Рішення № 83462279, 02.08.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2019 року Справа № 160/4900/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Царікової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 19 лютого 2019 року № Ф-3436-53,-

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3436-53 від 19 лютого 2019 року зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 18276,72 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 22 травня 2019 року державним реєстратором внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис за № 22290060003001855 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем. Однак після винесення запису про припинення позивача як фізичної особи - підприємця ним отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3436-53 від 19 лютого 2019 року зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 18276,72 грн. Зазначену вимогу позивач вважає протиправною, оскільки враховуючи факт припинення його як фізичної особи - підприємця для надіслання вимоги у податкового органу не було правових підстав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року відкрито провадження у справі № 160/4900/19 та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Судове засідання призначено на 24 червня 2019 року. Останнє судове засідання було призначено на 02 серпня 2019 року.

Представником відповідача до суду наданий відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти позовних вимог та вказав, що податкова звітність позивачем не подавалася, доходів він не отримував, а тому повинен був сплачувати (враховуючи зміни Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Отже, за 2017 рік ця сума була 3200 грн. (мінімальна заробітна плата) * 22% = 704 грн/місяць, 2018 рік 3723 грн*22% = 819,06 грн/місяць.

Згідно даних інформаційної системи контролюючого органу ОСОБА_1 ,. був нарахований єдиний соціальний внесок за 2017 рік у сумі 8448 грн (704 грн*12 місяців) та за чотири квартали 2018 року 9828,72 грн (819,06 грн* 12 місяців). Загальна сума недоїмки 18276,72 грн. Відповідно до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 саме на цю суму було винесено вимогу, адже на кінець календарного місяця (31.01.2019 року) була наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску.

Зняття з обліку не відбувалося, адже зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону №2464, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб -підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", -за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою. У свою чергу від позивача контролюючим органом не було отримано жодної заяви.

В судове засідання 02 серпня 2019 року сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Представником відповідача 02 серпня 2019 року також надано клопотання про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

У відповідності до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи наведені положення процесуального законодавства, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа підприємець 07.04.2006 (номер запису: 22290000000001855), на облік в органах державної податкової служби взятий 10.04.2006 за номером 2741.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 внесений 22.05.2019 (номер запису: 22290060003001855).

Таким чином, в період з 07.04.2006 по 22.05.2019 згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач був суб`єктом господарювання в статусі фізичної особи-підприємця.

Як вказав представник відповідача у відзиві на позовну заяву, податкова звітність позивачем не подавалась, доходів він не отримував, а тому повинен був сплачувати суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Отже, за 2017 рік ця сума була 3200 грн. (мінімальна заробітна плата) * 22% = 704 грн/місяць, 2018 рік 3723 грн*22% = 819,06 грн/місяць.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ) № Ф-3436-53 від 19 лютого 2019 року на суму 18276,72 грн., сума заборгованості зі сплати ЄСВ має наступну структуру: за 2017 рік у сумі 8448 грн (704 грн*12 місяців) та за чотири квартали 2018 року 9828,72 грн (819,06 грн* 12 місяців). Загальна сума недоїмки 18276,72 грн.

Відповідач вказав, що відповідно до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 саме на суму 18276,72 грн., було винесено вимогу, адже на кінець календарного місяця (31.01.2019 року) у ФОП ОСОБА_1 була наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон).

Платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені з урахуванням норм законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством чи за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 4 цього Закону).

Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються положеннями Закону про оплату праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац перший п. 1 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ).

Також платниками єдиного внеску, як зазначено у п. 4 частини першої ст. 4 цього Закону, є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, незалежно від того, чи є такі особи найманими працівниками.

Єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 частини першої ст. 7 цього Закону).

Як визначено п. 2 цієї частини, базою нарахування єдиного внеску, зокрема, для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню ПДФО. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування і є одночасно найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного внеску та подання обов`язкової звітності за себе як фізичні особи - підприємці. Сплата ЄСВ у такому разі не здійснюється подвійно, адже за фізичну особу - підприємця, яка працює найманим працівником у юридичної особи, сплачує роботодавець (утримань ЄСВ із заробітної плати немає).

У свою чергу, відповідно до ч. 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 припинив свою підприємницьку діяльність лише 22.05.2019, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а тому в період з 07.04.2006 по 22.05.2019 позивач перебував в статусі суб`єкта господарювання - фізичної особи-підприємця, а відтак зобов`язаний був сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, враховуючи відсутність доходу, в розмірі: протягом 2017 року - 704 грн. на місяць та у 2018 року - 819,06 грн. на місяць.

Згідно з п. 2. Розділу 6 Інструкції № 449, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Відповідно до п.3 розділу 6 Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції(для платника фізичної особи). Відповідно до п.4 розділу 6 Інструкції № 449 після надсилання (вручення) вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику корінець такої вимоги з відміткою про вручення підшивається до справи платника та якщо вимога органу доходів і зборів скасовується чи змінюється судом (господарським судом), то підшивається примірник (копія) рішення суду (господарського суду) до справи платника поряд з корінцем від вимоги, щодо якої відбувся судовий розгляд.

Приймаючи до уваги наведене вище, а також те, що оскаржувана податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3436-53 від 19 лютого 2019 року зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 18276,72 грн. винесена та направлена на адресу позивача до внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення позивача як суб`єкта господарювання - фізичної особи - підприємця, а також те, що вона прийнята, у зв`язку з самостійною несплатою позивачем ЄСВ протягом 2017 та 2018 років, суд приходить до висновку про те, що податкова вимога сформована на підставі та в межах наданих Головному управлінню ДФС у Дніпропетровській області повноважень, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 139, 242 - 246, 247, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська,17-а, м. Дніпро, 49600, і.к. 39394856) про визнання протиправною та скасування вимоги від 19 лютого 2019 року № Ф-3436-53 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 02 серпня 2019 року.

Суддя О.В. Царікова