Ухвала суду № 83437352, 29.07.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

29 липня 2019 року справа № 2340/4240/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання - Попельнуха Ю.І.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Некоз А.В.,

представника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про заміну способу і порядку виконання рішення від 06.03.2019 у адміністративній справі № 2340/4240/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання незаконною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Черкаського окружного адміністративного суду з поданням звернувся відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про встановлення чи заміну способу і порядку виконання рішення суду у справі № 2340/4240/18 від 06.03.2019, в якому просить замінити спосіб і порядок виконання виконавчого листа №2340/4240/18 від 06.03.2019 Черкаського окружного адміністративного суду із зобов`язати ГУ ПФУ в ЧЯеркаській області виплатити ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену доплату пенсії за період з 11.09.2017 по 31.08.2018 у загальній сумі 21147,39 грн на стягнути з ГУ ПФУ в Черкаській області на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 21147,39 грн.

Подання мотивоване тим, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області перебуває виконавче провадження №55564933, з виконання листа 2340/4240/18 від 06.03.2019 Черкаського кружного адміністративного суду про зобов`язання ГУ ПФУ в Черкаській області виплатити ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену доплату пенсії за період з 11.09.2017 по 31.08.2018 у загальній сумі 21147,39 грн.

Боржником рішення суду у строк встановлений не виконано в цілому, оскільки зазначений виконавчий документ не може бути виконано у зв`язку з тим що рішення прийнято про зобов`язання вчинити певні дії, а не про стягнення коштів.

Додатково у подані про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі № 2340/4240/18 від 06.03.2019 державний виконавець просив розглянути подання без участі державного виконавця.

29 липня 2019 року Головне управління подало до суду заперечення на подання державного виконавця, в якому зазначило, що зміна судом способу і порядку виконання судового рішення шляхом зміни зобов`язання здійснити виплати на стягнення з Головного управління суперечить нормам Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У судовому засіданні позивач та представник відповідача проти задоволення вказаного подання заперечили.

Вирішуючи подання відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 2340/4240/18, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 подав позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив:

- визнати такою, що не відповідає вимогам закону відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за вих. № 946/К-10 від 03.09.2018 року в частині проведення виплати ОСОБА_1 доплати пенсії за період з 11.09.2017 року по 31.08.2018 року у загальній сумі 21147,39 грн;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплатити ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену доплату пенсії за період з 11.09.2017 року по 31.08.2018 року у загальній сумі 21147,39 гривень;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50000,00 гривень.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019 у справі № 2340/4240/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року скасовано.

Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання незаконною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано такою, що не відповідає вимогам закону відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за вих. № 916/К-10 від 03.09.2018 в частині проведення виплати ОСОБА_1 доплати пенсії за період з 11.09.2017 по 31.08.2018 у загальній сумі 21147 (двадцять одна тисяча сто сорок сім) грн 39 (тридцять дев`ять) копійок.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплатити ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену доплату пенсії за період з 11.09.2017 по 31.08.2018 у загальній сумі 21147 (двадцять одна тисяча сто сорок сім) грн 39 (тридцять дев`ять) копійок.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019 у справі № 2340/4240/18 набрала законної сили 06.02.2019.

06.03.2019 ОСОБА_1 видано виконавчий лист у справі № 2340/4240/18 про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, 18000, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23) виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) нараховану, але невиплачену доплату пенсії за період з 11.09.2017 по 31.08.2018 у загальній сумі 21147 (двадцять одна тисяча сто сорок сім) грн 39 (тридцять дев`ять) копійок.

11.03.2019 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Лисенком М.А. відкрито виконавче провадження № 58564933 з виконання виконавчого листа від 06.03.2019 № 2340/4240/18.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, що набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і належить виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини 4 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України, примусове виконання судових рішень у адміністративних справах здійснюється у порядку, встановленому законом.

Суд зазначає, що у разі не виконання боржником рішення суду в добровільному порядку, виконання судового рішення здійснюється в примусовому порядку.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону належать примусовому виконанню. Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону належать примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Згідно із статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення. Питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Згідно з частиною 2 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Суд зазначає, що із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення може звернутися державний виконавець у випадках, що встановлені законом.

Такий випадок передбачено частиною 2 статті 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень": у разі якщо рішення суду, зазначені в частині 1 цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Звернення до суду є обов`язком державного виконавця, який виникає через два місяці з дня відкриття виконавчого провадження за умови, що рішення суду не виконане, а стягувач не чинить перешкоди провадженню виконавчих дій.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заявник у прохальній частині подання просить "змінити спосіб і порядок виконання виконавчого листа № 2340/4240/18, виданого Черкаським окружним адміністративним судом 06.03.2019, проте Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема статтею 378 не передбачено зміни способу або порядку виконання виконавчого листа.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі № 279/7157/15-а зазначено, що підставою для застосування правил статті 378 Кодексу адміністративного судочинства є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення у адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 6 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів. Законодавством України гарантується виконання судових рішень та передбачено певний порядок їх виконання. У даному випадку державний виконавець має визначені законом повноваження та необхідні важелі впливу на боржника щодо виконання судового рішення. Заявником не надано доказів, що роблять виконання судового рішення неможливим.

Згідно наказу від 26.12.2011 № 3593/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2011за №1523/20261 "Про затвердження Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Пенсійного фонду України" передбачено: у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує боржнику на необхідність обов`язкового зазначення у платіжних документах про перерахування заборгованості реквізитів виконавчого документа, за яким здійснюється виконання (назва, дата видачі та номер виконавчого документа). Натомість, з постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.06.2019 ВП №59426462 не вбачається такої інформації для боржника.

Разом з тим, у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (частина 3 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" 02.06.2016 № 1404-VIII).

Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 передбачено: пункт 6 розділу 1 - під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами. Запит виконавця є письмовим документом, що є обов`язковим для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю інформації, документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень. Отримана інформація використовується органами державної виконавчої служби виключно із службовою метою (пункт 11 розділу 1).

Суд звертає увагу, що заявником не наведено жодного обґрунтування у контексті причинно-наслідкового зв`язку з обставинами справи та діями державного виконавця щодо не можливості виконання рішення від 06.03.2019 у адміністративній справі № 2340/4240/18, позаяк заявником не надано доказів вчинення достатніх дій, спрямованих на виконання судового рішення та доказів, що вчинені дії не призвели до виконання судового рішення у межах особливостей забезпечення гарантій виконання судового рішення протягом двох місяців.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні подання відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про зміну способу і порядку виконання виконавчого листа у справі № 2340/4240/18 належить відмовити.

Керуючись статтями 205, 223, 241, 243, 248, 256, 378, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

У задоволенні подання відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про заміну способу і порядку виконання рішення від 06.03.2019 у адміністративній справі № 2340/4240/18 відмовити.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана 05.08.2019.

Суддя В.О. Гаврилюк