Рішення № 83462731, 05.08.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/5822/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.,

секретар судового засідання Іванес Х.О.

за участю : представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Яковчука С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні в залі суду в місті Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області, першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Львівській області п. Грицак О.О. про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу,-

встановив:

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, в якому просить :

Визнати протиправними дії щодо проведення 12.10.2018 р перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держпраці у Львівській області від 11.10.2018 р №2382-П;

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу винесену Першим заступником начальника головного управління Держпраці у Львівській області №ЛВ 2175/589/АВ/ФС від 31.10.2018 р.

В обгрунтування позову позивач зазначає, що Головним управлінням Держпраці у Львівській області проведено перевірку без дотримання порядку і вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Також позивач повідомив відповідача про усунення виявлених порушень, однак не зважаючи на вказані обставини та всупереч п.11 ст.7 Закону України «Про основні засади нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», останній виніс постанову про накладення штрафу.

Позивач зазначив також, що відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Натомість, позивача вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за не нараховану індексацію у грудні 2017 року двом працівникам згідно постанови Галицького районного суду м. Львова від 06.11.2018 у справі № 461/8023/18.

З огляду на це, вважає, що виконання в повному обсязі та у встановлений строк вимог припису та притягнення позивача до адміністративної відповідальності, виключало у відповідача можливість застосування фінансових санкцій. Наведене і зумовило позивача звернутись до суду за судовим захистом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в обґрунтуваннях позовної заяви та додаткових поясненнях, просив позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та пояснення, в яких посилається на те, що у відповідності до вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, та відповідно до наказу і направлення на проведення контрольного заходу від 11.10.2018 року за інформацією ГУ ДФС у Львівській області від 10.10.2018 №3477/10/13-01-13-06-17.

Під час інспекційного відвідування перевіркою штатних розписів та розрахункових відомостей встановлено, що індексація заробітної плати не нараховувалась та не виплачувалась працівникам у відповідності до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078 та ст. 33 Закону України «Про оплату праці» «Індексація заробітної плати, ч.6 ст. 95 КЗпП України «Мінімальна заробітна плата. Індексація заробітної плати». Зокрема, що стосується громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Щодо подвійного притягнення позивача до відповідальності наголошує на тому, що накладення на юридичних та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, санкцій відповідно до ст.265 КЗпП України не охоплюється поняттям «притягнення до адміністративної відповідальності», що стверджується постановою Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі № 522/12566/18.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та наданих суду поясненнях.

Ухвалою судді від 26.12.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді від 11.03.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, допитавши свідків, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що у період з 11.10.2018 року по 12.10.2018 року інспектором праці Головного управління Держпраці у Львівській області Панчак Л.Є., на підставі наказу від 11.10.2018 року №2382-П та направлення від 11.10.2018 року №2187, проведено інспекційне відвідування у ФОП ОСОБА_1 за результатами якого складено акт №ЛВ2175/589/АВ від 12.10.2018 року (далі - акт інспекційного відвідування від 12.10.2018 року).

У висновках цього акта відповідач зазначив про порушення позивачем, зокрема, ч.6 ст. 95 КЗпП, ст. 33 Закону України «Про оплату праці», а саме: згідно штатного розпису від 08.08.2017, введений в дію з 08.08.2017 для посади бармен встановлено оклад 3200 грн, який залишався незмінним до грудня 2017 року включно. Протягом серпня 2017 року-травня 2018 року на цій посаді працювали ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . При огляді розрахунково-платіжних відомостей, відомостей розподілу виплат та видатково-касових ордерів встановлено, що підприємцем не проведено до нарахування та оплати індексацію заробітної плати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у грудні 2017 року.

У зв`язку із виявленими порушеннями, зафіксованими в акті інспекційного відвідування від 12.10.2018 року, відповідач виніс припис №ЛВ2175/589/АВ/П, відповідно до якого приписано забезпечити дотримання вимог ч.6 ст.95 Кодексу Законів про працю України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці» та повідомлено про необхідність у строк до 23.10.2018 року письмово поінформувати про виконання вимог припису Головне управління Держпраці у Львівській області.

12.10.2018 року позивача ознайомлено з вказаним приписом, що підтверджується її підписом.

22.10.2018 року Позивач повідомила відповідача про виконання вимог припису.

23.10.2018 року відповідач повідомив позивача шляхом надіслання рекомендованого листа про розгляд справи про накладення штрафу, що відбудеться 31.10.2018 року.

31.10.2018 року відповідач прийняв спірну постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ 2175/589/АВ/ФС, відповідно до якої на позивача за порушення вимог ч.6 ст.95 Кодексу законів про працю України та ст. 33 Закону України «Про оплату праці» накладено штраф у розмірі 74 460 грн (на підставі абз.4 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України).

Крім того, за результатами перевірки працівниками Управління Держпраці у Львівській області було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачені ч.1 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: згідно штатного розпису від 08.08.2017, введений в дію з 08.08.2017 для посади бармен встановлено оклад 3200 грн, який залишався незмінним до грудня 2017 року включно. Протягом серпня 2017 року-травня 2018 року на цій посаді працювали ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . При огляді розрахунково-платіжних відомостей, відомостей розподілу виплат та видатково-касових ордерів встановлено, що підприємцем не проведено до нарахування та оплати індексацію заробітної плати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у грудні 2017 року.

06.11.2018 року постановою Галицького районного суду м. Львова (справа №461/8023/18) ФОП ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у видi штрафу в розмірі 510 грн (за не проведення індексації заробітної плати).

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що у відповідача, як стверджує позивач, були відсутні правові підстави для прийняття спірного рішення. Вважаючи у зв`язку із цим свої права порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Частина 2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо правомірності дій Головного управління Держпраці у Львівській області під час проведення 12.10.2018 р. інспекційного відвідування щодо додержання ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V).

Відповідно до статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) це - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідач у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно частини 1 статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі Положення), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю - визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Порядок №295).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці - Держпраці та її територіальних органів.

Згідно з п.п. 6 п. 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за інформацією ДФС та її територіальних органів про факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень. Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.

Судом встановлено, що інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 було здійснене працівниками Головного управління Держпраці у Львівській області у зв`язку з отриманням від Головного управління ДФС у Львівській області листа, щодо переліку суб`єктів господарювання, які мають ризики використання не задекларованої праці.

Згідно з п.п. 19-21 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Таким чином, суд робить висновок, що під час проведення Головним управлінням Держпраці у Львівській області інспекційного відвідування щодо додержання ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб визначений норами чинного законодавства.

Щодо позовної вимоги про визнаня протиправною та скасування постанови про накладення штрафу винесену Першим заступником начальника головного управління Держпраці у Львівській області №ЛВ 2175/589/АВ/ФС від 31.10.2018 р, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, 31.10.2018 року Головним управлінням Держпраці у Львівській області прийнята постанова про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 № ЛВ 2175/589/АВ/ФС, на підставі абз. 4 ч.2 ст. 265 Кодексу законів про працю України у розмірі 74 460 грн, за порушення ч.6 ст. 96 КЗпП, ст. 33 Закону України «Про оплату праці» не проведення індексації заробітної плати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в грудні 2017 року.

Поряд з цим, у Галицькому районному суді м. Львова у справі №461/8023/18 від 06.11.2018 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення ч.1 ст. 41 КЗпП України. Зокрема, судом встановлено порушення ОСОБА_1 ч.6 ст. 95 КЗпП та притягнуто ОСОБА_1 до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже в діях позивача встановлено склад правопорушення ч. 1 ст. 41 КУпАП за порушення законодавства про працю, а саме ч.6 ст. 95 КЗпП, ст. 33 Закону України «Про оплату праці». У цій частині постанова Галицького районного суду м. Львова від 06.11.2018 р. у справі №461/8023/18 носить преюдиціальний характер.

Згідно з ст. 61 Конституції України ніхто не може двічі притягатися до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд звертає увагу, що у постанові Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 21.12.2018 року №814/2156/16 надано оцінку правової природи відповідальності передбаченої статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтею 265 Кодексу законів про працю України в частині притягнення до відповідальності фізичних осіб-підприємців.

Зокрема Верховним Судом встановлено, що відповідальність за правопорушення передбачені статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтею 265 Кодексу законів про працю України за своєю правовою природою належить до адміністративної відповідальності, а тому в силу положень статті 61 Конституції України, враховуючи тотожність фабул правопорушення, не можуть одночасно застосовуватись до особи порушника вимог законодавця про працю.

Тобто, притягнення фізичної особи-підприємця до адміністративної відповідальності за ч.1 та ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, виключає можливість її притягнення до адміністративної відповідальності на підставі ст. 265 КЗпП України, за одні і ті самі правопорушення.

Отже, виходячи з викладеного та враховуючи те, що Галицьким районним судом м. Львова у справі №461/8023/18 надано оцінку виявленим порушенням трудового законодавства позивачем, які зафіксовані в акті перевірки №ЛВ2175/589/АВ, та за які ФОП ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, суд у справі №1340/5822/18 не може здійснювати переоцінку обставин на предмет наявності в діях позивача ознак порушень вимог законодавства про працю, вказаних у постанові від 31.10.2018 р. №ЛВ2175/589/АВ/ФС.

Таким чином, суд вважає, що постанова від 31.10.2018 р №ЛВ2175/589/АВ/ФС є протиправною, оскільки в іншому судовому порядку вже вирішено питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності позивача за порушення законодавства про працю, а повторне притягнення особи до юридичної відповідальності одного і того ж виду суперечить статті 61 Конституції України.

При розгляді справи судом також враховано, що 14.05.2019 року Шостим апеляційним адміністративним судом прийнято постанову у судовій справі №826/8917/17, якою визнано нечинною Постанову Кабінету Мінстрів України від 26.04.2017 року №295 «Про деякі питання реалізації ст.295 Кодексу законів про працю України та ст.34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами не доведено суду правомірність та законність прийняття постанови від 31.10.2018 року №ЛВ2175/589/АВ/ФС, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із вказаним, суд вирішує питання щодо стягнення судових витрат на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

Вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу винесену Першим заступником начальника головного управління Держпраці у Львівській області № ЛВ 2175/589/АВ/ФС від 31.10.2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області (пл. Міцкевича,8, м. Львів, 79005, ЄДРПОУ 39778297) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1 762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 06 серпня 2019 року.

Суддя Гулкевич І.З.