Рішення № 83452246, 04.02.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 369/3753/17-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2019 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Василевській А.С.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Національного банку України про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач-1, ОСОБА_3 ), Товариства з обмеженою відповідальністю«Інвестиційна група «Базус» (далі - відповідач-2, ТОВ «ІГ «Базус»), в якому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором банківського вкладу в розмірі 41 405,06 дол. США та 586 212,04 грн.; покласти на відповідачів судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.02.2015 року між ним та ПАТ «Банк «Київська Русь» були укладені договір банківського вкладу в іноземній валюті № 15548-44.3 та договір банківського вкладу в національній валюті № 15541-44.3; за вказаними договорами позивачем було внесено 40 000,00 дол. США та 550 000,00 грн. відповідно строком до 25.03.2015 року з нарахуванням процентів. Листом від 01.04.2015 року Банк відмовив позивачу в поверненні банківських вкладів. 19.03.2015 року Банк було віднесено до неплатоспроможних, а з 20.03.2015 року по 19.06.2015 року в Банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Оскільки наразі Банк перебуває в процесі ліквідації, позивач позбавлений можливості отримати свої вклади, що порушує гарантоване Конституцією України право власності позивача. Статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що на власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних. Оскільки відповідачі, як власники істотної участі в ПАТ «Банк «Київська Русь», не вжили своєчасні заходи для запобігання настанню неплатоспроможності Банку, отже на них має бути покладена відповідальність.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.04.2017 рокубуло відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Базус» про стягнення коштів за договорами банківського вкладу та розгляд справи було призначено на 23.06.2017 року.

23.06.2017 року від відповідача-1 на адресу суду надійшли письмові заперечення на позовну заяву, в яких відповідач-1 просив суд в задоволенні позову відмовити, оскільки триває процедура ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь», а отже процедура повернення коштів вкладникам ще не завершена; відповідачі не є стороною договорів банківського вкладу, а відтак не можуть відповідати за зобов`язаннями Банку перед позивачем; останнім не надано доказів наявності в діях відповідачів складу цивільного правопорушення.

23.06.2017 року у зв`язку з неявкою учасників судового процесу, розгляд справи було відкладено до 06.10.2017 року.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.10.2017 року за клопотанням позивача замінено первісних відповідачів - ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Базус», на Національний Банк України(далі - відповідач, НБУ).

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.10.2017 року цивільну справу № 369/3753/17-ц за позовом ОСОБА_2 до Національного Банку України про стягнення коштів за договорами банківського вкладупередано на розгляд до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.03.2018 року справу за позовом ОСОБА_2 до Національного Банку України про стягнення коштів за договорами банківського вкладуприйнято до провадження та призначено підготовче засідання у справі на 04.04.2018 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києвавід 04.04.2018 року, у зв`язку із неявкою учасників судового процесу, відповідно доп. 3 ч. 2 ст. 198 ЦПК України,підготовче засідання відкладенодо 03.05.2018 року.

13.04.2018 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує, оскількиНБУ не відповідає за зобов`язаннями банків; норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними і повинні застосовуватись до правовідносин між вкладником та неплатоспроможним банком; ПАТ «Банк «Київська Русь» перебуває в процесі ліквідації; виплата грошових коштів кредитором здійснюється відповідно до встановлених черг.

03.05.2018 року у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, справу було знято з розгляду та призначено на 23.05.2018 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.04.2018 року, у зв`язку із неявкою учасників судового процесу, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 198, п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, підготовче засідання відкладено до 05.07.2018 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.07.2018 року підготовче провадження у цивільній справі було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 02.08.2018 року.

Протокольною ухвалою суду від 02.08.2018 року, у зв`язку з задоволенням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, на підставі ч. 2 ст. 240 ЦПК України, в судовому засіданні оголошено перерву до18.09.2018 року.

Протокольною ухвалою суду від 18.09.2018 року, у зв`язку з неявкою представника позивача, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, в судовому засіданні оголошено перерву до15.11.2018 року.

15.11.2018 року в зв`язку з перебуванням судді у відрядженні, справу було знято з розгляду та призначено на 04.02.2018 року.

В судовому засіданні 04.02.2019 року представник позивача підтримав вимоги позовної заяви з викладених у ній підстав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.02.2019 року щодо задоволення позову заперечував з викладених у відзиві підстав та просив в позові відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані учасниками процесу документи та матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 22.02.2015 року між ОСОБА_2 (вкладник) та ПАТ «Банк «Київська Русь» (банк) укладено договір банківського вкладу в іноземній валюті № 15548-44.3, відповідно до умов якого вкладник надає банку, а банк приймає від вкладника на зберігання грошові кошти в формі депозитного вкладу в сумі 40 000 дол. США; термін внесення вкладу 25.02.2015 року; термін повернення вкладу 25.03.2015 року; процента ставка до вкладу встановлюється в розмірі 5% річних; для розміщення вкладу банквідкриває вкладнику депозитний рахунок № НОМЕР_1 .

25.02.2015 року вкладник вніс на депозитний рахунок 40 000 дол. США, що підтверджується меморіальним ордером № 8346 від 25.02.2015 року.

Також 22.02.2015 року між ОСОБА_2 (вкладник) та ПАТ «Банк «Київська Русь» (банк) укладено договір банківського вкладу в національній валюті № 15541-44.3, відповідно до умов якого вкладник надає банку, а банк приймає від вкладника на зберігання грошові кошти в формі депозитного вкладу в сумі 550 000,00 грн.; термін внесення вкладу 25.02.2015 року; термін повернення вкладу 25.03.2015 року; процента ставка до вкладу встановлюється в розмірі 21% річних; для розміщення вкладу банк відкриває вкладнику депозитний рахунок № НОМЕР_2 .

25.02.2015 року вкладник вніс на депозитний рахунок 550 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_2 .

Постановою Правління НБУ від 19.03.2015 року № 190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних», ПАТ«Банк«Київська Русь» віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі вказаної постанови,виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19.03.2015 року № 61 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Київська Русь» з 20.03.2015 року.

Правлінням Національного банку України 16.07.2015 року прийнято постанову № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Київська Русь», на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 138 від 17.07.2015 року «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Київська Русь» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Київська Русь».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Київська Русь», призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Київська Русь», визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 року у справі № 826/22323/15 визнано протиправними та скасовано: постанову Правління НБУ від 19.03.2015 року № 190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних»; постанову Правління НБУ від 16.07.2015 року №460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь», зобов`язано НБУ надати можливість ПАТ «Банк «Київська Русь» протягом розумного строку провести дії з фінансового оздоровлення банку.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 08.06.2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 року у справі № 826/22323/15 змінено, рішення в частині зобов`язання НБУ надати можливість ПАТ «Банк «Київська Русь» протягом розумного строку провести дії з фінансового оздоровлення банку після проведених заходів з його ліквідації - скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено; в решті постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 року у справі № 826/22323/15 залишена без змін.

Втім, рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 138 від 17.07.2015 року «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Київська Русь» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Київська Русь» є чинним, а отже процедура ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» наразі триває.

Надаючи правові оцінку правовідносинам сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

При цьому, процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та є спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини.

Згідно п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Отже, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, нормиЗакону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб`є спеціальними та цей закон є приорітетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, згідно п. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку та примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

Статтею 28 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб`встановлено, що Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів закріплені у ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Отже, віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних фактично унеможливило виконання банком своїх зобов`язань щодо виплати вкладу та відсотків позивачу.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов`язань, є кредитором банку.

Отже, після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації відносно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання НБУ банківської ліцензії й переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Чинним законодавством не передбачено задоволення вимог кредиторів поза межами процедури ліквідації банку.

Вказане стверджується і правовою позицією Верховного Суду України в постанові від 20.01.2015 року у справі № 6-2001цс15.

Оскільки між позивачем та ПАТ «Банк «Київська Русь» виникли договірні відносини, то стягнення суми вкладу позивачем повинно відбуватись на підставі законодавства, що регулює правовідносини щодо повернення вкладу з урахуванням положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Доводи позивача про стягнення суми вкладу як відшкодування майнової шкоди є безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, зобов`язання з відшкодування шкоди є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових та майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. За своїм характером ці зобов`язання належать до роду недоговірних, тобто вони виникають поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин.

Складовими для відшкодування шкоди є: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінказаподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.

Перераховані складові для деліктних зобов`язань є обов`язковими. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк відповідає за своїми зобов`язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов`язань у разі прийняття Національним банком України рішення про запровадження обмежень на діяльність банків, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.Учасники банку відповідають за зобов`язаннями банку згідно із законами України та статутом банку.Власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.Пов`язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.Пов`язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов`язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов`язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

Отже, хоча постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 року у справі № 826/22323/15 визнано протиправними та скасовано постанову Правління НБУ від 19.03.2015 року № 190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних» і постанову Правління НБУ від 16.07.2015 року № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь», доводи позивача, що Національний банк України має нести майнову відповідальність за зобов`язаннями неплатоспроможного банку є необґрунтованими.

Крім того, під час судового розгляду представником позивача не доведена вина відповідача у доведенні ПАТ «Банк «Київська Русь» до неплатоспроможності, не доведено завдану шкоду позивачу (розмір вкладу не є розміром шкоди у розумінні ст. 1166 ЦК України), причинний зв`язок між шкодою та неправомірними діями відповідача.

При цьому, посилання позивача наст. 1173 ЦК України, відповідно до якої шкода, завданафізичнійабоюридичній особінезаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядуванняпри здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів, не заслуговує не увагу.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління.

Також особливий статус Національного банку України визначений вРішенні Конституційного Суду України від 26.02.2009 року № 6-рп/2009, відповідно до пункту 3.1 якогоКонституція Українивизначила правовий статус Національного банку України як центрального банку держави, основною функцією якого є забезпечення стабільності грошової одиниці України (ст. 99). Особливість юридичного статусу Національного банку України полягає в тому, що, з одного боку, він має публічно-правовий статус особливого центрального органу державного управління, самостійного у своїй діяльності від органів державної влади (ст. 6, 7, 24, 25, 53 Закону України «Про Національний банк України»), а з іншого - цивільно-правовий статус як юридичної особи, яка має відокремлене майно, що є об`єктом права державної власності і перебуває в його повному господарському віданні, та може вчиняти певні цивільно-правові правочини з комерційними банками, державою (ст. 4, 29, 31, 42 Закону України «Про Національний банк України»).

Отже, Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, самостійним у своїй діяльності від органів державної влади, тобто не є суб`єктом відповідальності в розумінні ст. 1173 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, правові підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судовий збір у розмірі 8 000,00 грн., сплачений позивачем відповідно до квитанції № 88652 від 04.04.2017 року, відшкодуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючисьЗаконом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Законом України «Про Національний банк України», ст.ст. 1166, 1173 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 200, 258, 259, 263-265, 267, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Національного банку України (вул.. Інститутська, 9, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032106) про стягнення коштів - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва (а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду), а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 08.02.2019 року.

Суддя І.В. Григоренко