Вирок № 83450473, 02.08.2019, Лисянський районний суд Черкаської області

Справа № 700/408/18

Провадження № 1-кп/700/28/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2019 р. Лисянський районний суд Черкаської області

в складі: головуючого- судді Бесараб Н.В.,

за участю секретаря Мельніченко Н.І.,

прокурора Прудиуса О.А.

захисника Іващенка І.Ю.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Лисянка Черкаської області кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, тимчасово непрацюючого, раніше судимого Звенигородським районним судом Черкаської області 28 лютого 2017 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання із встановленим судом іспитовим строком 2 роки, судимість у встановленому законом порядку не знята та не погашена, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він вніч на 11 квітня 2017 року, перебуваючи на території домоволодіння ОСОБА_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , таємно з метою власної наживи за допомогою ключа, який лежав на підвіконні житлового будинку, відкрив навісний замок до прибудови житлового будинку, звідки незаконно заволодів мопедом «Honda Flex», ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 , вартість якого згідно звіту про незалежну оцінку майна від 21.04.2017 року становить 5867,40 гривень, та який на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , чим спричинив потерпілій матеріальних збитків на вищевказану суму.

Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, поєднане з проникненням у приміщення.

Крім цього, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він вніч на 11 квітня 2017 року, перебуваючи на території домоволодіння ОСОБА_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , таємно з метою власної наживи за допомогою ключа, який лежав на підвіконні житлового будинку, відкрив навісний замок до прибудови житлового будинку, звідки здійснив крадіжку бензопили «Forte» FGS-45, вартість якої згідно товарознавчої експертизи від 31.05.2017 року становить 1050,00 гривень, та яка на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , чим спричинив потерпілому матеріальних збитків на вищевказану суму.

Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.3 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у приміщення.

Крім цього, ОСОБА_1 15 квітня 2017 року, близько 10 год. 00 хв., перебуваючи у житловому будинку ОСОБА_5 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , шляхом вільного доступу, таємно, з метою власної наживи, зі столу спальної кімнати здійснив крадіжку банківської картки ПАТ КБ «Приватбанк», № НОМЕР_2 , що була видана на ім`я ОСОБА_5 , з якої в подальшому, шляхом знімання через банкомат, що знаходиться за адресою: м. Звенигородка Черкаської області , проспект Шевченка , 48 , скоїв крадіжку грошових коштів у сумі 1300,00 гривень, чим спричинив потерпілій матеріальних збитків на вищевказану суму.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Він же, 15 квітня 2017 року, близько 10 год. 00 хв., перебуваючи у житловому будинку ОСОБА_5 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , упевнившись, що його дії є таємними для потерпілої та інших осіб, таємно, з корисливих мотивів, з метою здійснення незаконних дій із офіційними документами на зняття готівки, із записника, що знаходився на столі в спальній кімнаті, викрав банківську картку № НОМЕР_2 , видану ПАТ КБ «Приватбанк» у користування ОСОБА_5 , яка відповідно до ст. 1 ЗУ «Про інформацію» № 2657-ХІІ від 02.10.1992 року, п.п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п.15.2 ст. 15 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346-ІІІ від 05.04.2001 року, ч. 4 ст. 51 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» № 2121-ІІІ від 07.12.2000 року, є офіційним документом. Після чого з місця скоєння кримінального правопорушення зник.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.357 КК України як викрадення офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованих йому злочинах визнав частково, а саме: за фактом крадіжки грошей з банківської карти ОСОБА_5 та самої банківської карти (ч.2 ст.185 та ч.1 ст.357 КК України) вину визнав повністю, а за фактом незаконного заволодіння мопедом «Honda Flex» та крадіжки бензопили «Forte» FGS-45 з домоволодіння ОСОБА_3 - вину не визнав.

Обвинувачений ОСОБА_1 пояснив суду, що 15 квітня 2017 року він прийшов до будинку ОСОБА_5 щоб позичити у неї гроші, оскільки потрібні були кошти на лікування матері. Двері будинку були відчинені, він зайшов в кімнату будинку і погукав ОСОБА_5 . До нього ніхто не вийшов. Тоді він побачив на столі блокнот, на якому лежала банківська карта, а в блокноті був запис з пін-кодом банківської карти. Він взяв банківську карту, запам`ятав пін-код до неї та вийшов з будинку. Після цього він поїхав у м.Звенигородку Черкаської області, де зняв у банкоматі з карти ОСОБА_5 1300 гривень. На частину коштів придбав продукти харчування та пачку цигарок, а решту віддав матері на ліки. Пояснює свій вчинок скрутним матеріальним становищем та нагальною потребою у грошах в зв`язку з хворобою матері. Кається в скоєному.

Щодо незаконного заволодіння мопедом та крадіжки бензопили з домоволодіння ОСОБА_3 , то ОСОБА_1 свою вину не визнав. Водночас він пояснив суду, що 11 квітня 2017 року йдучи додому він побачив ОСОБА_3 , який у п`яному стані лежав на обочині біля дороги. Він допоміг йому підвестися і дійти додому. Перебуваючи в домоволодінні ОСОБА_3 , а саме в прибудові до будинку він побачив мопед «Honda Flex». Під час розмови з ОСОБА_3 останній повідомив йому, що мопед потрібно ремонтувати, оскільки він в неробочому стані. ОСОБА_1 запропонував йому, що він може відремонтувати мопед, на що ОСОБА_3 погодився. Після цього ОСОБА_3 пішов до будинку, а ОСОБА_1 вивів мопед з прибудови. В цей же час він побачив, що на мопеді лежить бензопила, але вирішив не повертатися і залишив її на мопеді. Потім він зачинив прибудову і зайшов до будинку ОСОБА_3 , але той вже спав. Він вийшов з будинку і покотив мопед до свого будинку. Наступного дня зателефонував до свого товариша ОСОБА_6 і попросив його під`їхати забрати мопед на ремонт. Невдовзі приїхав ОСОБА_6 , вони завантажили мопед на причіп автомобіля та відвезли його до ОСОБА_6 в м.Таращу Київської області.

Враховуючи те, що учасники процесу не оспорювали обставини справи стосовно крадіжки грошей з банківської карти ОСОБА_5 та викрадення самої банківської карти і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст..349 КПК України, провів судовий розгляд даної справи в цій частині із застосуванням правил ч. 3 ст.349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів за даними фактами.

Суд вважає, що обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_1 за фактом викрадення банківської карти ОСОБА_5 та за фактом крадіжки грошей з цієї банківської карти знайшло своє підтвердження у судовому засіданні у повному обсязі, його дії правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за за ч.2 ст.185 та ч.1 ст.357 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена поторно та викрадення офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів.

В основу пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення за ч.2 ст.289 КК України та ч.3 ст.185 КК України за фактом незаконного заволодіння мопедом та крадіжки бензопили з домоволодіння ОСОБА_3 , органом досудового розслідування покладені показання свідків, вказаних в реєстрі матеріалів досудового розслідування, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також зібрані під час досудового розслідування документальні докази.

Потерпілий ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Близькі та рідні потерпілого ОСОБА_3 не дали згоди на залучення їх до цього кримінального провадження як потерпілих.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила суду, що мопед «Honda Flex» вона придбала разом ОСОБА_3 для потреб сім`ї у ОСОБА_8 Мопед був у чудовому стані і вони ним часто користувалися. Згодом вона залишила мопед у своєї матері, а сама поїхала на заробітки в м.Київ. З її дозволу ОСОБА_3 користувався мопедом. У квітні 2017 року їй повідомили, що мопед викрали.

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , допитані в судовому засіданні пояснили, що вони можуть засвідчити факт належного технічного стану мопеду «Honda Flex», оскільки були очевидцями коли ОСОБА_8 продала цей мопед ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_6 неодноразово викликався до суду, проте в судове засідання не з`явився, а сторона обвинувачення не змогла забезпечити його явку в судове засідання. З огляду на викладене, показання цього свідка судом не досліджувалися.

У ході судового засідання судом були дослідженні письмові докази, надані стороною обвинувачення, а саме:

-Копія талону на мопед «Хонда Флекс»;

-Розписка ОСОБА_3 про те, що він бере в користування мопед Хонда у ОСОБА_4 від 12.03.2016р.

-Звіт №21/04-1 про оцінку транспортного засобу мопед «Honda Flex», відповідно до якого його вартість на дату оцінки становить 5867,40 грн. (а.с.84-86 т.1);

-Протокол місця події від 19.04.2017 року за адресою: АДРЕСА_5 , під час якого було вилучено бензопилу «Форте»;

-Звіт про незалежну оцінку майна від 31.05.2017 року, а саме щодо вартості бензопили «Forte» FGS-45, вартість якої згідно товарознавчої експертизи від 31.05.2017 року становить 1050,00 гривень.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Іващенко І.Ю. просив суд визнати неналежним та недопустимим доказ - Звіт №21/04-1 про оцінку транспортного засобу мопед «Honda Flex», відповідно до якого його вартість на дату оцінки становить 5867,40 грн., оскільки даний доказ не є висновком експерта та отриманий стороною обвинувачення поза процесуальним порядком.

Крім цього, сторона захисту посилалася на недоведеність стороною обвинувачення складу кримінального правопорушення в діях ОСОБА_1 по факту викрадення бензопили та мопеда, оскільки не спростовані показання обвинуваченого, що ОСОБА_3 дозволив ОСОБА_1 відремонтувати мопед. Всі сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого.

Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Стаття 25 КПК України передбачає, що прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст.9 КПК України.

За правилами ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, що передбачені ст..91 КПК України, покладається на прокурора.

Тобто, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.242 КПК України (в редакції на день внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР) слідчий або прокурор зобов`язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням.

Звіт №21/04-1 про оцінку транспортного засобу мопед «Honda Flex» (а.с.84-86 т.1) не є висновком експерта в розумінні ст.ст.101,102 КПК України, експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність відповідно до ч.2 ст.102 КПК України.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що Звіт №21/04-1 про оцінку транспортного засобу мопед «Honda Flex», відповідно до якого його вартість на дату оцінки становить 5867,40 грн. (а.с.84-86 т.1) не може бути прийнятий судом до уваги та покладений в основу вироку, оскільки отриманий не в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, містить припущення, а отже є недопустимим доказом.

В той же час в судовому засіданні стороною обвинувачення не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт незаконного заволодіння ОСОБА_1 мопедом «Хонда Флекс» та таємного викрадення бензопили «Форте», вчинених повторно, з проникненням у приміщення.

Стороною обвинувачення не спростовано показань обвинуваченого в судовому засіданні належними та допустимими доказами.

Згідно зі ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Зазначена норма закону повністю узгоджується з вимогами ст.62 Конституції України, відповідно до положень якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч.1 ст.337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, безпосередньо дослідивши надані докази стороною обвинувачення, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст.94 КПК України, приходить до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст.289 КК України та ч.3 ст.185 КК України на підставі п. 3 ч.1 ст.373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що в діях ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.185 та ч.1 ст.357 КК України суд, згідно з вимогами ст. ст.65 та 68 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які згідно із ст.12 КК України відповідно є злочинами середньої та невеликої тяжкості, характеризуючі дані на винну особу та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується посередньо, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога чи психіатра, відтак відсутні сумніви в його осудності.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд визнає його щире каяття. Обставиною, що обтяжують покарання, суд визнає рецидив злочину.

Суд вважає за недоцільне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 таке покарання як штраф, оскільки він немає джерела доходу.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.65 КК України, суд бере до уваги суспільну небезпеку, характер вчинених обвинуваченим кримінальних порушень, особу обвинуваченого, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини, відбував покарання в місцях позбавлення волі та будучи засудженим за вчинення умисного злочину, в період встановленого судом іспитового строку на шлях виправлення не став і знову вчинив ряд умисних злочинів, а тому суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 за сукупністю злочинів міру покарання у виді позбавлення волі, вважаючи, що саме ця міра покарання з урахуванням обставин даної справи буде необхідною та достатньою для його виправлення та перевиховання, попередження вчинення ним нових злочинів.

Також суд вважає за необхідне частково приєднати за вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 28.02.2017 року невідбуту частину покарання.

Суд не застосовує до обвинуваченого положення ч.5 ст.72 КК України (в редакції від 26.11.2015), оскільки на початок строку попереднього ув`язнення обвинуваченого ОСОБА_1 (31.05.2018р.) вказана норма закону не застосовується після набрання 21.06.2017р. чинності новою редакцією цієї норми.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази у справі підлягають поверненню власнику цих речей.

Судові витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373-374 КПК України, суд -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.289 КК України та ч.3 ст.185 КК України - виправдати.

Визнати винним ОСОБА_1 в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 та ч.1 ст.357 КК України і призначити йому покарання:

за ч.2 ст.185 КК України - два роки позбавлення волі;

за ч.1 ст.357 КК України - один рік обмеження волі;

На підставі ч. 1,2 ст. 70 КК України остаточно призначити ОСОБА_1 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - два роки позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України до призначеного ОСОБА_1 покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 28.02.2017 року та остаточно призначити до відбування покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили засудженому ОСОБА_1 залишити попередню у виді тримання під вартою, а строк відбування покарання рахувати з 31 травня 2018 року, з дати обрання міри запобіжного заходу.

Речові докази: мопед «Honda Flex», ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3 , бензопила «Forte» FGS-45 вважати повернутими власнику.

Речові докази: клітчасту куртку та ключ, які знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Лисянського ВП ГУ НП в Черкаській області - повернути ОСОБА_1 .

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Лисянський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин в тій частині, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та направити потерпілому в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя - Н. В. Бесараб