Рішення № 83451461, 02.08.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1711/19

Справа №754/10203/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

02 серпня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді - Панченко О.М.

за участі секретаря судового засідання - Чехун Ю.В.

представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» про визнання договору про надання банківських послуг недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

12.08.2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 26.11.2010 року відповідач отримав кредит у розмірі 2 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить його підпис у заяві.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі у розмірі, встановленому Договором.

Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, у зв`язку з чим станом на 31.05.2016 року утворилася заборгованість 24 732.56 грн., яка складається з наступного: 2039.22 грн. - заборгованість за кредитом; 17689.41 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3350.00 грн. заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1153.93 грн. - штраф (процентна складова).

Враховуючи вищенаведене, позивач просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також 1 378,00 грн. судових витрат.

Ухвалою суду від 25.08.2016 року відкрито провадження у справі.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 06.12.2016 року позов задоволено в повному обсязі.

02.05.2018 року представником відповідача у справі до суду подано заяву про скасування заочного рішення суду.

23.05.2018 року від представника позивача надійшов відзив на заяву про перегляд заочного рішення суду.

Ухвалою суду від 23.05.2018 року заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

08.08.2018 року від представника позивача до суду надійшла уточнена позовна заява.

08.01.2019 року представником відповідача у справі до суду подано зустрічний позов, в якому просив визнати недійсним кредитний договір б/н від 26.11.2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк», а також стягнути судові витрати.

В обґрунтування зустрічного позову зазначив, що станом на 26.11.2010 року - дата укладення кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 був неповнолітньою особою та не мав повної цивільної дієздатності для того, щоб укладати кредитні договори. Батьки останнього своєї згоди на укладення кредитного договору з їх неповнолітнім сином не надавали. А тому, відповідно до вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України, просив визнати цей договір недійсним.

Зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

04.02.2019 року до суду надійшов письмовий відзив на зустрічну позовну заяву.

В судове засідання представник позивача за первісним позовом АТ КБ «ПриватБанк» не з`явився, надав суду письмову заяву з проханням розглядати справу у їх відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити повністю. В своїх поясненнях представник позивача, посилаючись на те, що при оформленні кредиту заява підписується повнолітньою, дієздатною особою, чим підтверджується, що позичальник ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку (а.с.88 зворот.). Крім того, зазначає, що укладений з відповідачем кредитний договір чинному законодавству України не суперечить. Надав свої пояснення стосовно узгодження між сторонами істотних умов договору, щодо посилань відповідача на ЗУ «Про захист прав споживачів», на несправедливі умови кредитування та одночасне нарахування пені та штрафу.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 в судовому засіданні проти заявлених вимог за первісним позовом до його довірителя заперечував з підстав, викладених у запереченнях проти позову та посилаючись на ту обставину, що його довіритель ОСОБА_1 на момент укладення кредитного договору являвся неповнолітнім, тому не міг повністю зрозуміти несправедливість запропонованих Банком умов, їх невигідність для нього. Просить в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити з підстав, зазначених в зустрічній позовній заяві.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача за зустрічним позовом, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, приходить до висновку про те, що в задоволенні первісного позову необхідно відмовити, а зустрічний позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального Кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до вимог ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Позивачем за первісним позовом на підтвердження виникнення у ОСОБА_1 зобов`язань перед банком надана копія анкети-заяви від 26.11.2010 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», розрахунок заборгованості за договором б/н від 26.11.2010 року, укладеного між Приватбанком та ОСОБА_1 , довідка про видачу кредитних карт, згідно якої ОСОБА_1 на підставі договору б/н від 26.11.2010 року отримав картку та випискою по рахунку відповідача.

З наданого позивачем розрахунку та виписки вбачається, що повернення коштів не здійснювалося відповідачем з квітня 2013 року.

Згідно розрахунку, станом на 31.05.2016 року у відповідача виникла заборгованість перед «ПриватБанком» за Договором на суму 24 732.56 грн., яка складається з наступного: 2039.22 грн. - заборгованість за кредитом; 17689.41 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3350.00 грн. заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1153.93 грн. - штраф (процентна складова).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 32 т. 1).

В судовому засіданні було встановлено, що 26.11.2010 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно якої отримав кредитну картку "Універсальна", відповідно до чого відповідач отримав кредит у розмірі 2 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту, однак на момент укладення даного правочину ОСОБА_1 виповнилось лише повних 17 років, тобто кредитний договір було укладено з неповнолітньою фізичною особою в стані неповної цивільної дієздатності, докази щодо надання згоди батьками ОСОБА_1 на укладення цього кредитного договору в справі відсутні.

З довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду по договору ОСОБА_1 був ознайомлений 26.11.2010 року, тобто на дату ознайомлення останній не набув повноліття .

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Повну цивільну дієздатність фізична особа досягає 18 років, що передбачено ч. 1 ст. 34 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 31 ЦК України фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право: 1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість; 2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду.

Крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: 1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; 2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; 3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; 4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім`я (грошовими коштами на рахунку). Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування. Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім`я, за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклувальника. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування відповідно до закону (ст.32 ЦК України).

Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник. Неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану нею іншій особі, відповідно до статті 1179 цього Кодексу.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Характер кредитних правовідносин, які є досить складними і передбачають обов`язок позичальника регулярно в обов`язковому порядку вносити кошти на погашення кредиту, сплати відсотків та комісії, матеріальну відповідальність за порушення строків грошових платежів, незважаючи на порівняно незначний розмір кредиту не дає підстав віднести кредитний договір до дрібних побутових правочинів, а тому відповідно до вимог закону у разі, коли позичальником є неповнолітня фізична особа, кредитний договір з нею може бути укладений лише за згодою її батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Крім всього іншого, самим же позивачем по справі не надано доказів на підтвердження згоди батьків відповідача на укладення кредитного договору від 26.11.2010 року.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Так відповідно до вимог ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною другою ст. 222 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи.

Відповідно до ч. 1ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з ст.ст. 79-80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановивши, що позичальник ОСОБА_1 уклав кредитний договір із ПАТ КБ «Приватбанк» у віці 17 років без згоди батьків та органу опіки та піклування, маючи при цьому неповну цивільну дієздатність і не маючи права на укладення такого договору самостійно, суд дійшов висновку, що вказаний кредитний договір не відповідає вимогам ч. 2 ст. 203 ЦК України, а тому має бути визнаний недійсним.

Будь-яких доказів протилежного, заперечення на зустрічний позов АТ КБ «Приватбанк» не надав.

Аналіз вищезазначеного переконує суд в тому, що в задоволенні позовних вимог за первісним позовом необхідно відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2,4,5,81,89,141,273,354 ЦПК України , суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - залишити без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» про визнання договору про надання банківських послуг недійсним, - задовольнити.

Визнати договір про надання банківських послуг без номера від 26.11.2010 року, - недійсним.

Враховуючи п.п. 15.5. п. 15 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Деснянський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 05.08.2019 року.

Суддя: