Рішення № 83437053, 05.08.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1633/19

РІШЕННЯ

іменем України

05 серпня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Хмельницький об`єднаний міський військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування пункту 18 рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 18 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.02.2019 №23;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням ІІ-ї групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до підпункту 4 пункту 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (в редакції станом на 22.05.2014).

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалід ІІ групи. Під час первинного огляду органами МСЕК позивача було визнано інвалідом III групи внаслідок загального захворювання та встановлено причинний зв`язок захворювань позивача з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Під час переогляду на підставі висновку МСЕК ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності довічно.

Вважаючи, що на нього, як на військовослужбовця, який став інвалідом внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби поширюються соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", позивач звернувся до уповноважених органів з заявою про виплату одноразової грошової допомоги. Однак відповідачем було відмовлено у виплаті такої допомоги, у зв`язку із тим, що інвалідність встановлена позивачу понад тримісячний термін.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою від 31.05.2019 суд відкрив провадження у справі, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, оскільки моментом виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата встановлення інвалідності (а не вищої групи інвалідності), а тому застосувати до спірних правовідносин необхідно законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу інвалідності, а саме Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції, яка діяла з 01.01.2007 до 01.04.2014 та Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідність звільнених з військової служби (зборів) осіб", затверджений постановою КМУ від 28.05.2007 №499. Оскільки позивачу інвалідність встановлена через 20 років після звільнення зі строкової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону у позивача відсутнє.

Разом з тим, оскільки позивач отримав допомогу відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то додаткове отримання ним одноразової грошової допомоги за Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не є можливим.

Від представника третьої особи надійшов відзив по справі, у якому зазначив, що прийняття рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги або відмови та визначення її розміру не належить до компетенції Хмельницького обласного військового комісаріату, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної заяви необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Суд встановив, що ОСОБА_1 08.12.1987 звільнений із строкової військової служби.

Під час первинного огляду органами МСЕК 03.05.2007 позивача було визнано інвалідом III групи внаслідок загального захворювання та встановлено причинний зв`язок захворювань позивача з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Під час переогляду на підставі висновку МСЕК 22.05.2014 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності довічно.

Згідно з посвідченням Серії НОМЕР_1 , позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, категорія 1.

Відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради від 21.05.2019 №3927, позивач перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1). Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачена ОСОБА_1 відповідно статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 189,60 грн. (ІІІ група інвалідності), компенсація за шкоду, заподіяну здоров`ю, особі, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, ІІ група не проводилася.

Позивач звернувся до Хмельницького об`єднаного міського військового комісаріату з заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", однак, відповідно до Витягу з Протоколу від 22.02.2019 №23 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оскільки останньому встановлена інвалідність понад 3-місячний термін та позивач отримав компенсацію за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому не має права на одержання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам позовної заяви, суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на час виплати одноразової грошової допомоги), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на час виплати одноразової грошової допомоги), одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з частиною 7 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на час виплати одноразової грошової допомоги), якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

Відповідно до абзацу 1 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали особами з інвалідністю внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім`ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Згідно з статтею 60 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які мають одночасно право на інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України, надаються за їх вибором пільги та компенсації відповідно до одного із законів України.

Суд зазначає, що правова природа одноразової грошової допомоги полягає у наданні державою, крім основних видів соціального захисту передбачених статтею 46 Конституції України, права особі одноразово скористатися отриманням грошової суми коштів, як додатковою компенсацією за статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або іншим законом, зокрема, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Принцип правової визначеності у правовідносинах пов`язаних з отриманням одноразової грошової допомоги полягає у тому, що скориставшись таким правом, зокрема, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особа позбавлена можливості у майбутньому повторно претендувати на отримання такого ж виду соціальної допомоги, як одноразова грошова допомога відповідно до інших законів, зокрема, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Суд звертає увагу на те, що позивач отримав одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров`ю, виплачену відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відтак, додаткове отримання ним одноразової грошової допомоги за Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не є можливим.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 16.04.2019 у справі 822/975/18.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки" (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A;, пункт 29).

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, з урахуванням згаданих Висновків Верховного Суду, та те, що позивач скористався своїм право та отримав одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров`ю, виплачену відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд приходить до висновку, що позивач не довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову довів, що не порушував вимоги закону та прав позивача, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Разом з тим, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 9, 10 статті 5 Закону України "Про судовий збір", розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту 18 рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 05 серпня 2019 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Міністерство оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, м.Київ, 03168 , код ЄДРПОУ - 00034022) Третя особа: Хмельницький об`єднаний міський військовий комісаріат (вул. Проскурівська, буд. 45, м. Хмельницький, 29000, код ЄДРПОУ - 09526028)

Головуючий суддя В.В. Матущак