Рішення № 83449791, 23.07.2019, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/13201/17

Провадження № 2/643/341/19

23.07.2019 року Московський районний суд м.Харкова у складі: головуючого судді - Майстренко О.М. , за участю секретаря- Постульга О.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, якою просить стягнути з ОСОБА_2 суму боргуза договорами позики у розмірі 1161380,00 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 07 вересня 2017 року між ним та ОСОБА_2 , був укладений у простій письмовій формі договір позики та відповідна розписка про отримання суми позики. Відповідно до пункту 1 договору позики №1 він передав, а ОСОБА_2 прийняла у власність суму у розмірі 82200 грн. зі строком повернення не пізніше 14 вересня 2017 року. У пункті 4 договору позики №1 зазначено, що договір повинно бути виконано у місті Харкові. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю грошові кошти у сумі, значеній у пункті 1 договору позики не пізніше 14 вересня 2017 року. Відповідач позичену суму у встановлений строк не повернула. Згідно пункту 9.3 договору позики №1, у разі порушення позичальником будь-якого зобов`язання за договором, він зобов`язується сплатити на користь позикодавця штраф розміром сто процентів від суми, визначеної в пункті 1 договору. Штраф позичальник повинен сплатити в одноденний строк з моменту порушення умов договору. Сума штрафу згідно пункту 9.3 договору позики №2 становить 82200 грн. Згідно пункту 9.4 договору позики №1, позичальник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі десяти процентів від суми, визначеної в пункті 1 договору, за кожен день прострочення виконання будь-якого зобов`язання за договором. Пеню позичальник повинен сплатити в одноденний строк з моменту порушення умов договору. Станом на 19 жовтня 2017 року, сума пені згідно пункту 9.4 договору позики №1 становить 287700 грн. Отже, загальна сума боргу за договором позики №1, станом на 19 жовтня 2017 року, складає 452100 грн. Крім того, 08 вересня 2017 року він надав відповідачу додаткову грошову позику у розмірі 228 800 грн., що за курсом НБУ еквівалентна 8800 доларів США. На підтвердження своїх зобов`язань та отримання вищезазначеної суми грошових коштів, ОСОБА_2 власноруч підписала додатковий договір позики у простій письмовій формі (надалі «договір позики №2»), Строк повернення боргу за договором позики №2 не пізніше 08 жовтня 2017 року. Вищезазначену суму коштів за договором позики №2 відповідач також не повернула. Згідно з пунктом 9.3 договору позики №2 сума штрафу становить 228 800 грн. Станом на 19 жовтня 2017 року, сума нені згідно пункту 9.4 договору позики №2 становить 251680 грн. Загальна сума боргу за договором позики №2, станом на 19 жовтня 2017 року, складає 709280 грн. Відповідачем ані у встановлений договором строк , ні до теперішнього часу зобов`язання по поверненню коштів, передбачені договорами, не виконанні. Від виконання таких зобов`язань вона ухиляється, що стало приводом для звернення до суду з даним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, позов підтримала, просила його задовольнити, винести рішення на підставі наявних доказів та справу розглядати за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про час і місце судового розгляду повідомлялась належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомила. Доказів,на підтвердження поважності причини неявки - не надала, заяви про перенесення розгляду справи - не направила.

Від представника відповідача надійшла заява про перенесення розгляду справи, у зв`язку з хворобою відповідача ОСОБА_3 та надана довідка КНП «Міської поліклініки № 20 » про находження ОСОБА_2 на амбулаторному лікуванні в поліклініці у терапевта .

Відповідно до вимог ч. 1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд констатує, що дана справа тривалий час перебуває на розгляді в суді , неявка в судове засідання представника відповідача не є підставою для перенесення розгляду справи, оскільки представник відповідача ,який діє на підставі ордеру , про день, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно , належним чином та наділений відповідними повноваженням, в черговий раз подав заяву про відкладення розгляду справи , що суд розцінює як спробу безпідставного затягування судового розгляду. Відтак, суд вважає за можливе провести судовий розгляд у відсутності сторони відповідача.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши надані позивачем докази, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ч. 1 ст.13ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено , що 07 вересня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , був укладений у простій письмовій формі договір позики та відповідна розписка про отримання суми позики.

Відповідно до пункту 1 договору позики №1 ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняла грошову суму у розмірі 82200 грн. зі строком повернення не пізніше 14 вересня 2017 року.

У пункті 4 договору позики №1 зазначено, що договір повинно бути виконано у місті Харкові. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю грошові кошти у сумі, значеній у пункті 1 договору позики не пізніше 14 вересня 2017 року.

Проте, відповідач ані у встановлений строк ні дотеперішнього часу позичену суму строк не повернула, відмовившись від виконання зобов`язань, встановлених умовами договору.

Згідно пункту 9.3 договору позики №1, у разі порушення позичальником будь-якого зобов`язання за договором, він зобов`язується сплатити на користь позикодавця штраф розміром сто процентів від суми, визначеної в пункті 1 договору. Штраф позичальник повинен сплатити в одноденний строк з моменту порушення умов договору.

Сума штрафу згідно пункту 9.3 договору позики №1 становить 82200 грн.

Згідно пункту 9.4 договору позики №1, позичальник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі десяти процентів від суми, визначеної в пункті 1 договору, за кожен день прострочення виконання будь-якого зобов`язання за договором.

Пеню позичальник повинен сплатити в одноденний строк з моменту порушення умов договору.

Станом на 19 жовтня 2017 року, сума пені згідно пункту 9.4 договору позики №1 становить 287700 грн.

Розрахунок пені проведений за формулою: 8220 гри. х 35 днів 287700 грн., де 8220 гри. 10% від 82200 грн.; 35 днів термін прострочення з 14.09.2017 по 19.10.2017.

Отже, загальна сума боргу за договором позики №1, станом на 19 жовтня 2017 року, складала 452100 грн.

08 вересня 2017 року ОСОБА_1 надав відповідачу ОСОБА_2 додаткову грошову позику у розмірі 228 800 грн., що за офіційним курсом НБУ станом на 08.09.2017р. еквівалентна 8800 доларів США.

На підтвердження своїх зобов`язань та отримання вищезазначеної суми грошових коштів, ОСОБА_2 власноруч підписала додатковий договір позики у простій письмовій формі (надалі «договір позики №2»).

Строк повернення боргу за договором позики №2 встановлений не пізніше 08 жовтня 2017 року.

Вищезазначену суму коштів за договором позики №2 у встановлений строк, відповідач, також не повернула.

Згідно з пунктом 9.3 договору позики №2 сума штрафу становить 228 800 грн.

Станом на 19 жовтня 2017 року, сума пені згідно пункту 9.4 договору позики №2 становить 251680 грн.

Розрахунок пені проведений за формулою: 22880 грн. х 11 днів 251680 грн., де 22880 грн. 10% від 228800 грн.; 11 днів термін прострочення з 08.10.2017 по 19.10.2017.

Загальна сума боргу за договором позики №2, станом на 19 жовтня 2017 року, складає 709280 грн.

Статтею 2 ЦК України визначено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Відповідно до положення ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини;

Статтею 14 ЦК України встановлено,що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Положенням ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є односторонньою угодою, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України 13.12.2017 р. у справі № 309/3458/14-ц.

На підставі ст.1047ЦК України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Оригінал договору позики №1 (боргової розписки) та оригінал договору позики №2 (боргової розписки) находиться у позивача та наданий суду, чим підтверджується невиконання відповідачем договірних зобов`язань по поверненню грошових сум .

За вказаними договорами, передбачено стягнення штрафа та пені, у випадку неналежного виконання умов договору, а саме п. 9.3 договору позики № 1, передбачено у разі порушення позичальником будь-якого зобов`язання за договором, він зобов`язується сплатити на користь позикодавця штраф розміром сто процентів від суми, виплаченої в п.1 договору. Згідно п. 9.4 Договору позики № 1 позичальник зобов`язався сплатити пеню у розмірі 10 процентів від суми, визначеної в п.1 договору, за кожен день прострочення виконання будь-якого зобов`язання за договором.

п. 9.3 договору позики № 2, передбачено у разі порушення позичальником будь-якого зобов`язання за договором, він зобов`язується сплатити на користь позикодавця штраф розміром сто процентів від суми, виплаченої в п.1 договору. Згідно п. 9.4 Договору позики № 2 позичальник зобов`язався сплатити пеню у розмірі 10 процентів від суми, визначеної в п.1 договору, за кожен день прострочення виконання будь-якого зобов`язання за договором.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 5 ст. 12 ЦПК України щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14).

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за позикою є частково обгрунтованими. Підстав для звільнення відповідача від виконання зобов`язань за договором судом не встановлено.

Вирішуючи вимогу про стягнення пені, суд виходить з наступного.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Одночасне застосування штрафу й пені за порушення строків виконання грошових зобов`язань свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції (висновок ВСУ в постанові №347/1910/15-ц від 11.10.2017 року).

Отже, чинним законодавством запроваджено заборону одночасного застосування подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Позивач просить стягнути, крім суми основного боргу за позикою, неустойку, а саме: 82200 грн. та 228800 грн. штрафи по договорам позики, а також пеню в розмірі 287700 грн. та відповідно 251680 грн..

При цьому, в обгрунтування позовної вимоги в цій частині позивач посилається на умови підписаного сторонами договору позики, згідно якого відповідач погодилась на нарахування неустойки у виді пені та штрафів у разі неналежного виконання нею зобов`язань.

Незважаючи на існуючу домовленість про одночасне нарахування як пені, так і штрафів, досягнуту сторонами у договорі, суд вважає, що одночасне стягнення пені та штрафів становить порушення положень чинного законодавства та суперечить правовим позиціям вищих судів, а тому суд приходить до переконання про неможливість одночасного стягнення пені та штрафів та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача лише суму пені, а у стягненні штрафів відмовити.

При застосуванні штрафних санкцій за несвоєчасне погашення позики суд застосовує принцип розумності і справедливості.

Зважаючи на те, що розмір неустойки (287700 грн. та відповідно 251780 грн.) значно перевищує суму основної заборгованості (82200 грн. та відповідно 228800 грн.), суд приходить до переконання про необхідність зменшення суми нарахованої пені, з урахуванням вимог розумності та справедливості, до суми основної заборгованості за договорами позики, а саме до 82200 грн. та 228800 грн. відповідно.

Згідно ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Згідно ст. 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках..

При цьому в ході судового розгляду справи встановлено як факт не виконання відповідачем ОСОБА_2 зобов`язання по поверненню коштів, отриманих за договорами позики у зв`язку з чим суд доходить висновку щодо доцільності виконання зобов`язання за договорами позики №1 та №2.

Клопотання відповідача ОСОБА_2 про допит свідка ОСОБА_4 суд розцінює критично , виходячи з наступного.

Відповідно до положень частини другої статті 59 ЦПК України , обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Поясненнями сторони та показаннями свідка не може доводитися факт виконання зобов`язання за договором позики.

Наявність у позивача боргового документа - розписки відповідача свідчить про невиконання ним взятих на себе зобов`язань.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом Касаційним Цивільним Судом у постанові від 18.07.2018 року по справі № 143/280/17.

З огляду на наведене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договорами позики в сумі 311100 грн. (позика) + 311100 грн. (пеня) = 622000 грн.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 не виконала свої зобов`язання та не повернула позивачу отримані грошові кошти, чим порушила умови договору, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача станом на дату подання позовної заяви підлягає стягненню вказана сума.

Суд, оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача законні та обґрунтовані, а тому підлягають частковому задоволенню.

Суд постановляє рішення в межах заявлених вимог та на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 2, 6, 11, 14, 16, 326, 328, 526, 530, 615, 627, 629, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) суму боргу за договорами позики у розмірі 622000 грн. (шістсот двадцять дві тисячі гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 8000 (вісім тисяч ) гривен .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Московський районний суд м. Харкова.

Суддя Майстренко О.М.