Рішення № 83439936, 07.06.2019, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/6918/18

2/296/1230/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

"07" червня 2019 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого - судді Галасюка Р.А.,

секретаря Могилевець В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Житомирський завод хімічного волокна» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Житомирський завод хімічного волокна» та просить поновити її на роботі в ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна» на посаді охоронника, стягнути з відповідача 3000,00 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнути з 5000,00 грн. відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 20 липня 2018 року відкрито провадження по справі.

Відповідач 09.11.2018 року подав відзив на позов до суду, в якому вказує на безпідставність та не обґрунтованість вказаних позивачем обставин в позовній заяві.

В судове засідання позивач та її представник не з`явилися, представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини.

Позивачка ОСОБА_1 з 10.11.2017 року працювала на ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна» охоронником.

07 грудня 2017 року на підприємстві виданий наказ за № 32 про скорочення чисельності працівників.

04.07.2018 року згідно наказу № 13-к позивачка була звільнена в зв`язку з скороченням чисельності, п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Крім позивачки за скорочення чисельності працівників, звільнені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Однак, після звільнення позивачки, керівник підприємства ОСОБА_5 прийняв на роботу на виконання тих ж функціональних обов`язків, раніше звільнених працівників за скороченням чисельності на підставі наказу № 32 від 07.12.2017р. - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Крім того, Наказом Фонду державного майна України від 03 травня 2018 року № 598 прийнято рішення про приватизацію державного пакета акцій розміром 98,2853 % статутного капіталу відкритого акціонерного товариства «Житомирський завод хімічного волокна» (м. Житомир, вул. Промислова, 1/154), що становить 73 904 540 штук акцій (код за ЄДРПОУ 00206256).

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства або пакета акцій (частки) господарського товариства і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації об`єкта приватизації відповідно до часі шостої цієї статті без згоди органів приватизації такі підприємства (товариства), їх уповноважені органи управління не мають права скорочувати чисельність працівників підприємства, приватизується.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що звільнення позивача ОСОБА_1 відбулося з порушенням, а тому слід поновити ОСОБА_1 на роботі в ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна».

Відповідно до ст. 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст. 1 КЗпП України, законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Згідно до ст. 5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України: правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню; оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно довідки, наданої відповідачем, середня (середньомісячна) заробітна плата склала 6000,00 грн. (а.с. 7).

З дати незаконного звільнення позивача по дату звернення до суду пройшло 15 днів.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає виплаті, становить 3000 грн. (середня заробітна плата за час вимушеного прогулу складає 6000,00х15/30 = 3000 грн.).

Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, суд враховує роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України.

Стаття 237-1КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення, тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема, у вигляді одноразової грошової виплати.

Такий висновок відповідає і практиці Європейського суду з прав людини у справах «Тома проти Люксембургу» (2001 рік),«Надбала проти Польщі» (2000 рік), згідно яких при визнанні звільнення незаконним, суд вважає доведеним, що порушення законних прав позивача призвели до моральних страждань, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачці ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 гривень, що є обґрунтованою компенсацією за її незаконне звільнення.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 понесла витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 1500,00 грн. (а.с. 84). Так, для захисту своїх прав позивач уклала договір про надання професійної правничої допомоги з адвокатом від 01.09.2018 р. В свою чергу адвокатом було надно правничу допомогу належним чином. Підтвердженням оплати правової допомоги є договір, розрахунок.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Отже, вартість правничої допомоги підлягає стягненню з відповідача.

При цьому, в силу вимог ст. 430 ЦПК України, слід допустити рішення суду до негайного виконання в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць (середньомісячної заробітної плати).

Також, відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь держави 2305,20 грн. судового збору, тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 13, 43-1,81,141, 247,263-265,259,268,273 ЦПК України, на підставі ст. ст. 237-1, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Житомирський завод хімічного волокна» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на роботі в Відкрите акціонерне товариство «Житомирський завод хімічного волокна», код ЄДРПОУ 00206256, на посаді охоронника.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Житомирський завод хімічного волокна», код ЄДРПОУ 00206256, на користь ОСОБА_1 3000,00 (три тисячі) грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Житомирський завод хімічного волокна», код ЄДРПОУ 00206256, на користь ОСОБА_1 5000,00 (п`ять тисяч) грн. відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Житомирський завод хімічного волокна» судовий збір у дохід держави в розмірі 2305,20 грн. (дві тисячі триста п`ять ) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1

АДРЕСА_1 .

Відповідач: Відкрите акціонерне товариство

"Житомирський завод хімічного волокна"

вул.Промислова 1/154, м.Житомир, 10025.

Cуддя Р. А. Галасюк