Вирок № 83443317, 05.08.2019, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1146/14-к Провадження № 1-кп/450/33/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2019 Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарях Микитів Н.С., Бідник І.Р., Штойка С.В., Гук О.П.

з участю прокурорів Стасів М.М., Гаріпов П.О., Покотило А.Я.

обвинуваченого (цивільного відповідача) ОСОБА_1

захисників обвинуваченого (представників цивільного відповідача) Камінської М.О., Мацієвської А.І.

потерпілої (цивільного позивача) ОСОБА_2

захисника потерпілої (представника цивільного позивача) Хворової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Пустомити матеріали обвинувального акту від 19.07.2017 р. у кримінальному провадженні, внесених в ЄРДР за №12013150270000879 від 22.07.2013 р. відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця Львівської області Пустомитівського району с.Оброшино, який не має місця постійної реєстрації, засоби зв"язку мобільний телефон НОМЕР_1 , з вищою освітою, працює на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРМЦ "Falko ltd", юридична адреса Львівська область Пустомитівський район с.Оброшино по вул.Вольського, 19, не одружений, розлучений, не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, не інвалід, на наркологічному обліку не перебуває, знаходиться на психіатричному обліку з діагнозом хронічне психічне захворювання, шизофренія, параноїдна форма, військовозобов"язаний, не військовослужбовець, безпартійний, раніше не судимий,

за ст.166 КК України,-

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_1 , всупереч вимог ч.ч.2, 4, 7 ст.150 Сімейного Кодексу України, ч.3 ст.59 Закону України "Про освіту", згідно яких батьки зобов"язані піклуватися про здоров"я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток, поважати дитину, не застосовувати до неї фізичні та інші види покарання, які принижують людську гідність, постійно дбати про фізичне здоров"я, психічний стан, створювати належні умови для розвитку природних здібностей, поважати гідність, виховувати почуття доброти, милосердя, а також вимог ст.10 Закону України "Про охорону дитинства", згідно яких кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності, дисципліна і порядок у сім`ї, навчальних та інших дитячих закладах, які мають забезпечуватись на принципах, що грунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини, проживаючи спільно з неповнолітньою донькою потерпілою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і дружиною (матір"ю останньої) ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 , злісно ухилявся від виконання встановлених законом обов"язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.

Зокрема, 01.12.2012 р. в період часу з 10 год. 00 хв. до 11 год. 30 хв. обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи по місцю проживання його батьків у АДРЕСА_2 , вчинив сімейну сварку, кричав на дружину, яку ображав та словесно їй погрожував, примушуючи при цьому бути присутньою неповнолітню доньку потерпілу ОСОБА_2 , яка перебуваючи у шоковому стані залишила місце конфлікту і близько 2 (двох) годин переховувалась в підсобному приміщенні, а в подальшому втекла в ліс, де її знайшла матір ОСОБА_3 та заспокоїла близько 20 год. 00 хв.

У день іменин неповнолітньої потерпілої ОСОБА_2 , а саме 22.12.2012 р. в період часу з 08 год. 00 хв. до 09 год. 00 хв. обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи по місцю проживання у АДРЕСА_1 , в черговий раз вчинив сімейний конфлікт, під час якого словесно ображав дружину та неповнолітню доньку, кричав на них, погрожував фізичною розправою ОСОБА_3 , звинувачував останню у неналежному вихованні ОСОБА_2 , внаслідок чого свідок і потерпіла зачинились в іншій кімнаті, однак образи продовжувались, що призвело до шокового стану дитини, в якої почали виникати думки про самогубство та вказаний стан тривав до 18 год. 00 хв., зокрема до моменту заспокоєння її матір"ю. В зв"язку із стресовим станом та думками про самогубство неповнолітня потерпіла ОСОБА_2 проходила лікування у Комунальному закладі Львівської обласної ради "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр" Медико-соціальний центр "Діалог", де відвідувала психолога і психіатра, а також до неї застосовувалось медикаментозне лікування.

14.01.2013 р. в період часу з 10 год. 00 хв. до 11 год. 00 хв. обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи по місцю проживання у АДРЕСА_1 , знову вчинив сімейну сварку з неповнолітньою потерпілою донькою ОСОБА_2 , кричав на неї, ображав, принижував, звинувачував у тому, що вона ганьбить його перед людьми.

26.03.2013 р. в період часу з 16 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи по місцю проживання у АДРЕСА_1 , в черговий раз кричав на дружину та доньку, ображав їх, погрожував фізичною розправою, називав неповнолітню потерпілу ОСОБА_2 "продажною" по причині бажання проживання останньої лише з матір"ю, що призвело до погіршення стану здоров"я дитини та знову ж проходження медикаментозного лікування в Комунальному закладі Львівської обласної ради "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр" Медико-соціальний центр "Діалог".

31.05.2013 р. близько 14 год. 00 хв. обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи по місцю проживання у АДРЕСА_1 , знову вчинив сімейну сварку, під час якої кричав на доньку, звинувачував в його розлученні з дружиною, погрожував вигнати з будинку, розмахуючи при цьому руками, повідомляв, що вона не його дитина, внаслідок чого неповнолітня потерпіла ОСОБА_2 отримала шок та не усвідомлюючи своїх дій, без верхнього одягу побігла в ліс, де приблизно через 30 хв. її знайшла матір, з якою вони переховувались у класного керівника потерпілої, а саме ОСОБА_4

Постійний психологічний тиск та приниження зі сторони батька обвинуваченого ОСОБА_1 призвів до виникнення у його доньки неповнолітньої потерпілої ОСОБА_2 змішаного тривожно-депресивного розладу та специфічної ізольованої фобії (боязні батька). Дані розлади не є вродженими та згідно акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи №579 від 09.09.2013 р. перебувають у прямому причино-наслідковому зв"язку з діями батька обвинуваченого ОСОБА_1 , а відповідно до висновку судово-медичного експерта №153/2013 дана психотравма відноситься до середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров"я, тобто спричинила неповнолітній потерпілій ОСОБА_2 тяжкі наслідки.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у злісному невиконанні ним як батьком встановлених законом обов"язків по догляду за дитиною, що спричинило неповнолітній потерпілій ОСОБА_2 тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.166 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненому не визнав та пояснив, що відносини між ним і неповнолітньою донькою потерпілою ОСОБА_2 припинились після його погіршення стосунків з дружиною ОСОБА_3 із-за спору щодо належності майна, а саме будинковолодіння АДРЕСА_1 . До цього часу відносини з донькою були ідеальними, вона допомагала йому у роботі, що пов"язана з вирощуванням та утриманням тварин, яка їй подобалась. Навчання доньки у школі він постійно контролював, а про вживання нею ліків йому нічого не було відомо. Всі викладені в обвинувальному акті від 19.07.2017 р. епізоди вчинення ним кримінального правопорушення є неправдивими, оскільки вказані протиправні дії він не вчиняв, а також дружині ОСОБА_3 ножем не погрожував. 01.12.2012 р. у день іменин його батька ОСОБА_5 він відвідав місце проживання батьків за адресою АДРЕСА_2 , де зустрів дружини ОСОБА_3 в якої з"ясовував обставини її перебування у вказаному будинку, так як в їх сім"ї не прийнято вітати будь-кого з іменинами. При цьому його доньки там він не бачив. З наведених підстав заявлений до нього цивільний позов не визнає та просить його виправдати.

Незважаючи на заперечення своєї винуватості обвинуваченим ОСОБА_1 , його винність за ст.166 КК України, яка встановлена судом, стверджується наступними доказами:

-показаннями потерпілої ОСОБА_2 , даними в судовому засіданні, яка на час розгляду справи досягла повноліття та пояснила, що обставини викладені в обвинувальному акті від 19.07.2017 р. відповідають дійсності, а її батько обвинувачений ОСОБА_1 завжди проявляв до неї і її матері ОСОБА_3 агресію, знущався над ними. Він змушував її працювати у належному йому зоопарку з тваринами, а також при всіх сварках із матір"ю свідомо заставляв бути присутньою. Вона боялась бути в будинку поруч з батьком, а у його відсутності по роботі, тобто перебуванні у відрядженні, відчувала заспокоєння. Батько часто приставляв ніж до шиї матері під час їх сварок. Під час проведення операцій пташкам, які здійснював батько, він змушував бути її присутньою при цьому як асистента та допомагати йому, а також примушував носити відра з водою. ЇЇ з матір"ю батько не утримував. 01.12.2012 р. в період часу з 10 год. 00 хв. до 11 год. 30 хв. вона з матір"ю прийшла привітати з іменинами дідуся ОСОБА_5 за адресою його проживання, а саме АДРЕСА_2 . У вказаний час туди прийшов батько ОСОБА_1 , який розпочав сварку з матір"ю ОСОБА_3 , яку ображав та словесно їй погрожував, звинувачував у наявності коханців, а також примушуючи її при цьому бути присутньою і бив шваброю по спині. Вказана сварка відбувалась в присутності дідуся та бабусі, а вона перебуваючи в шоковому стані і злякавшись, втекла та сховалась в підсобному приміщенні. Приблизно через 2 (дві) години вона побігла в ліс, де її знайшла матір і заспокоїла близько 20 год. 00 хв. В день її іменин, а саме 22.12.2012 р. в період часу з 08 год. 00 хв. до 09 год. 00 хв., батько ОСОБА_1 , перебуваючи по місцю їх проживання, а саме у АДРЕСА_1 , розпочав сімейний конфлікт, причини якого їй невідомі. Під час вказаних подій він словесно ображав її та матір, кричав на них, погрожував фізичною розправою ОСОБА_3 , звинувачував у неналежному її вихованні. Вона з матір"ю зачинились в іншій кімнаті, однак образи продовжувались. Такі дії батька призвели до її шокового стану, який тривав до 18 год. 00 хв., зокрема до моменту заспокоєння матір"ю, під час якого у неї почали виникати думки про самогубство. Після цих подій вона проходила лікування у Комунальному закладі Львівської обласної ради "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр" Медико-соціальний центр "Діалог", де відвідувала психолога і психіатра, а також до неї застосовувалось медикаментозне лікування. 14.01.2013 р. в період часу з 10 год. 00 хв. до 11 год. 00 хв. батько ОСОБА_1 , перебуваючи по місцю їх проживання, а саме у АДРЕСА_1 , розпочав з нею сварку, кричав на неї, ображав, принижував, звинувачував у тому, що вона ганьбить його перед людьми. Вказаний конфлікт виник із-за її неуспішності в навчанні у школі. 26.03.2013 р. в період часу з 16 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. батько ОСОБА_1 , перебуваючи по місцю їх проживання, а саме у АДРЕСА_1 , розпочав кричав на її матір і на неї, ображав їх, погрожував фізичною розправою, називав її "продажною", після чого вона знову проходила медикаментозне лікування в Комунальному закладі Львівської обласної ради "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр" Медико-соціальний центр "Діалог". 31.05.2013 р. близько 14 год. 00 хв. батько ОСОБА_1 , перебуваючи по місцю їх проживання, а саме у АДРЕСА_1 , вчинив сімейну сварку, під час якої кричав на неї, звинувачуючи в його розлученні з матір"ю ОСОБА_3 , погрожував вигнати з будинку, розмахуючи при цьому руками, повідомляв, що вона не його дитина. Під час цих подій вона отримала шок та не усвідомлюючи своїх дій, без верхнього одягу побігла в ліс у якому поцарапала руки і обличчя, де приблизно через 30 хв. її знайшла матір, з якою вони переховувались у її класного керівника ОСОБА_4 . Заявлений нею цивільний позов підтримала повністю з підстав, викладених у такому, та просить стягнути з її батька ОСОБА_1 заподіяну їй майнову шкоду в розмірі 755,00 грн. і моральну шкоду в розмірі 200000,00 грн.;

-показаннями свідка ОСОБА_6 , даними в судовому засіданні, яка пояснила, що працює на посаді лікаря-психіатра у Комунальному закладі Львівської обласної ради "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр" Медико-соціальний центр "Діалог" в якому є стаціонарні та клінічні відділення. У січні місяці 2013 р. по скеруванню до неї на прийом прийшла неповнолітня потерпіла ОСОБА_2 , яка причину звернення пояснювала агресивну поведінку батька та жалілась на негаразди в сім"ї. Вона призначила неповнолітній потерпілій заспокійливі препарати. В подальшому ОСОБА_2 періодично до неї зверталась, однак більше часу проводила з психологом їх закладу, яка не встановлює будь-яких діагнозів. Нею було встановлено неповнолітній потерпілій діагноз "невростія". Вказаний стан, який не є вродженим, тривав у ОСОБА_2 декілька місяців із-за напруженої ситуації в сім"ї. Неповнолітня потерпіла розповідала, що батько їй погрожує і змушує бути присутньою при його сварках з матір"ю, а тому у неї погіршилось навчання та стосунки з однокласниками. При їх спілкуванні нею встановлено, що неповнолітня потерпіла ОСОБА_2 не могла симулювати;

-показаннями свідка ОСОБА_7 , даними в судовому засіданні, яка пояснила, що працює без медичної освіти на посаді практичного психолога у Комунальному закладі Львівської обласної ради "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр" Медико-соціальний центр "Діалог". В кінці 2012 р. до неї на прийом матір привела дитину, а саме неповнолітню потерпілу ОСОБА_2 , психологічний стан в якої був поганим із-за проблем з батьком в сім"ї. Дитина розповідала про свій страх перед батьком, із яким боялась залишатись у будинку, який змушував її працювати в зоопарку, де загинули у його відсутності пташки, а вона за це дуже переживала. Також дитина стверджувала, що батько здійснював погрози в сім"ї з ножем у руках, а вона мала намір з собою щось зробити. Нею було запропоновано матері з дитиною, а також надано скерування, відвідати психіатра, оскільки в неповнолітньої потерпілої ОСОБА_2 був стан заляканої особистості. ЇЇ допомога полягала в спілкуванні та покращенні психологічного стану дитини. В подальшому батько дитини дзвонив їй по телефону, погрожував, а після цього з"явився до неї на прийом та стверджував, що дитині жодної допомоги не потрібно, однак вона його переконувала у зворотньому;

-показаннями свідка ОСОБА_8 , даними в судовому засіданні, яка пояснила, що працює на посаді провідного спеціаліста Служби у справах дітей Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області. Пустомитівський районний центр соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді звернувся до них з метою спільного виїзду в с.Оброшино Пустомитівського району Львівської області, де в сім"ї чиниться тиск батьком на дружину і дитину. За погодження із свідком ОСОБА_3 , щодо якої чинився тиск, вони поїхали за місцем проживання останньої. Під час спілкування з ОСОБА_3 та її неповнолітньою дитиною, в будинок зайшов обвинувачений ОСОБА_1 , який був усім незадоволений. Під час цього дитина почала плакати і вона з обвинуваченим вийшли з будинку. На місці ними було складено акт обстеження житлово-побутових умов проживання вказаних осіб, який виявився задовільним, тобто хорошим;

-показаннями свідка ОСОБА_9 , даними в судовому засіданні, яка пояснила, що ОСОБА_3 є її матір"ю, ОСОБА_2 сестрою, а ОСОБА_1 вітчимом. З часу народження її сестри і до 2004 р. вона проживала разом з нею, матір"ю та вітчимом, який має складний і агресивний характер, а тому змушена була їх залишити та жити окремо. Обвинувачений ОСОБА_1 завжди був незадоволений усім побутом проживання неповнолітньої потерпілої ОСОБА_2 . Описані в обвинувальному акті від 19.07.2017 р. події їй відомі лише зі слів сестри, яка завжди була в пригніченому та заплаканому стані. Неповнолітня потерпіла ОСОБА_2 працювала в зоопарку, чистила клітки, під час проведення операцій пташкам, які здійснював вітчим, була присутньою при цьому як асистент. Протягом їх спільного проживання вітчим завжди здійснював тиск на її матір і сестру, а тому хороших подій та відносин вона не пригадує. Проживаючи окремо вітчим дзвонив до неї та погрожував фізичною розправою щодо її матері і сестри, яких виганяв з будинку, змушуючи ночувати у родичів, стверджував, що неповнолітня потерпіла ОСОБА_2 є неповноцінною;

-показаннями свідка ОСОБА_3 , даними в судовому засіданні, яка до досягнення неповнолітньої потерпілою ОСОБА_2 повноліття перебувала у статусі законного представника та пояснила, що у її доньки поступово починався страх до батька, однак загострення відбулось в 2012 р. під час її звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу. У вказаний час агресія обвинуваченого ОСОБА_1 була дуже сильною. Батько заставляв неповнолітню потерпілу ОСОБА_2 виконувати не притаманну дітям роботу, а саме носити відра з водою, клітки та чистити їх від посліду птахів, який має сильний аміачних запах. Обвинувачений ОСОБА_1 повідомляв доньці ОСОБА_2 , що вона підла, не гідна та не його дитина, а також викидував їх речі з будинку. Крім цього, ОСОБА_1 звинувачував її у наявності в неї коханців. Спочатку вона все терпіла, оскільки хотіла зберегти сім"ю та була фінансово залежна від чоловіка. Доходи отримувала від осіб, яким надавала послуги з вивчення іноземної англійської мови. Причиною її звернення до сторонніх осіб щодо надання допомоги доньці ОСОБА_2 стало те, що обвинувачений ОСОБА_1 погрожував їй ножем, обставини яких дуже близько сприйняла дитина. Неповнолітня потерпіла ОСОБА_2 повідомляла батька що викинеться з вікна, брала в руки ніж, стверджуючи, що вчинить самогубство. 01.12.2012 р. в період часу з 10 год. 00 хв. до 11 год. 30 хв. вона з донькою прийшла привітати з іменинами свекра ОСОБА_5 за адресою його проживання, а саме АДРЕСА_2 . У вказаний час туди прийшов обвинувачений ОСОБА_1 , який розпочав з нею сварку, ображав та словесно їй погрожував, звинувачував у наявності коханців, а також витягнув з іншої кімнати дитину, яку примушував бути присутньою при цьому конфлікті, бив шваброю по спині. Вказана сварка відбувалась в присутності свекар та свекрухи. Дитина, перебуваючи в шоковому стані і злякавшись, втекла. Вона її знайшла в лісі і заспокоїла близько 20 год. 00 хв. В день іменин ОСОБА_2 , а саме 22.12.2012 р. в період часу з 08 год. 00 хв. до 09 год. 00 хв., вона прийшла по місцю їх проживання, а саме у АДРЕСА_1 , та повідомила ОСОБА_1 що була в адвоката щодо питання розірвання між ними шлюбу. Після цього обвинувачений ОСОБА_1 схопив ніж, розпочав сварку, стверджуючи, що адвокат є її коханцем. На шум прибігла дитина, яка кричала до нього що він робить, після чого вона та ОСОБА_2 втекли і закрились в кімнаті, де неповнолітня потерпіла намагалась викинутись з вікна. 31.05.2013 р. близько 14 год. 00 хв. обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи по місцю їх проживання, а саме у АДРЕСА_1 , вчинив сімейну сварку, під час якої кричав на доньку, звинувачуючи ОСОБА_2 в його розлученні з нею, погрожував вигнати з будинку, розмахуючи при цьому руками, повідомляв, що неповнолітня потерпіла не його дитина, якій він відріже голову. Під час цих подій ОСОБА_2 отримала шок та не усвідомлюючи своїх дій, без верхнього одягу побігла в ліс, де приблизно через 30 хв. вона її знайшла. Ці обставини, які викладені в обвинувальному акті від 19.07.2017 р., відповідають дійсності, а щодо подій 14.01.2013 р. та 26.03.2013 р. детально пригадати не може із-за великого проміжку часу. Після якогось випадку вона з донькою переховувалась у класного керівника ОСОБА_2 . В дитини є страх перед батьком по теперішній час, а також поганий сон. Вона та її донька ОСОБА_2 неодноразово збирали речі і їздили до ОСОБА_9 з метою поспілкуватись та почути розраду. Обвинувачений ОСОБА_1 у всьому звинувачував неповнолітню потерпілу ОСОБА_2 , зокрема не так їсть, не так спить, не так ходить, а якщо загинули птахи, то по вині дитини. Вважає, що ОСОБА_1 є садист, який по даний час має борги зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої потерпілої ОСОБА_2 ;

-показаннями свідка ОСОБА_10 , даними в судовому засіданні, який пояснив, що працює в Республіці Польща, обвинувачений ОСОБА_1 є його рідний брат, а потерпіла ОСОБА_2 похресниця. Сім"я його брата проживала у Львівській області Пустомитівському районі с.Оброшино. Обвинувачений донькою не займався, а більше часу щодо виховання дитини приділяла бабуся, тобто його матір. Стосунки у батька з дитиною були нормальні. ОСОБА_2 боялась батька ОСОБА_1 , який змушував її добре харчуватись, був в сім"ї авторитетом та має твердий характер. В будинку ОСОБА_2 мала свою кімнату та була забезпечена усім необхідним, а її батько завжди цікавився навчанням доньки. ОСОБА_2 завжди робила те, що сказав батько, хоча інших могла б не послухати. Свідком конфліктів у сім"ї брата він не був, а ОСОБА_2 йому на батька ніколи не жалілась, однак стверджувала, що їй тяжко із-за сварок батьків. Вживання медичних препаратів, які ОСОБА_2 прописав лікар, є недопустимим, оскільки такі призводять до певної агресії, а встановлений в дитини шок є стресовим станом. Він повідомляв брату, що якщо дитина не хоче бути ветеринаром та оперувати птахів, то її не потрібно заставляти це робити, оскільки в неї дуже тонка натура. Фізичну силу до дитини батько ніколи не застосовував. У вказаних подіях винуваті обидвоє батьків, які втягнули дитину в конфлікти між ними, а також брату він повідомляв, що ОСОБА_2 не повинна бути присутня при їх сварках у сім"ї;

-показаннями свідка ОСОБА_11 , даними в судовому засіданні, яка після одруження змінила прізвище на ОСОБА_12 та пояснила, що з потерпілою ОСОБА_2 знайома з дитячого садочка. Приблизно у 2011-2012 роках неповнолітня потерпіла жалілась їй, що батько ображає її і матір. Повертаючись зі школи неповнолітній потерпілій ОСОБА_2 подзвонив на мобільний телефон батько, який ображав останню нецензурною лайкою і вона це чула з динаміка вказаного пристрою. Зі слів неповнолітньої потерпілої їй відомо, що в грудня місяці ОСОБА_2 з матір"ю вітали дідуся із святом, а батько ОСОБА_1 , який її не забезпечує, вчинив з ними сварку. Приблизно в 6-7 класах ОСОБА_2 працювала в батька у зоопарку та прибирала послід від птахів. Неповнолітня потерпіла замкнулась в собі, стала агресивною, не хотіла спілкуватись з однокласниками, а приблизно взимку 2012 р. дзвонила до неї, просила переночувати та залишалась наніч. До 2012 р. у ОСОБА_2 все було добре, а в подальшому неповнолітня потерпіла жалілась їй, що в зоопарку працювати не подобається та батько жодних заохочень не здійснює. У школі ОСОБА_2 повідомляла, що готова вчинити самогубство, а також розповідала про своє лікування. Вона була у ОСОБА_2 вдома, де батько забороняв користуватись доньці мобільним та стаціонарним телефоном, кричав на неї. Після цього неповнолітня потерпіла плакала і вибігала з будинку. Класний керівник ОСОБА_2 знав про конфлікт в сім"ї неповнолітньої потерпілої, яка у школі спілкувалась з психологом;

-показаннями свідка ОСОБА_4 , даними в судовому засіданні, яка пояснила, що була класним керівником неповнолітньої потерпілої ОСОБА_2 у сім"ї якої розпочався конфлікт приблизно в час перебування дитини у 9 класі. Під час навчання ОСОБА_2 у 7 та 8 класах жодних конфліктів не було, однак вона може помилятись в роках, оскільки пройшов значний проміжок часу. Обставин погіршення навчання ОСОБА_2 вона не пригадує. Батьки дитини не приходили на батьківські збори, однак цікавились навчанням доньки по телефону, зокрема ОСОБА_1 більше проявляв ініціативу. Всю інформацію про конфлікт в сім"ї їй відомо зі слів матері дитини. Був випадок, коли ОСОБА_3 прийшла за донькою до неї додому, оскільки в їх сім"ї був конфлікт. Вона ставила дитині в приклад батька ОСОБА_1 , якого знає з шкільних років як сумлінного учня;

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05.07.2013 р., згідно якого ОСОБА_3 повідомила про вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 постійних сварок в присутності неповнолітної доньки потерпілої ОСОБА_2 , психологічного та морального тиску, погроз щодо неї і дитини;

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 22.07.2013 р., згідно якого ОСОБА_3 повідомила, що обвинувачений ОСОБА_1 постійними сварками, психологічним тиском, злісним невиконанням батьківських обов"язків по догляду за дитиною, призвів до психічних розладів та лікування дитини;

-довідкою №865 від 24.07.2013 р. Комунального закладу Львівської обласної ради "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр" Медико-соціальний центр "Діалог", згідно якої дитина ОСОБА_2 перебувала на амбулаторному лікуванні відповідно до інформаційної картки № АДРЕСА_3 /к/12, а з 26.12.2012 р. по час видачі довідки спостерігалась у психолога та психіатра з діагнозом неврастинія, соціальна фобія, розлад адаптації зі змішаною тривожної і депресивною реакцією;

-консультативним висновком №801 від 09.07.2013 р. Комунального закладу Львівської обласної ради "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр" Медико-соціальний центр "Діалог", згідно якого ОСОБА_3 та неповнолітня потерпіла ОСОБА_2 повідомили про агресивність і неадекватність батька, його постійних погроз, в тому числі ножем, панічного страху перед батьком, який викидає речі на вулицю, погрожує вигнати з будинку, розчленувати і закопати в лісі, вимагання батька присутності дитини при вибухах його агресії, а тому ОСОБА_2 встановлено діагноз розлад адаптації з переважанням змішаних емоційних порушень (тривоги, депресії) зумовлених психотравмуючим сімейним фактором, отже між психічним станом дитини та діями батька є причинний зв"язок;

-довідкою психіатра ОСОБА_6 . Комунального закладу Львівської обласної ради "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр" Медико-соціальний центр "Діалог", згідно якої під час огляду 31.05.2013 р. встановлено неповнолітній потерпілій ОСОБА_2 діагноз ізольована фобія, неврастенія;

-інформаційною карткою №415/к/12 від 26.12.2012 р. Комунального закладу Львівської обласної ради "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр" Медико-соціальний центр "Діалог", згідно якої батько дитини ОСОБА_2 погрожував працівникам установи, а остання перебувала на амбулаторному лікуванні з приводу конфлікту між батьками, знущання і сварок батька, із-за чого втікала з дому та намагалась зарізати себе ножем, повідомляла про батька з ножем, який погрожував матері, його звинувачень у неналежному її поводженні з тваринами, яких він зобов"язав доглядати;

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 26.03.2013 р., згідно якого ОСОБА_3 повідомила про вчинення відносно неї обвинуваченим ОСОБА_1 близько 16 год. 00 хв. 26.03.2013 р. хуліганських дій по місцю проживання, а саме образ нецензурними словами, погрози фізичною розправою;

-постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 24.01.2013 р., згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.173-2 КУпАП, за вчинення насильства в сім"ї;

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.06.2013 р., згідно якого ОСОБА_3 повідомила про вчинення відносно неї та доньки обвинуваченим ОСОБА_1 близько 17 год. 00 хв. 31.05.2013 р. хуліганських дій по місцю проживання, а саме насильства в сім"ї;

-заявою свідка ОСОБА_3 в правоохоронні органи від 01.06.2013 р., згідно якої заявник повідомляє про систематичне насильство в сім"ї щодо неї та дитини особою ОСОБА_1 , погрози фізичної розправи, в тому числі з адвокатом і психологом, неодноразові звернення до працівників міліції, спілкування з якими уникає обвинувачений, виселення з будинку повнолітньої доньки із-за систематичних вказаних протиправних дій, погіршення психічного стану неповнолітньої доньки, яка відвідує психолога, агресію до дитини, яку разом з нею виганяв з будинку, які змушені були переховуватись у знайомих;

-актом стаціонарної амбулаторної судово-психіатричної експертизи №579 від 09.09.2013 р., згідно мотивів якого підтверджуються обставини викладені в обвинувальному акті від 19.07.2017 р. та показання свідка ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_2 , яка на час огляду страждає змішаним тривожно-депресивним розладом та специфічною ізольованою фобією (боязнь батька), за своїм станом може правильно сприймати обставини по справі і давати по ній покази, а дані розлади не є вродженими та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв"язку з діями батька; рекомендовано звернутися до психіатра, психотерапевта чи психолога; неповнолітній ОСОБА_2 властиві такі особливості психологічного розвитку, як бажання добре вчитись, добре володіти музичною грамотою, здобути освіту вищу, проживати разом з матір"ю в спокої - це мотивація майбутнього; однак, в даний час спостерігається тривога, емоційна лабільність, депресивний настрій; повідними у неповнолітньої ОСОБА_2 в даній для неї психотравмуючій ситуації є психологічний захист (втеча від проблем, які вона не може вирішити); відставань у розумовому розвитку, відхилень у розвитку притаманних для даного віку в неповнолітньої ОСОБА_2 не має, а рівень її розвитку відповідає даній віковій категорії;

-висновком експерта №153/2013 від 02.10.2013 р., згідно мотивів якого підтверджуються обставини викладені в обвинувальному акті від 19.07.2017 р. та показання свідка ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_2 , яка на час огляду страждає змішаним тривожно-депресивним розладом та специфічною ізольованою фобією (боязнь батька) і дані розлади не є вродженими та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв"язку з діями батька; вказана психотравма відносить до середнього ступеня тяжкості по ознаці розладу здоров"я;

-актом комісії Служби у справах дітей Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 22.10.2013 р., згідно якого неповнолітню потерпілу ОСОБА_2 рекомендовано взяти під соціальний супровід Пустомитівського районного центру соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді з метою врегулювання відносин між сторонами конфлікту;

-заявою свідка ОСОБА_3 в правоохоронні органи від 27.12.2013 р., згідно якої обвинувачений ОСОБА_1 систематично погрожує їй фізичною розправою;

-розрахунком заборгованості по аліментах №09-26/2454 від 11.03.2015 р., згідно якого в обвинуваченого ОСОБА_1 наявний станом на 11.03.2015 р. борг по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої потерпілої ОСОБА_2 у розмірі 6386,74 грн.;

-довідками директора школи з додатком 1, згідно яких неповнолітня потерпіла ОСОБА_2 пропустила за І семестр 2013 р. 89 уроків з яких 25 уроків через хворобу, а за 2012/2013 навчальний рік пропустила 33 дні по хворобі.

Судом встановлено, що ситематичний психологічний тиск та приниження зі сторони батька обвинуваченого ОСОБА_1 призвів до виникнення у його доньки неповнолітньої потерпілої ОСОБА_2 змішаного тривожно-депресивного розладу та специфічної ізольованої фобії (боязні батька). Дані розлади не є вродженими та згідно акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи №579 від 09.09.2013 р. перебувають у прямому причино-наслідковому зв"язку з діями батька обвинуваченого ОСОБА_1 , а відповідно до висновку судово-медичного експерта №153/2013 дана психотравма відноситься до середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров"я, тобто спричинила неповнолітній потерпілій ОСОБА_2 тяжкі наслідки.

Аналізуючи наведені вище докази, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також в сукупності всі зібрані докази, з точки зору їх достатності та взаємозв"язку, приходить до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.166 КК України.

Показання потерпілої ОСОБА_2 та її матері свідка ОСОБА_3 є логічними і послідовними, а тому нема підстав піддавати їх сумніву.

Крім цього, такі показання в частині їх правдивості підтверджуються свідченнями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , а також наведеними письмовими доказами, що виключає будь-яке симулювання потерпілої ОСОБА_2 і спростовує твердження обвинуваченого із захисником про їх надуманість.

Систематичність протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_1 , щодо якого у правоохоронні органи поступали неодноразові заяви від свідка ОСОБА_3 , його ухилення від спілкування з працівниками міліції із метою необхідності спростування мотивів заяв, неявка в судове засідання під час розгляду адміністративної справи за ч.1 ст.173-2 КУпАП свідчать про обгрунтованість інкримінованого обвинувачення.

Таким чином, дослідивши зібрані по кримінальному провадженні докази, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину і його дії слід кваліфікувати за ст.166 КК України, оскільки він здійснив злісне невиконання ним як батьком встановлених законом обов"язків по догляду за дитиною, що спричинило доньці неповнолітній потерпілій ОСОБА_2 тяжкі наслідки.

Суд не бере до уваги рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28.05.2013 р., мотиви якого стосуються лише обставин розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.

Наявні в матеріалах справи табель навчальних досягнень неповнолітньої потерпілої ОСОБА_2 за 2014-2015 роки, висновок від 21.05.2015 р. Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області щодо недоцільності позбавлення ОСОБА_1 та характеристики учениці 8-Б і 9-Б класу ОСОБА_2 не охоплюються періодом, який вказаний в обвинувальному акті, не є доказами вчинення кримінального правопорушення, а тому судом до уваги не приймаються.

Надані обвинуваченим фотознимки, які датовані у невідомий період, на яких зображений ОСОБА_1 та неповнолітня потерпіла ОСОБА_2 з тваринами і птахами, не є доказом належного виконання батьком встановлених законом обов"язків по догляду за дитиною.

Покликання захисника Мацієвської А.І. щодо невідкриття їй матеріалів кримінального провадження спростовуються її повноваженнями згідно ордеру серії ЛВ №058830 від 19.12.2014 р. виданого на підставі договору від 19.12.2014 р. та присутністю з 12.03.2015 р. і надалі в судових засіданнях під час розгляду справи про обвинувачення ОСОБА_1 за ст.166 КК України, яка не мала жодних перешкод для ознайомлення з наявними матеріалами кримінального провадження.

Не знайшли свого підтвердження мотиви захисника та обвинуваченого про безпідставне не проведення досудового розлідування після повернення ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 13.03.2017 р. обвинувального акту відносно обвинуваченого ОСОБА_1 за ст.166 КК України прокурору з підстав відсутності в такому сформульованої об"єктивної сторони злочину, оскільки чинним КПК України не передбачено проведення будь-яких слідчих або інших процесуальних дій, окрім тих, що зазначені в ухвалі про повернення обвинувального акта, а також вказана позиція відображена у Листі №223-1430/0/4-12 від 03.10.2012 р. Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України". Розбіжність у повідомленні про підозру від 08.04.2014 р. та обвинувальному акті від 19.07.2017 р. в частині сформульованої об"єктивної сторони злочину не перешкоджали обвинуваченому із захисником в обранні належного способу захисту і не погіршували становище ОСОБА_1 .

Доводи захисника та обвинуваченого щодо реагування судом на процесуальні порушення органу досудового розслідуванна і обвинувачення, які полягають у відсутності з"ясування повноважень адвоката під час вручення обвинувального акту від 19.07.2017 р., не вручення вказаного процесуального документу обвинуваченому, некоректна поведінка під час вказаних події прокурора, є не підтверджені жодними доказами і спростовуються розпискою від 19.07.2017 р. з доданим до неї СД-диском, відеозапис якого оглянутий судом, а також повноваженнями згідно ордеру серії ЛВ №058830 від 19.12.2014 р. виданого на підставі договору від 19.12.2014 р.

Заявлене і подане обвинуваченим ОСОБА_1 клопотання від 27.04.2018 р. про виклик спеціаліста ОСОБА_14 , а саме лікаря, судово-медичного експерта вищої категорії першого кваліфікаційного класу Української НДІ соціальної та судової психіатрії і наркології, спеціаліста вищої категорії, кандидатака медичних наук, з метою роз"яснення висновку судової психіатрично-психологічної експертизи, яка досліджувалась судом, відхилено в судовому засіданні, оскільки не передбачено нормами КПК України. Вказане клопотання не заявлялось на досудовому слідстві, як і не допитувалась особа ОСОБА_14 , який не вправі роз"яснювати висновки інших спеціалістів (експертів) в порядку ст.71 КПК України.

Свідок ОСОБА_5 , який є батьком обвинуваченого ОСОБА_1 , в судовому засіданні відмовився від дачі показань у відповідності до вимог ст.63 Конституції України.

Від клопотання про виклик для допиту свідка ОСОБА_15 обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Мацієвська А.І. відмовились і зі згоди сторін кримінального провадження, така відмова прийнята судом.

Обставини, які пом"якшують та обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , - відсутні.

Мотиви обвинуваченого, щодо перебування на його утриманні батьків похилого віку, яким понад 80 років, які б могли бути пом"якшуючою покарання обставиною, не підтверджено в суді жодними доказами, спростовуються наявністю коштів у ОСОБА_1 , оскільки борг по сплаті аліментів не погашений, а також зі слів самого обвинуваченого при встановлені судом його особи за адресою батьків такий не проживає.

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_1 міру покарання, суд враховує відсутність пом"якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, ступінь тяжкості вчиненого, особу винуватого, який раніше не судимий, як посередньо так і позитивно характеризується на території Оброшинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, на наркологічному обліку не перебуває, знаходиться на психіатричному обліку з діагнозом хронічне психічне захворювання, шизофренія, параноїдна форма, та неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, однак згідно висновку судово-психіатричного експерта №194 від 09.04.2014 р. в період інкримінованих йому дій і на момент огляду психічним захворюванням не страждав та не страждає, міг і може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, приходить до переконання обрати покарання в межах санції ст.166 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі, оскільки його виправлення є неможливим без ізоляції від суспільства.

Оскільки злочин, передбачений ст.166 КК України, відповідно до ч.3 ст.12 КК України є середньої тяжкості, вчинений ОСОБА_1 у 2012-2013 роках і з цього часу минуло 5 (п"ять) років, обвинуваченого слід звільнити від призначеного йому покарання згідно вимог п.3 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України.

Процесуальні витрати, речові докази та заходи забезпечення кримінального провадженні відсутні.

Що стосується заявленого потерпілою цивільного позову, який ОСОБА_2 підтримала повністю, а обвинувачений ОСОБА_1 не визнав, то суд приходить до наступного висновку.

Цивільний позов подано до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заподіяної майнової шкоди в розмірі 755,00 грн. і моральної шкоди в розмірі 200000,00 грн.

Зокрема, у позовній заяві вказано, що кримінальне провадження тривало значний період часу до досягнення неповнолітною потерпілою повноліття. За цей період часу обвинувачений навіть не вибачився, однак робив спроби налагодити спілкування лише з метою уникнення кримінальної відповідальності. Після інкримінованих дій обвинувачений і надалі продовжував вчиняти фізичне насильство щодо потерпілої та її матері. Проходження лікування потерпілою внаслідок вчинення щодо неї злочину завдало їй значної моральної шкоди, яка виразилась у емоційних та душевних стражданнях, хвилюваннях, втрати ваги, сну, соціальних зв"язків з однокласниками і родичами. Вона систематично відвідує психолога, відчуває значний біль в голові і запаморочення, при яких майже втрачає свідомість. Висновком про результати психологічного обстеження від 18.11.2014 р. фахівця в галузі судово-психологічної експертизи Кошулинської З.В. КЗ "Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні" встановлено заподіяння їй моральної шкоди в розмірі 110112,00 грн. Крім цього, нею придбані ліки, вартість яких становить 755,00 грн., а тому заподіяно майнову шкоду. Просить позов задовольнити.

Суд приходить до висновку про часткове задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_2 з наступних підстав.

Статтею 127 КПК України визначено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

В силу ст.128 КПК України, враховуючи неврегульованість кримінально-процесуальним законом процесуальних відносин між сторонами, що виникли у зв"язку з цивільним позовом, до них підлягають застосуванню норми Цивільно-процесуального законодавства України.

Частиною 1 ст.5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно вимог ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на її відшкодування. Збитками, зокрема, є витрати, яких особа зазнала у зв"язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вимогами ст.23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

За змістом п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", обов"язковому з"ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв"язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з"ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

Враховуючи спричинення потерпілій ОСОБА_2 моральної шкоди, яка полягала у тривалості кримінального провадження, відсутності вибачень за вчинене, заподіяння емоційних та душевних страждань, хвилювань, втрати ваги, сну, соціальних зв"язків з однокласниками і родичами, систематичному відвідуванні психолога, суд приходить до переконання про часткове задоволення позовних вимог, а саме в сумі 50000,00 грн., що в цілому відповідає вимогам розумності та справедливості заподіянню такої і можливості сплатити обвинуваченим ОСОБА_1 з врахуванням його особи.

Інша частина мотивів цивільного позову потерпілої ОСОБА_2 щодо заподіяння їй моральної шкоди не знайшла свого підтвердження в суді. Суд не бере до уваги висновок про результати психологічного обстеження від 18.11.2014 р. фахівця в галузі судово-психологічної експертизи Кошулинської З.В. КЗ "Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні", яким встановлено заподіяння потерпілій ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 110112,00 грн., оскільки вказана сума є сумнівно, особа Кошулинська З.В. не допитувалась ні органом досудового розслідування, ні судом, та не попереджалась про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України.

Покликання потерпілої ОСОБА_2 в частині заподіяння їй майнової шкоди у розмірі 755,00 грн. не підтверджена жодними доказами, а тому не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Рецепти в кількості 2 шт. та фіскальний чек, частина яких є нечитаєма, які долучені до цивільного позову, не можуть бути доказом придбання медичних препаратів для лікування потерпілої ОСОБА_2 від захворювання внаслідок вчинення щодо неї кримінального правопорушення.

Згідно ст.49 Конституції України кожен має право на охорону здоров"я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров"я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров"я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

З врахуванням викладеного вище, судом повно та всебічно досліджено всі надані сторонами кримінального провадження докази, які з власної ініціативи суду здобувати заборонено вимогами КПК України.

Керуючись ст.ст.369, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.166 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

Згідно п.3 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 заподіяну моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.

На вирок може бути подано апеляцію до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Суддя Мусієвський В.Є.