Ухвала суду № 83462241, 02.08.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

м. Вінниця

02 серпня 2019 р. Справа № 120/2430/19-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Заброцька Людмила Олександрівна розглянувши матеріали позовної заяви:

за позовом: Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області

до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

про: скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про скасування наказу, відповідно до якої, позивач зазначає про протиправність та просить скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-16298/15-18 СГ від 30.11.2018 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 у власність ОСОБА_1 .

Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, з огляду на наступне.

Судом з`ясовано, що в обґрунтування позову представник позивача зазначає, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-16298/15-18 СГ від 30.11.2018 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для індивідуального садівництва площею 0,12 га у власність ОСОБА_1 на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області в межах населеного пункту.

22.01.2018 року Державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради - Бадюк О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу), індексний № 4518572, відповідно до якого зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 0,12 га для індивідуального садівництва, про що внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Агрономічна сільська рада наголошує на тому, що надання Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області третім особам, в тому числі і ОСОБА_1 , земельної ділянки без погодження з Агрономічною сільською радою, зі зміною цільового призначення, в безпосередній близькості до прибережної захисної смуги призвело до порушення прав та інтересів позивача, які потребують захисту, оскільки дана земельна ділянка знаходиться в межах с. Агрономічне.

Вважаючи наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-16298/15-18 СГ від 30.11.2018 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 у власність ОСОБА_1 , протиправним, таким що впливає на інтереси громади Агрономічної сільської ради та порушує права позивача, останній звернувся до суду з цим позовом.

При цьому позивач мотивуючи обраний спосіб захисту посилається на ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яка передбачає, що у разі скасування на підставі рішення суду документів, згідно яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав, тому пред`явлення додаткових позовних вимог щодо скасування права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку законодавством не потребується.

Вирішуючи питання щодо підсудності даного спору адміністративному суду, суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст.4 КАС України).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Разом з тим, Велика палата Верховного Суду неодноразово у своїх рішеннях зазначала, що сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Стаття 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно з ст. 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Матеріали позовної заяви свідчать, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-16298/15-18 СГ від 30.11.2018 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для індивідуального садівництва площею 0,12 га у власність ОСОБА_1 на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області в межах населеного пункту.

З огляду на зміст позовних вимог, характер спірних правовідносин та з`ясовані обставини, суд приходить до висновку, що в даному випадку наявний спір, що виникає із визначення права на земельну ділянку, яке підлягає врегулюванню на підставі норм Цивільного кодексу України, а відтак підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

З аналізу наведених норм права вбачається, що предметом адміністративного позову може бути визнання неправомірними лише тих рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які безпосередньо впливають на права та обов`язки позивача у сфері саме публічно-правових відносин.

Разом з тим, суд зауважує, що у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Зазначена позиція суду узгоджується з правовими позиціями, висловленими Великою Палатою Верховного Суду 20 червня 2018 року в справі №750/3322/17(провадження № 14-110цс18), в постановах Верховного суду України від 11 листопада 2014 року №21-493а14, від 16 грудня 2014 року №21-544а14, від 09 грудня 2014 року №21-308а14, від 25 листопада 2015 року (справа № 339/113/14-а) та 11 жовтня 2016 року (справа № 21-2158а16).

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що при визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи суд виходить з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб`єктного складу сторін. При цьому сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно - правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Тобто, даний позов спрямований на захист прав у сфері цивільно-правових, а не публічно-правових відносинах, що виключає можливість його розгляду та вирішення в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За приписами частин 2 та 6 статті 170 КАС України про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п`яти днів з дня надходження позовної заяви. У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

За таких обставин суд роз`яснює позивачу, що виходячи з правового характеру даного спору, який виник із цивільних правовідносин, такий спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства місцевим загальним судом.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 19, 170, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про скасування наказу.

Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Роз`яснити позивачу, що даний спір повинен розглядатися у порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.

Повторне звернення до адміністративного суду з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна