Рішення № 83441906, 05.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 серпня 2019 року № 826/16796/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом Державної служби геології на надр України

до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП

№57136820 від 05.09.2018 р.

ВСТАНОВИВ:

Державна служба геології та надр України (далі-позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі-відповідач) в якій просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.09.2018 №57136820.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Департаментом Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України протиправно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки на рішення суду відповідно до якого видано виконавчий лист подано касаційну скаргу, а також посилається на те, що стягувачем за даним листом не надано повного пакету документів для отримання спеціального дозволу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач відзиву на позов у встановлений судом строк не подав.

Згідно частини п`ятої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.01.2018 року в адміністративній справі №826/10404 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільмент» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, скасування наказу - позов задоволено частково. Скасувано п.2 Наказу Державної служби геології та надр України № 137 від 28.03.2017 в частині зупинення дії дозволу № 2578 від 19.10.2001 ТОВ "Валки-Ільменіт". Визнано незаконним та скасувати припис Державної служби геології та надр України № 354-14/06 від 27.06.2017. Визнано протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо невидачі спеціального дозволу на користування надрами № 2578 від 19.10.2001, на новому бланку з відповідними змінами, передбаченими Наказом Державної служби геології та надр України № 222 від 16.05.2017 та № 209 від 11.05.2017. Зобов`язано Державну службу геології та надр України видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" спеціальний дозвіл на користування надрами № 2578 від 19.10.2001, на новому бланку з відповідними змінами, передбаченими Наказом Державної служби геології та надр України № 222 від 16.05.2017 та № 209 від 11.05.2017. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто судові витрати в сумі 6400,00 грн. (шість тисяч чотириста гривень 00 копійок) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" (код ЄДРПОУ 31280048) шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної служби геології та надр України за рахунок бюджетних асигнувань.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018 року апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2018 року - без змін.

На виконання зобов`язальної частини рішення Окружним адміністративним судом м. Києва видано виконавчий лист від 06.06.2018 року.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазура Геннадія Івановича від 05.09.2018 року відкрито виконавче провадження ВП№57136820 на виконання вказаного виконавчого листа.

Позивач, вважаючи вищевказану постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

У разі пред`явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

Згідно ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Суд ознайомившись із виконавчим документом встановив, що він відповідає вимогам, визначеним ч.1 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження", а тому у державного виконавця були відсутні підстави для повернення такого виконавчого документу стягувачу без виконання.

Інших підстав, які б слугували підставою для повернення виконавчого документу стягувачу без виконання позивачем не зазначено.

Частиною 1 статті 28 Закону №1404-VIII визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

В даному випадку позивач посилається на порушення органом стягнення передбаченого статтею 28 Закону №1404-VIII строку направлення виконавчого документа учасникам виконавчого провадження, оскільки згідно інформації з сайту УДППЗ "Укрпошта" фактично постанова про відкриття виконавчого провадження від 05.09.2018 року направлена 26.09.2018 року, а не на наступний день після прийняття.

З вказаного приводу суд зазначає, що порушення строків скерування процесуальних документів виконавчого провадження не є підставою для скасування вказаних документів, зокрема, і постанови про відкриття виконавчого провадження, тоді як може свідчити про протиправність дій органу стягнення щодо дотримання строків виконавчого провадження.

При цьому, позивачем у позові не наведено обставин, які б давали підстави для висновку про те, що скерування оскаржуваної постанови не 06.09.2018 року, а 26.09.2018 року призвело до негативних наслідків для позивача.

Інших підстав, які б слугували підставою для повернення виконавчого документу стягувачу без виконання позивачем не зазначено.

Суд звертає увагу, що позивач вважає постанову про відкриття провадження такою, що винесена з порушенням чинного законодавства та просить її скасувати посилаючись фактично на незгоду з судовим рішенням у справі №826/10404/17, проте не надав жодних обґрунтованих пояснень, які норми закону були порушені при винесенні постанови від 05.09.2018 року про відкриття виконавчого провадження ВП №57136820.

Отже, з огляду на встановлену дату набрання законної сили судовим рішенням №826/10404/17, та те, що станом на дату відкриття виконавчого провадження рішення суду, яке набрало законної сили не виконано, суд дійшов висновку, що вимога позивача про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, не підлягає задоволенню, оскільки станом на 05.09.2018 року у державного виконавця були законні підстави, передбачені Законом України "Про виконавче провадження" для відкриття виконавчого провадження.

При цьому правомірність прийнятого судом рішення, зокрема, про зобов`язання Державної служби геології та надр України видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільменіт» спеціальний дозвіл на користування надрами не є предметом розгляду в даній справі.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про правомірність дій, які вчиняв державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження 05.09.2018 року ВП № 57136820.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідачів не стягуються.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 139, 243-245, 263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Державної служби геології та надр України (03680, м Київ, вул. Ежена Потьє, 16, ЄДРПОУ 37536031) відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко