Ухвала суду № 83460144, 05.08.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/14887/13-к 05.08.2019

н\п 1-кп/490/920/2018

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/14887/13-к

У Х В А Л А

05 серпня 2019 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого судді Медюка С.О.,

при секретарі Митрохіній А.Є.,

під час розгляду у судовому засіданні в залі суду в м.Миколаєві кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12013160020006495 від 26.09.2013 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України,

за участю прокурора Петренка А.О.,

обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката Корця С.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Матвєєва В.В.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката Горбенка Ю.М.,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Центрального районного суду м.Миколаєва знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України.

В судовому засіданні прокурором були подані клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в обґрунтування яких зазначено, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися, а обрання іншого, менш суворого запобіжного заходу, не забезпечить належної поведінки обвинувачених щодо виконання ними своїх процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні та не дасть можливості запобігти ризикам. Зокрема, запобігання спробам з боку обвинувачених вплинути на свідків, які ще не допитувались під час судового розгляду, ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх захисники - адвокати Корець С.В., Матвєєв В.В., захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат Горбенко Ю.М. залишили вирішення даних клопотань на розсуду суду.

Вислухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступного.

Відповідно ч.3 ст.331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.

Так, ухвалами слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 27 вересня 2013 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому неодноразово продовжувався судом, востаннє ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 20.06.2019 року до 18 серпня 2019 року включно.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження /зміну/ запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст.177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених прокурором.

При цьому, достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання у відношенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відсутні, а отже, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно останніх судом не встановлено.

Відповідно до ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

При вирішенні питання щодо можливості зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Тримання під вартою у відповідності до пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Взяття заявника під варту має бути необхідним для забезпечення його присутності в суді, але водночас інші, менш суворі заходи можуть бути достатніми для досягнення цієї мети (Рішення "Хайредінов проти України"). Затримання особи є настільки серйозним запобіжним заходом, що воно є виправданим, лише якщо інші, менш суворі, заходи були розглянуті та визнанні недостатніми для забезпечення захисту індивідуальних або суспільних інтересів, які можуть вимагати затримання відповідної особи.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, пов`язаного із умисним позбавленням життя людини.

Загальне положення щодо розумних строків тримання під вартою викладено у правовій позиції ЄСПЛ в рішеннях у справі "Харченко проти України", "Лабіта проти Італії", згідно з якою розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

За даним кримінальним провадженням, суд враховує обсяг пред`явленого обвинувачення, всі ризики, встановленні під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які не змінилися до теперішнього часу, а також превалювання суспільного інтересу над індивідуальним інтересом у даному кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначений Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям Європейського суду з прав людини, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що останні обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України, за який законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, а також особи обвинувачених, їх вік, стан здоров`я (відсутність даних щодо неможливості перебування в умовах ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор" за станом здоров`я) та міцність соціальних зв`язків (обвинувачені до затримання офіційно не працювали, обвинувачений ОСОБА_1 неодружений).

Вказане свідчить про наявність ризиків переховування від суду та можливість обвинувачених вплинути на свідків, які ще не допитувались під час судового розгляду.

Таким чином, наведені прокурором в клопотанні підстави для продовження строків тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися.

Суд вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.

Отже, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинувачених, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу із визначенням строку у межах шістдесяти днів.

На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст.177, 178, 183, 194, 197, 331 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строків застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити.

Обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор" строком на 60 днів, а саме до 03 жовтня 2019 року включно.

Обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор" строком на 60 днів, а саме до 03 жовтня 2019 року включно.

Ухвалу може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м.Миколаєва протягом семи днів з моменту її оголошення.

Головуючий С.О. Медюк