Рішення № 83455979, 17.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року Справа № 160/2989/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Дорс» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріал Дорс» (далі - ТОВ «Ріал Дорс», позивач) з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН-417/1510/НП/СПДТ-ФС/186 від 28.02.2019 року.

Адміністративний позов ТОВ «Ріал Дорс» не відповідав вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України, тому ухвалою суду від 08.04.2019 року був залишений без руху та наданий позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків.

15.05.2019 року у встановлений судом строк на виконання ухвали суду від 08.04.2019 року позивач належним чином усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 15.05.2019 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) та заперечень на відповідь на відзив, а позивачу - відповіді на відзив.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що вважає протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової перевірки, як такі, що вчинені не у спосіб, що визначений Конституцією України та законом України, та винесену за її результатами постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН-417/1510/НП/СПДТ-ФС/186 від 28.02.2019 року. Адже, за поясненнями позивача, відповідачем була порушена процедура призначення та проведення інспекційного відвідування ТОВ «Ріал Дорс». Тим більше, посилаючись на положення ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», позивач зазначив, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Натомість, позивачу так і не було повідомлено про фізичну особу, за зверненням якої була проведена перевірка. Хоча, на думку позивача, визначальною підставою є відношення фізичної особи до підприємства, оскільки позапланові перевірки можуть проводитись, зокрема, за зверненням фізичних та юридичних осіб про порушення суб`єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування та за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Тобто, позаплановий захід здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення, тобто Держпраці України.

Також, позивач зазначив, що відповідальність юридичних та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, згідно з абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України є можливою у разі: по-перше, вчинення дій, передбачених абз. 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, а по-друге, вчинення таких дій при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, а саме: порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі.

У встановлений судом строк, відповідач заперечуючи проти позову, надав відзив на позов, який долучений до матеріалів справи.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що вважає доводи позивача, викладені в позовній заяві, такими, що не можуть бути прийнятими до уваги. Адже, під час здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю на Державну службу України з питань праці та її територіальні органи поширюються лише вимоги ст. 1, ст. 3, ч. 1, ч. 4, ч. 6 - 8, абз. 2 ч. 10, частин 13 та 14 ст. 4, ч. 1 - 4 ст. 5, ч. 3 ст. 6, ч. 1 - 4 та 6 ст. 7, ст. ст. 9, 10, 19, 20, 21, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

За поясненнями відповідача, на Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області поширюються тільки вимоги ч. 3 ст. 6 Закону України «Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо надання копій направлення на проведення перевірки, а вимоги ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо отримання згоди Держпраці України - не поширюються. Тим більше, що Порядком № 295 не передбачено погодження здійснення заходів державного контролю за додержанням законодавства про працю центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідним державним колегіальним органом, як і погодження Держпрацею України.

Отже, за твердженнями відповідача, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області обґрунтовано та законно здійснило інспекційне відвідування позивача без погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю) або відповідного державного колегіального органу, а оскаржувана постанова є правомірною та скасуванню не підлягає.

У відповідь на відзив позивач зазначив, що не погоджується з правовою позицією відповідача, бо Закон України «Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначає правові та організаційні засади, основні принципи та порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Тобто, дія Закону України «Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» поширюється на спірні правовідносини, оскільки інспекційне відвідування є формою державного нагляду у сфері господарської діяльності.

При цьому, за поясненнями позивача, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону, слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. А відповідач змінив юридичну підпорядкованість нормативно-правових актів, закріплених Конституцією України, чим допустив порушення положень статей 19, 113, 117 Конституції України. Також, позивач посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 19.09.2018 року, справа № 804/2956/17, та зазначає, що відповідач мав отримати погодження проведення позапланової перевірки з Держпраці України.

Крім того, додатково позивач зазначив, що Шостим апеляційним адміністративним судом під час розгляду адміністративної справи № 826/8917/17 щодо визнання незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 КЗпП України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» було прийняте судове рішення, яким визнано нечинною вказану постанову.

З огляду на викладене, позивач вважає протиправною проведену перевірку та оскаржувану постанову, прийняту за її результатами, та просить скасувати постанову про накладення на нього штрафу.

Враховуючи положення ч.3 та ч.4 ст.257, ст.261, ст.262 КАС України, суд розглянув цю адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, прийшов до наступних висновків.

28.01.2019 року відповідачем був виданий наказ № 107-і «Про призначення інспекційного відвідування», відповідно до якого на підставі Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295, а також на підставі звернення фізичної особи ОСОБА_1 , стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин (вх. № П-66 від 18.01.2019 року), посадовим особам відповідача наказано у період з 30.01.2019 року по 31.01.2019 року провести інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю ТОВ «Ріал Дорс» за юридичною адресою: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Поштовий, будинок 1; фактична адреса: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Джамбула, будинок 32-д, код ЄДРПОУ 40907909.

На вимогу суду відповідач надав копію вищевказаного наказу та заяви фізичної особи ОСОБА_1 від 14.01.2019 року за вх. № П-66 від 18.01.2019 року. У вказаній заяві ОСОБА_1 повідомив відповідача про те, що він працював в ТОВ «Ріал Дорс» у період з 17.09.2018 року по 31.11.2018 року на посаді маляра цеха по виробництву вхідних металевих дверей. Як зазначив ОСОБА_1 , з ним не було офіційно оформлено трудових відносин, тобто не укладений трудовий договір, не дивлячись на те, що він неодноразово про це просив. Також, у заяві зазначено, що у товаристві працюють близько 15 співробітників цеху, з якими також не укладено трудового договору, 2 співробітника офіційно працевлаштовані як інваліди, хоча вони не є інвалідами. При цьому, 23.11.2018 року ОСОБА_1 був звільнений без будь-яких пояснень та розрахунку заробітної плати.

29.01.2019 року відповідачем було видане направлення на проведення інспекційного відвідування № 21, за відомостями з якого вбачається, що Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області, відповідно до наказу від 28.01.2019 року № 107-і та на підставі звернення фізичної особи «N», стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин (вх. № П-66 від 18.01.2019 року). Цим направленням посадові особи відповідача направлялись для проведення позапланового заходу у формі інспекційного відвідування щодо додержання вимог законодавства про працю у ТОВ «Ріал Дорс». Також, у направленні вказано, що під час інспекційного відвідування буде проведено контроль додержання вимог законодавства про працю у ТОВ «Ріал Дорс» з питань оформлення трудових відносин у період з 30.01.2019 року по 31.01.2019 року.

31.01.2091 року відповідачем був складений акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ДН 417/1510/НП, відповідно до якого відповідач встановив неможливість проведення інспекційного відвідування 31.01.2019 року ТОВ «Ріал Дорс», у зв`язку зі створенням перешкод у діяльності інспектора праці.

Так, відповідно до вказаного вище акту, відповідачем було здійснено спробу проведення інспекційного відвідування ТОВ «Ріал Дорс», предмет контролю: дотримання законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин. Відповідач в акті визначив, що інспекційне відвідування неможливо провести, у зв`язку з:

- ненаданням доступу до виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця, чим порушено пп. 5 п. 11 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295, під час проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин товариством не надано робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування, що позбавило права посадових осіб відповідача наодинці ставити працівникам товариства запитання, що стосуються законодавства про працю та отримувати із зазначених питань усні та письмові пояснення;

- ненаданням для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, їх завірених об`єктом відвідування копій або витягів;

- ненаданням робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

- відсутністю об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування).

При цьому, в акті зазначено, що перешкоджання зафіксовано засобами фототехніки та відеотехніки.

28.02.2019 року на підставі акта про неможливість інспекційного відвідування від 31.01.2019 року № ДН-417/1510/НП щодо порушень ТОВ «Ріал Дорс» законодавства про працю була винесена оскаржувана постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН-417/1510/НП/СПТД-ФС/186 на ТОВ «Ріал Дорс» у розмірі 417300,00 грн., на підставі ст. 259 КЗпП України, ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення», ч. 3 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509, абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Проте, не погодившись з оскаржуваною постановою про накладення штрафу, позивач оскаржує її в судовому порядку.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу протиправності постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН-417/1510/НП/СПТД-ФС/186 на ТОВ «Ріал Дорс» у розмірі 417300,00 грн., винесеної за результатами проведення інспекційного відвідування.

Вирішуючи спірні правовідносини по суті, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 5 квітня 2007 року № 877-V, відповідно до статті 1 якого, державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема, належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V), державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 877-V, виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 877-V, підставами для здійснення позапланових заходів є: подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом; доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави.

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 877-V, суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Згідно з частинами першою, другою статті 7 Закону № 877-V, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

За частиною п`ятою статті 7 Закону № 877-V перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Відповідно до статті 38 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ «Про охорону праці» (далі - Закон № 2694-ХІІ), державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону № 2694-ХІІ, посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, мають право:

- безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об`єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції;

- одержувати від роботодавця і посадових осіб письмові чи усні пояснення, висновки експертних обстежень, аудитів, матеріали та інформацію з відповідних питань, звіти про рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень законодавства та вжиті заходи щодо їх усунення;

- видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування обов`язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об`єктів підвищеної небезпеки;

- забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих;

- притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавства про охорону праці;

- надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати матеріали відповідним органам для притягнення цих осіб до відповідальності згідно із законом.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 386/2011 (далі - Положення № 386/2011), Державна інспекція України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з пунктом 3 Положення № 386/2011, одним із основних завдань Держпраці України, є реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю.

Згідно з підпунктом 1 пункту 4 Положення № 386/2011, Держпраця України, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування законодавства про працю з питань трудових відносин, надання гарантій і компенсацій.

Відповідно до підпункту 5 пункту 6 Положення № 386/2011, Держпраця України для виконання покладених на неї завдань має право здійснювати безперешкодно перевірки у виробничих, службових та адміністративних приміщеннях роботодавців, а також перевірки робочих місць працівників, розташованих поза цими приміщеннями, з метою нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, ознайомлюватися під час проведення перевірок з інформацією, документами і матеріалами та одержувати від роботодавців, необхідні для виконання повноважень Держпраці України копії або витяги з документів, ведення яких передбачено законодавством про працю (у тому числі з питань, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Положення) та законодавством про зайнятість.

Згідно з пунктом 7 Положення № 386/2011, Держпраця України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до пункту 3 Положення № 390, інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб`єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким органом, згідно з Положенням про Державну інспекцію з питань праці України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року №386/2011, є Державна інспекція з питань праці України, яка здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Пунктами 1, 4, 7 Положення про Державну службу України з питань праці визначено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Так, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №100 утворені територіальні органи Держпраці, зокрема, і Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області.

За приписами підпунктів 5, 8 пункту 4 вищенаведеного Положення передбачено, що Управління Держпраці здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю, здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

Відповідно до підпункту 5 пункту 6 Положення, управління Держпраці має право проводити безперешкодно відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірку виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень Управління.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) (далі - Порядок № 295).

Підпунктом 6 пункту 5 Порядку № 295 визначено, що інспекційні відвідування проводяться за інформацією, зокрема, ДФС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;

- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 295 під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об`єкта відвідування, державних органів, а також, шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

Пунктом 8 Порядку № 295 передбачено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення, серед іншого, мають право: під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги.

Враховуючи вищевикладені норми, суд вважає, що відповідач при наявності службового посвідчення мав право безперешкодно проводити інспекційне відвідування.

Крім того, відповідно до вимог частини 1 статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року «Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі», яка ратифікована Законом України №1985-IV(1985-15) від 08 вересня 2004 року, інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і у будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке інспектується.

Згідно частини 2 статті 12 Конвенції, у разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків.

За приписами пункту 10 Порядку № 295 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

У відповідності до вимог підпунктів 1, 2 пункту 11 Порядку № 295, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема, а саме: під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких, передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги.

Вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання (пункт 12 Порядку № 295).

Згідно з пп. 16-18 Порядку № 295, у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

У разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509, штрафи можуть бути накладені на підставі:

- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, встановлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

- акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Пунктами 3-6 Порядку № 509 визначено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

У разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Положеннями пункту 7 Порядку № 509 визначено, що справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу (абзац 2 пункту 8 Порядку № 509).

Відповідно до абзаців 6 та 7 статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

- недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

- вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Також, суд враховує те, що абзацами першим та другим пункту 8 Порядку № 295 встановлено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Враховуючи те, що інспекційне відвідування здійснювалося з питань виявлення неоформлених трудових відносин, суд вважає, що з урахуванням вищевикладених приписів законодавства, інспектор звільнений від обов`язку повідомлення об`єкта про таке відвідування. Крім того, аналізуючи наведені положення законодавства в аспекті спірних правовідносин суд звертає увагу на те, що даючи оцінку рішенню (припису) посадової особи територіального органу Держпраці за наслідками позапланової перевірки, окрім правомірності, власне вимог цього рішення/припису (з огляду на правовий статус Держпраці та її територіальних органів), важливим є з`ясувати, серед іншого, дотримання процедури проведення цієї позапланової перевірки.

З цього приводу висловив свою правову позицію Верховний Суд, який у постанові від 19.09.2018 року, справа № 804/2956/17, який зазначив, що у такому контексті слід зважити на те, на якій підставі призначено цю перевірку (тобто, чи є відповідний розпорядчий документ на проведення позапланової перевірки, чи погоджено проведення позапланової перевірки з Держпраці (з огляду на вимоги закону про необхідність такого погодження), що було предметом перевірки, чи оформлено відповідні документи на проведення позапланової перевірки (як от направлення), чи ознайомлений суб`єкт господарювання про проведення позапланової перевірки і її предметом, відтак чи були законні підстави не допускати посадову особу до перевірки.

З огляду на обставини справи та факти, встановлені судом під час дослідження письмових доказів, наявних в матеріалах справи, суд констатує, що відповідачем було дотримано порядок проведення інспекційного відвідування, а саме: в наявності є відповідний розпорядчий документ відповідача про призначення перевірки, зокрема наказ, та направлення посадовим особам на проведення інспекційного відвідування, про що зазначено вище.

Тим більше, суд бере до уваги пояснення відповідача про те, що направлення на проведення інспекційного відвідування № 21 від 29.01.2019 року, лист-запит про надання інформації № 55 від 29.01.2019 року та письмові права та обов`язки об`єкта відвідування під час проведення інспекційних відвідувань від 29.02.2019 року № 56 не були вручені адміністративним працівникам товариства, у зв`язку з ігноруванням вимог посадових осіб. При цьому, перешкоджання зафіксовані засобами фототехніки та відеотехніки.

З приводу посилань позивача на те, що Шостим апеляційним адміністративним судом під час розгляду адміністративної справи № 826/8917/17 щодо визнання незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 КЗпП України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» була прийнята постанова від 14.05.2019 року, якою визнано нечинною вказану постанову Кабінету Міністрів України, суд не бере до уваги. Адже, вказане судове рішення набрало законної сили станом на 14.05.2019 року, а інспекційне відвідування позивача було здійснене, та оскаржувана постанова прийнята, у період з 30.01.019 року по 31.01.2019 року, тобто у період, коли вказана постанова Кабінету Міністрів України була ще чинною.

Тобто, саме з 14.05.2019 року вказане судове рішення є обов`язковим для виконання, враховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 19.06.2019 року, справа № 826/8917/17, було відмовлено у задоволенні клопотання Кабінету Міністрів України про зупинення виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року у справі № 826/8917/17.

Тим більше, суд зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Водночас, Конституційний Суд України у Рішенні від 09.02.1999 року розтлумачив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, на спірні правовідносини судове рішення, яким визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 295, не поширюється, а доводи позивача з цього приводу не беруться судом до уваги.

Тому, відповідач у період проведення інспекційного відвідування мав дотримуватись приписів Порядку здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю та положень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

З огляду на це, суд бере до уваги твердження відповідача про те, що ним обґрунтовано та законно здійснено інспекційне відвідування позивача, та він не мав отримувати погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Так, ч. 4 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідач дотримався порядку проведення інспекційного відвідування ТОВ «Ріал Дорс», а доводи позивача з цього приводу не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

При цьому, відповідно до абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

У свою чергу, відповідно до абз. 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Тобто, враховуючи, що предметом інспекційного відвідування було визначено контроль додержання вимог законодавства про працю у ТОВ «Ріал Дорс» з питань оформлення трудових відносин, а позивач фактично не допустив відповідача до проведення перевірки, винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу, є правомірним.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно зі ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).

Приймаючи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку, що доводи позивача, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що на підставі ст. 139 КАС України, з урахуванням рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 6259,50 грн., сплата якого підтверджується оригіналом платіжного доручення № 848 від 27.03.2019 року, наявного в матеріалах справи, йому не повертається.

Керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Дорс» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 17.07.2019 року.

Суддя І.О. Лозицька