Рішення № 83439167, 29.07.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 29.07.2019

Справа № 334/8485/17

Провадження № 2/334/511/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2019 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Козлової Н.Ю.

при секретарі Манюхіні О.О.

за участю адвокатів Степановій Н.Г., Мосіної О.В., Мелешко Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на будівельні матеріали у порядку спадкування за заповітом

в с т а н о в и в:

У грудні 2017 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок вказавши, що відповідачка ОСОБА_2 є її мачухою, яка 15.03.2017 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 19/50 часток житлового будинку, АДРЕСА_1 . Після цього, відповідачка почала вимагати виселення чоловіка та дитини позивачці зі спірного будинку.

Позивачка вважає, що такі дії та вимоги відповідачки є незаконними та такими, які суттєво порушують норми матеріального права та її права, виходячи з наступного: 19/50 часток спірного домоволодіння належали матері позивача ОСОБА_5 . 31/50 часток вказаного домоволодіння належало брату ОСОБА_6 (батьку ОСОБА_3 , який залучений у якості третьої особи як співвласник домоволодіння на теперішній час).

На час виникнення спільної часткової власності за вказаною адресою був один житловий будинок літера А . В частині цього будинку, яка належала матері позивача, проживала її бабуся ОСОБА_8 , до якої позивачка, з дозволу батьків переїхала на постійне проживання після закінчення середньої школи у 1992 році.

В 1994 році позивачка пішла працювати до органів внутрішніх справ, мала самостійний дохід (відомості збереглися тільки за 1997-2003 роки) та бажання побудувати окреме житло.

Мати та брат позивача, як співвласники будинку та користувачі земельної ділянки, площею 2110 кв.м., дозволили побудувати на ній окремий житловий будинок.

Наявність такої письмової згоди та законність дій позивача по побудові жилого будинку літера Т-2 підтверджуються тим, що у технічному паспорті на домоволодіння позивачка ОСОБА_1 ( ОСОБА_9 - її дошлюбне прізвище) вказана як користувач будинку літера Т-2.

Таким чином, отримавши дозвіл родичів протягом декількох років, а саме з 1996 року по 1998 рік, позивачка, за власні кошти побудувала будинок літера Т-2, загальною площею 87,4 кв.м.

У 1999 - 2001 роках до цього будинку було проведено воду та світло. Батьки у всьому підтримували її та по-родинному допомагали.

В 2002 році позивачка особисто замовила та оплатила проект газопроводу, технічні умови, тощо.

У 2004 році за її рахунок у будинку літера Т-2 було встановлено все необхідне газове обладнання: газовий лічильник, котел, колонку, що підтверджується актом приймання від 17.05.2004 року, підписаним особисто ОСОБА_1 .

Для переселення до нового будинку залишилось тільки встановити сантехніку, але в 2004 році у неї не вистачило коштів, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_5 .

Батько ОСОБА_4 дуже тяжко пережив цю втрату та в серпні 2005 року переніс інсульт, у зв`язку із чим потребував сторонньої допомоги. Тому вселення позивачки до будинку літера Т-2 відклалось до 2006 року.

У 2007 році батько одружився із відповідачкою ОСОБА_2 , яка також виявила бажання жити по АДРЕСА_1 Вони разом переїхали до будинку літера А . Проте, ОСОБА_2 постійно налаштовувала батька проти доньки, користуючись його хворобами, наполягала на тому, що позивачка повинна дозволити жити їй та хворому батьку в новому будинку літера Т-2. З приводу цього виникали непорозуміння та сварки.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у позивачки народився син ОСОБА_10 , а 11.04.2009 року вона зареєструвала шлюб із його батьком ОСОБА_11 . Вони разом оселилися у будинку літера Т-2 та намагались налаштувати родинні стосунки із новою сім`єю батька.

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько - ОСОБА_4 помер. Після похорону позивачка з родиною повернулась до свого будинку. Тільки подавши до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 вона дізналася, що в травні 2009 року, її батько склав заповіт на користь ОСОБА_2 .

У відповідності до роз`яснень п. 16 постанови Пленуму ВСУ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», позов особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, про визнання права власності на цю нерухомість може бути задоволено судом на підставі частини третьої статті 376 ЦК, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним нормам.

За таких обставин, оскільки вирішити питання щодо визнання право власності за ОСОБА_1 на самочинне збудоване майно, а саме: житловий будинок літ.Т-2 можливо лише у судовому порядку, остання звернулася до суду з відповідним позовом.

У судовому засіданні позивачка та її представник доводили суду факти, викладені у позовній заяві та просили суду задовольнити позов з підстав викладених у ньому.

Також, представник позивача адвокат Степанова Н.Г. доводила в суді, що важливим для вирішення даного спору є питання строку будівництву спірного будинку.

На це вказує судова практика Верховного Суду. Так, за змістом ст. ст. 2, 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952, право власності на збудоване до набрання чинності Законом нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав, а не підставою його виникнення. Тому право власності виникає в порядку, який існував на час його будівництва (постанова Верховного Суду України від 13.06.2012 року у справі № 6-54цс12).

А згідно інвентарної справи на домоволодіння, згідно якої є письмові дозволи власників домоволодіння та користувачів земельної ділянки, надані позивачці на будівництво нею нового будинку, а саме: :т. 2 а.с.83 - (в інв. справі - а.с. 168) - письмовий дозвіл ОСОБА_6 (власника 31/50 частки домоволодіння) від 05.09.1997 року; т.2 а.с. 82 - (в інвент. справі а.с. 169) - письмовий дозвіл ОСОБА_5 (власниці 19/50 домоволодіння) від 05.09.1997 року.

Таким чином, на думку позивача час початку будівництва спірного будинку є 1997 рік. Також в інвентарній справі (а.с. 166) є довідка голови квартального комітету від 04.04.2001 року, згідно якої позивачка, прописана, проживає і є забудовником та користувачем нового будинку літ.Т-2(т. 2 а.с. 79).

На підставі перелічених документів в технічний паспорт і було внесено відомості про те, що користувачем будинку літера Т-2 є ОСОБА_12 - т. 1 а.с. 19-26. Також строк будівництва підтверджується наступними письмовими доказами: довідка-угода від 24.11.2002 року, в якій ОСОБА_5 не заперечує проти врізки газу її донькою ОСОБА_13 (т. 1 а.с. 15) Її підпис на цій угоді посвідчено головою квартального комітету та фахівцем виконкому Ленінської районної адміністрації 24.11.2002 року; копія газового проекту та акту прийняття до експлуатації газопроводу від 17.05.2004 року. До складу газопроводу входив газовий котел, газова колонка, газова пічка, труби, тощо, які було придбано саме позивачкою, що підтверджується тим, що всі документи оформлені на її ім`я. Оригінали цих документів зберігаються в КУ «Запоріжгаз», а копії надані на адвокатський запит (т.1 а.с.16-17). В т. 1 а.с. 18 - є довідки VEGAtelecom від 26.06.2017 року яка підтверджує, що з 22.12.2006 року на ім`я ОСОБА_9 було встановлено телефон.

Тому, з викладеного вище вбачається, що спірний будинок було побудовано у 1997-1998 роках з дозволу власників домоволодіння та користувачів земельної ділянки у встановленому на той час порядку, а комунікації та зручності було проведено до нього в 1999-2004 роках.

Тому позивачка має всі підстави ставити питання про визнання за нею права власності на спірний будинок.

До початку судового розгляду по суті, відповідачка ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на будівельні матеріали у порядку спадкування за заповітом в якому просила суд визнати за нею - ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за заповітом на будівельні матеріали та обладнання які були використані в процесі будівництва самовільно збудованого жилого будинку літ. «Т-2» за адресою : АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 , який помер16.07.2011 року, а саме на: бетонний розчин у кількості 7,45м3; цементний розчин у кількості 14,31м3; цементно-вапняний розчин у кількості 3,39м3; фундаментні блоки у кількості 24,0 шт; зборні залізобетонні вироби - плити перекриття 22 м3; черепашник у кількості 2265 шт; цеглу силікатну одинарну 9412 шт; цеглу керамічну 648 шт; дерев`яний брус 50мм*100мм у кількості 1,05м3; дошку д=20мм у кількості 2,64м3; керамзіт у кількості 2,5м3; трубу стальну O200 17,0м/п; двотавр 14,4м/п; вінілові шпалери у кількості 72м2; дерев`яні дверні блоки у кількості 7 шт; віконні дерев`яні блоки у кількості 3 шт; металопластикові віконні блоки у кількості 10шт; металеві двері у кіл ькості 1шт; шифер 8-ми хвильовий у кількості 81,6м2; кахель для підлоги у кількості 4,0м2; кахель для стін у кількості 27м2; суміш клейову для кахлю - 201,5 кг; лінолеум у кількості 80,1м2; ванну у кількості 1 шт; унітаз компакт у кількості 2 шт; вмивальники у кількості 2 шт; дерев`яні сходи на другий поверх у кількості 1 шт; внутрішню електромережу 1шт; систему опалення у кількості 1 шт, у тому числі котел опалення у кількості 1 шт; пластикову мережу каналізації у кількості 1 шт; мережу водопостачання 1шт. а всього на суму 206027,08 грн.

Свій зустрічний позов ОСОБА_2 обґрунтовувала тим, що для поліпшення своїх житлових умов подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у 1989 році почали будувати будинок літ.Т-2 на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та належно затвердженого проекту.

Подружжя Довбишів ще задовго до початку будівництва будинку літ.Т-2 почали закуповувати будівельні матеріали, що підтверджується копіями документів, які додаються.

В 2005 році померла дружина ОСОБА_4 , яка 21.05.2005 року заповіла усе своє майно тільки йому.

У 2006 році ОСОБА_4 познайомився з позивачкою за зустрічним позовом і з серпня 2006 року вони почали проживати однією сім`єю. На той час будинок був побудований частково з оздоблювальними роботами, опалювання не працювало. Оскільки у будинку проживати було не можливо ОСОБА_4 мешкав у квартирі АДРЕСА_2 , яка належала йому на праві власності. ОСОБА_1 іноді приходила та проживала у будинку літ. «А».

У вересні 2006 року ОСОБА_4 звернувся до сина ОСОБА_2 ОСОБА_14 , з проханням про допомогу для будівництва будинку літ «Т-2», який він будував ще з першою дружиною, так як дочка та син відмовили йому у наданні будь-якої допомоги.

На першому поверсі санвузол не працював, на другому поверсі санвузла не було взагалі, існувало лише приміщення для нього. На стінах були шпалери, стеля осипалася, підлоги взагалі не було, електромережа працювала лише частково, вікна були тимчасові дерев`яні. Для того, щоб добудувати будинок, 24.11.2006 року ОСОБА_4 продав належну йому на праві власності однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 і за отримані від продажу квартири кошти у розмірі 1566550грн., що еквівалентно 31000 доларів США, добудував спірний будинок.

Оскільки ОСОБА_2 є спадкоємицею за заповітом на спірний будинок і тому у передбачений законом спосіб вона звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності на будівельні матеріали та обладнання які були використані в процесі будівництва самовільно збудованого жилого будинку у порядку спадкування за заповітом після смерті її чоловіка.

ОСОБА_2 вважає, що якщо будинок літ.Т-2, є самовільно збудованим, то на нього розповсюджуються вимоги ч.1 ст.376 ЦК України, а звідси особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Даний зустрічний позов був прийнятий судом.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 наполягала на задоволенні свого первісного позову, а у задоволенні зустрічного позову просила відмовити, оскільки він є надуманий та не відповідає вимогам Закону.

Представники позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 адвокати Мосіна О.В. та Мелешко Л.П. також просили суд задовольнити вимоги ОСОБА_2 у повному обсязі та відмовити у задоволенні первісного позову.

ОСОБА_3 , який визнав позов ОСОБА_1 у повному обсязі, підтвердив ті обставини, які йому були відомі від його батька та очевидцем яких він був сам. Так, він пояснив, що 31/50 частки будинку АДРЕСА_1 належали його батьку ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після смерті батька вказана частина домоволодіння належить йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.10.2011 року. Інші 19/50 часток будинку належали його рідній тітці - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті право власності на вказану частку домоволодіння отримав її чоловік ОСОБА_4 (батько ОСОБА_1 ), який оформив свої спадкові права приблизно у 2010 році. З 2007 року ОСОБА_4 перебував у шлюбі із відповідачкою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер. На теперішній час за його заповітом право власності на 19/50 часток домоволодіння оформлено на відповідачку ОСОБА_2 .

За вказаною адресою він мешкає з 24.04.2007 року, оселився в квартирі АДРЕСА_3 до своєї смерті у 2001 році проживала бабуся ОСОБА_15 разом із онукою - позивачкою ОСОБА_16 (на той час ще ОСОБА_17 .

Всі обставини будівництва будинку літера Т-2 йому добре відомі, бо його батько мешкав один, тому він часто його навідував і багато що бачив на власні очі. Так, йому відомо зі слів батька, що після того, як позивачка пішла працювати у паспортний стіл міліції, до нього зверталась ОСОБА_5 із проханням дозволити ОСОБА_18 на спільній земельній ділянці побудувати окреме житло і він надавав згоду на побудову будинку з умовою, що ОСОБА_5 надасть згоду на прийняття в експлуатацію його гаражу літера Д. Будівництво спірного будинку почалось приблизно у 1996-1997 роках. Спочатку було вирито котлован, через півроку почалось будівництво фундаменту та стін нового будинку, яке тривало у 1997-1998 роках поетапно. Приблизно в цей період він особисто заходив до будинку і бачив будівельників, які робили внутрішнє оздоблення стін, підлоги, стель, тощо. Він особисто бачив, як ОСОБА_19 розплачувалась із робітниками. Бачив на будівництві декілька разів і ОСОБА_4 , але це було вже після того, як він пішов на пенсію. Влітку 2001 року бачив траншею для проведення води до будинку Т-2. В 2002- 2004 роках до нового будинку було проведено газ. На цей час будівельні роботи вже закінчились, будинок було підключено до усіх комунікацій. ОСОБА_19 вже звільнилась з міліції, тому часто бувала вдома і самотужки фарбувала двері, плінтуси, труби, вкривала лаком вікна, тощо. ОСОБА_20 підтвердив, що він бачив особисто ще за життя тітки ОСОБА_5 , що будинок Т-2 був повністю придатний для проживання. ОСОБА_19 казала, що залишилось тільки придбати сантехніку. Але коли померла мати ОСОБА_1 , а влітку 2005 року у батька ОСОБА_1 - ОСОБА_4 трапився інсульт, він потребував допомоги та догляду, які надавала ОСОБА_19 . Тому до будинку літера Т-2 вона змогла переселитись тільки в 2006 році. А в 2007 році її батько одружився із відповідачкою ОСОБА_2 , яка наполягла на тому, що чоловіку краще буде жити по АДРЕСА_1 ніж в квартирі. Спочатку вони переїхали до будинку літера А . Але мотивуючи кращими умовами та поганим станом здоров`я ОСОБА_4 , через деякий час переселились до будинку Т-2. Спільне існування із ОСОБА_21 в них не склалося. ОСОБА_2 , маючи вплив на хворого чоловіка, постійно налаштовувала його проти доньки, що змусило ОСОБА_22 перейти до будинку літера А . Але цим не закінчилось, бо батько, посилаючись на шум, забороняв приходити до ОСОБА_23 будь-яким знайомим, постійно влаштовував з цього приводу сварки.

Взимку 2007 року у відсутності ОСОБА_23 ОСОБА_4 переніс електролічильник до гаражу і міг у будь-який час вимкнути світло в частці будинку літера А, де перебувала ОСОБА_19 . Бувало, що за вечір вона могла користуватись електрикою 1-2 години, а інший час - сиділа при свічках. Потім ОСОБА_4 вимкнув у ОСОБА_23 телефон, який вона провела до будинку.

В 2008 році ОСОБА_1 познайомилась із своїм майбутнім чоловіком і на зиму 2008-2009 року вони разом переходили жити на його дачу, а в будинок на АДРЕСА_1 повертались тільки на весну - осінь, бо ОСОБА_19 на нашій спільній ділянці вирощувала ягоди, овочі, квіти, збирала фрукти. Все це вона використовувала як для себе, так і на продаж.

В 2009 році в ОСОБА_1 народився син. Вона просила дозволу у батька вселитись до будинку Т-2, де були всі зручності для маленької дитини. Але пробули вони там декілька днів, після чого сталася нова сварка, що шум від маленької дитини вкорочує життя ОСОБА_4 , тому ОСОБА_1 в родиною повернулись до будинку літера А . Повернутись у свій будинок вона змогла тільки після смерті батька в 2011 році, де і живе із родиною до тепер.

ОСОБА_3 підтвердив свої покази, які він дав у судовому засіданні 25.06.2019 року письмово.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, оцінивши та дослідивши у сукупності усі надані сторонами докази суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У відповідності до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Так, в ході судового розгляду було встановлено, що земельна ділянка, площею 0,30 га за адресою : АДРЕСА_1 належала ОСОБА_15 , бабі позивачки, на підставі наказу №314 від 30.09.1981 р. по родгоспу «Дніпрогес» с. Володимирівка Запорізького району Запорізької області, копія якого додана до справи.

18.06.1981року Рішенням №181/31 виконкому Ленінського районної Ради народних депутатів м. Запоріжжя були визначені частки між співвласниками будинку АДРЕСА_1 , який був побудований у 1959 році, у зв`язку із чим, ОСОБА_15 стало належати 19/50 часток, а ОСОБА_6 -31/50 часток будинку, копія Рішення №181/31 від 18.06.1981року додана до справи.

02.10.1981 року ОСОБА_8 за договором дарування подарувала 19/50 частин спірного домоволодіння АДРЕСА_1 своєї дочці, ОСОБА_5 , матері позивачці, копія договору дарування додана до справи.

В 1989 році земельна ділянка площею 0,30 га за адресою: АДРЕСА_1 розділена, з якої ОСОБА_24 і ОСОБА_25 отримали по земельній ділянці під будівництво своїх будинків, про що вони підтвердили у своїх поясненнях у судовому засіданні 06.03.2019 року.

Для поліпшення своїх житлових умов подружжя ОСОБА_26 , батьки позивачки одразу у тому ж 1989 році самовільно почали будувати будинок літ.Т-2, а саме не отримали землевідвід під його будівництво, вирили котлован без відповідного дозволу, не отримали належно оформлену проектну документацію яка дає право виконувати будівельні роботи.

Подружжя Довбишів як до риття котловану під спірний будинок, так і після цього, на протязі декількох років закуповували будівельні матеріали. ОСОБА_4 був вимушений, для отримання додаткових коштів на будівництво та закупівлі будівельних матеріалів, додатково працювати : займався ремонтом холодильників, двигунів автомобілів, працював на сільгоспроботах, де з ним розраховувались як грошима так і сільгосппродукцією, яку він потім реалізовував за гроші, що підтверджується копіями документів у тому числі накладними, які додані до справи.

Під час слухання справи у суді стало відомо, що у 1997 році мати позивачки, ОСОБА_5 одноособово та її брат ОСОБА_6 , співвласник будинку літ. А, та користувач суміжної земельної ділянки, надали згоду позивачці на будівництво нового будинку.

Проте, 21.05.2005 року ОСОБА_5 (мати позивачки) заповіла усе своє майно тільки чоловіку, ОСОБА_4 , копія заповіту була оглянута в ході судового слухання, копія якого долучена до матеріалів справи.

Під час розгляду справи, позивачка ОСОБА_1 вказувала, що вона є користувачем спірного будинку літ. Т-2, що підтверджує технічним паспортом на даний будинок. Вона також вказувала, що цей будинок площею 87,4 кв.м. вона побудувала за власні кошти протягом 1996-1998 років, надавши до позову довідки про її зарплатню за період з грудня 1994р. по 2003р. У позові позивач зазначає, що згоду на будівництво їй надали її дядько ОСОБА_20 та її матір.

Проте, дана обставина спростовується матеріалами справи, а саме: що позивачка ОСОБА_1 не будувала спірний будинок вона власноруч письмово підтвердила у своєму листі від 12.07.2010 року до Компетентних органів вказавши, що визнає, що будинок АДРЕСА_4 побудований на кошти батька, ОСОБА_4 і є його власністю.

Те, що позивачка вказала у зазначеному листі, що будинок, розташований по АДРЕСА_4 , хоч мова йде про будинок , розташований по АДРЕСА_1 , пояснюється тим, що будинок АДРЕСА_1 поділений на дві частини та має двох співвласників, тому для зручності було визначено, що у родини ОСОБА_27 - №121 НОМЕР_1 2, а у родини ОСОБА_20 - № АДРЕСА_1 1. Цей факт підтверджується пояснювальною запискою, яку додала позивачка до свого позову, щодо проведення газу, де вказано «житловий будинок АДРЕСА_4 , копія якої знаходиться у матеріалах справи, що також у судовому засіданні підтвердив 3-я особа по справі ОСОБА_3 , ці обставини він вказав у своїх письмових поясненнях.

З вищевказаних підстав, у судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , а також свідки ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_3 , які пояснили суду, що позивачка будувала спірний будинок, але те, що гроші у будівництво спірного будинку вкладала саме позивачка не підтвердили.

Свідок ОСОБА_29 суду пояснив, що він на прохання ОСОБА_24 вирив яму екскаватором під водогін для його будинку та спірного по АДРЕСА_1 , за що гроші заплатив ОСОБА_24 .

Свідок ОСОБА_28 рідний брат позивачки та син ОСОБА_4 суду пояснив, що будинок будувався у 1997-1998 році. Він допомагав рити котлован, це було до народження у нього дитини, а потім уточнив, що не пам`ятає коли його рили та при ньому ніхто ні з ким не розраховувався. Після народження у нього дитини свідок до батьків не приходив та ніякої допомоги не надавав.

У частині дати риття котловану пояснення свідка ОСОБА_28 спростовується поясненнями свідка ОСОБА_24 , який вказував дату риття котловану під час коли свідок будував свій будинок ( 1989-1992р.), а також поясненнями свідка ОСОБА_32 про які буде йти мова далі.

Свідок ОСОБА_28 суду пояснив, що у батька гроші були, він був пенсіонером та ще десь підробляв, а вдома ремонтував людям холодильники. Про доходи йому не відомо. Знає, що двокімнатну квартиру батько продав у 2001 році. Етапи будівництва спірного будинку йому не відомі.

Свідок ОСОБА_30 сусідка, суду дала суперечливі пояснення, так вона пояснила, що спірний будинок будувався з 1996 приблизно по 1998 рік, а потім пояснила, що будівництво відбувалося на протязі 7 років. Вона не знає за які гроші ОСОБА_19 будувала будинок. Вона не бачила, щоб ОСОБА_33 розраховувалася з будівниками. Їй відомо, що ОСОБА_4 жив у новому будинку 2-3 роки перед смертю. Дружину ОСОБА_2 вона ніколи не бачила, також не бачила, щоб у спірному будинку після смерті першої дружини ОСОБА_34 проводили будівельні роботи.

Свідок ОСОБА_31 сусідка, підтвердила у суді, зазначену дату побудови спірного будинку вказану у позові ОСОБА_2 , пояснивши, що вона пішла на пенсію в 1991 році - на той час спірний будинок вже стояв. Будівництво будинку бачила, коли йшла повз нього на роботу. Вона не питала хто наймав бригади будівників. У її присутності ніхто грошами не розраховувався. Документи на будматеріали не бачила. Вона сама бачила як дружина ОСОБА_5 возила з річки Дніпро тачкою пісок. Будинок побудували за 3-5 років, саме на запрошення Люби вона заходила у будинок. Свідок також пояснила, що вона у день працювала і не бачила хто будував будинок. Після смерті ОСОБА_35 вона взнала, що ОСОБА_4 одружився. Він часто підвозив її своєю машиною і говорив : « чого одному жити». Він з дружиною після продажу квартири жив у спірному будинку.

Пояснення свідків позивачки та самої ОСОБА_36 стосовно, того, що будинок вона побудувала за власні кошти протягом 1996-1998 років, спростовується, поясненнями спеціаліста ТОВ «МБТІ», які він дав 28.02.2019 р. та оглядом матеріалів інвентарної справи, з яких відомо, що у 30.07.2002 році спірний будинок був наданий до інвентаризації, якою було встановлено, що опалення у будинку не було, ходу на другий поверх не було, багато елементів у будинку не було побудовано.

У судовому засіданні з`ясовувалося питання чи є у позивачки ОСОБА_1 докази виділення їй у користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Такі докази у ОСОБА_37 відсутні, як відсутні і докази її звернення до органів місцевого самоврядування щодо отримання цієї ділянки у користування.

Відповідно до п.5 Листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №10-1387/0/4-12 від 27.09.2012 будівництво будинку на земельній ділянці, яка забудовнику не відводилася, не дає підстав для визнання за ним права власності на вже збудований будинок ( постанова від 16. 05.2012р. №6-42цс 12).

Таким чином, позивачка ОСОБА_1 на підтвердження своїх позовних вимог не надала суду письмових та інших доказів будівництва будинку літ. «Т-2» за адресою : АДРЕСА_1 за свої кошти, своїми силами, та, що земельна ділянка була відведена для цієї мети, а також що позивачка отримала належно затверджений проект під будівництво.

Під час слухання справи встановлено, що до теперішнього часу під вже збудоване нерухоме майно не надана земельна ділянка у встановленому законом порядку, як вимагає ч.3 ст.376 ЦК України, на яку посилається позивачка.

Таким чином, в ході судового засідання не було доведено та не знайшло свого підтвердження що спірний будинок літ.Т-2 площею 87,4 кв.м. ОСОБА_1 побудувала за власні кошти протягом 1996-1998 років на підставі чого, за нею слід визнати право власності, а звідси суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Що стосується зустрічного позову, суд виходив з наступного:

Як вже було встановлено, земельна ділянка 0,30 га за адресою: АДРЕСА_1 під будівництво будинку літ. А була надана ОСОБА_15 , бабці відповідачки ОСОБА_1 в установленому законом порядку, на підставі наказу №314 від 30.09.1981 р. по радгоспу «Дніпрогес» с. Володимирівка Запорізького району Запорізької області, копія якого додана до справи.

18.06.1981року Рішенням №181/31 виконкому Ленінського районної Ради народних депутатів м. Запоріжжя були визначені частки між співвласниками будинку АДРЕСА_1 , який був побудований у 1959 році, у зв`язку із чим, ОСОБА_15 стало належати 19/50 часток, а ОСОБА_6 -31/50 часток будинку, копія Рішення №181/31 від 18.06.1981року додана до справи.

02.10.1981 року ОСОБА_8 за договором дарування подарувала 19/50 частин спірного домоволодіння АДРЕСА_1 своєї дочці, ОСОБА_5 , матері позивачці, копія договору дарування додана до справи.

В 1989 році земельна ділянка площею 0,30 га за адресою: АДРЕСА_1 була розділена. ОСОБА_24 і ОСОБА_25 отримали відповідно до діючого законодавства, по земельній ділянці під будівництво своїх будинків, про що вони підтвердили у своїх поясненнях у судовому засіданні 06.03.2019 року.

Для поліпшення своїх житлових умов подружжя ОСОБА_26 , батьки ОСОБА_1 , одразу у тому ж 1989 році почали будувати будинок літ.Т-2 , вирили котлован.

Роботи велись без відповідного рішення про землевідвід та інших дозволів та документів, належно затвердженого проекту що є початком будівництва.

Подружжя ОСОБА_26 після риття котловану на протязі декількох років почали закуповувати будівельні матеріали. ОСОБА_4 був вимушений, для отримання додаткових коштів на будівництво та закупівлі будівельних матеріалів, додатково працювати : займався ремонтом холодильників, двигунів автомобілів, працював на сільгоспроботах, де з ним розраховувались як грошима так і сільгосппродукцією, яку він потім реалізовував за гроші, що підтверджується копіями документів у тому числі накладними, квитанціями, які додані до справи.

21.05.2005 року, ОСОБА_5 , склала заповіт, за яким усе своє майно заповіла тільки своєму чоловіку, ОСОБА_4 , а 24. ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_5 померла.

У 2006 році ОСОБА_4 познайомився з Позивачкою ОСОБА_2 і з серпня 2006 року вони почали проживати однією сім`єю, а 24.11.2007 р. обрали шлюб, копія свідоцтва про шлюб знаходиться у матеріалах справи.

ОСОБА_2 наполягала, що на 2006 рік її чоловіком, ОСОБА_4 та його першою дружиною ОСОБА_5 будинок літ. «Т-2» був побудований частково. Виритий котлован, збудовані стіни, стеля, дах, частково виконані оздоблювальні роботи. На першому поверсі санвузол не працював, на другому поверсі санвузла не було взагалі, існувало лише приміщення для нього. На стінах шпалери відпали, штукатурка на стелі відпала, підлоги взагалі не було, електромережа працювала лише частково, вікна були тимчасові дерев`яні. Опалювання не працювало так як розмерзлося, тому на стінах утворилася пліснява. Вікна та двері розбухли, ними не можливо було користуватися. Та для того, щоб добудувати будинок, 24.11.2006 року ОСОБА_4 продав належну йому на праві власності однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 і за отримані від продажу квартири кошти у розмірі 1566550грн., що еквівалентно 31000 доларів США, добудував спірний будинок, копія Договору купівлі-продажу знаходиться у матеріалах справи. Після продажу квартири позивачка ОСОБА_2 та її чоловік перешли проживати до її квартири на Хортицькому мікрорайоні де мешкали до весни 2007 року.

На отримані кошти ОСОБА_4 разом з сином позивачки, ОСОБА_14 та його друзями з вересня 2006р. по травень 2007 року у будинку літ.Т-2 змонтували нове опалення, поміняли тимчасові вікна на металопластикові, настелили підлогу на другому поверсі з ДВП та ліноліума, відремонтували та поміняли на нову усю електропроводку, зробили нову каналізацію і водопровід у всьому будинку, зробили на другому поверсі санвузол, замінили систему опалювання, так як попередня система розмерзлася, змінили стелю на другому поверсі, зробили нову витяжку для газового котла, придбали нові меблі з вбудованою технікою на кухню, придбали та встановили газову колонку на кухню.

Після завершення вказаних робіт навесні 2007 року ОСОБА_4 і ОСОБА_2 вселилися у спірний будинок літ.Т-2, а решту необхідних робіт продовжували виконувати до осені 2008 року.

Той факт, що усі перелічені роботи та витрати на придбання матеріалів були зроблені за кошти ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердили свідки : ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 ОСОБА_14 , а також допитаний 25.06.2019р. ОСОБА_41 .

Так, свідок ОСОБА_40 суду пояснив, що зі своїм братом, ОСОБА_4 постійно спілкувались за телефоном. Свідок приїздив з м. Харькова у м. Запоріжжя не часто. Від ОСОБА_9 йому було відомо, що спірний будинок він будував для себе за свої кошти. Гроші він заробляв сам, у нього були підработки. Він з початку вирив фундамент, сам клав цеглу, потім найняв бригаду. Він говорив, що може розраховувати тільки на себе, так як ОСОБА_1 вела себе погано, розповідав про її походеньки. Самостійно зварив та встановив ворота. Коли він захворів син та дочка не допомагали батьку. Опалювальна система у будинку розмерзлася, посипалась штукатурка, шпалери відпали. У брата була квартира, яку він продав, щоб були гроші на добудову будинку. Для відновлення системи опалення, відновлення електропроводки, для встановлення сантехнічного обладнання у туалетній кімнаті і проведення оздоблюваних робіт в ній він найняв бригаду будівельників. Свідку від брата було відомо, що його син вимагав від нього матеріальних благ. Свідок пояснив, що ОСОБА_4 був майстровитий, ремонтував холодильники, двигуни на автомобілі, займався шабашками, працював на сільгоспроботах де заробляв насіння, бив олію та продавав, розводив кроликів на продаж. Коли свідок приїжджав до брата в м. Запоріжжя то його приймали у буд літ.»Т-2», де ОСОБА_4 проживав разом з дружиною ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_39 суду пояснив, що він міняв дерев`яні вікна на пластикові у новому будинку за адресою : АДРЕСА_1 . Запросив його ОСОБА_42 Свідок у спірному будинку встановив біля 10 вікон, відливи, підвіконники, за що ОСОБА_4 заплатив йому більше 2000 доларів США. Свідок працював наприкінці літа та початку восени 2007р. У цей час подружжя ОСОБА_27 жили у цьому ж будинку. У присутності свідка працювали і інші будівельники.

Свідок ОСОБА_38 суду пояснив, що він з іншими робітниками переробили опалення, на другому поверсі : зробили підлогу, поклали кахель, робили штукатурку на стінах та стелі, бо вона відпала, поклеїли шпалери. Він самостійно на своєму автомобілі привозив цемент та пісок. При ньому замінили дерев`яні вікна на пластикові, труби під водопровід, роботи проводилися за гроші ОСОБА_4 Декілька разів ОСОБА_4 розраховувався з ним і говорив, що продав квартиру для того щоб добудувати будинок. Він продавав запчастини від холодильників, планував у будинку зробити майстерню по ремонту техніки. На будівництві працював ще ОСОБА_43 , ОСОБА_42 , ОСОБА_44 останній мешкав разом із ОСОБА_21 . У дворі свідок разом із ОСОБА_45 зробили відмостку. Він привозив будівельні матеріали. Свідок пояснив, що він майже рік працював на будівництві будинку, в якому з весни 2007 року жили подружжя ОСОБА_46 Будматеріали купляв свідок разом з ОСОБА_45 , або з ОСОБА_4 , які розраховувалися з продавцями грошима ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що тільки у зв`язку із слуханням справи у суді стало відомо, що у інвентарній справі ОП ЗМБТІ знаходяться письмові згоди ОСОБА_5 і ОСОБА_47 на ім`я ОСОБА_1 на будівництво будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Свідку відомо, що для того, щоб добудувати спірний будинок, 24.11.2006 року ОСОБА_4 продав належну йому на праві власності однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 і за отримані від продажу квартири кошти у розмірі 1566550грн., що еквівалентно 31000 доларів США, і за ці гроші добудував свій будинок. Копія Договору купівлі-продажу знаходиться у матеріалах справи. Після продажу квартири позивачка з ОСОБА_4 перейшли проживати до її квартири у Хортицькому мікрорайоні м. Запоріжжя , де мешкали по травень 2007 року.

Свідок ОСОБА_14 суду також пояснив, що від ОСОБА_4 йому відомо, що у будинку який він будував, збирався обладнати майстерню для ремонту побутової техніки та іншого. Від нього свідку відомо, що ОСОБА_19 ні матеріально ні фізично не допомагала батьку будувати спірний будинок і вона ніколи не жила у будинку літ. Т-2, а вселилася в нього у день смерті батька.

Свідок ОСОБА_14 пояснив, що відповідачка ОСОБА_1 , у час коли ОСОБА_4 та ОСОБА_2 добудовували свій будинок, періодично мешкала у своїх співмешканців, а коли приходила до дому то проживала у будинку літ. «А».

Від ОСОБА_4 свідку стало відомо, що коли прийшов технік з БТІ то подружжя ОСОБА_27 дома не було, у дворі знаходилася позивачка, тому з її слів записали користувачем її у технічному паспорті на будинок літ.Т-2 за адресою: АДРЕСА_1 . Свідок разом з ОСОБА_4 їздили в ОП ЗМБТІ, де ОСОБА_4 було роз`яснено, що технічний паспорт - не є правовим документом, тому після оформлення свого права власності на спірний будинок та його реєстрації до технічного паспорту будуть внесені зміни, й він буде вписаний його власником. У зв`язку із чим ОСОБА_4 почав збирати документи, щоб оформити документально право власності на спірний будинок.

Свідок суду пояснив, що відповідачка ОСОБА_1 за життя батька ніколи не претендувала на будинок та визнавала за ним право власності на будинок літ.Т-2, що підтверджується її листом від 12.07.2010 року до Компетентних органів, у якому вона визнає, що будинок АДРЕСА_4 побудований на кошти ОСОБА_4 і є його власністю. Даний документ позивачка надала батькові, коли він почав збирати документи, щоб узаконити будинок літ «Т-2» та ніякого відношення ця розписка не має до приватизації зазначеної земельної ділянки.

Свідок ОСОБА_41 суду пояснив, що приблизно у 2006 р. він працював підсобним робітником у будівельників при будівництві спірного будинку. Коли він туди прийшов працювати то він побачив плісняву, відпавшу штукатурку та шпалери, все було у стані розрухи, потребувало поновлення. ОСОБА_4 розраховувався зі ним особисто. Під час його праці у зазначеному будинку міняли опалення так як труби розмерзлися та опалення вийшло зі строю, бетонували двір. Свідок пояснив, що він носив батареї та труби , збивав штукатурку у будинку, штукатурив, клеїв шпалери, утепляв газову трубу, одного разу він витягав агрегати на холодильники.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, копія свідоцтва про смерть знаходиться у матеріалах справи.

ОСОБА_1 почала претендувати на будинок літ «Т-2» по АДРЕСА_1 тільки після смерті батька.

Ствердження ОСОБА_1 про те, що вона є власником будинку літ «Т-2» на підставі того, що вона отримала згоду від матері та дядька на будівництво будинку, замовила та оплатила проект газопроводу, технічні умови, а також, що нею встановлено газове обладнання, на думку суду не є належним та допустимим доказом будівництва нею спірного будинку.

Верховний Суд України у своєї Постанові від 24 жовтня 2018 року по справі № 0541/3459/12 провадження № 61-10017св18 зазначив, що наявні в матеріалах справи заяви від імені осіб не підтверджують їх згоду на будівництво, якщо такі заяви нотаріально не посвідчені.

У судовому засіданні було встановлено та підтверджено належними доказами, що 20.05.2009 року, ОСОБА_4 склав заповіт, яким все своє майно, взагалі все те, що буде йому належати за законом на день його смерті і на те, на що він буде мати право заповів своєї дружині - ОСОБА_2 , копія заповіту знаходиться у матеріалах справи.

ОСОБА_2 своєчасно звернулася до Другої Запорізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини і 15.03.2017 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, реєстровий № 443/2011 на 19/50 частин житлового будинку літ.А., право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, копії Свідоцтва, та Витягу додані до справи.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 належить 19/50 часток будинку і у відповідності до ст.120 ЗК України їй також належить право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 .

Частина п`ята статті 376 ЦК України, передбачає, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

ОСОБА_2 є спадкоємицею за заповітом на спірний будинок і тому у передбачений законом спосіб звернулася до суду з позовом про визнання права власності на будівельні матеріали та обладнання які були використані в процесі будівництва самовільно збудованого жилого будинку у порядку спадкування за заповітом після смерті її чоловіка.

З`ясовано, що будинок літ.Т-2, є самовільно збудованим, оскільки як вже було встановлено вище, земле відвід під його будівництво не було отримано, виритий котлован без відповідного дозволу, не отримано належно оформлену проектну документацію яка дає право виконувати будівельні роботи, то на нього розповсюджуються вимоги ч.1 ст.376 ЦК України - житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Такі ж роз`яснення містяться у Постанові, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 6 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» роз`яснено в п.6, що « Право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень статті 1218 ЦК та з урахуванням роз`яснень, наданих у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування"».

До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (частина третя статті 331 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Пунктом 7 Постанови Верховного Суду України N 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено: «Якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.»

У зв`язку з тим, що ОСОБА_4 побудував будинок літ «Т-2» по АДРЕСА_1 без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та належно затвердженого проекту, то спірний будинок вважається самочинним будівництвом, у відповідності до ч.1 ст. 376 ЦК України, що підтверджується копією технічного паспорту, який знаходиться у матеріалах справи.

А також, постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.07.2018р. ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на будівельні матеріали та обладнання які були використані в процесі будівництва самовільно збудованого жилого будинку літ. Т-2 по АДРЕСА_1 , копія Постанови знаходиться у матеріалах справи.

Під час слухання справи, задовольняючи клопотання позивача за зустрічним позовом, за ухвалою суду була проведена судова будівельно-технічна експертиза №2377 від 14.05.2018р. Згідно висновків експерта встановлено, що в процесі будівництва самовільно збудованого жилого будинку літ. "Т-2", за адресою: АДРЕСА_1 , були використані наступні будівельні матеріали (визначені станом на момент проведення дослідження візуальним оглядом житлового будинку та вивченням технічної документації): по житловому будинку літ. " Т-2" з підвалом: бетонний розчин у кількості 7,45м3; цементний розчин у кількості 14,31м3; цементно-вапняний розчин у кількості 3,39м3; фундаментні блоки у кількості 24,0 шт; збірні залізобетонні вироби - плити перекриття 22 м3; черепашник у кількості 2265 шт; цегла силікатна одинарна 9412 шт; цегла керамічна 648 шт; дерев`яний брус 50мм*100мм у кількості 1,05м3; дошка д=20мм у кількості 2,64м3; керамзіт у кількості 2,5м3; труба стальна O200 17,0м/п; двотавр 14,4м/п; вінілові шпалери у кількості 72м2; дерев`яні дверні блоки у кількості 7 шт; віконні дерев`яні блоки у кількості 3 шт; металопластикові віконні блоки у кількості 10шт; металеві двері у кількості 1шт; шифер 8-ми хвильовий у кількості 81,6м2; кахель для підлоги у кількості 4,0м2; кахель для стін у кількості 27м2; суміш клейова для кахлю - 201,5 кг; лінолеум у кількості 80,1м2; ванна у кількості 1 шт; унітаз компакт у кількості 2 шт; вмивальники у кількості 2 шт; дерев`яні сходи на другий поверх у кількості 1 шт; внутрішня електромережа 1шт; система опалення у кількості 1 шт, у тому числі котел опалення у кількості 1 шт; пластикова мережа каналізації у кількості 1 шт; мережа водопостачання 1шт.

Експертом не було визначено об`єм внутрішньої електромережі, системи опалення, мережі каналізації та мережі водопостачання, внутрішніх систем, так як ці дослідження були пов`язані з пошкодженням стін, стелі та інше.

Крім того, у відповідності до ст..106 ЦПК України, за письмовою заявою ОСОБА_2 від 12.06.2018р. була проведена будівельно-технічна експертиза №2390 від 19.06.2018р, згідно висновків якої вартість будівельних матеріалів, які були використані при будівництві житлового будинку літ.»Т-2» по АДРЕСА_1 , без врахування вартості будівельних матеріалів, використаних при будівництві внутрішньої електромережі, системи опалення, мережі каналізації та мережі водопостачання, складає, на час дослідження без врахування відсотків зносу, - 206027,08 грн., Висновки експерта №2390 від 19.06.2018р. знаходяться у матеріалах справи.

Посилання ОСОБА_1 що даний висновок експерта не може бути взятий судом до уваги, суд вважає хибним.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною другою даної статті передбачено, що ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Керуючись ст.103, ст.104 ЦПК України, суд призначає у справі експертизу, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Таким чином, Висновок експерта №2390 від 19.06.2018р. за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, який зроблений згідно письмовій заяві ОСОБА_2 про визначення вартості будівельних матеріалів, які були використані при будівництві самовільно збудованого житлового будинку літ.«Т-2» по АДРЕСА_1 відповідає діючому законодавству.

Відповідачка ОСОБА_1 не спростувала Висновки експерта Лещенко К.І. іншою експертизою або іншими письмовими доказами, складеними іншими експертами або спеціалістами.

Аналізуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що у судовому засіданні доведено та підтверджено належними та допустимими доказами, що спадкодавцем ОСОБА_4 було здійснене самочинне будівництво - житлового будинку літ.Т-2 за адресою : АДРЕСА_1 , а отже до спадкоємця за заповітом ОСОБА_2 переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва, таким чином зустрічний позов підлягає задоволенню.

До вказаного висновку суд прийшов, виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Керуючись ст.ст. 41, 55, 124 Конституції України, ст.15, 16, 376, 1218,1222,1223, 1225, 1226,1233,1235, 1236, 1268, 1269,1270 ЦК України, у відповідності до ст.5,43,49,133,139,141 ЦПК України, ст.120 ЗК України, України ЗУ «Про судовий збір», суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на будівельні матеріали у порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за заповітом на будівельні матеріали та обладнання які були використані в процесі будівництва самовільно збудованого жилого будинку літ. «Т-2» за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 , який помер16.07.2011 року, а саме на: бетонний розчин у кількості 7,45м3; цементний розчин у кількості 14,31м3; цементно-вапняний розчин у кількості 3,39м3; фундаментні блоки у кількості 24,0 шт; зборні залізобетонні вироби - плити перекриття 22 м3; черепашник у кількості 2265 шт; цеглу силікатну одинарну 9412 шт; цеглу керамічну 648 шт; дерев`яний брус 50мм*100мм у кількості 1,05м3; дошку д=20мм у кількості 2,64м3; керамзіт у кількості 2,5м3; трубу стальну O200 17,0м/п; двотавр 14,4м/п; вінілові шпалери у кількості 72м2; дерев`яні дверні блоки у кількості 7 шт; віконні дерев`яні блоки у кількості 3 шт; металопластикові віконні блоки у кількості 10шт; металеві двері у кількості 1шт; шифер 8-ми хвильовий у кількості 81,6м2; кахель для підлоги у кількості 4,0м2; кахель для стін у кількості 27м2; суміш клейову для кахлю - 201,5 кг; лінолеум у кількості 80,1м2; ванну у кількості 1 шт; унітаз компакт у кількості 2 шт; вмивальники у кількості 2 шт; дерев`яні сходи на другий поверх у кількості 1 шт; внутрішню електромережу 1шт; систему опалення у кількості 1 шт, у тому числі котел опалення у кількості 1 шт; пластикову мережу каналізації у кількості 1 шт; мережу водопостачання 1шт. на суму 206027,08 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 іпн. НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2 іпн: НОМЕР_3 , судові витрати : судовий збір у сумі 2060 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.Ю.Козлова