Ухвала суду № 83452501, 17.07.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/6459/19

Справа №760/19897/19

У Х В А Л А

17 липня 2019 року суддя Солом`янського районного суду міста Києва Кушнір С.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який діє в інтересах малолітньої особи ОСОБА_3 , до Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації в особі Управління житлово-комунального господарства про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який діє в інтересах малолітньої особи ОСОБА_3 , 11.07.2019 р. звернулися до суду із зазначеним позовом до відповідача Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації в особі Управління житлово-комунального господарства про зобов`язання вчинити дії, в якому просять зобов`язати Солом`янську районну в м. Києві державну адміністрацію в особі Управління житлово-комунального господарства вчинити дії по передачі у приватну власність (приватизації) ОСОБА_1 і ОСОБА_3 житлового приміщення у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позов за змістом і формою повинен відповідати вимогам ст. ст. 175-177 ЦПК України.

Так, відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який, відповідно до п.п. 4, 5, 8, 9, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, повинна містити в собі: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у звязку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Тобто в позовній заяві має міститись посилання на те, до кого пред`явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); докази, що підтверджують ці обставини.

Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов`язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред`явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред`явлення.

Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України, оскільки позивач не зазначив обставини, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких він звертається до суду та обґрунтовує заявлені вимоги, відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, із посиланням на докази в підтвердження обґрунтування заявлених вимог.

Так, матеріально-правова вимога позивача до відповідача повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.

У разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобовязальних правовідносин. Тобто, потерпіла особа обирає саме той засіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу та грунтується на законі.

Так, статтею 15 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно положень статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 14 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 №396 - передача квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках, які на момент набрання чинності Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» перебували у комунальній власності, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, вбачається, що з метою реалізації конституційного права на житло, шляхом приватизації жилої кімнати № 11 у гуртожитку на АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 звернулася до органу приватизації - Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації з пакетом документів згідно із переліком, визначеним п. 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 р. № 396, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2010 р. за №109/17404.

Листом від 31.05.2019 р. №108-7404 Солом`янська районна в м. Києві державна адміністрація повідомила, що в поданих документах відсутня довідка АТ «Ощадбанк» про суму залишку житлового чеку після участі в приватизації за адресою: АДРЕСА_4 , а також немає документа, що підтверджує наявність у ОСОБА_2 частки житла на правах власності за адресою: АДРЕСА_5 , і тому оформити свідоцтво про право власності на житлове приміщення в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , немає підстав.

Тому позивачі звернулися до суду з позовом та просять зобов`язати Солом`янську районну в м. Києві державну адміністрацію в особі Управління житлово-комунального господарства вчинити дії по передачі у приватну власність (приватизації) ОСОБА_1 і ОСОБА_3 житлового приміщення у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, що заява ОСОБА_1 про передачу в приватну власність житлового приміщення у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , розглядалась на засіданні комісії Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації та за результатами розгляду було прийнято рішення про відмову у задоволенні вказаної вище заяви.

Зі змісту позову вбачається, що позивачі незгодні з повідомленням від 31.05.2019 р. №108-7404 Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації про відсутність підстав для приватизації вказаного житлового приміщення, у зв`язку з ненаданням повного пакету документів.

Більш того, відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом (ст. 329 ЦК України), а тому, не зрозуміло, яким чином суд має зобов`язати відповідача вчинити дії по передачі у приватну власність (приватизації) ОСОБА_1 і ОСОБА_3 житлового приміщення у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .

За таких обставин, позивачам необхідно визначитись зі змістом позовних вимог, конкретизувати їх та навести обгрунтування цих вимог.

Таким чином, відповідно до п.п. 6, 7, 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України подана позовна заява не містить:

- зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Вивчивши позовну заяву суддя вважає, що заява подана з порушенням вимог ст. 175 ЦПК України, а саме: в позовній заяві не зрозуміло спосіб захисту, який позивачі обрали для відновлення порушеного права.

В поданій позовній заяві не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує своє право вимоги відповідно до норм матеріального права, а тому не визначено характер позову та не окреслено його предмет, який би характеризував те, на що спрямований позов, тобто, які саме права позивачів порушені відповідачем, який характер мають правовідносини, що виникли між сторонами з приводу даного спору, якими правовими нормами вони регулюються та яким чином передбачені шляхи їх поновлення, враховуючи, що ст. 16 ЦК України визначений перелік способів захисту порушених прав та інтересів осіб, а право на звернення до суду відповідно до ст. 4 ЦПК України має особа, яка звертається за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а за вказаних обставин для судового розгляду позивачами не визначені ні суть позовних вимог, ні їх правові підстави, що позбавляє можливості з`ясувати предмет спору та межі доказування.

Оскільки суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних зв`язків, то лише за умови зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 175 ЦПК України є підстави для відкриття провадження у справі.

Також згідно з чинним законодавством зазначення доказів, на підтвердження кожної обставини позову щодо порушення прав позивача є обов`язковими для особи, яка пред`являє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.

Таким чином, з метою правильного та належного обґрунтовання позову, з посиланням на нормативно-правові акти та відповідні закони України, позивачам необхідно уточнити зміст позовних вимог, встановити предмет та підстави позову, конкретизувати спосіб захисту свого порушеного права у відповідності до вимог ЦК України, передбачений законом чи договором, або інший спосіб захисту прав, який не суперечить закону і який просять визначити у рішенні, сформулювати вірно, відповідно до ст. 16 ЦК України, позовні вимоги.

Окрім зазначених недоліків, позивачами не в повному обсязі сплачено судовий збір.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати судового збору встановлені Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ч. 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

Звертаючись до суду з позовом, до матеріалів справи додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 768,40 грн. позивачем ОСОБА_1 .

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачі вказують, що ОСОБА_2 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору, оскільки звертається із заявою до суду щодо захисту прав та інтересів малолітньої особи.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.

За таких обставин, аналізуючи змість позовних вимог та їх обґрунтування, встановлено, що позивач ОСОБА_2 не звільняється від сплати судового збору на підставі п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», на яку посилаються, а тому має сплатити судовий збір за звернення до суду з даною позовною заявою на загальних підставах.

Законом України «Про Державний бюджет на 2019 рік» визначено, що з 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1921,00 гр.

Згідно п.п. 2 п 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подачу позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768,40 грн.).

Таким чином, позивачу ОСОБА_2 необхідно сплатити судовий збір за вимогу немайнового характеру, відповідно до ставок, визначених Законом України «Про судовий збір, тобто у розмірі 768,40 грн.

Судовий збір необхідно сплатити на наступні реквізити: отримувач коштів: УК у Солом`янському районі/Солом`янський район, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38050812, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: 31218206026010, код класифікації доходів бюджету: 22030101, за подачу позову та надати оригінал квитанції.

Згідно з чинним законодавством зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину позову щодо порушення прав позивача відповідачем, є обов`язковими для особи, яка пред`являє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства, суддя приходить до висновку, що позовна заява повинна бути залишена без руху із наданням строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали судді.

Керуючись ст.ст. 175-177, 185 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який діє в інтересах малолітньої особи ОСОБА_3 , до Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації в особі Управління житлово-комунального господарства про зобов`язання вчинити дії - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків на протязі десяти днів з дня отримання ним копії ухвали, шляхом подання нової позовної заяви з урахуванням вимог, викладених в ухвалі.

Роз`яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Кушнір С.І.