Ухвала суду № 83451739, 30.07.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/12046/19

Провадження №: 1-кс/755/5559/19

"30" липня 2019 р.

м. Київ

слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В., секретар судових засідань Ярмак І.В., за участю сторін кримінального провадження: прокурора Спесивцева Д.В., захисника Воронова В.І., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Безфамільного В.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040006302 від 28.07.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України, встановив :

слідчий Дніпровського УП ГУНП в м. Києві Безфамільний В.О. за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 Спесивцевим Д.В. звернулися до слідчого судді з зазначеним клопотанням відносно підозрюваного враховуючи наявність у провадженні обставин передбачених ст.ст. 177, 178, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Клопотання умотивоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 27.07.2019, приблизно о 20 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебуваючи у АДРЕСА_2 , біля продуктового магазину, керуючись мотивом явної неповаги до суспільства, грубо порушили громадський порядок, а саме - після справлення ОСОБА_2 природних потреб неподалік магазину, його дії були помічені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які зробили ОСОБА_2 зауваження з цього приводу. На зауваження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_2 відреагував агресивно та користуючись незначним приводом, перебуваючи в громадському місці, діючи з особливою зухвалістю, в присутності інших осіб спричинив бійку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , супроводжуючи свої дії нецензурною лайкою в адресу останніх. В цей час ОСОБА_1 , побачивши бійку між ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підбіг до останніх, та діючи з особливою зухвалістю, умисно заподіяв наявним при ньому ножем удар в область тулубу ОСОБА_4 , спричинивши останньому колото- різане поранення. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 штовхнув ОСОБА_3 , від цього останній впав на живіт, після чого ОСОБА_1 умисно заподіяв удари ножем ОСОБА_3 в поперекову ділянку тулуба, спричинивши останньому колото-різані поранення, при цьому попередньо не повідомляючи ОСОБА_5 про свій намір застосувати ножа щодо потерпілих.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється в тому, що він своїми умисними діями вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, вчинене із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 296 КК України.

Крім того, згідно з довідками № 171 від 28.07.2019 та № 170 від 28.07.2019 ОСОБА_4 ОСОБА_3 отримали від дій ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних поранень, тобто тяжкі тілесні ушкодження.

Приймаючи до уваги, що завдання тяжких тілесних ушкоджень не охоплюється диспозицією ч. 4 ст. 296 КК України дії ОСОБА_1 підлягають додаткової кваліфікації за ч. 1 ст. 121 КК України.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється в тому, що він своїми умисними діями вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України.

27.07.2019 о 21.00 год. ОСОБА_1 було затримано у порядку ст. 208 КПК України.

28.07.2019 о 17.10 год. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 121 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами оглядів місць події за адресою: АДРЕСА_2; протоколами допитів свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; довідками КМКЛШМД № 170 та № 171 про діагнози потерпілих у вигляді проникаючих колото-різаних поранень; протоколами впізнання свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підозрюваного ОСОБА_1 ; протоколами слідчих експериментів із свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_1 ; іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою до застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним двох тяжких злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 121 КК України, за другий з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризиком того, що ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду є те, що він, усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, може навмисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності. Ризиком того, що ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків та потерпілого є те, що підозрюваний шляхом підмовляння, підкупу, погроз може схиляти їх до дачі неправдивих показань, відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід досудового розслідування. Крім того, підозрюваний ОСОБА_1 перебуваючи на свободі може вчинити новий аналогічний злочин, в тому числі перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння.

Також, необхідно врахувати обставини, передбачені ст. 178 КК України, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 121 КК України, відсутність у підозрюваного місця роботи, урахувати його репутацію, вік та стан здоров`я підозрюваного.

Під час проведення досудового розслідування не отримано даних про те, що підозрюваний ОСОБА_1 не може утримуватись в умовах державної установи «Київський слідчий ізолятор».

Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про зщахист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особа на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. У кожному випадку, як підкреслює Європейський суду з прав полини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Вищевикладене свідчить про неможливість запобігання наявним ризикам, які передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, забезпечення належного виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та його належну поведінку, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, у світлі чого заявник просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Крім того, згідно п. 4 ч .2 ст. 183 КПК України, до підозрюваного ОСОБА_1 можливо застосувати міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В даному випадку злочин вчинено із застосуванням насильства, а отже застосування щодо підозрюваного застави у даному випадку не є доцільним.

У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав вказаних у його мотивувальній частині, зокрема враховуючи наявність у даному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для їх запобігання, враховуючи особу підозрюваного.

Сторона захисту просила відмовити у задоволенні даного клопотання та застосувати до підозрюваного менш суворий запобіжний захід, а саме - у вигляді домашнього арешту за місцем проживання із забороною залишати житло в нічний час доби, посилаючись на не доведеність заявлених ризиків.

За таких обставин, слідчий суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв`язку усі наявні на час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення питання застосування заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Зокрема, згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Заходами забезпечення кримінального провадження є: 9) запобіжні заходи (ч. 2 ст. 131 КПК України).

При цьому, відповідно до ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

У цьому випадку, вимоги ч.ч. 1, 2 та 6 ст. 132 КПК України, заявником дотримано, а тому слідчий суддя вважає за можливе перейти до питання оцінки обставин вказаних стороною обвинуваченою, як передумовою, яка слугує для застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження з урахуванням наступного.

Згідно норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 1 ст. 177 КПК України).

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Як убачається з матеріалів клопотання, у цьому випадку, необхідність його застосування слідчий обґрунтовує тим, що підозрюваний об`єктивно підозрюється, у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, а його вина підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, у зв`язку з чим останній будучи обізнаним з мірою покарання за вчиненне діяння, може здійснити дії передбачені ст. 177 КПК України.

У цьому випадку, в ході судового розгляду встановлено, що органами досудового розслідування підозрюваний підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 121 КК України за обставин викладених у підозрі.

За вказаним фактом, відомості по матеріалах було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочате розслідування провадження, у ході якого 27.07.2019 ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, а 28.07.2019 повідомлено про підозру у вчинені цих злочинів, та подано до слідчого судді дане клопотання про обрання запобіжного заходу, аналізуючи яке на дотримання положень КПК України слідчий суддя враховує таке.

Так, слідчим суддею, на час розгляду порушеного у клопотанні питання, про підозрюваного встановлено такі відомості: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Києва, українець, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, не працюючий, неодружений, маючий одну неповнолітню дитину на утриманні, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимий.

Підозрюваний, на час вирішення даного питання за своїм віком і станом здоров`я не має специфічних особливостей стану здоров`я, має типові соціальні зв`язки для особи його віку та статусу, прийнятну репутацію.

А тому, слідчий суддя аналізуючи питання наявності обставин визначених ст. 132, ст. 177, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, приходить до наступних висновків у цій справі.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

За таких умов, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного, оскільки надані докази об`єктивно зв`язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.

При цьому, слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора та доданих до нього матеріалах дані у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Також, слідчий суддя сприймає, як переконливі та такі, що заслуговують на увагу, доводи сторони обвинувачення в частині аргументації ризиків передбачених ст. 177 КПК України, у цьому провадженні, адже враховуючи позицію ЄСПЛ в частині того, що наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)) вважає, у даному конкретному випадку, обґрунтованими, оскільки вони належним чином умотивовані слідчим, прокурором та підтверджуються наявними матеріалами, зокрема вони є дійсними не тільки, однак у тому числі в світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

У той же час, доводи сторони захисту з цього питання є такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Поряд з цим, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі визначені п.п. 1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України, уважає, що вони у своїй сукупності, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутація; майновий стан; розмір майнової шкоди, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини, вказують на те, що обставини передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України є дійсними, в цей період, що, у світлі норм кримінального процесуального законодавства України, свідчить про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Дані визначені п.п. 1-3 ч. 3 ст. 132 КПК України є дійсними так, як було встановлено наявність передумов регламентованих п. 3 ч. 1 ст. 194 того ж Кодексу, а тому слідчий суддя не сприймає, як об`єктивні доводи сторони захисту про можливість запобігання наявним ризикам шляхом застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, у цей період.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя, дослідивши надані сторонами докази у порядку ст. 94 КПК України, з огляду на встановленість факту наявності у провадженні обставин визначених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, вважає, що клопотання заявника підлягає задоволенню, як обґрунтоване.

В силу положень ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при обранні запобіжного заходу не визначає розмір застави, оскільки злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 вчинено із застосуванням насильства.

Враховуючи вище викладене та керуючись вимогами ст.ст. 1-29, 131, 132, 176-178, 182, 183, 193, 194, 309, 310, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя постановив :

клопотання - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, у межах шістдесяти діб, а саме до 26.09.2019.

Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.

Ухвала слідчого судді, щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 08:20 год. 02.08.2019.

Слідчий суддя: О.В. Бірса