Рішення № 83462702, 31.07.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.003264

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коморного О.І.

секретар судового засідання Бабич Ю.Б.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Даців Н.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про стягнення коштів з Державної установи "Миколаївська виправна колонія".

Обставини справи.

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій містяться вимоги:

- стягнути з Державної установи «Миколаївська виправна колонія (№ 50)» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 15362,16 грн;

- стягнути з Державної установи «Миколаївська виправна колонія (№ 50)» на користь ОСОБА_1 суму грошових коштів за компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у розмірі 12701,10 грн, з урахуванням індексу інфляції.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач працював молодшим інспектором-кінологом відділу охорони державної установи «Миколаївська виправна колонія № 50» до 08 червня 2018 року. Наказом начальника колонії полковника внутрішньої служби Мицик Т.С. № 43 о/с від 08.06.2018 року позивача звільнено в запас Збройних Сил України за п.п. 7 п.1 ст. 77 ЗУ «Про національну поліцію». Відповідно до зазначеного наказу, позивачеві зобов`язано виплатити грошову допомогу у зв`язку із звільненням з Державної кримінальної виконавчої служби України у відповідності у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у Державній кримінально-виконавчій службі України. Зазначає, що відповідач у день звільнення провів розрахунки, проте всупереч нормам чинного законодавства, не виплатив одноразову грошову допомогу у при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та не виплатив компенсацію за належні до видачі предмети речового майна на суму 12 701, 10 грн. Позивач вказує, що йому нараховано належне грошове забезпечення при звільненні по 30.06.2018 року у сумі - 44 759,68 грн. нараховано одноразова грошова допомога при звільнені за власним бажанням у сумі - 40 961,18 грн. але було відраховано у липні надмірно нарахованої частини відпустки у сумі 6 761,85 грн. та проведено відрахування у липні зайво нарахованого грошового забезпечення за період з 12.06.2018 року по 30.06.2019 року - 3 977,82 грн., що підтверджується довідкою про нарахування грошового забезпечення та компенсаційних виплат за період з 01.01.2018 року по 11.06.2018 року № 10/50-4-1127 від 8.11.2018 року державної установи «Миколаївська виправна колонія № 50». Зазначені нарахування надійшли на його особистий рахунок відповідно лише 11.07.2018 року у сумі - 13 903,83 грн. та 10.08.2018 року у сумі 15 721,76 грн. на загальну суму 29 625,59 грн., що підтверджується випискою з особового рахунка НОМЕР_1 . Отже, відповідачем допущено порушення строку розрахунку, що є підставою для виплати середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку. Позивач вказує, що згідно п.27 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого постановою КМУ від 14.08.2013 року № 578 під час звільнення зі служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення. Відповідно до п. 23 вказаного Порядку грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається ДПтС відповідно до їх закупівельної вартості. Пунктом 60 вищезазначеного порядку передбачено, що для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках. Позивач вказує, що згідно довідки про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна № 0050 від 02.07.2018 року загальна сума коштів, що підлягають виплаті в якості грошової компенсації, становить 12701,10 грн., однак таких позивач не отримав

Ухвалою від 08.07.2019 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав викладених у відзиві, суть яких зводиться до того, що відповідно до Наказу МЮ України 925/5 від 28.03.2018 р. «Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України» Розділу ІІІ Компенсаційні виплати: Не вказано строки виплати одноразової грошової допомоги. Таким чином, Державна установа «Миколаївська виправна колонія (№50)» вважає, що здійснила виплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби працівника Державної кримінально-виконавчої служби ОСОБА_1 , без порушень строку виплати. З приводу невиплати компенсації за належні до видачі предмети речового майна у розмірі 12701,10 грн. пояснень не надано.

Ухвалою від 31.07.2019 року позовна заява в частині вимоги стягнути з Державної установи «Миколаївська виправна колонія (№ 50)» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 15362,16 грн. судом залишена без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

Наказом начальника колонії полковника внутрішньої служби Мицик Т.С. № 43 о/с від 08.06.2018 року позивача звільнено в запас Збройних Сил України за п.п. 7 п.1 ст. 77 ЗУ «Про національну поліцію» (а.с.13).

Відповідно до довідки №0050 від 02.07.2018 року позивачеві належить до виплати грошова компенсація за належні до видачі предмети речового майна в сумі 12701,10 грн.

З метою отримання вказаної грошової компенсації позивач звернувся до відповідача із заявою від 03.01.2019 року (а.с.24), однак відповідач за наслідками її розгляду листом від 15.01.2019 р. (а.с.25) повідомив позивача, що установа не може здійснити виплату грошової компенсації, у зв`язку з відсутністю фінансування для даного напрямку.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Спір фактично виник між особою, яка проходила військову службу та суб`єктом владних повноважень, а отже, є публічно-правовим.

Такий висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2019 року (Справа N 2-а-3097/2007 Провадження N 11-695апп18), де Велика Палата Верховного Суду вважає, що є підстави відступити від викладеного у постанові від 13 червня 2018 року в справі N 161/13250/17 правового висновку, про те, що неотримання особою речового майна (військової форми, одягу) за час проходження служби та під час звільнення в запас, а також відповідної компенсації за це майно, стало причиною позбавлення права власності позивача, зокрема, володіти, користуватися й розпоряджатися об`єктом власності (грошовими коштами), а отже звернення позивача до суду з позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди та стягнення грошової компенсації за недоотримане речове майно спрямоване на відновлення його майнового стану (порушеного права власності та ліквідації збитків, заподіяних його інтересам), на захист якого спрямовані засоби та норми, визначені саме цивільним і цивільним процесуальним законодавством.

Механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами визначає Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби затверджений постановою КМУ від 14.08.2013 року № 578 (далі - Порядок).

Згідно п.27 Порядку під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.

Відповідно до п. 23 вказаного Порядку грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається ДПтС відповідно до їх закупівельної вартості.

Пунктом 60 Порядку передбачено, що для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.

Відповідно до довідки №0050 від 02.07.2018 року позивачеві належить до виплати грошова компенсація за належні до видачі предмети речового майна в сумі 12701,10 грн.

Відповідач зазначену у вказаній довідці суму не заперечує. Згідно відповіді від 15.01.2019 року установа не може здійснити виплату грошової компенсації, у зв`язку з відсутністю фінансування для даного напрямку.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі N 21-399во10, від 07.12.2012 у справі N 21-977во10, від 03.12.2010 у справі N 21- 44а10).

Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 N 5-рп/2002, від 17.03.2004 N 7-рп/2004, від 01.12.2004 N 20-рп/2004, від 09.07.2007 N 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та норм чинного законодавства позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної установи "Миколаївська виправна колонія (№ 50)" (81606, Львівська область, Миколаївський район, с. Заклад, вул. В. Стуса 2, ЄДРПОУ 14316971) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_2 ) грошові кошти за компенсацію за належні до видачі предмети речового майна в сумі 12701 (дванадцять тисяч сімсот одна) грн. 10 коп., з урахуванням індексу інфляції.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_2 ) з Державної установи "Миколаївська виправна колонія (№ 50)" (81606, Львівська область, Миколаївський район, с. Заклад, вул. В. Стуса 2, ЄДРПОУ 14316971), за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 05.08.2019р.

Суддя Коморний О.І.