Рішення № 83437319, 24.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 липня 2019 року №640/20757/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - суд) звернулося Комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства» (далі також - позивач, КП «УЖКГ») з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі також - відповідач, ГУ ДФС у Київській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0043695201 від 22.08.2018 (далі також - оскаржуване податкове повідомлення-рішення).

Ухвалою суду від 12.12.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Позов мотивовано безпідставністю висновків камеральної перевірки, за наслідком якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, з огляду на те, що відносно КП «УЖКГ» 06.07.2017 порушено справу про банкрутство, тому сплачені підприємством кошти не можуть бути зараховані в рахунок погашення заборгованості за червень 2016 року. Крім того, податковим повідомленням-рішенням №0016235201 від 24.04.2018 позивачу вже було нараховано штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкового зобов`язання, нарахованого деклараціями, стосовно яких встановлено порушення строків сплати та нараховано штраф оскаржуваним ППР.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив з підстав правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, посилаючись на те, що станом на 01.012.2016 за КП «УЖКГ» рахувалась недоїмка з податку на додану вартість, зарахування сплачених позивачем коштів відбувалось згідно з черговістю виникнення податкового боргу, за наслідком чого відбулося несвоєчасне погашення податкових зобов`язань за по деклараціям за подальші періоди. При цьому, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючим органам нараховувати як поточні податкові зобов`язання та штрафні санкції за ними, так і податкові зобов`язання, що виникли до, а виявлені після порушення провадження у справі про банкрутство платника податку, а також штрафи за їх невиконання.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

ГУ ДФС у Київській області було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість КП «УЖКГ», за наслідком чого складено акт від 06.08.2018 №2086/10-36-52-01/31476318 (далі - Акт перевірки).

За наслідком перевірки встановлено порушення строків сплати податкових зобов`язань, нарахованих податковими деклараціями від 20.04.2016 №9060239602, від 18.07.2016 №9122930213 та уточнюючим розрахунком від 18.12.2015 №9256646173.

На підставі вказаного Акту перевірки ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.08.2018 №0043695201, яким позивачу, на підставі ст.126 Податкового кодексу України, за затримку на 730, 697, 459, 430, 369, 368 календарних днів сплати грошового зобов`язання з ПДВ у сумі 324 427,65 грн. нараховано штраф 20% у сумі 64 885,53 грн.

Рішенням ДФС України від 09.11.2018 №36591/6/99-99-11-03-01-25 вищезазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу КП «УЖКГ» - без задоволення.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульовано Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 ст.14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.38.1 ст.38 ПК України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (п.54.1 ст.54 ПК України).

Згідно з п.50.1 ст.50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

За вимогами п.57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 87.9 ст.87 ПК України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

В Акті перевірки, зокрема, зафіксовано порушення позивачем граничного строку сплати податкового зобов`язання, нарахованого згідно декларації від 18.07.2016 №9122930213, граничний строк сплати - 30.07.2016, дата сплати - 27.06.2018 та 30.07.2018.

З наявних у матеріалах справи копій виписок ПАТ «КБ «Глобус» по рахунку КП «УЖКГ» вбачається, що 27.06.2018 підприємством було сплачено кошти з призначенням платежу «Надходження до бюджету коштів у рахунок погашення податкового боргу», а 30.07.2018 - «Надходження до бюджету коштів у рахунок погашення податкового боргу за квітень 2018 р.».

Разом з тим, ухвалою Господарського суду Київської області від 06.07.2017 порушено провадження у справі №911/378/17 про банкрутство КП «УЖКГ» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, відповідно до ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Зазначена ухвала, згідно з ч.3 ст.16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», набрала законної сили з моменту її винесення. При цьому, як повідомив позивач та не заперечив відповідач, на даний час господарським судом не затверджено реєстр вимог кредиторів.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №2343-XII від 14.05.1992 визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду (ч.2).

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій (ч.3).

Таким чином, оскільки термін виконання податкового зобов`язання, нарахованого декларацією від 18.07.2016 №9122930213 настав до дня введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, спрямування коштів, сплачених позивачем 27.06.2018 та 30.07.2018 на погашення податкового боргу за зобов`язанням, визначеним вказаною декларацією, є необґрунтованим та безпідставним, та, відповідно, нарахування штрафних санкцій за порушення строків його сплати є протиправним.

Покликання відповідача на те, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючим органам нараховувати як поточні податкові зобов`язання та штрафні санкції за ними, так і податкові зобов`язання, що виникли до, а виявлені після порушення провадження у справі про банкрутство платника податку, а також штрафи за їх невиконання, суд відхиляє. У межах спірних правовідносин податкове зобов`язання за декларацією від 18.07.2016 №9122930213 не є ні поточним, ні виявленим після порушення провадження у справі про банкрутство.

Крім того, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штрафні санкції за порушення строків сплати податкових зобов`язань, нарахованих:

- податковою декларацією від 20.04.2016 №9060239602 у сумі 60 578 грн., граничний строк сплати 30.04.2016, та сплаченого 02.08.2017, 04.05.2017 та 04.07.2017;

- уточнюючим розрахунком від 18.12.2015 №9256646173 у сумі 657 206 грн., граничний строк сплати 18.12.201520.12.2016, та сплаченого 20.12.2016.

Разом з тим, податковим повідомленням-рішенням від 24.04.2018 №0016235201 до позивача було застосовано штрафні санкції у сумі 485 705,30 грн. за затримку сплати грошового зобов`язання у тому числі за декларацією від 20.04.2016 №9060239602 (погашено, як вказано у розрахунку штрафної санкції до зазначеного ППР, 06.06.2017, 04.05.2017, 12.04.2017, 05.04.2017 у загальній сумі 60 578 грн.) та за уточнюючим розрахунком від 18.12.2015 №9256646173 (погашено, як вказано у розрахунку штрафної санкції до зазначеного ППР, 20.12.2016, 05.12.2016, 08.11.2016, 11.10.2016, 06.09.2016, 09.08.2016, 12.07.2016, 30.06.2016, 21.06.2016, у загальній сумі 657 206 грн.). Таким чином, з вказаного вбачається, що податкові зобов`язання, нараховані податковою декларацією від 20.04.2016 №9060239602 та уточнюючим розрахунком від 18.12.2015 №9256646173, вже були погашені у повному обсязі 06.06.2017, 04.05.2017, 12.04.2017, 05.04.2017 та 20.12.2016, 05.12.2016, 08.11.2016, 11.10.2016, 06.09.2016, 09.08.2016, 12.07.2016, 30.06.2016, 21.06.2016 відповідно.

Таким чином, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням необґрунтовано та безпідставно застосовано до позивача штрафні санкції за затримку сплати узгодженого податкового зобов`язання за декларацією від 20.04.2016 №9060239602 та уточнюючим розрахунком від 18.12.2015 №9256646173, оскільки відповідні податкові зобов`язання вже були погашені раніше та за затримку сплати яких позивачу нараховано штраф повідомленням-рішенням від 20.04.2016 №9060239602. Відповідачем жодних пояснень та доказів з цього приводу не надано.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Вищевикладене у сукупності свідчить про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК України.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскаржуване податкове повідомлення-рішення - визнанню протиправним і скасуванню.

Позивач, в силу положень ч.1 ст.77 КАС України, довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Відповідач, всупереч вимог частини 2 статті 77 КАС України, не довів відповідність оскаржуваного рішення вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до частини першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0043695201 від 22.08.2018.

3. Стягнути на користь Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» (07101, Київська область, м.Славутич, вул. Військових Будівельників, 8, код ЄДРПОУ 31476318) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (03151, м.Київ, вул. Народного Ополчення, 5а, код ЄДРПОУ 39393260) сплачений ним судовий збір у сумі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко