Рішення № 83441923, 05.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/343

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 серпня 2019 року № 640/3566/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Закарпатський обласний військовий комісаріат

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Міністерства оборони України (надалі - відповідач), адреса: 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Закарпатський обласний військовий комісаріат (надалі - третя особа), адреса: 88009, місто Ужгород, вулиця Бородіна, будинок 22, у якій просить суд:

- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв`язку з настанням інвалідності, внаслідок поранення, контузії, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити в місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду, одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 , у зв`язку з настанням інвалідності, внаслідок поранення, контузії, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму;

- у разі необхідності вийти за межі позовних вимог з метою захисту порушених прав позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він проходив військову службу в Збройних Силах, з якої був звільнений у грудні 1985 року та під час проходження якої отримав поранення, контузію, які пов`язані з виконанням обов`язків військової служби.

07 квітня 2015 року, як зазначає позивач, йому встановлена ІІІ група інвалідності довічно, внаслідок поранення, контузії отриманих при виконанні обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

У зв`язку з чим позивач звернувся до Міністерства оборони України через Закарпатський обласний військовий комісаріат з заявою та необхідним переліком документів про виплату одноразової грошової допомоги, проте, листом Міністерства оборони України у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги відмовлено.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що Департамент фінансів Міністерства оборони України своїм листом повідомив позивача про те, що останньому необхідно звернутися у встановленому порядку до обласного військового комісаріату за місцем проживання, оскільки відомостей, наведених у листі, для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги недостатньо.

Крім того, представник відповідача зазначив, що рішення про виплату або відмову у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу відповідно до Порядку №975 відповідачем не приймалось, оскільки порушено порядок подання відповідної заяви про виплату одноразової грошової допомоги та відсутні документи, на підставі яких приймається рішення.

Також, представник відповідача наголосив й на тому, що заключення військового комісара Мукачівського об`єднаного міського військового комісаріату від 06 квітня 2012 року №540 та акт судово-медичного дослідження від 02 лютого 2012 року №88/2012 не є документами, що встановлюють причинний зв`язок захворювання (поранень, контузії, травм, каліцтв), оскільки містять висновки про те, що тілесні ушкодження можуть являтися наслідками поранення і контузії під час проходження військової служби, а отже , за доводами представника відповідача, є припущеннями.

Крім того, представник відповідача послався й на те, що від Закарпатського обласного військового комісаріату не надходило на адресу Міністерства оборони України документів позивача разом з висновком щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Враховуючи викладені вище обставини, представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Станом на день ухвалення рішення, третя особа письмових пояснень не надала з невідомих суду причин.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду адміністративної справи №640/3566/19 визначено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Аблова Є.В .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2019 року №844 адміністративна справа №640/3566/19 передана на повторний автоматичний розподіл між суддями у зв`язку з тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді Аблова Є.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду адміністративної справи №640/3566/19 визначено суддю Клочкову Н.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2019 року адміністративна справа №640/3566/19 прийнята до свого провадження суддею Клочковою Н.В., вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Закарпатський обласний військовий комісаріат та витребувано додаткові докази у справі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

08 жовтня 2018 року Закарпатським обласним військовим комісаріатом за вх. № 7515 зареєстрована заява ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю від 25 вересня 2018 року, до якої було додано: копія паспорта, копія картки фізичної особи-платника податків, копія витягу з протоколу ЦВЛК МОУ від 06 квітня 2012 року №540, копія висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 02 лютого 2012 року №88/2012, довідка МСЕК від 07 квітня 2015 року серії АВ№0364910, копії посвідчень, копія військового квитка (Т.1, арк. 14).

Відповідно до наданої суду копії довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №0364910 позивачу при повторному огляді 07 квітня 2015 року встановлена ІІІ група інвалідності довічно, причина інвалідності зазначена, як «поранення, контузія, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії» (Т.1, арк. 13).

Також, з матеріалів справи вбачається, що 06 квітня 2012 року складено заключення ВЛК, відповідно до якого на підставі акта судово-медичного обстеження №88/2012 від 02 лютого 2012 року встановлено, що встановлений діагноз: наслідки осколкового поранення у вигляді рубців по ходу хвостової частини лівої брові та в області підборіддя. Стійкі наслідки перенесеної закритої черепно-мозкової травми (1995 рік під час служби в Югославії) у вигляді церебрального арахноїду з порушенням ліквородинаміки, стійкими цефалгіями та вегето-судинною лабільністю. Органічний астенічний, емоційно-нестабільний розлад з астено-афективними та мнестичними порушеннями помірно вираженими. Змішаний тривожно-депресивний розлад з паранояльними включеннями. Критика збережена. Двобічна хронічна сенсоневральна приглухуватість справа І ступеню, зліва ІІІ ступеню. Гіпертонічна хвороба ІІ ступеня. ІХС. Кардіосклероз атеросклеротичний. ХНК 0 ст. Виразка цибулини 12 п. кишки, дуоденіт. Люмбалгія зі стійким больовим синдромом та м`язво-тонічним компонентом. Вказане може являтися наслідками вогнепальних осколкових поранень (рубці) та контузії вибуховою хвилею при вибуховій травмі, спричиненій у 1995 році (Т.1, арк. 12).

У відповідності до копії акта судово-медичного обстеження №88/2012 від 02 лютого 2012 року, судово-медичний експерт на підставі наданих йому даних судово-медичного обстеження ОСОБА_1 зробив висновок, що в нього виявлені наслідки тілесних ушкоджень у виді рубців по ходу хвостової частини лівої брові та в області підборіддя. Клінічно встановлено: церебральний арахноїдит з ліквородинаміними порушеннями, двобічна хронічна сенсо-невральна приглухуватість. Вказане може являтись наслідками вогнепальних осколочних поранень (рубці) та контузії вибуховою хвилею при вибуховій травмі, спричиненій в 1995 році (Т.1, арк. 17-18).

Згідно з наданою копією листа Закарпатського обласного військового комісаріату від 08 листопада 2018 року №6609 ОСОБА_1 повідомлено про те, що оскільки останнім не надано всі документи та не представлені їх оригінали, відсутні підстави для подання висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів, а документи повернуті на доопрацювання (Т.1, арк. 45).

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався й до Міністерства оборони України зі зверненням, на яке Департаментом фінансів Міністерства оборони України було надано відповідь від 22 листопада 2018 року №0290/К-1721/947, в якій рекомендовано позивачу звернутися до військового комісаріату за місцем проживання для отримання більш детальних роз`яснень з питання наявності права щодо призначення одноразової грошової допомоги, а військовому комісару Київського обласного військового комісаріату доручено запросити заявника на прийом та надати такі роз`яснення (Т.1, арк. 15).

Вважаючи протиправною відмову відповідача у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, останній звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (надалі - Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ).

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 №2011-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

У частині 2 статті 16 цього Закону визначенні у яких випадках та якій категорії військовослужбовців призначається і виплачується одноразова грошова допомога.

Відповідно до частини 2 статті 16-2 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.

У відповідності до частин 8, 9 статті 16-3 вказаного Закону особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з нормами Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (надалі - Порядок №975 - в редакції, що діяла на момент звернення позивача з приводу виплати допомоги), днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

В той же час, суд зазначає, що на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, в даному випадку, позивач не надав суду документів, з яких вбачається, коли саме йому вперше встановлено інвалідність, а тому суд позбавлений можливості встановити дату виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги.

При цьому, суд зазначає, що у пунктах 3 та 4 Порядку №499 визначено перелік документів, який має подати особа, якій виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, за місцем проходження служби (зборів) або до військомату (далі - уповноважений орган).

При цьому, пунктом 7 Порядку №499 передбачено, що керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.

Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.

Аналогічні положення в частині порядку подання керівником уповноваженого органу висновку розпорядникові бюджетних коштів щодо можливості виплати одноразової грошового допомоги міститься й у пункті 13 Порядку №975.

Наведене свідчить, що звертаючись до Закарпатського обласного військового комісаріату позивач діяв у відповідності до вимог законодавства України.

Між тим, судом встановлено, що Закарпатський обласний військовий комісаріат в порушення вимог пункту 7 Порядку №499 та пункту 13 Порядку № 975 не подав розпорядникові бюджетних коштів у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів ОСОБА_1 висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги разом з необхідним пакетом документів, що свідчить про протиправність дій третьої особи в цій частині.

При цьому, суд зауважує, що в даному випадку застосовуються як положення Порядку №499, так і положення Порядку №975, оскільки на момент звернення позивача до Закарпатського обласного військового комісаріату, останній не мав можливості встановити дату первинного встановлення позивачу інвалідності через відсутність таких відомостей у доданих до заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

В той же час, суд зазначає, що ОСОБА_1 звертався до Міністерства оборони України саме зі зверненням в порядку Закону України «Про звернення громадян» щодо надання роз`яснень про порядок виплати одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, а не з заявою про призначення та виплату такої допомоги. Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували встановлені судом обставини в цій частині, позивачем суду не надано, а тому суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що відповідачем було відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, оскільки такі твердження не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної адміністративної справи по суті.

Таким чином, судом встановлено, що документи позивача Закарпатським обласним військовим комісаріатом були повернуті позивачу на доопрацювання, тобто питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги Міністерством оборони України не вирішувалось у порядок та спосіб, визначені законодавством України, у зв`язку з не направленням Закарпатським обласним військовим комісаріатом відповідного висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги разом із заявою та необхідним пакетом документів позивача, а тому позовні вимоги до Міністерства оборони України є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судових витрат, а також враховуючи те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а матеріали справи не містять доказів понесення відповідачем судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для компенсації судових витрат.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова