Постанова № 8344445, 10.12.2009, Львівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-5643/09/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

”10” грудня 2009 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Сакалош В.М.,

при секретарі - Дак Т.П.,

за участю представника позивача Павловського А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ТзОВ „Семен”, м. Львів до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 17.06.2009 р. № 001772300/14052, № 001782300/14053, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТзОВ „Семен”, м. Львів, звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 17.06.2009 р. № 001772300/14052, № 001782300/14053, винесених ДПІ у Шевченківському районі, м. Львова. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04.09.2009 р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 22.09.2009 р. Розгляд справи неодноразово відкладався та оголошувалась перерва в судових засіданнях з підстав, зазначених в ухвалах суду.

В судовому засіданні 10.10.2009 р. представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві та поданих суду поясненнях.

Відповідач долучив до матеріалів справи письмові заперечення на адміністративний позов, проте, явки уповноваженого представника в судове засідання 10 грудня 2009 року не забезпечив, обґрунтованого письмового клопотання про відкладення розгляду справи не надав, хоча був завчасно належним чином попереджений про день, час та місце розгляду справи.

Оскільки, розгляд справи неодноразово відкладався з ініціативи представників сторін, суд, з метою уникнення тяганини при розгляді справи, враховуючи положення ч. 4 ст. 128 КАС України, стосовно наслідків неприбуття відповідача - субєкта владних повноважень належно повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, задоволив клопотання представника позивача розглянути справу у відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 10 грудня 2009 року судом проголошено вступну і резолютивну частину постанови, повний текст, якої виготовлено 14 грудня 2009 року.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, які мають значення для справи суд встановив наступне.

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведена виїзна планова документальна перевірка ТзОВ „Семен” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.12.2008 р., за результатами якої складено акт № 873/129/23-118/30274782 від 04.06.2009 р. На підставі даного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 17.06.2009 р. № 001772300/14052, яким визначено податкове зобовязання по податку на прибуток в сумі 120514,96 грн., з них основний платіж становить 71805,94 грн., а штрафні (фінансові) санкції становлять 48709,02 грн., та податкове повідомлення-рішення від 17.06.2009 р. № 001782300/14053, яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 7 500,00 грн., з них основний платіж становить 5 000,00 грн., а штрафні (фінансові) санкції становлять 2 500 грн.

Зі змісту висновків Акту «Про результати планової виїзної перевірки» податкового органу № 873/129/23-118/30274782 від 04.06.2009 р. вбачається, що підставою для донарахування відповідачем товариству зобовязання по податку на прибуток в сумі 120 514,96 грн., з них основний платіж 71 805,94 грн., штрафні (фінансові) санкції 48 709,02 грн. стало, на думку відповідача, порушення позивачем п.4.1.6 п.4.1. ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, яке полягало у тому, що підприємство не включило до складу валового доходу суму поворотної фінансової допомоги у розмірі 1707568, 72 грн.

Суд не погоджується з даним висновком, оскільки ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” дає визначення поняття валового доходу та наводить перелік його складових частин, поняття ж валових витрат, та їх складові наведено у ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього ж Закону.

Таким чином, встановлення (збільшення) відповідачем позивачу зобов'язання по податку на прибуток не перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із заниженням сум валових витрат, оскільки таке заниження не може призвести до зменшення об'єкту оподаткування, а відтак до заниження зобов'язання по податку на прибуток.

Відповідно до ч.2 п.4.1.6 п.4.1. ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий дохід включає доходи з інших джерел, в тому числі у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду.

Як зазначено відповідачем в акті перевірки № 873/129/23-118/30274782 від 04.06.2009 р. фізичні особи працівники відповідача надавали йому кошти для придбання палива, придбавали його та на суму придбаного палива за вказані кошти складали авансові звіти. Суми поворотної фінансової допомоги на придбання палива відповідач повертав в наступних податкових періодах.

Таким чином відповідач сам вказує на відсутність у відповідача заборгованості перед фізичними особами по розрахунках з підзвітними особами, що відповідно не дає підстав стверджувати про факт отримання відповідачем сум поворотної фінансової допомоги.

Слід також зазначити, що навіть при наявності у відповідача заборгованості перед фізичними особами по розрахунках з підзвітними особами, така заборгованість не може являтися поворотною фінансовою допомогою, оскільки відсутні факти передачі грошових коштів від працівника відповідачу, та від відповідача працівникам. У звязку з наведеним, не є обов'язковим складання авансового звіту у строки, встановлені Положенням про ведення касових операцій в національній валюті, затвердженого правлінням НБУ № 637 від 15.12.2004 р., тому що по суті, авансовий звіт складається як звіт за використані грошові кошти отриманні підзвіт. Оскільки відсутні факти отримання коштів, відтак немає обов'язку звітуватися із дотриманням строків вказаного звіту.

Підставою для донарахування відповідачем товариству зобовязання по податку на додану вартість в сумі 7 500,00 грн., з них основний платіж 5 000,00 грн. ; штрафні (фінансові) санкції 2 500 грн. стало, на думку відповідача, порушення позивачем п.п.3.1.1. п. 3.1 ст.3, п.4.1. ст.4, п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість, яке полягала у не включенні до складу податкового зобов'язання по податку на додану вартість суму ПДВ в розмірі 5 000,00 грн.

Судом встановлено, що позивач уклав з ТзОВ “ІТЕК” договір купівлі-продажу № 28/03-7 від 28.03. 2007 року автотранспортних засобів, згідно якого, зобов'язувався продати, а ТзОВ “ІТЕК” зобов'язувався купити напівпричіп “VANHOOL” 1994 року випуску та сідловий тягач “VOLVO” FH 12-42T, 1998 року випуску, вартість яких складала 260 000,00 грн., в тому числі ПДВ 43 333,33 грн.

Відповідачем не було враховано, що в подальшому між позивачем та ТзОВ “ІТЕК” було укладено додаток від 16.04.2007 року до договору купівлі-продажу № 28/03-7 від 28.03. 2007 року, відповідно до якого сторони дійшли згоди, що вартість вищевказаного майна становить 230 000,00 грн., в тому числі ПДВ 38 333,33 грн. На виконання умов даного додатку та на підставі листа ТзОВ “ІТЕК” позивач повернув останньому 30 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 133 від 19.04.2007 року, а відтак враховуючи, що повна оплата та часткове повернення отриманих коштів відбулося в межах одного звітного періоду позивач цілком правомірно включив до складу податкового зобов'язання по податку на додану вартість суму ПДВ в розмірі 38 333,33 грн.

З матеріалів справи вбачається, що висновки наведені в акті перевірки, складеного відповідачем, не дають підстав для достовірного переконання, а не припущення, про наявність фактів порушення позивачем вимог п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст.3, п. 4.1 ст.4, п.п. 7.3.1 п.7.3, ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

У відповідності до ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі, одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України.

Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 року, який зареєстрований в Мінюсті 25.08.2005р. № 925/11205 затверджено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства з наступними змінами (далі-Наказ) згідно якого передбачено: П.1.7. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. П.2.3.2. За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються субєктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку субєкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; П.2.3.4. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб субєкта господарювання (наприклад, “приховування обєкта оподаткування”, “розкрадання”, “привласнення”, “описка” тощо).

З акту перевірки вбачається, що посадова особа ДПІ прийшла до висновку про не включення позивачем до складу валового доходу суми отриманої поворотної фінансової допомоги, без належного дослідження первинних чи інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, та внаслідок помилкової правової оцінки матеріалів перевірки. Також відповідачем не було враховано, що в подальшому між позивачем та ТзОВ “ІТЕК” було укладено додаток від 16.04.2007 року до договору купівлі-продажу № 28/03-7 від 28.03. 2007 року, відповідно до якого сторони дійшли згоди, що вартість вищевказаного майна становить 230 000,00 грн., в тому числі ПДВ 38 333,33 грн.

Враховуючи, що податковою службою не дотримано вимог Порядку № 327 щодо чіткого, обєктивного та повного відображення виявлених порушень, складений нею акт не може розглядатися як носій доказової інформації, і, відповідно, бути підставою для прийняття спірних рішень.

Суд привертає увагу на те, що Акт державного або іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Також слід зазначити, що акт це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Враховуючи, що податковою службою не дотримано вимог Порядку № 327 щодо чіткого, обєктивного та повного відображення виявлених порушень, складений нею акт, та наведені у ньому висновки не можуть розглядатися як носії доказової інформації, і, відповідно, бути підставою для прийняття відносно позивача спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно із ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З наведеного вбачається, що вимоги наведених вище нормативно-правових актів та відомчих документів, в процесі перевірки відповідачем недотримані, внаслідок чого висновки зроблені без з'ясування обставин, що мають суттєве значення для вирішені питань, пов'язаних із притягненням платника податків до відповідальності за порушення ним вимог податкового законодавства.

Згідно із ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Згідно із ст. 86 КАС України с уд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст.2 та ст.11 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги встановлені факти суд вважає, що відповідач, з урахуванням всіх обставин, діяв необґрунтовано та у спосіб, що непередбачений законами України. А тому вимоги ч.2 ст.71 КАС України щодо свого обов'язку довести правомірність своїх рішень відповідачем невиконано.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є підставними та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задоволити повністю.

1. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 17.06.2009 р. № 001772300/14052, № 001782300/14053.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст.254 КАС України.

Постанова виготовлена у повному обсязі 14 грудня 2009 р.

Суддя (підпис) Сакалош В.М.

З оригіналом згідно

Суддя Сакалош В.М.