Рішення № 83462567, 01.08.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2019 р. справа № 300/1406/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Григорука О.Б.,

при секретарі Королевич О.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Луцишина В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування висновку службового розслідування, наказів №594 від 11.04.2019 та №123о/с від 12.04.2019, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни; визнання протиправним на скасування наказу №594 від 11.04.2019, в частині накладення дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції; визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області №123 о/с від 12.04.2019 про звільнення зі служби в поліції заступника начальника СВ Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області майора поліції ОСОБА_1, на підставі п. 6 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; поновлення на посаді заступника начальника СВ Тисменицького начальника Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області, зарахувавши час вимушеного прогулу до вислуги років; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивує тим, що при проведенні службового розслідування відповідачем порушено право позивача на надання пояснень, а про проведення такого розслідування йому відомо не було. Внаслідок цього позивач був позбавлений можливості скористатися своїми правами передбаченими пп. 4.2 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС №893 від 07.11.2018 та ст. 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, в тому числі надати письмові пояснення щодо висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку. Зазначене, на думку позивача, свідчить про грубе порушення порядку проведення службового розслідування та прийняття оскаржуваних рішень. Також зазначає, що сам факт відкриття кримінального провадження не свідчить про скоєння позивачем дисциплінарного проступку, а притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі звільнення зі служби за фактом підозри у вчиненні злочину протиправним, яке порушує презумпцію невинуватості. Також вважає, що відповідач видавши наказ про звільнення зі служби фактично перервав строк дії ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 04.04.2019 про відсторонення позивача від посади. Вважає оскаржувані висновок та накази протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а позивач поновленню на посаді, з якої його звільнено.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадженні із викликом сторін.

Відповідач скористався своїм правом подати відзив на адміністративний позов, який надійшов на адресу суду 23.07.2019. Згідно вказаного відзиву представник відповідача позовні вимоги не визнав та зазначив, що підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стали обставини порушення ним службової дисципліни, а саме вчинення ним дій, що є несумісними зі службою в органах Національної поліції. Керівництвом Головного управління Національної поліції не досліджувалося питання наявності чи відсутності вчинення ним кримінального правопорушення, а надавалась оцінка наявності чи відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку. Вважає, що дії відповідача щодо звільнення позивача є правомірними, оскільки на момент прийняття оскаржуваних наказів Головним управлінням Національної поліції вжито всіх необхідних заходів щодо дотримання законності при проведенні службового розслідування, а при призначенні дисциплінарного стягнення враховано тяжкість проступку, обставини за яких його скоєно та попередню поведінку позивача.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими учасники справи обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача встановив наступне.

ОСОБА_1 з 15.08.1999 перебував на службі в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 в Національній поліції України. З 26.11.2018 перебував на посаді заступника начальника слідчого відділення Тисменицького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 02.04.2019 №533 призначено проведення службового розслідування на підставі статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та п. 2 Порядку проведення службових розслідувань в Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.11.2018 №893. Вказане службове розслідування призначено з посиланням на документування 02.04.2019 факту отримання неправомірної вигоди в сумі 5000 доларів США заступником начальника слідчого відділення Тисменицького відділу поліції ГУНП Івано-Франківської області, про що зазначено в наказі (а.с. 77).

Дисциплінарною комісією в складі: майора поліції Бондюка А.Ф., підполковника поліції Берладіна С.В., підполковника поліції Кушпір Н.В., підполковника поліції Москальчука Д.Ф . за результатами проведеного службового розслідування у формі письмового провадження за фактом порушення службової дисципліни заступником начальника слідчого відділення Тисменицького відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області майором поліції ОСОБА_1, складено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівниками Тисменицького ВП ГУНП, який затверджений начальником ГУНП в Івано-Франківській області 11.04.2019.

Комісія дійшла висновку, що позивач допустив грубе порушення службової дисципліни та порушення вимог ст. 2, 8, 18 та 23 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції», ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських та своїми діями підірвав авторитет органів поліції, основним критерієм оцінки діяльності яких є рівень довіри населення (а.с. 96-104).

11.04.2019 Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області прийняло наказ №594 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Тисменицького ВП Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області", згідно якого за порушення службової дисципліни, вимог ст.ст. 2, 8, 18 та 23 Закону України «Про Національну поліцію», статті 22 Закону України «Про запобігання корупції» статей 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, розділу ІІ пункту 1 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №1179 від 09.11.2016 вирішено звільнити позивача із Національної поліції України (а.с.105-107).

12.04.2019 Головним управлінням Національної поліції в Івано-Франківській області наказом №123 о/с позивача згідно пункту 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 30) звільнено зі служби в поліції за підпунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення).

04.06.2019 ОСОБА_1 отримав в управлінні кадрового забезпечення ГУНП в Івано-Франківській області витяг з наказу №123 від 12.04.2019, трудову книжку НОМЕР_1 , приписне посвідчення від 10.02.1999 та припис для постановки на військовий облік від 12.04.2019, що підтверджується розпискою (а.с. 15).

04.06.2019 позивач подав заяви, адресовані начальнику ГУНП в Івано-Франківській області, в яких просив надати для ознайомлення матеріали службового розслідування та наказ про дисциплінарне стягнення, а також надати копії матеріалів службового розслідування (а.с. 18,19).

Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області листом від 18.06.2019 №2494/108/12-2019 повідомило про можливість ознайомлення з всіма документами службового розслідування в робочий час у ВІОС УКЗ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (а.с.51).

Вважаючи дії Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Згідно частини 1 статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина 2 статті 19 Закону України "Про Національну поліцію").

Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію").

Статтею 1 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" встановлено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Частиною 3 статті 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського серед іншого бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Згідно положень статті 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Як встановлено судом вище, на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області 02.04.2019 №533 призначено проведення службового розслідування на підставі статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та п. 2 Порядку проведення службових розслідувань в Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.11.2018 №893. Створеною комісією проведено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівниками Тисменицького ВП ГУНП, результати якого відображено у висновку від 11.04.2019, затвердженого начальником Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області полковником поліції Голубош В.В. (а.с. 96-104).

У висновку службового розслідування від 11.04.2019 встановлено, що при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні, поступила заява підозрюваного, що працівниками слідчого відділення Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області вчинено вимагання неправомірної вигоди за уникнення від кримінальної відповідальності.

02.04.2019 працівниками Територіального управління ДБР, розташованому у м. Львові, задокументовано у службовому кабінеті позивача в приміщенні Тисменицького відділу Національної поліції в Івано-Франківській області факт отримання неправомірної вигоди в сумі 5000 доларів США заступником начальника слідчого відділення Тисменицького відділу Головного управління Національної поліції України ОСОБА_1. Зазначений факт виявлено та задокументовано внаслідок проведення слідчо-оперативних дій в межах досудового розслідування внесеного до ЄРДР за № 62019140000000275 від 31.03.2019, в тому числі за наслідками проведеного обшуку 02.04.2019 на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова Гирича С.В. від 01.04.2019 (а.с. 78-83).

Під час службового розслідування відібрано пояснення у начальника слідчого відділення Тисменицького відділу Шубинця І.Ю., начальника Тисменицького відділу ГУНП в Івано-Франківській області Кавінського І.В., начальника кадрового забезпечення Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області Стрипи М.Т.

За результатами службового розслідування комісія дійшла висновку, що позивачем вчинено грубе порушення службової дисципліни, а саме порушення вимог ст.ст. 2, 8, 18 та 23 Закону України «Про Національну поліцію», статті 22 Закону України «Про запобігання корупції» статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, розділу ІІ пункту 1, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №1179 від 09.11.2016, а також своїми діями позивач підірвав авторитет органів поліції, основним критерієм оцінки діяльності яких є рівень довіри населення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що висновок службового розслідування містить посилання лише на факт відкриття кримінального провадження, що не свідчить про скоєння позивачем дисциплінарного проступку, а притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі звільнення зі служби за фактом підозри у вчиненні злочину вважає протиправним та таким, що порушує презумпцію невинуватості. При цьому посилається на правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 14.11.2018 у справі №802/522/16-а.

З вказаного приводу суд зазначає, що обставини справи №802/522/16-а не є тотожними із обставинами справи, які розглядаються в даному провадженні, а тому вказана правова позиція не підлягає врахуванню при вирішенні цього спору.

Крім цього, суд наголошує, що на відміну від звільнення зі служби в поліції у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.

Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі діяння отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Вказаний правовий висновок відповідає правовим висновкам висловленим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду висловленого у постанові від 10.04.2019 року у справі №802/1150/17-а.

Доводи позивача про відсутність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності з огляду на відсутність відповідного судового рішення (вироку), яке набрало законної сили, яке би підтверджувало факт учинення ним діяння, що ставиться йому в провину, є безпідставними.

Суд зазначає, що у будь-якому випадку, враховуючи те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Вказаний правовий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду висловленій у постанові від 25.04.2019 у справі №816/1370/16.

З вказаного приводу суд зазначає, що відповідач у висновку службового розслідування, здійснивши перевірку факту порушення службової дисципліни та встановивши обставини, які також є предметом дослідження у кримінальному провадженні, жодних висновків щодо кваліфікації дій позивача на наявність у них ознак складу кримінального правопорушення не здійснив. При цьому, вказаний висновок містить оцінку на наявність в діях позивача, які зафіксовано в протоколі обшуку від 02.04.2019 (а. с. 78-83) ознак складу дисциплінарного проступку, та дотримання ним вимог ст.ст. 2, 8, 18 та 23 Закону України «Про Національну поліцію», статті 22 Закону України «Про запобігання корупції» статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, розділу ІІ пункту 1 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №1179 від 09.11.2016.

Згідно абзацу 1 частини 1 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179 "Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських", під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

У відповідності до пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки" (стаття 64 Закону України "Про Національну поліцію").

Суд зазначає, що вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов`язків працівників поліції. Приймаючи присягу, позивач зобов`язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

На думку суду, встановлені обставини та поведінка позивача як поліцейського суперечить загальним принципам, встановленим для співробітників органів поліції. Крім того, вчинення подібних дій призводить до встановлення негативної суспільної думки населення щодо органів правопорядку, які у відповідності до своїх службових обов`язків повинні неупереджено дотримуватись законодавства України, в тому числі щодо морально-етичних принципів.

Відповідно до пункту 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. (частина 3 статті 19 Дисциплінарного статуту).

Аналіз матеріалів службового розслідування по факту порушення позивачем службової дисципліни та наданих в судовому засіданні прояснень позивача та відповідача, свідчить про те, що при визначенні дисциплінарного стягнення ОСОБА_1 - звільнення зі служби, відповідач, врахувавши обставини вчинення проступку, обставини за яких його скоєно, вважав, що проступок позивача відноситься до важких, оскільки порочить високе звання поліцейського та підриває авторитет органів Національної поліції України, основним критерієм оцінки діяльності яких є рівень довіри населення.

Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів Національної поліції України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стали обставини порушення ним службової дисципліни, тобто судом в межах розгляду цієї справи не досліджувалось питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення кримінального правопорушення, а надавалась правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку. При цьому, наявність факту притягнення до кримінальної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав.

Дисциплінарний статут не визначає чіткої послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем їх суворості. Це, в свою чергу, наділяє уповноважену особу правом самостійно визначити вид стягнення в залежності від конкретних обставин дисциплінарного проступку.

Щодо тверджень позивача про те, що відповідачем його не було ознайомлено з результатами службового розслідування, суд зазначає таке.

Висновком службового розслідування також зафіксовано, що з метою отримання пояснення у позивача, начальником ВІОС УКЗ ГУНП в Івано-Франківській області підполковником поліції Берладіним С.В., 03.04.2019 здійснено телефонний дзвінок на мобільний телефон його адвоката Ломничука Ю.Ю., № НОМЕР_2 , який повідомив, що ОСОБА_1 був допитаний слідчим Територіального управління ДБР, розташованого у м. Львові, де відповів на всі питання, тому відповідно до ст. 63 Конституції України від надання будь-яких пояснень працівникам ВІОС УКЗ з вищевказаного приводу відмовився. Вказаний факт висвітлений у висновку, який підписано членами комісії та, який затверджено начальником ГУНП в Івано-Франківській області, а тому у суду відсутні підстави ставити його під сумнів. Таким чином комісією вживались заходи щодо повідомлення позивача про факт здійснення службового розслідування та необхідності надання пояснень. Також під час розгляду справи позивачем не заперечувався та не спростовувався факт повідомлення його адвоката про проведення службового розслідування та відмову від його імені надавати будь-які пояснення, а доводи обмежились відсутністю повноважень у адвоката Ломничука Ю.Ю. представляти інтереси позивача у правовідносинах з приводу притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Суд враховує також ту обставину, що про фактичне місцеперебування з 02.04.2019 по 11.04.2019 позивач відповідача не повідомляв.

На підставі наведеного, за наявності повідомлення адвоката позивача про проведення службового розслідування та відмову надати письмове пояснення, у відповідача були відсутні підстави не затверджувати висновок службового розслідування, з врахуванням строків встановлених для проведення службового розслідування. Небажання особи, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

Окрім цього, суд звертає увагу на висновок Верховного Суду викладений в постанові від 04.10.2018 за результатом розгляду справи №806/2272/16, згідно якого пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Разом з тим саме по собі, невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Отже, при доведеності порушення працівником трудової дисципліни, не відібрання у нього письмових пояснень з цього приводу, не може бути підставою для визнання наказу про звільнення позивача незаконним.

Інші доводи позивача не спростовують встановленого судом факту правомірності оскаржуваних актів індивідуального характеру та не можуть слугувати підставами для їх скасування.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, оскаржувані позивачем висновок службового розслідування та накази відповідають вимогам чинного законодавства та підстав для їх скасування судом не встановлено. Інші позовні вимоги є похідними, і як наслідок в цій частині задоволенню також не підлягають.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування висновку службового розслідування, наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови в задоволенні позову розподілу судових витрат не передбачено.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (код 40108798, вул. Сахарова, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправними та скасування висновку службового розслідування, наказів №594 від 11.04.2019 та №123о/с від 12.04.2019, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Григорук О.Б.

Рішення складене в повному обсязі 05.08.2019.