Постанова № 8344802, 05.11.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2н-1/09/1370

5 листопада 2009 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Сакалоша В.М.,

суддів: Потабенко В. А.,

Гулик А.Г.,

при секретарі Дак Т.П.,

За участю представників сторін:

Від заявника(відповідач): Кармелюк Т.Б., Палій Ю.В.,

Від позивача: Шпак В.В.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за заявою ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Господарського суду Львівської області від 14.06.2006р. в адміністративній справі №5/2545-12/390 за позовом ТзОВ «Коллаген»до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення №0002182320/0/9952 від 18.04.2005року

в с т а н о в и в :

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Господарського суду Львівської області від 14.06.2006р. в адміністративній справі №5/2545-12/390 за позовом ТзОВ «Коллаген»до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення №0002182320/0/9952 від 18.04.2005 року.

Ухвалою суду від 19 лютого 2009 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання на 27 березня 2009 року, а ухвалою суду від 11 червня 2009 року підготовче провадження у справі закінчено та призначено справу до судового розгляду на 01 липня 2009 року.

За клопотанням Заявника ухвалою суду від 01 липня 2009 року призначено колегіальний розгляд справи.

Представник Заявника в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив вимоги викладені в заяві про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Господарського суду Львівської області від 14.06.2006р. задовольнити з підстав, викладених у заяві та додаткових поясненнях по справі, зокрема просить переглянути та скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 14.06.2006р. по справі №5/2545-12/390 і постановити нове судове рішення, яким в задоволенні у відмовити повністю .

Зокрема, представник заявника наголошує, що в основу прийнятого судами рішення по справі №5/2545-12/390 покладено обґрунтованість розрахунку суми експортного відшкодування і його відповідність частці обсягів поставки товарів(робіт, послуг) на експорт., тобто в основу рішення суду першої інстанції покладено юридичний факт обсяги поставки товару на експорт підтверджені належним чином оформленими вантажно-митними деклараціями. Відповідність відомостей зазначених в ВМД, а отже відповідність обсягів поставки фактичному змісту господарських операцій є істотною для вирішення спору обставиною.

Як зазначає заявник в своїй заяві та наголошує в судових засіданнях, на запит, поданий з метою встановлення фактичних обставин щодо дійсності та реальності здійснюваних позивачем експортних операцій, до податкових органів Італії, щодо порядку фактів здійснення господарських операцій з придбання шкірсировини італійським підприємством VIMOS S.P.A., ним отримано документи(рахунки-фактури, банківські платіжні документи, італійські вантажно-митні декларації), що містять інформацію (ново виявлені обставини по справі), про фактичний зміст здійснених господарських операцій, зокрема, про те, що фактурна та митна вартість експортованих товарів не відповідає дійсності. А також, згідно отриманих за міжнародним запитом копій рахунків-фактур, сортність шкірсировини не відповідає сортності зазначеній у вантажно-митній декларації, оформленій при вивезенні товарів за межі митної території України, а в свою чергу, сортність товару прямо впливає на його вартість.

Позивач проти вимог та доводів викладених в заяві про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Господарського суду Львівської області від 14.06.2006р. заперечує з підстав, викладених у Запереченні від 15.05.2009 року та в Доповненні до заперечення від 30.06.2009р., вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, інформація, яку представники ДПІ трактують як нововиявленні обставини, отримана Адміністративно господарським департаментом ДПА України 05.12.2007р., як відповідь на зауваження ДПА України №12515/5/12-0327 від 06.11.2006р. та №10675/5/12-0327 від 03.09.2007р. Отже, під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій відповідач жодним чином не намагався отримати згаданої у заяві інформації, а оскільки до ДПА України використана в заяві інформація надійшла ще 05.12.2007р. то очевидно ДПІ у Шевченківському районі мало можливість дізнатися про неї, а отже і термін для подання заяви пропущений, так як повинен відраховуватись від дати надходження відповіді з Італійської республіки.

Також в своїх запереченнях та доповненнях до них Позивач зазначає про те, що в обґрунтування своїх вимог викладених у Заяві Відповідач посилається на лист, що надійшов з італійської республіки, рахунки фактури, банківські платіжні документи та італійські вантажно митні декларації. Однак до поданої заяви долучені лише копії перекладів згаданих документів завірені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Барокко» які не є оригіналами документів, як і не є належним чином засвідченими копіями з оригіналів документів чи засвідченими нотаріально перекладами іноземних документів, тому просить суд витребувати у Відповідача оригінали доданих документів чи належним чином засвідчені копії останніх.

Для огляду в судовому засіданні представник Заявника надав оригінал італійського документу вих. № 0389773/07 від 27.11. 2007 р., згідно вищезазначеного перекладу, в якому йдеться про надсилання повідомлення, та ксерокопію повідомлення, стосовно інформації про існування, реєстрацію та роботу італійського підприємства VIMOS S.P.A., також представник стверджував, що з Італії надійшла саме це повідомлення.

Стосовно вимог відповідача, Позивач стверджує, що останній у своїй заяві про перегляд постанови господарського суду Львівської області від 14.06.2006р. за нововиявленими обставинами робить висновок про невідповідність задекларованої та митної вартості та сортності товарів у ВМД, при митному оформленні експортних операцій, виключно з посиланням на рахунки-фактури, які були надані компанією LLC “Velia Systems Limited” і від імені компанії LLC “Velia Systems Limited”, тобто вказує виключно на взаємовідносини між компанією LLC “Velia Systems Limited” (Покупець) та фірмою VIMOS S.P.A. (Італія) (Вантажоодержувач), і не враховує, що ТзОВ «Коллаген» виконало всі вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», необхідні для наявності права на застосування нульової ставки оподаткування ПДВ експортних операцій.

Позивач зазначає, що при попередньому розгляді справи судами неодноразово досліджувалось питання належного оформлення митних декларацій, та було зроблено висновок про те, що вантажно-митні декларації, згідно яких ТзОВ «Коллаген» здійснювало експорт шкірсировини є належним чином оформлені та містять достовірну інформацію. В свою чергу висновки про недостовірність відомостей зазначених ВМД, викладені відповідачем в заяві, не підтверджені жодними фактами, а сама процедура підтвердження даних відомостей не належить до компетенції податкових органів України, так як перевірка правильності оформлення вантажних митних декларацій здійснюється органами державної митної служби України, оскільки згідно із ст.11 Митного кодексу України безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи; митні органи виконують здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, тому контроль за правильністю заповнення вантажних митних декларацій при здійсненні експортно-імпортних операцій з боку органів державної податкової служби є незаконним, оскільки виходить за межі їх компетенції, визначеної Законом України «Про державну податкову службу в Україні». Достовірність зазначених декларантом відомостей у ВМД, закріплюється одним з видів митного забезпечення (штамп "Під митним контролем") на всіх аркушах ВМД та реєстраційним номером, а також реєстрацією ВМД у журналі обліку вантажних митних декларацій. Отже, достовірність відомостей, які вказані у ВМД, а також правильність заповнення ВМД та наявність усіх необхідних супроводжуючих документів при здійсненні ТзОВ «Коллаген» експортних операцій підтверджена печаткою посадової особи митниці на всіх поданих для перевірки вантажних митних деклараціях, оскільки інакше митний орган не прийняв би неправильно заповнені ВМД і товар не був би пропущений через митний кордон України.

Також позивач звертає увагу суду на те, що сума включена до складу експортного відшкодування з податку за додану вартість у лютому 2005року становить 241 290,28 грн, а податковим повідомленням рішенням №0002182320/0/9952 від 18.04.2005р., зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень та лютий 2005 року у розмірі 4678 695,61грн., вимоги Відповідача про скасування постанови господарського суду Львівської області від 14.06.2006р. і постановлення нового рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю є безпідставними, оскільки сума оспорюваних податкових зобовязань, визначена податковим органом у розмірі: 1515 684,00грн за січень 2005 року. та у розмірі 2 921721,33 за лютий 2005 року в звязку з передачею основних засобів в статутний фонд ТОВ«Юніко-Експо», засновником якого є Позивач, не має жодного відношення до обставин зазначених у поданій Відповідачем заяві про перегляд постанови господарського суду Львівської області від 14.06.2006р. за нововиявленими обставинами.

Представник Позивача дав аналогічні пояснення, просить залишити Заяву ДПІ у Личаківському районі м. Львова про перегляд постанови господарського суду Львівської області від 14.06.2006р. за нововиявленими обставинами без задоволення, а Постанову Господарського суду Львівської області від 14.06.2006р. без змін.

В судовому засіданні 05 листопада 2009 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанову в цілому складено та підписано 09.11.2009 року. Хід розгляду справи відображено в ухвалах суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, судом встановлено наступне.

ТзОВ “Коллаген” зареєстроване субєктом підприємницької діяльності 08 липня 1998р. Виконкомом Львівської міської ради та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 25555992.

ТзОВ “Коллаген” зареєстроване платником податку на додану вартість та присвоєно індивідуальний податковий номер 255559913070, що підтверджує свідоцтво № 18157177 про реєстрацію платника ПДВ видане ДПІ у Шевченківському районі м. Львова 03.08.1998р.

05.09.2005р.ТзОВ “Коллаген” звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова (далі-ДПІ) від18.04.2005 №0002182320/0/9952, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий2005року у розмірі 3163011грн. та січень2005року у розмірі 1515684грн., винесеного за наслідками позапланової ї перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллаген» (далі-ТОВ) з питання відшкодування із бюджету податку на додану вартість за січень2005року (уточнюючий розрахунок від11.04.2005 №2233770) , за лютий2005року (податкова декларація з податку на додану вартість №2212985 від21.03.2005), за результатами якої складено Акт від18.04.2005 №199/23-4/25555992, де зазначено про порушення пп.8.4.11 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.3.2.8 п.3.2 ст.3 та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок передачі нежитлових приміщень до статутного фонду ТОВ«Юніко-Експо».

Постановою Господарського суду Львівської області від14.06.2006, залишеною без змін Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від28.09.2006 посправі№5/2545-12/390, та Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.01.2009р. по справі №К-34030/06, - позов задоволено.

При прийнятті постанови господарський суд, посилаючись на пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.8.2 ст.8 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визнав безпідставним посилання відповідача на порушення позивачем зазначених в Акті норм цих законів. Апеляційний господарський суд та Вищий адміністративний суд України погодився із позицією суду першої інстанції повністю.

При цьому судами встановлені фактичні обставини справи про те, що в Акті перевірки вказано: внаслідок передачі в статутний фонд ТОВ«Юніко-Експо», засновником якого є позивач, основних засобів: будівлі корпусу 33, будівлі складу №16, будівлі складу солі, будівлі транспортного цеху, будівлі складу №9, будівлі їдальні-клубу „Е-2"; „Д-1", в порушення пп.8.4.11 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у січні2005року у розмірі 1515684грн. та у лютому2005року у розмірі 2921721,33грн.

Суди визначились, що при донарахуванні сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість в січні2005року в сумі 1515684грн., та в лютому2005року в сумі 2921721,33грн., Відповідачем не враховано, що відповідно до пп.3.1. п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції що діяла на момент спірних правовідносин) об'єктом оподаткування поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, в том числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальник (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Також зазначивши п.1.4, пп.3.2.8 п.3.2 ст.3 цього Закону, та п.1, п.28 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суди визнали непереконливими посилання ДПІ про застосування до спірних правовідносин пп.8.4.11 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Дані обставини вже були предметом дослідження піч час розгляду справи №5/2545-12/390, а самі обставини не мають відношення до обставин зазначених в заяві ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Господарського суду Львівської області від 14.06.2006р., а тому, враховуючи ч. 1 ст 72 КАСУ, повторно судом не досліджуються.

В свою чергу наведене вище дає підстави вважати вимоги Відповідача про скасування постанови Господарського суду Львівської області від 14.06.2006р. по справі №5/2545-12/390 і постановити нове судове рішення, яким в задоволенні у відмовити повністю необґрунтованим, так як обставини які мають місце в заяві стосуються виключно правомірності включення позивачем до складу експортного відшкодування з податку на додану вартість сум отриманих внаслідок експорту товару.

Також враховуючи, що 16.03.2004 між позивачем та іноземною компанією укладено зовнішньоекономічний контракт №01/04-СВ-01\03-GВ на поставку шкіряного напівфабрикату "Вет-блю" із сировини шкір ВРХ, на виконання якого позивачем експортовано шкіряний напівфабрикат, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями вантажних митних декларацій, та посилаючись на пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.8.2 ст.8 Закону України «Про податок на додану вартість» і п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суди визнали правомірним віднесення позивачем до складу валових витрат - витрат на закупівлю шкіряного напівфабрикату.

Таким чином в своїх рішеннях суди визнали: оскільки ДПІ не оспорюється правомірність включення позивачем до складу валових витрат - витрат на закупівлю наведеного вище товару, тому посилання ДПІ на порушення позивачем пп.7.4.1 та пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визнано безпідставним.

В судових рішеннях також зазначено про склад договірної ціни (контрактної) вартості, до якого включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку, і тому суди визнали, що зміст вказаної норми не пов'язує визначення договірної ціни з урахуванням звичайних цін чи будь-яких інших, як договірних.

Таким шляхом суди дійшли до висновку про правомірність включення позивачем до складу експортного відшкодування з податку на додану вартість в лютому 2005року 241290,28грн. відповідно до п.8.2 та п.8.4 ст.8 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок експорту шкіряного напівфабрикату на суму 1447700грн., придбаного у ТОВ«Геос-Львів».

Отже питання правомірності включення позивачем до складу експортного відшкодування з податку на додану вартість сум внаслідок експорту товару, доводи про невідповідність дійсності вказаної позивачем у вантажно-митних деклараціях вже були предметом дослідження під час розгляду справи №5/2545-12/390. Доводи наведені заявником в заяві не спростовують встановлених судами висновків. За своїм правовим змістом вони не є нововиявленими обставинами. Подані документи є новими доказими щодо обставин, які вже встановлені судами при вирішенні спору. Тому, відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України вони не можуть бути підставою для скасування судових рішень при їх перегляді за нововиявленими обставинами.

Судом встановлено, що документи якими підтверджуються обставини на яких базується заява відповідача отримані департаментом ДПА України 05.12.2007р., як відповідь на зауваження ДПА України №12515/5/12-0327 від 06.11.2006р. та №10675/5/12-0327 від 03.09.2007р. Однак ДПІ у Шевченківському районі у м. Львові, дані матеріали отримані 03.02.2009р., що підтверджується листом ДПА у Львівській області № 2045/7/10-404/26 від 02.02.2003 року.

У відповідності до ст. 247. КАСУ Заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом одного місяця після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.

Згідно ст. 7 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, відповідні бланки, рахунки в установах банків.

Отже, враховуючи наведене вище, датою, коли відповідачу стало відомо про зазначені в заяві обставини, слід вважати дату отримання листа від ДПА у Львівській області, а саме 03.02.2009р., а тому місячний строк визначений ст. 47 КАСУ на подання заяви не порушено.

Судом досліджено подані матеріали, на яких ґрунтуються дані обставини та висновки заявника, однак суд не бере до уваги посилання Відповідача на рахунки-фактури, банківські платіжні документи та італійські вантажні митні декларації, оскільки дані документи вказують виключно на взаємовідносини між компанією LLC “Velia Systems Limited” (Покупець) та фірмою VIMOS S.P.A. (Італія) (Вантажоодержувач).

При цьому судом враховано те, що ТОВ «Коллаген» виконало всі вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», необхідні для включило до складу валових витрат витрат, понесених у зв'язку з придбанням у ТОВ «Геос-Львів» шкіряного напівфабрикату «Вет-блу» із шкір ВРХ, визначаючи їх виходячи із договірних цін, які і є звичайними і такими, що відповідають рівню справедливої ринкової ціни, підтверджуючих фактів включення контрагентами Позивача до податкових зобов'язань сум ПДВ, отриманих в якості оплати за поставлений товар та основні засоби та вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» щодо здійснення експортних операцій ТОВ «Коллаген».

При цьому суд керується тим, що жодним нормативним документом не покладено обовязок на платника податку здійснювати контроль та перевіряти правильність ведення господарської діяльності, податкового обліку, вчасність сплати податків контрагентами, а також будь-які інші питання їхньої господарської діяльності. Жодна норма Закону України „Про податок на додану вартість” не повязує право платника податку на застосування нульової ставки оподаткування до експортних операцій, який виконав всі вимоги закону (наявність фактичної сплати ПДВ у вартості придбаного та експортованого товару, книги обліку придбання та продажу товарів (робіт, послуг), вчасне подання належно оформленої податкової декларації, вантажно-митної декларації) з правильністю чи неправильністю здійснення господарської діяльності зовнішньоекономічними контрагентами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому результати господарської діяльності компанії LLC “Velia Systems Limited” (Покупець) та фірми VIMOS S.P.A. (Італія) (Вантажоодержувач) не може впливати на результати діяльності ТОВ «Коллаген» і не може бути підставою для притягнення останньої до будь-якої відповідальності.

Також суд погоджується із твердженням Позивача про те, що контроль за правильністю заповнення вантажних митних декларацій при здійсненні експортно-імпортних операцій з боку органів державної податкової служби є неналежним, оскільки виходить за межі їх компетенції, визначеної Законом України «Про державну податкову службу в Україні» з огляду на наступне:

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п.7 ст.11 Закону України «По державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право одержувати безоплатно від митних органів інформацію про експортно-імпортні операції, що здійснюють резиденти і нерезиденти, за формою, погодженою з Державною податковою адміністрацією України.

Перевірка правильності оформлення вантажних митних декларацій здійснюється органами державної митної служби України, оскільки згідно із ст.11 Митного кодексу України безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи; митні органи виконують здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Згідно Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. №574 прийняття вантажної митної декларації для оформлення - закріплення посадовою особою митного органу факту внесення до ВМД декларантом усіх потрібних для митного оформлення товарів і транспортних засобів відомостей і наявності всіх доданих до декларації комерційних супровідних та інших документів, проставлення на ВМД штампа "Під митним контролем" та реєстрації декларації у журналі обліку вантажних митних декларацій.

Достовірність зазначених декларантом відомостей у ВМД, яка заповнена згідно з діючими правилами та засвідчена ним у встановленому порядку, закріплюється одним з видів митного забезпечення (штамп "Під митним контролем") на всіх аркушах ВМД та реєстраційним номером, а також реєстрацією ВМД у журналі обліку вантажних митних декларацій (п.5 Положення).

ВМД, заповнена у звичайному порядку, вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товарів і транспортних засобів. Оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на розміщення товарів та/або транспортних засобів у заявленому митному режимі і прав та обов'язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій (п.8 Положення).

У відповідності до ст.86 Митного кодексу України - з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення. Отже, достовірність відомостей, які вказані у ВМД, а також правильність заповнення ВМД та наявність усіх необхідних супроводжуючих документів при здійсненні ТзОВ «Коллаген» експортних операцій підтверджена печаткою посадової особи митниці.

З огляду на встановлене судами, та враховуючи зазначене вище, суд погоджується із висновками судів, а обґрунтування заяви визнає безпідставним. Відповідно постанова Господарського суду Львівської області від14.06.2006р. скасуванню не підлягає, як така, що винесена за вичерпних юридичних висновків, при правильному застосуванні норми матеріального права, обставини які подані заявником як нововиявлені не спростовують висновки судів, що мали місце під час розгляду справи, та не дають суду підстав вважати відомості, щодо ціни та сортності товару, що зазначені в вантажно митних деклараціях, такими що не відповідають дійсності.

У звязку з наведеним, та керуючись ст. ст. 49, 51, 58-59, 69, 70, 71, 76, 79, 87, 122-124, 126-128, 130, 133-134, 135, 138, 139-140, 143, 151-154, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

1. Залишити Заяву ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про перегляд постанови господарського суду Львівської області від 14.06.2006р. за нововиявленими обставинами без задоволення, а Постанову Господарського суду Львівської області від 14.06.2006р. без змін.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 09.11.20098 року.

Головуючий суддя Сакалош В.М.,

судді :

Потабенко В.А.,

Гулик А.Г.