-02/ НОМЕР_3 від 10.04.2017 року відповідачем винесено податкове повідомлення рішення №0004311302 від 21.04.2017 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 102500,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 51250,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 року у справі №819/710/17, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 13.03.2018 року, якою встановлено факт придбання автомобіля з метою використання у господарській діяльності підприємця (т.2 а.с.76-83).

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, встановлені судом обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать, що оскільки позивач є фізичною особою, яка здійснює діяльність, віднесену законодавством до підприємницької, є платником ПДВ у розумінні ст. 14, 180 ПК України та зареєстрований у встановленому порядку платником ПДВ, тому на нього повною мірою поширюються правові норми, які визначають порядок обчислення і сплати ПДВ, формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум ПДВ, при придбанні транспортного засобу з метою його використання у власній господарській діяльності у повній відповідності до вказаних норм податкового законодавства, а відтак отримав право на віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.07.2017 року №0015241306 є необґрунтованим, винесеним без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, з порушенням вимог ч.2 ст.2 КАС України, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення, про що описано вище.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).

Оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 834,58 грн. згідно платіжного доручення № 532 від 21.07.2017 року (т.1 а.с.3).

Керуючись ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення прийняте Головним управлінням ДФС у Тернопільській області 13.07.2017 року № 0015241306.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, ЄДРПОУ 39403535) сплачений судовий збір в розмірі 834 (вісімсот тридцять чотири) гривні 58 (п`ятдесят вісім) копійок згідно платіжного доручення № 532 від 21.07.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 серпня 2019 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.