Рішення № 83462745, 01.08.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.002421

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Колодій О.Р., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник - ОСОБА_1

відповідача: представник - Пташинська А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним і скасування рішення та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_2 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби України (Відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів від 31 березня 2019 року № UА500000/2019/000296/2 та Картку відмови в прийнятті митної декларації № UА500650/2019/00345.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішення відповідача від 31 березня 2019 року №UА500000/2019/000296/2 про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації №UА500650/2019/00345 є незаконними, прийняті з порушенням вимог чинного законодавства та підлягають скасуванню, оскільки в поданих ним для митного оформлення документів жодних розбіжностей або ж фактів підробки Одеською митницею ДФС України не встановлено. Позивач вказує, що надав повний пакет документів, які підтверджують вартість задекларованого автомобіля за ціною саме 3240,00 USD. До задекларованої ціни було включено також вартість перевезення транспортного засобу у розмірі 400,00 USD. Стверджує, що на момент подання документів для митного оформлення зазначеного автомобіля, його вартість не була оплачена, що підтверджується банківським платіжним документом від 03.04.2019 року, в той же час, документи для митного оформлення подавалися 21.03.2019 року, а спірне рішення прийнято 31.03.2019 року. Страхування автомобіля не здійснювалося. Відтак, зазначає, що у відповідача не було законних підстав для витребування додаткових документів.

Позивач також зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2,4 частини другої статті 55, статті 64 Митного кодексу України, а також Правилам заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року, оскільки не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначає, що відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також оскаржуване рішення не містить інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, заявленої декларантом. Відтак, стверджує, що вищенаведені обставини свідчать про неправомірність дій відповідача щодо застосування резервного методу визначення вартості товару та спростування можливості застосування основного методу.

Саме тому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів від 31 березня 2019 року № UА500000/2019/000296/2 та Картку відмови в прийнятті митної декларації № UА500650/2019/00345.

У поданій 16.07.2019 року відповіді на відзив, позивач додатково зазначає, що до митної вартості товару включаються витрати на транспортування та страхування лише у тому випадку, якщо такі здійснювалися, а квитанція про оплату за придбаний товар - лише якщо виставлений продавцем рахунок оплачено. До заявленої митної вартості товарів було включено не лише собівартість автомобіля 2840,00 USD, а також і транспортні витрати у сумі 400,00 USD. Щодо витрат на страхування, зазначає, що таке не здійснювалось, оскільки автомобіль знаходився у несправному стані, знятий з реєстрації у країні продавця, відповідно обов`язок щодо його страхування не передбачено.

Щодо проведення відповідачем форматно-логічного контролю та контролю із застосуванням системи управління ризиками, які проводяться за умови ввезення на митну територію України транспортних засобів комерційного призначення позивач зазначає, що оскільки ввезений ним на митну територію України автомобіль належить до транспортних засобів особистого користування, то посилання відповідача на спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) як на підставу витребування додаткових документів є протиправними та свідчать про незаконність його дій щодо застосування резервного методу визначення вартості спірного транспортного засобу.

Стверджує, що Методичні рекомендації щодо роботи посадових органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України не є нормативно правовим актом, який має обов`язкову юридичну силу, відтак посилання на нього відповідача є безпідставними.

Також зазначає, що відповідачем під час визначення митної вартості автомобіля із використанням середньої ціни згенерованої системою АСАУР ДФС не взято до уваги наявні пошкодження транспортного засобу, зафіксовані на фото при складанні акту про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів Б/Н від 19.03.2019 року, які впливають на формування ціни, а відтак і визначення митної вартості товарів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задоволити.

Відповідач у поданому на позовну заяву відзиві проти позову заперечує з підстав, що під час митного контролю товарів за митною декларацією (МД) №UA500650/2019/008537 від 21.03.2019 року програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів, а у випадках передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Також під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №UA500650/2019/008537 від 21.03.2019 року було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідач стверджує, що за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), враховано форму контролю 106-2, сформовану автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) відповідно до якої «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN-кодами JM1BM1U77G1332953, валюта - USD, вартість 5545,00» та встановлено, що вартість колісного транспортного засобу, що оцінюється є більшою та становить 5545,00 дол. США (застосовано обґрунтовану гнучкість у застосуванні резервного методу). Митну вартість товару скориговано до рівня 5545,00 дол. США.

Максимально наближені до дати оформлення раніше визнані органом доходів та зборів митні вартості колісних транспортних засобів (згідно частин 2, 6 статті 64 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI заборонено використання вищої та мінімальної митної вартості) - митна декларація від 21.01.2019 №UA500650/2019/001885 (митна вартість 5145 дол. США), митна декларація від 21.12.2018 №UA500650/2018/068078 (митна вартість 6303 дол. США).

Відповідач зазначає, що у зв`язку з наведеним та у відповідності до частини другої статті 55 Митного кодексу України Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000296/2 від 31.03.2019 року.

Також звертає увагу на те, що для підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем або його уповноваженими представниками додаткових документів не надано. Відтак, стверджує, що Одеська митниця ДФС України під час здійснення контролю митної вартості товарів та прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000296/2 від 31.03.2019 року, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/2019/00345 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України та не порушувала права і законні інтереси позивача.

У поданому 31.07.2019 року запереченні щодо відповіді на відзив відповідач підтримав висловлену ним у відзиві на позовну заяву від 26.06.2019 року правову позицію.

Саме тому відповідач вважає вимоги позивача, викладені в позовній заяві необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 16 травня 2019 року позовну заяву залишено без руху, ухвалою судді від 30 травня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 27 червня 2019 року встановлено участь представника відповідача - Одеської митниці ДФС України у судовому засіданні в режимі відеоконференції в Одеському окружному адміністративному суді.

Ухвалою суду від 30.07.2019 року, яка занесена в протокол судового засідання закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Суд заслухав пояснення представника позивача та відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

16 січня 2019 року позивач придбав у нерезидента транспортний засіб - легковий автомобіль марки «MAZDA», модель 3, рік випуску 2016, номер кузова ТЗ (VIN номер) НОМЕР_2 , об`єм двигуна 2.0L 4СуІ., країна походження США, колір сірий, тип кузова Седан, вартість 2840 доларів США, що підтверджується Рахунком купівлі-продажу транспортного засобу №621.

З метою митного оформлення зазначеного автомобіля, представник позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм Брок» звернулося до Одеської митниці ДФС України з електронною митною декларацією №UА500650/2019/008537 від 21.03.2019 року, в якій митна вартість транспортного засобу була зазначена в сумі 3240,00 USD, що по курсу 27,16787 становить 88023,93 грн.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості автомобіля та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: Рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) 621 від 16.01.2019 року; коносамент (Bill of lading) NYCODS814584 від 06.02.2019 року; домашній коносамент (House bill of lading) Shipment 44626 від 25.01.2019 року; навантажувальний документ (Bordereau) 28923 від 11.03.2019 року; декларацію про походження товару (Declaration of origin) 2003197 від 20.03.2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ТНТ46063 від 20.12.2018 року; висновок про вартісні характеристики товару 2003197 від 20.03.2019 року; договір про надання послуг митного брокера 362526 від 13.03.2019 року; паспорт громадянина України; акт про проведення фізичного огляду транспортного засобу від 20.03.2019 року; довідку №2019-12378 від 20.03.2019 року; картку платника податків; касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів від 20.03.2019 року; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів.

31.03.2019 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000296/2, відповідно до пункту 30 якого скориговано вартість автомобіля до 5545 USD та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/2019/00344.

Предметом спору у даній справі є оцінка правомірності рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів від 31 березня 2019 року №UА500000/2019/000296/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації № UА500650/2019/00345.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Згідно з частиною першою статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 містити норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частина четверта, п`ята статті 55 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Частиною восьмою статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Як зазначено частиною другою статті 64 МК України митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Системний аналіз наведених вище норм Митного кодексу України дозволяє зробити такі висновки:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;

- закон визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 МК України;

- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- закон визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про:

- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;

- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

При цьому посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки «сумнівних» відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:

1) подання декларантом до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;

2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);

4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Як слідує з матеріалів справи, позивач визначив митну вартість автомобіля за ціною договору, яка зазначена у рахунку купівлі-продажу транспортного засобу №621 від 16.01.2019 року та становить 3240 доларів США. На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, зокрема, Рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) 621 від 16.01.2019 року; коносамент (Bill of lading) NYCODS814584 від 06.02.2019 року; домашній коносамент (House bill of lading) Shipment 44626 від 25.01.2019 року; навантажувальний документ (Bordereau) 28923 від 11.03.2019 року; декларацію про походження товару (Declaration of origin) 2003197 від 20.03.2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ТНТ21627 від 17.12.2018 року; висновок про вартісні характеристики товару 2003197 від 20.03.2019 року.

Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Посилання відповідача на те, що подані позивачем документи містять розбіжності, а також у них відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв`язку з тим, що якщо рахунок сплачено декларантом, то для підтвердження митної вартості подаються банківські платіжні документи, що стосуються оплачуваного товару та при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуючому багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) судом не враховуються, оскільки зі змісту наданих декларантом документів достовірно встановлено, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за автомобіль 03.04.2019 року, що підтверджується копією рахунку про оплату на суму 2840 доларів США від 03.04.2019 року (а.с. 21).

Враховуючи ту обставину, що у рахунку купівлі-продажу транспортного засобу №621 від 16.01.2019 року чітко вказано ціну угоди (3240 доларів США - 2840 доларів США вартість автомобіля та 400 доларів США вартість транспортування), у позивача відсутній обов`язок щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару, оскільки це не передбачено статтею 53 Митного кодексу України.

Що стосується неподання доказів про платіжний переказ коштів на оплату транспортного засобу згідно рахунку, то такі не могли бути долучені станом на момент подання документів до митного оформлення, оскільки оплата була здійснена лише 03.04.2019 року, що підтверджується квитанцією про оплату, яка долучена до матеріалів справи та не суперечить вимогам Митного кодексу України.

Також суд погоджується з доводами позивача, що страхування транспортного засобу не здійснювалось, оскільки автомобіль знаходився у несправному стані, знятий з реєстрації у країні продавця, відповідно обов`язок щодо його страхування не передбачено.

Відтак, твердження відповідача, як на підставу для витребування додаткових документів, на спрацювання АСАУР, судом не враховуються, адже митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, які підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього - у разі виявлення підстав - може витребувати у декларанта додаткові документи, зазначивши при цьому ці виявлені підстави та обставини, які ці документи повинні підтвердити.

За таких обставин у відповідача були відсутні правові підстави, передбачені статтею 54 для витребування у декларанта додаткових документів.

Як слідує з матеріалів справи, підставою для коригування митної вартості товарів слугувала інформація з електронної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (далі - ЄАІС) ДФС України.

Однак, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Крім того, рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Проте, як слідує з рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000296/2 від 31.03.2019 року, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості. Жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів спірне рішення не містить.

Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Зазначене у сукупності не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Однак, відповідачем на наведено обґрунтованих та беззаперечних підстав щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості у їх послідовності.

Таким чином, позивач під час митного оформлення надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість, контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування резервного методу.

Також суд звертає увагу на те, що відповідачем не враховано ту обставину, що відповідно до акту про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів Б/Н від 19.03.2019 року транспортний засіб, придбаний позивачем, має пошкодження. Очевидно, що ця обставина суттєво впливає (зменшує) його вартість. Відповідач володів інформацією про стан транспортного засобу, оскільки ці відомості зазначені в митній декларації та акті про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів Б/Н від 19.03.2019 року, водночас, не врахував такі дані для визначення митної вартості ушкодженого автомобіля. Ця обставина додатково свідчить про те, що рішення про визначення митної вартості в сумі 5545 доларів США є необґрунтованим.

На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу та протиправність прийнятого митницею рішення.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі №809/278/17.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд приходить висновку, що спірні рішення Одеської митниці ДФС України про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000296/2 від 31.03.2019 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/2019/00345 не відповідають критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, адже прийняті не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак порушують права та законні інтереси позивача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Одеської митниці Державної фіскальної служби України (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-а) про визнання протиправним і скасування рішення та картки відмови - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС України про коригування митної вартості товарів від 31 березня 2019 року №UA500000/2019/000296/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації № UA500650/2019/00345.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Державної фіскальної служби України (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-а, код ЄДРПОУ 39441717) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) 1536,80 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII "Перехідні положення" цього Кодексу.

Повне рішення складено 06.08.2019 року.

Суддя Клименко О.М.