Ухвала суду № 83436892, 05.08.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у відкритті провадження

05 серпня 2019 р. Справа № 520/6829/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Котеньов О.Г., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових стрільців, буд. 17, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 21708016) , Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (бульвар Дружби Народів, буд. 38, м. Київ, 01014, , треті особи - Публічне акціонерне товариство "Дельта-Банк" (бульвар Дружби Народів, буд. 38, м. Київ 14,0101, код ЄДРПОУ 34047020), Державне підприємство "ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ" (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 22, м. Київ, 01160, код ЄДРПОУ 42068925)про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, треті особи Публічне акціонерне товариство "Дельта-Банк", Державне підприємство "ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ", в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо реалізації (продажу) права вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за кредитним договором № 2001/0808/98-020 від 28.08.2008, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та фізичною особою ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб припинити дії щодо реалізації (продажу) права вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за кредитним договором № 2001/0808/98-020 від 28.08.2008, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та фізичною особою ОСОБА_2 ;

- визнати протиправними дії Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича щодо реалізації (продажу) права вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за кредитним договором № 2001/0808/98-020 від 28.08.2008, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та фізичною особою ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича припинити дії щодо реалізації (продажу) права вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за кредитним договором № 2001/0808/98-020 від 28.08.2008, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та фізичною особою ОСОБА_2 ;

- визнати протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та скасувати рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 556 від 24.05.2019 щодо реалізації активів (майна) Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в частині реалізації права вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за кредитним договором № 2001/0808/98-020 від 28.08.2008, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та фізичною особою ОСОБА_2 .

На усунення недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою суду від 15.07.2019, позивачем 29.07.2019 через канцелярію суду надано клопотання з додатками, з якого судом встановлено, що позивачем такі недоліки усунуто.

Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі в порядку ст.171 КАС України, розглянувши матеріали позову та доданих до нього документів, суд зазначає таке.

Приписами ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту адміністративного позову та заявлених позовних вимог судом встановлено, що предметом спору є оскарження дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо реалізації (продажу) права вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та похідних вимог.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви N 29458/04 та N 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява N 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися "судом, встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Стаття 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України регламентовано, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За правилами частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії, дії чи бездіяльність.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Суть спірних правовідносин у цій справі полягає у оспорюванні правомірності дій ФГВФО та Уповноваженої особи Фонду щодо продажу права вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за кредитним договором № 2001/0808/98-020 від 28.08.2008, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та фізичною особою ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб`єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 48 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно (кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу та виконує функції з управління та реалізації майна банку.

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків.

Водночас у розумінні Закону № 4452-VI неплатоспроможним є банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення його до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність». Ліквідацією банку є процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до законодавства (п. 6, 8 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI)

За змістом ч. 1, 3 ст. 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а виконавча дирекція Фонду у цей же строк призначає з числа працівників ФГВФО уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання (ч. 5 ст. 34 Закону № 4452-VI).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, установлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності Фонду та уповноваженій особі Фонду в межах повноважень, установлених цим Законом та делегованих ФГВФО, і діють у визначених Фондом/уповноваженою особою Фонду межах та порядку.

Згідно з ч. 4 ст. 51 Закону № 4452-VI майно банку (пули активів) може бути реалізоване, зокрема, на відкритих торгах (аукціоні). Вибір способів продажу майна (активів) здійснюється Уповноваженою особою Фонду з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною з урахуванням вимог законодавства. Вибраний спосіб затверджується виконавчою дирекцією Фонду.

Частиною 5 ст. 51 Закону № 4452-VI передбачено, що на відкритих торгах (аукціоні) може, зокрема, продаватися дебіторська заборгованість.

Уповноважена особа Фонду має право самостійно проводити торги на аукціоні або закритих торгах відповідно до законодавства або залучити на підставі договору організатора аукціону - юридичну особу, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги. Організатор аукціону або закритих торгів не може бути заінтересованою особою стосовно банку.

Системний аналіз наведених нормативних приписів дозволяє дійти висновку, що з моменту запровадження у банку тимчасової адміністрації ФГВФО набуває повноваження органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій. При цьому банк зберігає свою правосуб`єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб`єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Такий правовий статус Фонду, визначений Законом № 4452-VI, дає підстави для висновку, що ФГВФО, як юридична особа публічного права, може бути суб`єктом як публічно-правових, так і приватноправових правовідносин. При цьому в приватноправових відносинах, якими є здійснення функцій органу управління банку, де запроваджено тимчасову адміністрацію, чи банку, що ліквідується, Фонд не здійснює функцій суб`єкта владних повноважень у розумінні ст. 4 КАС України.

Водночас суд звертає увагу, що визначений ст. 3 Закону № 4452-VI правовий статус Фонду, відповідно до якої він є, зокрема, юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні, - не впливає на правовий статус банку, в якому запроваджено тимчасову адміністрацію або щодо якого розпочато процедуру ліквідації, оскільки Фонд розпоряджається майном такого банку від імені останнього й у межах виконання покладених на нього законодавством функцій щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та не здійснює в цій частині жодних владних управлінських функцій.

З матеріалів справи вбачається, що для формування та наповнення ліквідаційної маси з метою реалізації майна ПАТ «Дельта Банк», який знаходиться в процедурі ліквідації, ФГВФО розпочав процес реалізації щодо реалізації (продажу) права вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за кредитним договором № 2001/0808/98-020 від 28.08.2008, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та фізичною особою ОСОБА_2 .

Тобто, позивач оскаржує дії та рішення Фонду не як суб`єкта владних повноважень, а як органу управління банком, який здійснює заходи щодо реалізації майна Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк".

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 826/1781/17.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Беручи до уваги наведені правові норми, суд приходить до висновку, що за суб`єктним складом сторін та характером спірних відносин цей спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, у зв?язку з чим з огляду на суб`єктний склад учасників спору підлягає розгляду у порядку, визначеному ЦПК України.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки зазначену заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Як вказано у ч. 6 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Згідно з ч. 2 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п`яти днів з дня надходження позовної заяви.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 170, 243, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових стрільців, буд. 17, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 21708016) , Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (бульвар Дружби Народів, буд. 38, м. Київ, 01014, , треті особи - Публічне акціонерне товариство "Дельта-Банк" (бульвар Дружби Народів, буд. 38, м. Київ 14,0101, код ЄДРПОУ 34047020), Державне підприємство "ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ" (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 22, м. Київ, 01160, код ЄДРПОУ 42068925)про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу у повному обсязі виготовлено та підписано 05 серпня 2019 року.

Суддя О.Г. Котеньов