Рішення № 83462593, 17.07.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2019 року № 320/1509/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Власюк К.Ф., за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Збаржевецького О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Київської митниці Державної фіскальної служби України про скасування рішення,

встановити:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби України та просить суд pобов`язати Київську митницю ДФС призначити митну експертизу транспортного засобу - автомобіля - «Шкода Рапід» № НОМЕР_1 для визначення його фактичної вартості з урахуванням пошкоджень завданих в результаті ДТП.

02.05.2019 через канцелярію суду позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, в якій він просить суд скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості від 24.12.2018 №UA125000/2018/000228/2.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 відкрите спрощене позовне провадження у справі №320/1120/19 та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

На обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні транспортного засобу, який увозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині другій статті 53 Митного кодексу України, та чітко ідентифікують оцінюваний товар, містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості.

Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосування резервного методу.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що додані позивачем до митної декларації документи не містять всіх відомостей, що підтверджують задекларовані числові значення складових митної вартості.

Зокрема, відповідач звертає увагу суду на те, що подані позивач документи не давали можливості однозначно з`ясувати умови поставки товару та його дійсну вартість.

Крім того відповідач зазначає, що позивачем до митного контролю не було надано документів, які б підверджували вартість понесених витрат на транспортування товару до кордону з Україною.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте органом доходів і зборів з урахуванням вимог чинного законодавства, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві. Просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2018 позивачем придбаний у Польщі транспортний засіб «Шкода Рапід» № НОМЕР_1 з пошкодженнями після ДТП, про що свідчить акт граничного огляду Львівської митниці ДФС ЖІА209030/2018/69575 від 04.12.2018.

03.12.2018 позивачем, при пересіканні державного кордону, був сплачений митний збір у розмірі 30300 грн.

14.12.2018 заявлено до митного оформлення транспортний засіб (далі - ТЗ) «Автомобіль легковий, бувший у користуванні марка - Skoda; модель - RAPID; ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_2 ; календарний рік виготовлення - 2015 рік; модельний рік виготовлення - 2015 рік; тип кузова - універсал; колір - синій. Призначений для перевезення людей по дорогам загального користування. Комплектація та пошкодження згідно акту митного огляду №UA20903/2018/69575. Виробник: Skoda Auto AS. Країна виробництва: CZ за митною декларацією від 14.12.2018 №UA125200/2018/790823.

Митна вартість імпортованого на митну територію ТЗ заявлена та визначена декларантом згідно Інвойсу від 29.11.18 №239/2018/S/V, довідки про транспортні витрати від 07.12.18 б/н за основним методом визначення митної вартості та становить 10929,25 злотих або 2546,13 Євро.

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані:

- Рахунок-Фактура (інвойс) (Commercial invoice) 239/2018/S/V від 29.11.2018;

- Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA20903/2018/69575 від 04.12.2018;

- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу DR/BAL 4283098 від 30.10.2015;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 07.12.2018;

- Договір про надання послуг митного брокера 0312-18 від 03.12.2018;

- Висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом UA.46E.8100-18 від 14.12.2018;

- Інші некласифіковані документи ІПН НОМЕР_3 від 30.03.1998;

- Копія митної декларації країни відправлення 18PL341010E0253814 від 29.11.2018;

- Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.46E.8100-18 від 14.12.2018;

- Паспортний документ фізичної особи, що дає право -а перетин державного кордону України НОМЕР_4 19.06.2017;

- Паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України НОМЕР_5 від 06.04.1998.

При митному оформленні працівниками Київської митниці ДФС проведено митний огляд даного автомобіля із застосування фотознімальної техніки. По результатам даного огляду складено акт №125200/2018/790823 від 14.12.2018 та приєднано до електронної декларації з фотознімками авто та його пошкоджень. 14.12.2018 даний автомобіль був завезений на територію ЗМК ТОВ «Укрлогістика».

Київською митницею ДФС прийнято Рішення про коригування митної вартості від 24.12.2018 № UA 125000/2018/000228/2. Митну вартість товару скориговано зокрема згідно даних офіційного довідника ринку Європи каталогу 8СНЛУАСКЕ (з врахуванням пробігу імпортованого на митну територію ТЗ та комплектації) на рівні 8200 Євро, також включено витрати, понесені на транспортування 100 Євро, митна вартість товару становить 8300,00 Євро або 35627,75 злотих.

Але в зв`язку з тим, що транспортний засіб був пошкоджений і це засвідчено відповідними документами, позивач звернувся до Управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Київської митниці з приводу питання коригування митної вартості транспортного засобу.

Згідно відповіді Київської митниці ДФС від 17.01.2019 позивачу відмовлено в задоволенні його прохання з приводу питання коригування митної вартості транспортного засобу. В обгрунтування відмови у відповіді зазначено, що «Згідно наданої фактури від 29.11.2018 №239/2018/8/V575 наявна інформація, що вартість автомобіля знижено через випадкове пошкодження, а інформація з акту митного огляду, складеного під час перетину митного кордону від 04.12.2018 №UА20903/2018/69575, містить відомості щодо пошкоджень капоту, лівих передніх та задніх дверей та лівого та заднього крила автомобіля, проте відсутня інформація щодо характеру пошкоджень, що впливає на вартість імпортованого товару.

Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару, і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей щодо технічного стану товару, декларантом не надано жодних документів, що підтверджують пошкодження оцінюваного транспортного засобу на момент перетину митного кордону України, отриманих внаслідок ДТП».

Не погодившись з вказаним рішенням позивач оскаржив його до ДФС України.

ДФС України надала відповідь від 23.01.2019 позивачу, в якій відмовила позивачу у задоволенні скарги.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК).

Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другої статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 53 МК, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини 3 статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу

Згідно з частинами 1-3 статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відмовляючи позивачеві визнати митну вартість, відповідач виходив з того, що декларантом не було подано до митного оформлення банківські або інші платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, страхові документи, транспортні документи.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження митної вартості імпортованого транспортного засобу позивач надав виставлений йому продавцем рахунок-фактура від 29.11.2018 №239/2018/S/V, відповідно до якого ціна продажу склала 10500 злотих.

Таким чином, за умови подання позивачем при митному оформленні транспортного засобу рахунку від 29.11.2018 №239/2018/S/V відповідно до якого позивач сплатив вартість імпортованого транспортного засобу у розмірі 10500 злотих готівкою, а продавець дану готівку отримав, у митного органу не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповної та/або недостовірної відомості про митну вартість товару, у тому числі невірне визначення митної вартості такого товару.

Надаючи оцінку доводам відповідача про відсутність у позивача платіжних документів, суд зазначає, що оцінюючи подані декларантом на підтвердження заявленої митної вартості докази, митний орган повинен перевіряти і брати до уваги лише ті обставини, що стосуються предмету доказування.

У процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації.

Суд також бере до уваги позицію Верховного Суду, висловлену ним у постанові від 13.02.2018 у справі № 803/1112/17: "з приводу посилання відповідача на ненадання [декларантом] банківських платіжних документів, суд касаційної інстанції з огляду на встановлені в судових рішеннях обставини зазначає, що запитувані митницею документи у позивача були відсутні та не могли бути надані з об`єктивних причин, так як товар оплачувався готівкою без банківських платежів. У даному випадку колегія суддів вважає, що ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.".

Будь-яких доказів того, що ціна імпортованого транспортного засобу, зазначена у рахунку від 29.11.2018 №239/2018/S/V, є недостовірною, або що позивач поніс додаткові витрати у зв`язку з придбанням імпортованого транспортного засобу, що не зазначені у рахунку від 29.11.2018 №239/2018/S/V, відповідач під час розгляду справи не надав.

Підсумовуючи викладене суд вважає, що умови і обставини оплати оцінюваного товару у взаємозв`язку з тими доказами, що подавались позивачем до митного контролю, не давали обґрунтованих підстав вважати, що позивачем заявлені неповні чи недостовірні відомості про фактурну вартість оцінюваного товару.

Будь-яких доказів того, що ціна імпортованого транспортного засобу є недостовірною, або що позивач поніс додаткові витрати у зв`язку з придбанням імпортованого транспортного засобу, що не зазначені у наданих позивачем документах, відповідач під час розгляду справи не надав.

Відтак, суд вказує на безпідставність витребування митницею від позивача перевізних документів, що підтверджують витрати, пов`язані з транспортуванням товару.

У той же час, згідно частини сьомої статті 54 МК, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого транспортного засобу, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за транспортний засіб. Але, виходячи з презумпції правомірності заявленої митної вартості, закріпленої в частині сьомій статті 54 МК, у митного органу є обов`язок доводити свою позицію.

Зі змісту спірного рішення відповідача від 24.12.2018 №UA125000/2018/000228/2 вбачається, що митний орган не виконав свого обов`язку: не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню транспортного засобу за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідних митних деклараціях митна вартість транспортного засобу базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і безперешкодно піддається обчисленню.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначивши митну вартість за другорядним методом, у результаті чого необґрунтовано та безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної декларації.

З цих причин, вимога позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 24.12.2018 №UA125000/2018/000228/2, підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості від 24.12.2018 №UA125000/2018/000228/2.

3. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці Державної фіскальної служби України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 22 липня 2019 р.