Рішення № 83436953, 25.07.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2019 р. Справа № 480/1335/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України, начальника сектору протидії корупції Управління захисту економіки в Сумській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України Мартиненка Євгена Олександровича про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Департаменту захисту економіки Національної поліції України (далі - відповідач-1, Департамент, ДЗЕ Національної поліції України), начальника сектору протидії корупції Управління захисту економіки в Сумській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України Мартиненка Євгена Олександровича (далі - відповідач-2, начальник сектору протидії корупції УЗЕ в Сумській області Мартиненко Є.О.), в якій, з урахуванням уточненого позову (а.с.114-117) просила:

- визнати дії відповідача-2 щодо перевірки своєчасності подання ОСОБА_1 декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави та притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-6КУпАП протиправними;

- стягнути з відповідача-1 на її користь 50 000 грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що протокол складений не компетентною та не повноважною особою, з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо його змісту та процедури складення, чим порушено права та законні інтереси позивача, зокрема право на повагу до професійної честі й гідності, право на продовження кар`єри та інші права та інтереси.

Так, з посиланням на норми Конституції України, Законів України «Про запобігання корупції», «Про Національну поліцію», Порядку проведення перевірок Національним агентством з питань запобігання корупції, затвердженим рішенням НАЗК від 11.08.2016 №2, зазначила, що навіть виявивши факт несвоєчасного подання декларації про доходи, органи поліції повинні повідомити про це спеціально уповноважений орган, яким є виключно НАЗК і який, згідно п.3 вищевказаного Порядку, у разі отримання інформації (повідомлень), передбаченої (их) у підпунктах 1, 2 пункту 2 цього розділу, перевіряє факт неподання або несвоєчасного подання декларації суб`єктом декларування шляхом пошуку даних у Реєстрі.

Стверджує, що органи (уповноважені особи) Національної поліції за звичайних обставин не мають права за власною ініціативою перевіряти факти своєчасності подання декларацій суддями. Такими повноваженнями наділені виключно працівники структурного підрозділу апарату НАЗК, діяльність яких пов`язана зі здійсненням такої функції.

Вважає, що відповідачем-2 вчинені дії, які перевищують його повноваження, оскільки не входять до його компетенції, а надані повноваження використані не з метою, з якою це повноваження надано.

В обґрунтування вимог про стягнення моральної шкоди зазначила, що під час складення протоколу та процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією відносно неї, позивач проходила процедуру кваліфікаційного оцінювання суддів на стадії співбесіди з ВРП. Дії ОСОБА_2 , при цьому, поставили під загрозу її кар`єру, що викликало крайнє занепокоєння та знервування, порушення сну та погіршення загального стану здоров`я, їй доводилось змінити свій звичайний спосіб життя, робочий графік, спричинило підрив ділової репутації. Враховуючи, що протиправні дії відповідача порушили її права та інтереси у професійній сфері, вважає достатнім визначити розмір моральної шкоди у розмірі 50000грн.

Ухвалою судді Сумського окружного адміністративного суду Соколова В.М. від 17.04.2019 справу прийнято до провадження та відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.135-136).

У зв`язку з закінченням суддею Соколовим В.М. повноважень судді Сумського окружного адміністративного суду на підставі Указу Президента України №195/2019 від 07.05.2019 та наказу голови Сумського окружного адміністративного суду №18-ОС від 11.05.2019, на підставі розпорядження керівника апарату №60 від 14.05.2019 призначено повторний автоматизований розподіл судової справ №480/1335/19 та 14.05.2019 автоматизованою системою документообігу суду дану справу повторно розподілено судді Шевченко І.Г. (а.с.169,170).

Ухвалою судді Шевченко І.Г. від 15.05.2019 прийнято до провадження адміністративну справу №480/1335/19 та призначено підготовче судове засідання на 11.06.2019 (а.с.171-172), яке у зв`язку з неявкою позивача та відповідача-2 було відкладено на 01.07.2019 (а.с.206).

Відповідачі, заперечуючи проти позову, подали до суду відзиви на позовну заяву з письмовими доказами на обґрунтування своєї позиції (а.с.144-161, 213-218), в яких заперечували проти задоволення вказаного позову, вважали його безпідставним та необґрунтованим.

Так, в обґрунтування повноважень відповідача-2 щодо перевірки своєчасності та подання позивачем декларації та збирання доказів з метою аналізу дотримання нею вимог антикорупційного законодавства, представник Департаменту та відповідач-2 вказали, що відповідно до преамбули Закону України «Про запобігання корупції» ним визначаються правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень. Статтею 1 цього закону встановлено, що спеціально уповноваженими суб`єктами у сфері протидії корупції є органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК). Відповідно до ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, здійснює оперативно-розшукову діяльність відповідно до закону.

Згідно з підпунктом 2 пункту 6 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 877, Національна поліція для виконання покладених на неї завдань має право одержувати в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань.

Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Департамент захисту економіки Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України від 07.11.2015 №81, Департамент є міжрегіональним територіальним органом у складі кримінальної поліції Національної поліції України та згідно із законодавством України здійснює оперативно-розшукову діяльність. Створені на територіальному рівні управління захисту економіки ДЗЕ Національної поліції України відповідно до пункту 1 розділу 1 вказаного Положення є структурними (відокремленими) підрозділами Департаменту без статусу юридичної особи.

Одним із основних завдань Департаменту згідно зазначеного Положенням є боротьба з корупцією й хабарництвом у сферах, які мають стратегічне значення для економіки держави, та серед посадових осіб органів державної влади і самоврядування, протидія корупційним правопорушенням і правопорушенням, пов`язаним з корупцією.

Тому, з метою виконання обов`язку, передбаченого частиною 2 статті 251 КУпАП стосовно збору доказової бази у ході перевірки наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення в діях позивачки, у межах повноважень, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» (вжиття заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень), підпунктом 2 пункту 6 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 877 (одержувати інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених завдань), управлінням захисту економіки в Сумській області ДЗЕ Національної поліції України було здійснено збір доказової інформації відносно ОСОБА_1 та вчинено інші дії, спрямовані на встановлення в її діях складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

При цьому, наголосили, що до суб`єктів, перелічених у пункті 2 розділу II Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням НАЗК від 10.02.2017 №56, лише суб`єкти, визначені у підпункті 1 цього пункту мають законодавчо визначений обов`язок повідомляти НАЗК про невчасне подання декларацій суб`єктами декларування, які в них працюють (працювали), оскільки в силу вимог статті 49 Закону перевіряють факт подання такими особами декларацій. Інші ж суб`єкти, перелічені у пункті 2 розділу II вказаного Порядку, не мають законодавчого обов`язку повідомляти НАЗК про відомі їм факти неподання декларацій суб`єктами декларування. Це є їх правом, а не обов`язком.

Стверджують, що чіткого законодавчого розмежування, у яких випадках протокол складає працівник поліції, а в яких працівник НАЗК - немає. Однак, в силу вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП законодавчо-визначеним та логічним завершенням процедури збору уповноваженими посадовими особами інформації щодо неподання, несвоєчасного подання декларації, у разі встановлення складу такого адміністративного правопорушення, є складення протоколу про адміністративне правопорушення і таке складення не може залежати від рішення іншого органу (у даному випадку НАЗК).

Крім того, додатково відмітили, що листом від 06.02.2019 №44-01/8418/19, НАЗК, з посиланням на частину 3 статті 12 Закону «Про запобігання корупції», повідомляло Національну поліцію України про те, що вказаний Закон не передбачає затвердження НАЗК обґрунтованого висновку або повідомлення із встановленим фактом порушення вимог фінансового контролю у разі виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, за частинами першою, другою статті 172-6 КУпАП.

У зв`язку з чим представник Департаменту та відповідач-2 вважають, що ОСОБА_2 , як уповноважена особа Департаменту здійснював збір інформації щодо невчасного подання позивачкою декларації особи, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та склав протокол про адміністративне правопорушення за наявності правової підстав, в межах реалізації наданих Департаменту Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» повноважень та у передбачений законодавством спосіб.

Щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 50000,00грн. зазначили, що законодавець покладає обов`язок доведення перед судом заподіяння цієї шкоди саме на позивача. Проте, вважають, що позивачем будь-яких доказів на підтвердження її моральних страждань суду не надано, ОСОБА_1 не доведено наявність моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювачів та вини останніх в її заподіянні, а також необґрунтовано розмір моральної шкоди, яку вона просить стягнути.

Крім іншого, просили закрити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача-2.

Позивачем 03.06.2019 було подано відповідь на відзив (а.с.182-189), в якій вона змінила свої вимоги, та з підстав, викладених у позові, остаточно просила:

- визнати протиправними дії відповідача-2 щодо перевірки своєчасності подання ОСОБА_1 декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави та витребування копій документів і інформації щодо неї з метою аналізу дотримання нею вимог антикорупційного законодавства;

- стягнути з відповідача-1 на її користь 50000грн. моральної шкоди.

Крім іншого, заперечувала наявність у ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» повноважень у відповідача щодо моніторингу своєчасності подання декларації. Стверджувала, що зазначена норма уповноважує працівників поліції виявляти вже вчинені правопорушення, а сам факт несвоєчасного подання декларації автоматично не являється правопорушенням. Наголосила, що порядок проведення передбачених ст.48 Закону України «Про запобігання корупції» видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається Національним агентством, а ст.49 вказаного Закону, яка визначає порядок здійснення перевірки фактів своєчасності подання відповідних декларацій, не містить зазначення Національної поліції, як органу, якому надано такі повноваження.

З посиланням на лист ДЗЕ, адресованого голові Роменського міськрайонного суду, виконавцем якого є ОСОБА_3 , стверджувала, що відповідач-2 вчиняв дії по збиранню відносно неї доказів, які носили явно обвинувальний уклін щодо вчинення нею правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, шляхом витребування документів з метою підтвердження або спростування вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Наголосила, що в даному випадку для застосування відповідачами ст.251 КУпАП має місце саме наявність факту вчинення адміністративного правопорушення конкретною особою, в той час як вказані положення законодавства не наділяють органи Національної поліції України повноваженнями щодо витребування будь-якої інформації чи документів з метою перевірки дотримання особами вимог законодавства та можливого виявлення (чи не виявлення) порушень, які можуть містити ознаки адміністративного правопорушення.

У зв`язку з цим вважала, що у відповідача-2 були відсутні повноваження щодо витребування у роботодавця копій документів, оскільки чинним законодавством відповідач-2 не наділений обов`язками щодо проведення перевірки дотримання антикорупційного законодавства, так як проведення такої перевірки належить до виключної компетенції НАЗК.

Представник відповідача-1 надіслав до суду заперечення на відповідь на відзив (а.с.194-196, 198-202), в якому підтримав доводи викладені у відзиві та, з посиланням на норми ст.23 Закону України «Про національну поліцію», п.2 розділу II Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням НАЗК від 10.02.2017 №56, вказав на наявність правових підстав у ОСОБА_2 як в уповноваженої особи ДЗЕ Національної поліції України здійснювати збір інформації щодо невчасного подання позивачкою декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та складення протоколу про відповідне адміністративне правопорушення.

Просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 01.07.2019 в підготовчому засіданні було відмовлено у задоволенні клопотання відповідачів про закриття провадження у справі в частині позовних вимог (а.с.220-221).

Крім іншого, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 01.07.2019, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.07.2019 (а.с.222-223).

В судове засідання позивач не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином (а.с.230), 22.07.2019 надіслала до суду заяву про розгляд справи без її участі, зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с.238).

Представник відповідача-1, повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання (а.с.232), до суду не з`явився, у відзиві на позов просив розглядати справу без участі представника Департаменту (а.с.155).

Відповідач-2 також в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с.224), про причини неявки не повідомив.

З урахуванням приписів ч.3 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважав можливим розглядати справу у відсутності сторін.

Дослідивши наявні матеріали справи, адміністративні матеріали №582/643/18 (далі - АМ №582/643/18) про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента України від 18.05.2012 №336/2012 «Про призначення суддів» призначена суддею Роменського міськрайонного суду Сумської області (АМ №582/643/18, а.с.15-20) та є суб`єктом декларування відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VІІ (далі - Закон України «Про запобігання корупції»).

За даними Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларація ОСОБА_1 за 2017 рік була зареєстрована в Реєстрі 02.04.2018 о 15год. 59хв. (АМ №582/643/18, а.с.48).

Даний факт шляхом моніторингу Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, був встановлений, як вбачається з відзивів відповідачів (а.с.146,214), ОСОБА_2 , після чого на адресу голови Роменського міськрайонного суду Сумської області та начальника територіального управління Державної судової адміністрації в Сумській області, Управління захисту економіки в Сумській області були направлені запити від 26.04.2018, виконавцем яких значиться ОСОБА_2 , про надання інформації у рамках розгляду справи, передбаченої КУпАП (а.с.187,239-240, АМ №582/643/18, а.с.13, 31).

Так, зокрема, згідно вказаних листів, відповідач-2, на підставі ч.2 ст.251, ст.ст.254,255 КУпАП, п.п.3,5 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», з метою підтвердження або спростування факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП, просив надати на адресу УЗЕ в Сумській області ДЗЕ Національної поліції України інформацію та завірені належним чином підтверджуючі документи, що стосуються ОСОБА_1 , а саме:

- рішення про обрання (призначення) на посаду судді Роменського міськрайонного суду;

- табелі обліку робочого часу за період січень-квітень 2018 року;

- накази (розпорядження) про перебування у відрядженні, відпустці, навчанні, інші поважні причини відсутності на роботі;

- відомості про одержання заробітної плати (витяг), премії та матеріальної допомоги.

Крім іншого, як вбачається з адміністративних матеріалів №582/643/18, відповідачем-2, 26.04.2018 були направлені запити ряду лікувальних закладів з метою з`ясування дати, часу, причин звернення ОСОБА_1 у лютому-квітні 2018р., виду та періоду перебування з зазначенням до якого стану відноситься хвороба. Також запитувались копії документів, у разі їх наявності.

14.05.2018 відносно ОСОБА_1 начальником сектору протидії корупції УЗЕ в Сумській області Мартиненком Є.О. було складено протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією №99/2018 (а.с.69-73), відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-6 КУпАП та матеріали направлено на розгляд до Апеляційного суду Сумської області (а.с.241, АМ №582/643/18, а.с.61).

Про вказаний факт відповідач-2 повідомив голову Роменського міськрайонного суду Сумської області та начальника територіального управління Державної судової адміністрації в Сумській області листом від 14.05.2018 №2534/39/117/01-2018 (а.с.186), в якому додатково зазначив, що ОСОБА_1 своїми діями безвідповідально поставилась до виконання обов`язку як суб`єкта декларування і несвоєчасно подала без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік, що є порушенням ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», відповідальність за що встановлена ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Позивач не погодилась з діями відповідачів щодо перевірки своєчасності подання нею декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та витребування копій документів і інформації з метою аналізу дотримання нею вимог антикорупційного законодавства, та 23.05.2018 (засобами поштового зв`язку) звернулася до суду з позовом за захистом її прав (а.с.5-8,14).

05.10.2018 постановою Недригайлівського районного суду Сумської області у справі №582/643/18 за наслідками розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.172-6 КУпАП провадження у справі було закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП. Постанова набрала законної сили 16.10.2018 (а.с.123-127).

Надаючи правову оцінку правовим відносинам, що склались в даному випадку між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначено Законом України «Про запобігання корупції».

Так, статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції - органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК, Національне агентство).

Відповідачі у своїх відзивах (а.с.144-155, 213-218) та запереченні на відповідь на відзив (а.с.198-202), з посиланням на вказані норми та на ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон України «Про Національну поліцію»), відмічали, що поліція вживає заходів з метою виявлення, зокрема, адміністративних правопорушень. При цьому, одним із основних завдань Департаменту, відповідно до п.3 розділу II Положення про Департамент захисту економіки Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України від 07.11.2015 №81 (а.с.156-160) (далі - Положення про Департамент) є протидія корупційним правопорушенням і правопорушенням, пов`язаним з корупцією, а відповідно до пп.3 п.2 розділу IV Положення про Департамент, ст. 255 КУпАП працівники Департаменту, у тому числі і його відокремлених територіальних підрозділів, мають право складати адміністративні протоколи про виявлені факти порушення антикорупційного законодавства та направляти їх до судових органів у встановленому порядку. У зв`язку з чим вважають, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_2 як уповноважена особам Департаменту здійснював моніторинг та збір інформації в межах наданих Департаменту Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» повноважень.

Однак, вказані доводи суд вважає помилковими, враховуючи наступне.

Дійсно, згідно із п.п. 1,2,3 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 1 розділу 1 Положення про Департамент, ДЗЕ Національної поліції України є міжрегіональним територіальним органом у складі кримінальної поліції Національної поліції України та згідно із законодавством України здійснює оперативно-розшукову діяльність.

Згідно із п.3 розділу II Положення про Департамент встановлено, що одним із основних завдань ДЗЕ Національної поліції України є протидія корупційним правопорушенням і правопорушенням, пов`язаним з корупцією (а.с.156зворот).

Відповідно до пп.3 п.2 розділу IV Положення про Департамент, пpaцiвники Департаменту, у тому числі і його відокремлених територіальних підрозділів, в тому числі і відповідач-2, мають право складати адміністративні протоколи про виявлені факти порушення антикорупційного законодавства та направляти їх до судових органів у встановленому законодавством порядку (а.с.158).

В той же час, згідно із пп.1,8 ч.1 ст.11 Закону України «Про запобігання корупції» до повноважень НАЗК належать повноваження щодо:

- проведення аналізу стану запобігання та протидії корупції в Україні, діяльності державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування у сфері запобігання та протидії корупції;

- здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про запобігання корупції» НАЗК з метою виконання покладених на нього повноважень має, серед іншого, такі права:

- одержувати в установленому законом порядку за письмовими запитами від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань (п.1);

- приймати з питань, що належать до його компетенції, обов`язкові для виконання нормативно-правові акти (п.5);

- отримувати заяви фізичних та юридичних осіб про порушення вимог цього Закону, проводити за власною ініціативою перевірку можливих фактів порушення вимог цього Закону (п.6);

- отримувати від осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, письмові пояснення з приводу обставин, що можуть свідчити про порушення правил етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених цим Законом, щодо достовірності відомостей, зазначених у деклараціях осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (п.9);

- ініціювати проведення службового розслідування, вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, надсилати до інших спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції матеріали, що свідчать про факти таких правопорушень (п.12);

- складати протоколи про адміністративні правопорушення, віднесені законом до компетенції Національного агентства, застосовувати передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення (п.12-1).

В свою чергу частиною 1 статті 48 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб`єктами декларування, такі види контролю:

1) щодо своєчасності подання;

2) щодо правильності та повноти заповнення;

3) логічний та арифметичний контроль.

Порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається Національним агентством. (ч.3 ст. 48 Закону України «Про запобігання корупції»).

Державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи публічного права зобов`язані перевіряти факт подання суб`єктами декларування, які в них працюють (працювали або входять чи входили до складу утвореної в органі конкурсної комісії, до складу Громадської ради доброчесності, відповідних громадських рад, рад громадського контролю, утворених при державних органах), відповідно до цього Закону декларацій та повідомляти Національне агентство з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному ним порядку (ч. 2 ст. 49 Закону України «Про запобігання корупції»).

При цьому, відповідно до ч.3 ст. 49 Закону України «Про запобігання корупції» якщо за результатами контролю встановлено, що суб`єкт декларування не подав декларацію, Національне агентство письмово повідомляє такого суб`єкта про факт неподання декларації, і суб`єкт декларування повинен протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення подати декларацію в порядку, визначеному частиною першою статті 45 цього Закону.

Одночасно Національне агентство письмово повідомляє про факт неподання декларації спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції, а також керівнику державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, вищому органу управління відповідного громадського об`єднання, іншого непідприємницького товариства про факт неподання декларації відповідним суб`єктом декларування.

Згідно із ч.3 ст. 65 Закону України Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення або невиконанню вимог цього Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд приходить до висновку, що повноваження стосовно здійснення контролю, в тому числі щодо своєчасності подання, та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, незалежно від посади, яку займає така особа, віднесені до виключної компетенції НАЗК і повинно відбуватися у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання корупції».

Вказане узгоджується з висновками щодо застосування норм прав Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 02.10.2018 у справі №800/433/17(П/9901/112/18).

Відповідачі вважають, що ОСОБА_2 здійснював перевірку та збір інформації щодо невчасного подання декларації в межах повноважень, визначених в тому числі в п.2 п.6 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №877 (далі - Положення про Національну поліцію), відповідно до якої національна поліція для виконання покладених на неї завдань має право одержувати в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань.

В той же час, згідно п.1 розділу ІІІ Положення про Департамент, ДЗЕ Національної поліції України та його відокремлені підрозділи, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема:

- аналізує стан економічної злочинності, чинники, що її обумовлюють, прогнозує криміногенну ситуацію в соціально-економічній сфері держави та окремих її регіонах; розробляє та вносить пропозиції керівництв;. Національної поліції України щодо організації діяльності підрозділів захисту економіки;

- взаємодіє із структурними підрозділами Національної поліції України та іншими органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями, у тому числі громадськими, а також з правоохоронними органами іноземних держав і міжнародними організаціями у вирішенні питань боротьби зі злочинністю;

- уживає заходи з протидії злочинам в органах державної влади, проти власності, у сфері інтелектуальної власності, пов`язаним з фальшивомонетництвом, а також із забезпечення відшкодування завданих зазначеними злочинами збитків;

- протидіє кримінальним правопорушенням у сфері господарської діяльності, земельних відносин і використання державного майна, запобігання незаконному використанню надр та інших природних ресурсів, легалізації (відмиванню) доходів, одержаних незаконним шляхом;

- уживає заходи щодо захисту бюджетних коштів від злочинних посягань, забезпечення правомірності застосування процедур закупівлі товарів, робіт і послуг та цільового використання бюджетних коштів;

- уживає заходи, спрямовані на встановлення майна та матеріальних цінностей, здобутих злочинним шляхом, щодо яких судом може бути прийнято рішення про стягнення їх для відшкодування завданих злочинами збитків чи виконання додаткової міри покарання у вигляді конфіскації майна;

- у встановленому порядку бере участь у розгляді депутатських запитів і звернень народних депутатів України, звернень громадян, підприємств, установ, організацій, вивченні публікацій і повідомлень у засобах масової інформації з питань, то належать до компетенції Департаменту:

- сприяє забезпеченню відповідно до законодавства правовою режиму воєнного стану, у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

Аналізуючи вказані вище норми, вбачається, що Департамент, як і його відокремлені підрозділи, а також їх посадові особи, в тому числі відповідач-2, не наділені повноваженнями перевірки своєчасності подання декларації чи достовірності даних в декларації. Відтак, здійснюючи моніторинг подання своєчасності декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, збираючи інформацію та витребовуючи копії документів з метою аналізу дотримання ОСОБА_1 вимог антикорупційного законодавства, ОСОБА_2 , перебрав на себе повноваження НАЗК, саме до яких, зокрема, відноситься здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в порядку, визначеному цим Законом.

В свою чергу, як вже зазначалось вище, порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, в тому числі щодо своєчасності подання декларацій суб`єктами декларування, а також повної перевірки декларації визначається Національним агентством (ч.3 ст. 43 Закону України «Про запобігання корупції»).

При цьому, відповідно до п.3 Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням НАЗК від 10.02.2017 №56 (далі - Порядок №56) контроль та повна перевірка декларації здійснюються за принципами: 1) верховенства права; 2) рівності та гарантування прав і законних інтересів усіх суб`єктів декларування; 3) об`єктивності, неупередженості та безсторонності рішень і дій Національного агентства, уповноважених ним осіб; 4) достовірності і повноти інформації, що використовується Національним агентством, правомірності одержання та використання такої інформації; 5) неприпустимості свавільного втручання у сферу особистого життя суб`єкта декларування, окрім як у межах та у спосіб, що передбачені Законом; 6) гарантування права на судовий захист суб`єктів декларування.

Відповідно до п.2 Розділу ІІ Порядку №56 Національне агентство здійснює контроль щодо своєчасності подання декларацій на підставі:

1) повідомлень, що надходять від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також юридичних осіб публічного права, які у встановленому Національним агентством порядку відповідно до статті 49 Закону перевіряють факт подання декларацій суб`єктами декларування, які в них працюють (працювали);

2) інформації, що надходить до Національного агентства від осіб, які надають допомогу щодо запобігання і протидії корупції (викривачів), стосовно можливого факту неподання або несвоєчасного подання декларації суб`єктом декларування;

3) інформації, що оприлюднюється у засобах масової інформації, у мережі Інтернет та вказує на можливий факт неподання або несвоєчасного подання декларації суб`єктом декларування;

4) самостійного виявлення Національним агентством факту неподання або несвоєчасного подання декларації суб`єктом декларування відповідно до даних Реєстру;

5) інформації, що надходить до Національного агентства від правоохоронних органів;

6) інформації, що надходить до Національного агентства від громадських об`єднань, їх членів або уповноважених представників.

Посилаючись на вказані норми, відповідачі вважають, що вони не мають законодавчого обов`язку повідомляти НАКЗ про відомі факти неподання декларацій суб`єктами декларування. В той же час, суд відмічає, що вказані норми не наділяють ні Департамент, а тим паче його відокремлені підрозділи та їх посадових осіб, в тому числі ОСОБА_2 , функціями НАЗК щодо контролю таких декларацій. Більше того, згідно п. 5 Розділу І цього Порядку контроль декларацій Національне агентство здійснює відповідно до цього Порядку ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) саме через працівників структурного підрозділу його апарату (а не Національної поліції), діяльність яких пов`язана зі здійсненням такої функції (далі - Підрозділ), та автоматично засобами програмного забезпечення Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

В матеріалах справи відсутні будь-які висновки чи повідомлення НАЗК за результатами контролю своєчасності подання позивачем декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік. Лист НАЗК від 06.02.2019 №44-01/8418/19 (а.с.161), на який посилаються відповідачі, не є нормативно-правовим актом, та був направлений вже під час розгляду даної адміністративної справи та не може розглядатись як підстава для здійснення контролю своєчасності подання ОСОБА_1 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік, що відносяться до виключної компетенції НАКЗ.

В обґрунтування своєї позиції відповідачі також зазначали, що саме з метою виконання обов`язку, передбаченого ч.2 ст.251 КУпАП щодо збору доказової бази у ході перевірки наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , у межах повноважень, передбачених п.3 ч.1 ст.23 ЗУ «Про Національну поліцію» (вжиття заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень), пп.2 п.6 Положення про Національну поліцію, (одержувати інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених завдань), пп.3 п.2 розділу IV Положення про Департамент (право складати адміністративні протоколи про виявлені факти порушення антикорупційного законодавства та направляти їх до суду у встановленому порядку), було подано запити за місцем роботи позивача.

Однак, відповідно до ч.1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Зважаючи на вказане, суд зазначає, що підставою застосування вищевказаних норм є наявність факту вчинення адміністративного правопорушення конкретною особою, в той час як вказані положення законодавства не наділяють органи Національної поліції України повноваженнями щодо витребування будь-якої інформації чи документів з метою перевірки дотримання особами вимог законодавства та можливого виявлення (чи не виявлення) порушень, які можуть містити ознаки адміністративного правопорушення.

Як встановлено судом, моніторинг, збір інформації та витребування доказів були здійснені ще до складання протоколу про адміністративне правопорушення, тобто до того, як було розпочатого провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , що свідчить про те, що у ОСОБА_2 , як в уповноваженої особи Департаменту, були відсутні повноваження щодо витребування в порядку КУпАП письмових пояснень та копій документів.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 , як уповноважена особа Департаменту, здійснюючи за вказаних обставин контроль у виді перевірки своєчасності подання ОСОБА_1 декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік та витребування копій документів і інформації щодо неї з метою аналізу дотримання нею вимог антикорупційного законодавства діяв не на підставі, не у межах та не у спосіб, визначені Законом України «Про запобігання корупції», Законом України «Про Національну поліцію», а відтак, позовні вимоги про визнання таких дій є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог в частині стягнення з відповідача-1 моральної шкоди у розмірі 5000,00грн., суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому, згідно абз.2 ч. 3 вказаної статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Разом з тим, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст.ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Посилання позивача на ті обставини, що протиправні дії відповідачів та, зокрема, складання протоколу, викликали знервування через наявність загрози її кар`єрі, порушення сну та погіршення загального стану здоров`я, що в свою чергу змінило звичний спосіб життя, робочий графік, у тому числі у зв`язку з поїздками до смт. Недригайлів на розгляд її справи, суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи не встановлено підстав, передбачених ст. 23 Цивільного кодексу України, коли у фізичної особи виникає право на відшкодування моральної шкоди. Жодна із наведених у вказаній статті підстав не була доведена та обґрунтована в позові та відповіді на відзив, право на звернення до суду позивачем реалізовується на власний розсуд при цьому позивачем не доведено, що моральна шкода була завдана відповідачем-1 і саме у такому розмірі. Позивачем не надано доказів чим вона керувалась, визначаючи саме такий розмір відшкодування, окрім зазначення, що це є приблизний розмір її заробітної плати за місяць, не надано доказів про встановлення причинного зв`язку між протиправними діями відповідача-2 та її моральними стражданнями.

Доводи щодо зміни звичайного способу життя, у зв`язку з постійними поїздками до смт. Недригайлів також не підтверджені в судовому засіданні, оскільки з досліджених адміністративних матеріалів вбачається, що лише 12.06.2018 ОСОБА_1 була в судовому засіданні в смт. Недригайлів при розгляді адміністративного матеріалу відносно неї. Доказів щодо наявності погіршення стану здоров`я, позивачем також не надано, як і не надано доказів про наміри взяти участь у конкурсі до ВАСУ (а.с.185).

Крім того, дії щодо складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення не є предметом розгляду даної справи, а відтак, посилання на вказане як на підставу стягнення моральної шкоди не може бути прийнято до уваги.

З урахуванням зазначеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача-1 моральної шкоди у розмірі 50000,00грн. та вважає за необхідне відмовити в цій частині.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане положення, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ДЗЕ Національної поліції України суму судового збору в розмірі 704,80грн., сплаченого нею за подання позовної заяви згідно квитанції від 23.05.2018 №0.0.1044418591.1 (а.с.63-а).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту захисту економіки Національної поліції України (01601, м.Київ, вул.Академіка Богомольця, буд.10, код ЄДРПОУ 40111732), начальника сектору протидії корупції Управління захисту економіки в Сумській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України Мартиненка Євгена Олександровича (40000, м.Суми, Покровська площа, буд.9) про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії начальника сектору протидії корупції Управління захисту економіки в Сумській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України Мартиненка Євгена Олександровича щодо перевірки своєчасності подання ОСОБА_1 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік, а також витребування копій документів та інформації щодо ОСОБА_1 з метою аналізу дотримання нею вимог антикорупційного законодавства.

В задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди відмовити.

Стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України (01601, м.Київ, вул.Академіка Богомольця, буд.10, код ЄДРПОУ 40111732) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок повернення сплачений при подачі позову судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 05.08.2019.

Суддя І.Г. Шевченко