Ухвала суду № 83446164, 01.08.2019, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 01.08.2019 Справа № 554/11134/15-ц

Провадження № 4-с/554/25/2019

У Х В А Л А

іменем України

01 серпня 2019 року м.Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Андрієнко Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Карабаш О.В.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника – адвоката Колеснікова О.В.,

державного виконавця Філонюк О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві цивільну справу за скаргою за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського ВДВС м.Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області О.П.Філонюк, заінтересована особа – ОСОБА_2 про визнання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 11.03.2019 р. вих. № 17176 незаконним,-

В С Т А Н О В И В :

20 березня 2019 року заявник ОСОБА_1 звернувся до Октябрського районного суду м.Полтави із вищевказаною скаргою на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м.Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Філонюк О.П., скасування постанови про накладення штрафу, визнання розрахунку заборгованості незаконним.

Свої вимоги заявник мотивував тим, що в провадженні Шевченківського ВДВС м.Полтава ГТУЮ у Полтавській області знаходиться виконавче провадження №50835768 по примусовому виконанню рішення Октябрського районного суду м.Полтави про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на тримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.08.2015 року і до досягнення повноліття.

Зокрема, 11.03.2019 року державним виконавцем сформовано розрахунок про заборгованість зі сплати аліментів, відповідно до якої заборгованість становить 148237,37 грн., який заявник вважає невірним, посилаючись на вимоги ст.195 СК України. Зазначає, що перед цим 06.03.2019 року він невідкладно погасив заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 25285,29 грн. відповідно до розрахунку державного виконавця від 04.03.2019 року вих.№15721, про що наявні відповідні докази. Зазначає, що за період нарахування заборгованості він не працював, був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на спрощеній системі оподаткування, а тому обрахування розміру середнього доходу/заробітку середньої плати працівника для даної місцевості з липня 2017 року було вірним, проте новий перерахунок суперечить законодавству. Так, відповідно до звіту незалежного аудитора щодо перевірки фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 за період з 01.08.2015 року по 31.12.2017 року підприємство визнано неприбутковим, що не враховано державним виконавцем. На підставі викладеного, а також доводів, викладених у скарзі, просить визнати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 11.03.2019 року вих.№17176 головного державного виконавця Шевченківського ВДВС м.Полтава ГТУЮ у Полтавській області Філонюк О.П. незаконним та задовольнити скаргу.

03.04.2019 року ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави відкрито провадження за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського ВДВС м.Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області О.П.Філонюк, заінтересована особа – ОСОБА_2 про визнання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 11.03.2019 р. вих. № 17176 незаконним та призначено скаргу до розгляду в судовому засіданні; водночас, відмовлено у відкритті провадження в частині вимог скарги про визнання неправомірною та скасування постанови від 11.03.2019 року головного державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області О.П.Філонюк про накладення штрафу на ОСОБА_1 ( ід.номер НОМЕР_1 ) у розмірі 28801,86 грн. по виконавчому провадженню № 50835768 (а.с.11-13 т.2).

22.05.2019 року представником Шевченківського ДВВС м.Полтава ГТУЮ у Полтавській області до суду подано письмові пояснення на скаргу, у яких зі скаргою не погодився, вважав скаргу безпідставною, необґрунтованою, а дії державного виконавця при формуванні довідки-розрахунку законними і такими, що відповідають вимогам ЗУ «Про виконавче провадження» та Інструкції. Посилається на те, що 04.03.2019 року державним виконавцем було сформовано довідку-розрахунок стану заборгованості зі сплати аліментів в зв`язку з нововиявленими обставинами, яка станом на 01.03.2019 року становила 18349,12 грн. з моменту відкриття виконавчого провадження, та 25585,29 грн. - загальна. Нову довідку-розрахунок сформовано відповідно до ч.2 ст.195 СК України з урахуванням довідки ДПІ у м.Полтаві від 22.02.2019 року про спрощену систему оподаткування за звітні 2015-2018 роки, відповідно до рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 10.10.2018 року (набрало чинності 12.11.2018 року) про зменшення розміру аліментів до 1/4 частини; відповідно до довідки про заробітну плату боржника за січень-лютий 2019 року.

Але у зв`язку з перевіркою виконавчого провадження та перерахунком стану заборгованості 04.03.2019 року встановлено, що державним виконавцем не враховано зміни до СК України, які набрали чинності 08.07.2017 року, а тому, на думку представника органу ДВС, до 08.06.2017 року борг заявнику має нараховуватись в розмірі 1/3 частини від всіх видів доходу, в результаті чого довідку-розрахунок від 04.03.2019 року у ВП №50835768 скасовано. В подальшому, 11.03.2019 року сформовано розрахунок заборгованості, згідно якого у ОСОБА_1 станом на 01.03.2019 року наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 96006,20 грн. з моменту відкриття виконавчого провадження та 148237,37 грн. - загальна, а також іншим розрахунком враховано раніше сплачені боржником кошти. Враховуючи вищевикладене, просить суд відмовити у задоволенні скарги за безпідставністю (а.с.43-47).

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 скаргу підтримав, надавши пояснення аналогічні викладеним у скарзі. Пояснив суду, що аліменти сплачує у відповідності до ухваленого рішення, підтвердив, що займався підприємницькою діяльністю та перебував на спрощеній системі оподаткування. Просив скаргу задовольнити та визнати розрахунок державного виконавця незаконним, оскільки вважає його необґрунтованим та таким, що здійснений з порушенням норм чинного законодавства, що призвело до невірного встановлення розміру заборгованості.

Представник заявника – адвокат Колесніков В.О. підтримав вимоги скарги, просив скаргу задовольнити з підстав, викладених у скарзі.

Державний виконавець Шевченківського ВДВС м.Полтава ГТУЮ у Полтавській області Філонюк О.П. зі скаргою не погодилась, надала пояснення, згідно з якими вважає, що розрахунок заборгованості від 11.03.2019 року проведений відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Сімейного кодексу України, та просила відмовити у задоволенні вимог скарги за безпідставністю на підставі представлених суду матеріалів виконавчого провадження.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву про перенесення судового засідання у зв`язку з підготовкою до засідання, ознайомлення з матеріалами справи та за нововиявленими обставинами. З урахуванням ч.3 ст.223 ЦПК України, а також того, що скарга безпосередньо стосується оскарження дій державного виконавця, який з`явився у судове засідання, суд вважає, що неявка вказаної заінтересованої особи відповідно до положень ч.2 ст.450 ЦПК України не перешкоджає розгляду скарги.

Вислухавши пояснення заявника та його представника, а також державного виконавця, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, а також заперечення на скаргу, об`єктивно оцінивши зібрані докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, в їх сукупності, а також матеріали виконавчого провадження, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чизаконнихінтересів.

В силу положень ст.5 ЦПК України, суд, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до ст.447 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.2015 року заочним рішенням Октябрського районного суду м.Полтави по справі №554/11134/15-ц (провадження №2/554/3426/2015) позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини від всіх видів доходу відповідача щомісячно, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.08.2015 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.24-25 т.1).

Крім того, згідно з рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 10.10.2018 року по справі №554/9291/17 задоволено позов ОСОБА_1 ; зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на підставі заочного рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 02.10.2015 року та вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

У судовому засіданні встановлено, що на виконанні у Шевченківському ВДВС м.Полтава ГТУЮ у Полтавській області знаходиться виконавче провадження ВП №50835768 стосовно стягнення аліментів на підставі виконавчого документа №2/554/3426/2015, виданого відповідно до вищевказаного рішення суду.

04.03.2019 року головним державним виконавцем Філонюк О.П. сформовано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів вих.№15721, згідно з яким сукупний розмір заборгованості боржника ОСОБА_1 з моменту відкриття виконавчого провадження становить 18349,12 грн., а сукупний розмір заборгованості за період з серпня 2015 року по лютий 2019 року складає 25285,29 грн. (а.с.5 т.2).

Відповідно до наявної у матеріалах скарги копії квитанції №TS212557 від 06.03.2019 року ОСОБА_1 погашено вказану заборгованість платежем у розмірі 25300,00 грн. (а.с.6 т.2).

11.03.2019 року державним виконавцем був зроблений новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів вих.№17176, відповідно до якого сукупний розмір заборгованості боржника ОСОБА_1 з моменту відкриття виконавчого провадження станом на 01.03.2019 року становить 96006,20 грн., а сукупний розмір заборгованості за період з серпня 2015 року по лютий 2019 року станом на 01.03.2019 року складає 148237,37 грн. (а.с.7 т.2).

При проведенні розрахунку заборгованості по аліментам державним виконавцем з липня 2017 року було застосовано положення ч.2 ст.195 СК України (в редакції від 08.07.2017 року) та взята за основу середня заробітна плата у даній місцевості, як щодо непрацюючого боржника, разом із цим, як вбачається з матеріалів справи, заявник за період нарахування заборгованості здійснював підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно з пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Частиною 3 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом.

Отже, з аналізу вказаних положень законодавства слідує, що державний виконавець при здійсненні виконавчих дій зобов`язаний дотримуватись принципу законності, тобто здійснювати нарахування розміру аліментів у точній відповідності вимогам закону.

Відповідно до ч.2 ст.195 СК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Зазначені вище зміни у СК України, зокрема у ст.195 СК України набули чинності 08.07.2017 року та не мають зворотної дії у часі.

За змістом ст.195 СК України в редакції, чинній до 08.07.2017 року, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом (ч.3 ст.195 СК України).

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 з 2000 року зареєстрований суб`єктом підприємницької діяльності.

Таким чином, платник аліментів у вищезазначений період нарахування заборгованості до 07.07.2018 року працював фізичною особою – підприємцем та перебував на спрощеній системі оподаткування.

А тому, заборгованість державним виконавцем мала визначатись із фактичного заробітку (доходу) ОСОБА_1 на час виникнення заборгованості, а не валового доходу.

Відповідно до наданого заявником до суду висновку експерта №106 від 25.05.2019 року, складеного Полтавським НДЕКЦ МВС України за наслідками проведення судової економічної експертизи з питання документального підтвердження нарахованих сум аліментів у розмірі 148237,37 грн. у довідці-розрахунку від 11.03.2019 року №17176 гр. ОСОБА_1 вбачається, що нарахована сума заборгованості документально не підтверджується (а.с.55 т.2).

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.12 ч.3 ЦПК України).

Державний виконавець не надав суду належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень щодо правомірності зробленого розрахунку до 08.07.2017 року та щодо відмови у скарзі.

Слід зазначити про те, що за період здійснення підприємницької діяльності розмір аліментів слід розраховувати як 1/3 від його доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Тобто, в період з серпня 2015 року по червень 2017 року включно для розрахунку слід брати «чистий» дохід від підприємницької діяльності, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України «Про Державний бюджет» відповідного року. Починаючи з липня 2017 року по лютий 2019 року, заявник як фізична особа-підприємець, перебував на спрощеній системі оподаткування, тому в даному випадку для розрахунку береться інформація про середню заробітну плату працівника для даної місцевості.

У даному випадку суд вважає обґрунтованими доводи заявника та його представника, що обрахування державним виконавцем заборгованості зі сплати аліментів за період з серпня 2015 року по червень 2017 року включно, виходячи з валового доходу особи, що включає загальну суму доходу платника податку, без виключення відповідних податків та витрат, та без врахування первинних документів про такі відомості, є необгрунтованим і таким, що не відповідає вимогам закону та погіршує становище боржника.

Відповідно до п.13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою від 26 лютого 1993 року N 146, утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків.

За таких обставин, до спірних правовідносин до 08 липня 2017 року повинна застосовуватись норма ст.195 СК України в попередній редакції, але з відрахуванням із загальної суми доходу податків та витрат, які безпосередньо пов`язані з отриманням даного доходу.

Згідно з ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобовязує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Таким чином, суд вважає, що оскаржуваний розрахунок заборгованості неправомірний, підлягає скасуванню та необхідно зобов`язати державного виконавця усунути вказані порушення шляхом перерахунку заборгованості, а тому скарга є обгрунтованою і підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.259, 260, 447-451 ЦПК України, ст.ст.71, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст.195 СК України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконним розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 11.03.2019 року вих.№17176 головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області О.П.Філонюк, зобов`язавши державного виконавця здійснити розрахунок виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення з відрахуванням із загальної суми доходу податків та витрат, які безпосередньо пов`язані з отриманням даного доходу.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повна ухвала складена 06 серпня 2019 року.

Суддя: Г.В. Андрієнко