Рішення № 83437356, 11.07.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2019 року справа № 580/1466/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаращенка В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Дорошенко Л.В.,

представника позивача: Мотиги М. О. - за ордером,

представника відповідача: Верстова Р.М. - за довіреністю,

розглянувши за правилами загального позовного провадження в місті Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Черкассільбуд» до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкассільбуд» звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 18.01.2019 №0000721408.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що направлення на перевірку не вручене діючому на той час та станом на сьогоднішній день керівнику товариства (голові комісії з припинення), з огляду на що, документальна перевірка проведена без відома керівника позивача, з порушенням вимог ст. 78 Податкового кодексу України, що вказує на відсутність правових підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Позивач стверджує, що відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктами оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Позивач вважає, що належна йому на праві власності нежитлова будівля, віднесена до об`єктів промисловості, тому не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що позивач не здійснює промислової діяльності у належних йому нежитлових приміщеннях.

За твердженням відповідача, у разі якщо промислова будівля належить не промисловому підприємству, то в такому випадку будівля є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та податок повинен нараховуватись та сплачуватись на загальних підставах відповідно до норм чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що у зв`язку з прийняттям засновниками (учасниками) рішення про припинення ТОВ «Черкасссільбуд», ГУ ДФС у Черкаській області на підставі наказу від 08.10.2018 №1900, направлень на перевірку від 08.10.2018 №1612/23-00-13-0409, №1611/23-00-13-0409, від 09.10.2018 №1618/23-00-14-0905, №1617/23-00-14-0905 та відповідно до пп.78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Черкассільбуд» за період з 01.01.2015 по 08.10.2018 тривалістю 5 робочих днів, за результатами якої складено акт від 25.10.2018 року № 406/23-00-14- 0905/34661250.

Відповідно до п, 87.6 ст. 86 ПКУ платником подано заперечення щодо висновків, які викладені в акті від 31.10.2018 № 51.

За результатами розгляду заперечення відповідно до п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ГУ ДФС у Черкаській області на підставі наказу від 09.11.2018 № 2203, направлень на перевірку від 14,12.2018 № 2129/23-00-13-0409 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Черкассільбуд» з питань об`єктивного розгляду заперечень від 31.10.2018 №51 на висновки акту документальної позапланової виїзної перевірки від 25.10.2018 №406/23-00-14-0905/34661250, якою встановлено порушення п. 266.2.1, п. 266.2, п.п. 266.5.1, п. 266.5, п.п. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, а саме: знижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальну суму 713 631,38 грн. Вказане порушення зафіксовано актом перевірки від 29.12.2018 №487/23-00-14-0905/34661250.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Черкассільбуд» не задекларовано податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки по нежитловим будівлям, що придбаними за договорами купівлі продажу:

- від 30.11.2009 №4395 (№ВММ 226403), а саме: будівлі АПК літ. А-ІІІ загальною площею 2846,8 кв. м., будівлі відділу головного механіка літ.Г-1 загальною площею 1119,4 кв. м., будівлі матеріального складу літ.Г'-1, г-1 загальною площею 409,5 кв. м., будівлі цеху основного виробництва літ.Е-1, е-1 загальною площею 10623,6 кв. м., вуглекислотної станції літ.Ж загальною площею 66,10 кв, м., складу металу літ. III, погрібу літ. В загальною площею 261,20 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Черкаси, Енергобудівельників проїзд, будинок №10 ;

- від 06.01.2012 №69 (№ВРО 616685), комплекс будівель, а саме: виробничий корпус позначений на генплані літерою А-ІІ загальною площею 486,7 кв. м., прохідна Б-І, цегляна, загальною площею 67,3 кв. м., навіси - В, Г, гараж - Д, побутовий вагон - Е , РБУ - Ж, Ж', вбиральня - 3, склад для інертних матеріалів - И, огорожа - 1-3, 14, свердловина - 4, вежа - 5, залізнична колія - 7, замощення - І, ємкості 8,9,11, букер 10, навіс - а, пропарочна камера а', лінія розсіву - 6, очисні колодязі 15-17, що знаходяться за адресою: м. Черкаси, Енергобудівельників проїзд, будинок №8 .

Вирішуючи спір по суті суд враховує, що згідно з підпунктом 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України платники податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Підпункт «є» підпункту 266.2.2. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, на який посилається позивач як на підставу протиправності податкового повідомлення-рішення, встановлює, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Системне тлумачення підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від «а» до «л») передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв`язок об`єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами «е» та «і», на відміну від пункту «є». Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування («д»), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу («е»), сільськогосподарський товаровиробник («ж»), громадські організації інвалідів та їх підприємства («з»), релігійні організації («и»)), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання («ґ»), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів («і»), будівлі промисловості («є») тощо).

Буквальний аналіз пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як «будівлі промисловості промислових підприємств». При цьому законодавець використав прислівник «зокрема», який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб`єкта власності.

За положеннями підпункту 14.1.1291. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Говорячи про промислове підприємство, необхідно зауважити, що в законодавстві України не існує правової норми, яка б чітко визначала дане поняття.

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устатковання, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар`єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».

Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об`єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Положеннями статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, це самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Наведені положення дають підстави здійснити висновок, що застосування пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач не відноситься до промислового підприємства у розумінні Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530, оскільки підприємство не використовує вищенаведені об`єкти нежитлової нерухомості за їх функціональним призначенням (промислової діяльності), що не заперечується позивачем.

Відтак, відсутність двох обов`язкових умов для застосування пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України зумовлює правомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення від 20 листопада 2017 року № 0003311422.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі №821/1904/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковою для врахування судом.

В свою чергу, наявність у позивача виду діяльності з виробництва пестицидів та іншої агрохімічної продукції не свідчить про набуття ним статусу промислового підприємства, оскільки останній такої діяльності не здійснює.

Твердження позивача про проведення перевірки без відома керівника підприємства спростовується тим, що від імені підприємства за підписом директора Ільченка В.І. подано відповідачу заперечення №51 від 31.10.2018 на акт перевірки, які не містять відомостей та посилань щодо проведення перевірки без відома керівника.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що визначення позивачу суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за спірним податковим повідомленням-рішенням відповідає положенням Податкового кодексу України тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 30 липня 2019 року.

Суддя В.В. Гаращенко