Рішення № 83452561, 18.07.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/2353/19

Справа № 760/2453/17

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Букіної О.М.

при секретарі - Кривулько С.В.

представника позивача - Тодуа Ш.Р.

представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

06.02.2017 позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість у розмірі 54665,30 грн. та судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

В позові посилається на те, що відповідно до укладеного договору № б\н від 29.08.2012 ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 14000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

На порушення умов договору позичальник не виконує зобов`язання по своєчасному поверненню кредитних коштів, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем.

08.02.2017 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Кицюк В.С.

09.02.2017 судом було зроблено запит до відділу адресно - довідкової роботи ГУ ДМС України в м. Києві про зареєстроване місце проживання відповідача.

24.02.2017 до суду надійшла відповідь про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою суду від 03.03.2017 по справі відкрито провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 03.03.2017 в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту було відмовлено.

08.06.2017 до суду відповідачем були подані заперечення на позовну заяву. В своїх запереченням відповідач посилається на те, що заява позичальника разом з умовами і тарифами складає між сторонами договір про надання банківських послуг. Однак відповідач зазначає, що умови не містять підпису та позивачем не надано до суду доказів, які б підтверджували, що саме ці умови є складовою частиною кредитного договору та відповідач брав на себе зобов`язання зі сплати відсотків, комісії, пені, штрафних штрафів. Крім того, зазначає, що доказів отримання відповідачем кредитних коштів, отримання кредитної карти та операцій, які здійснювали за даним договором, матеріали справи не містять. Просить суд відмовити в задоволенні позову як необгрунтованого.

Згідно розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ від 15.08.2017, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М. у зв`язку з припиненням повноважень судді Кицюк В.С. у зв`язку з закінченням строку на який було призначено.

03.07.2018, судом не виходячи до нарадчої кімнати, було відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залишення позовної заяви без руху.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з наведених вище підстав.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні.

У зв`язку з прийняттям ЗУ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року №2147- VIII, внесено зміни до ЦПК України, які набрали чинності 15.12.2017 року.

Відповідно до пп.9 п.1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017р., який набрав чинності з 15.12.2017) справи у судах першої інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судове засідання 18.07.2019 представник позивача та представник відповідача не з"явилисяся, проте у позові позивач просить у разі неявки відповідача розглядати справу у відсутності також предстаника позивача.

18.07.2019 представник відповідача подав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи у його відстності.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За правилами ст.ст.1050, 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно з ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, в силу зобов`язання одна особа (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як то: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Судом встановлено, що 29.08.2012 між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до умов якого АТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_2 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в сумі 14 000,00 грн.

У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

За наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 31.10.2016 становить 54665,30 грн. та складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11084,52 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 39401,48 грн., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 1100,00 грн. та штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг, що складаються із штрафу у фіксованій частині у розмірі 500,00 грн. та штрафу у процентній складовій у розмірі 2579,30 грн.

Вирішуючи даний спір суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як вбачається з матеріалів справи, у заяві позичальника від 29.08.2012 процентна ставка не зазначена.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК», пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, позивач, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 29.08.2012, посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку як невід`ємні частини спірного договору.

Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяги з Тарифів та Витяги з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 винесеній по справі № 342/180/17.

Відповідно вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які не визнаються відповідачем та не містять його підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

З урахуванням викладеного позов підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 11084,52 грн.

Разом з тим, у іншій частині позову слід відмовити за недоведеність позовних вимог.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1600,00 грн.

КеруючисьЗУ " Про захист прав споживачів", ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 611, 1048, 1050, 1054,1056-1ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76 -83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість в розмірі 11084,52 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.М. Букіна