Рішення № 83462523, 05.08.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2019 року (о 09 год. 00 хв.)Справа № 280/1584/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати щомісячної страхової виплати позивачу в період з 01 вересня 2017 року по 01 березня 2018 року;

зобов`язати відповідача здійснити виплату щомісячної страхової виплати позивачу за період з 01 вересня 2017 року по 01 березня 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він перебуває на обліку в Бердянському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області та є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою №0000407445/23298 від 16.11.2017. Вказує, що з 01 вересня 2017 року по 01 березня 2018 року відповідач зупинив виплату належної позивачу щомісячної страхової виплати. Зазначає, що звернувся із заявою до відповідача про поновлення йому страхової виплати, однак відповідач надав йому відповідь про те, що рішенням начальника УПСЗН ВК Бердянської міської ради соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 31.08.2017 № 347 було скасована довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи НОМЕР_3 від 22.09.2015 та у зв`язку із цим з 01.09.2017 виплата йому щомісячної страхової виплати відповідачем припинена. Вказує на протиправність дій відповідача щодо припинення нарахування та виплати страхових виплат з підстав, не передбачених Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у зв`язку вони порушують встановлене ст.46 Конституції України право на соціальне забезпечення.

Ухвалою судді від 10.09.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, призначене перше судове засідання на 26 червня 2019 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 26 червня 2019 року на адресу суду надіслав відзив на адміністративний позов (№26395), у якому, зокрема, посилається на приписи Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», постанови КМУ №637 від 05.11.2014 та №365 від 08.06.2016, вказуючи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Бердянському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області як внутрішньо переміщена особа з 01 жовтня 2014 року, та отримував від Фонду належні йому страхові виплати по 01 вересня 2017 року включно, проте на підставі Рішення Комісії щодо призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 31.08.2017 (протокол №347) відповідачем було припинено позивачу виплату щомісячних страхових сум з 01 вересня 2017 року, про що прийнята постанова від 08.09.2017 №0801/20322/20322.1/19. Також відповідач зазначає, що у зв`язку із отриманням 12.03.2018 витягу з протоколу рішення комісії УПСЗН з питань призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 02.03.2018 №85 про скасування рішення від 31.08.2017 №347 та призначення ОСОБА_1 соціальних (пенсійних) виплат, Бердянське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області постановою від 12.03.2018 №0804/20322/20322.1/20 позивачу продовжено щомісячні страхові виплати з березня 2018 року. Стосовно проведення виплати позивачу за період з 01.09.2017 по 01.03.2018 зауважує, що у відповідності до п. 18 Порядку здійснення контролю суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного КМУ, який станом на тепер відсутній. Ураховуючи викладене, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Так, на підставі ч. 9 ст. 205 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 має зареєстрований страховий випадок профзахворювання, який стався 30 серпня 2004 року, та здобув право на отримання страхових виплат.

Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції, позивач був вимушений покинути своє постійне місце проживання та переїхати до м. Бердянська, де його поставлено на облік як внутрішньо переміщену особу, що підтверджується копією довідок від 25.11.2014 № 2306002781 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, від 22.09.2015 НОМЕР_3 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, від 16.11.2017 №0000407445/23298 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданих Управлінням праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області. Зареєстроване місце проживання позивача як ВПО: АДРЕСА_2 .

Позивач перебуває на обліку в Бердянському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області та отримував страхові виплати з 01 жовтня 2014 року .

Постановою Бердянського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області від 08.09.2017 №0801/20322/20322.1/19 припинено ОСОБА_1 щомісячну страхову виплату в розмірі 2 506,87 грн. на підставі рішення Комісії щодо призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 31.08.2017 (протокол №347), яким скасовано дію довідки про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи № НОМЕР_1 . Виплату припинено з 01 вересня 2017 року.

Як зазначив відповідач, у зв`язку із отриманням 12.03.2018 витягу з протоколу рішення комісії УПСЗН з питань призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 02.03.2018 №85 про скасування рішення від 31.08.2017 №347 та призначення ОСОБА_1 соціальних (пенсійних) виплат, Бердянське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області постановою від 12.03.2018 №0804/20322/20322.1/20 позивачу продовжено щомісячні страхові виплати з 01 березня 2018 року.

Проте, за період з 01.09.2017 по 28.02.2018 (включно) позивач страхові виплати не отримав.

13.03.2019 позивач через свого адвоката звернувся до Бердянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області із заявою щодо надання інформації про виплату позивачу раніше призначених страхових виплат .

Так, листом № 03-05-379 від 18.03.2019 Бердянського відділення повідомлено представника позивача, що страхова виплата була поновлена з 01.03.2018 та заборгованість по страховим виплатам у відділенні відсутня.

Не погоджуючись з діями відповідача та невиплатою йому страхових виплат з 01.09.2017 по 01.03.2018, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб визначено Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII).

Статтею 1 Закону № 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до частини першої статті 4 цього ж Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частина друга цієї статті).

Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону (частина перша статті 5 Закону № 1706-VII).

Водночас, статтею 14 Закону № 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Як свідчать матеріали адміністративної справи, позивач у 2004 році отримав право на отримання страхових виплат по інвалідності та наразі перебуває на обліку в Бердянському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області та отримує щомісячні страхові виплати.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV від 23.09.1999 (далі - Закон № 1105-XIV).

Пунктом третім розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1105-XIV встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 3 Закону №1105-XIV визначені принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема, законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав (підпункти 1, 3 частини першої статті 3).

У статті 27 Закону України від 14.01.1998 № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 16/98-ВР) передбачено підстави припинення страхових виплат: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов`язків щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами.

Відповідно до статті 46 Закону №1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Тобто, вказаний перелік є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати страхових виплат з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом (згідно із Закону № 16/98-ВР) чи законодавством (згідно із Закону № 1105-XIV).

Так, відповідач не вказав, яка з обставин, визначених наведеною нормою Закону стала підставою для припинення позивачу виплати страхових виплат. Посилання відповідача на положення постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» не є посиланням на норми закону, оскільки постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено суду правомірності своїх дій щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 страхових виплат за період з 01.09.2017 по 28.02.2018.

Стосовно строку звернення позивача з даним позовом, суд зазначає, що частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно частини сьомої статті 47 Закону № 1105-XIV, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці». Таким чином, строки звернення до суду в контексті даного правового спору застосуванню не підлягають.

За таких обставин, позивач має беззаперечне право на отримання страхових виплат, як особа, що втратила працездатність від професійного захворювання, з часу первинного призначення страхових виплат. Норми статті 47 Закону №1105-XIV гарантують позивачу право виплати страхової суми без обмеження протягом будь-якого строку (оскільки інвалідність встановлено безстроково) та не ставлять в залежність від прийняття окремого порядку Кабінетом Міністрів України.

На час розгляду справи, позивачу страхові виплати за період з 01.09.2017 по 28.02.2018 досі не виплачено через відсутність окремого порядку виплати пенсії за минулий період затверджений Кабінетом Міністрів України.

Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Суд зазначає, що відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих страхових виплат не звільняє державу в особі уповноваженого органу Фонду соціального страхування України від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум страхових виплат.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, право на отримання страхових виплат є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді страхових виплат суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді страхових виплат суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Тому, не виплачуючи позивачу належні йому страхові виплати за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання страхових виплат.

Суд зазначає, що відсутність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України для виплати страхових виплат за минулий період, не є передбаченою законом підставою для припинення виплати страхових виплат, а Постанова Фонду соціального страхування України № 27 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання страхових виплат позивачем.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 31.05.2018 (справа № 243/5475/17), від 21.06.2018 (справа № 243/8037/17), від 11.12.2018 (справа №243/5600/17).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із розміром задоволених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області відповідно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (69000, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 12, код ЄДРПОУ 41320207) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області щодо припинення виплати щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 в період з 01 вересня 2017 року по 28 лютого 2018 року (включно).

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області здійснити виплату щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2017 року по 28 лютого 2018 року (включно).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак