Рішення № 83436873, 02.08.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1892/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/1892/19 за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

28 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Ліквідаційної комісії Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області (надалі - відповідач, Ліквідаційна комісія) , в якому просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у період з 05.12.2008 по 20.05.2019 в розмірі 273 367,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2016 у справі №816/1596/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017, стягнуто з Ліквідаційної комісії на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 29.11.2008 по 04.12.2008 в розмірі 426,78 грн з відповідним відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів. Однак виплата заборгованості із грошового забезпечення за час вимушеного прогулу на виконання судового рішення здійснена лише 26.04.2019, про що свідчить виписка з АТ "Приватбанк" від 20.05.2019. У зв`язку з цим вважає, що Ліквідаційна комісія зобов`язана виплатити його середній заробіток за весь час затримки розрахунку, тобто з 05.12.2008 по 20.05.2019.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).

Незважаючи на те, що матеріали справи містять інформацію про повідомлення усіх учасників щодо відкриття провадження у справі, відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався. Натомість, на виконання вимоги суду, надіслав довідку про доходи ОСОБА_1 виплачені йому за останні два місяці перед звільненням (а.с. 21).

Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

У зв`язку з цим суд, керуючись ч. 6. ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснює розгляд справи за наявними матеріалами.

Суд розглядає дану справу на підставі частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше в межах строку, встановленого статтею 258 цього ж Кодексу.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Як з`ясовано судом, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2016 адміністративний позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області, Ліквідаційної комісії УДАІ УМВС в Полтавській області про стягнення заробітної плати - задоволено частково. Зобов`язано Ліквідаційну комісію УДАІ УМВС в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за 2008 рік тривалістю 37 днів. Стягнуто з Ліквідаційної комісії УДАІ УМВС в Полтавській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 29.11.2008 по 04.12.2008 в розмірі 426,78 грн з відповідним відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на зазначену постанову суду першої інстанції залишено без задоволення, а саму постанову - без змін.

Таким чином постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2016 набрала законної сили 28.02.2017.

З листа заступника начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області Корсун Т. від 22.05.2019 №07-23 адресованого позивачу суд встановив, що з метою виконання рішення суду у справі №816/1596/16 меморіальним ордером від 26.04.2019 №1 було перераховано грошове забезпечення за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 у розмірі 420,38 грн з відповідним відрахуванням військового збору до бюджету згідно платіжного доручення від 25.04.2019 №31 у розмірі 6,40 грн (а.с. 15).

Як видно з виписки з АТ "Приватбанк" від 20.05.2019 №CQBQ432EKIJVPCMU, на рахунок ОСОБА_1 надійшли кошти в сумі 420,38 грн, з яких вирахувано комісію в сумі 2,10 грн (а.с. 16).

Позивач, вважаючи порушеним своє право на отримання всіх сум, що належать йому в день звільнення, гарантоване статтею 116 КЗпП України, звернувся до суду з даним позовом, вимагаючи стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в порядку ст. 117 КЗпП України.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 94 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 94 Закону України "Про Національну поліцію", постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом МВС України від 06.04.2016 №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.

Однак вказаним Порядком не передбачено правил виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку.

Враховуючи те, що нормами спеціального законодавства не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України).

Так, згідно зі статтею 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, тобто у день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Таким чином, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Відповідно до встановлених судом обставин справи, право позивача на отримання грошового забезпечення за час вимушеного прогулу визнано постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2016 у справі №816/1596/16, яка набрала законної сили за наслідками її апеляційного перегляду 28.02.2017.

Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Тобто, обов`язок відповідача як роботодавця з приводу виплатити грошового забезпечення за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 у даному випадку виник з дня наступного за днем набрання чинності правоустановлюючим рішення суду у справі №816/1596/16, а саме - з 01.03.2017, а не з 05.12.2008, як помилково стверджує позивач.

Вищезгадане рішення в частині виплати усіх сум заборгованості при звільненні працівника виконано відповідачем лише 26.04.2019 за наслідками перерахування суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 за меморіальним ордером від 26.04.2019 №1, як про це зазначено в листі заступника начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області Корсун Т. від 22.05.2019 №07-23 (а.с. 15).

Тому періодом, за який з Ліквідаційної комісії УДАІ УМВС в Полтавській області належить стягнути середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати є період з 01.03.2017 (наступний день після набрання законної сили рішенням суду у справі №816/1596/16) по 25.04.2019 (день, що передує остаточному розрахунку відповідача з працівником).

Як видно з довідки про суми грошового забезпечення позивача за останні 2 календарні місяці перед звільненням, виданої Ліквідаційною комісією УДАЇ УМВС у Полтавській області від 03.07.2019 №25, нараховане грошове забезпечення за жовтень 2008 року ОСОБА_1 складає 2132,81 грн, за листопад 2008 року - 2132,81 грн, середньоденне грошове забезпечення позивача складає 69,93 грн (а.с. 21).

З урахуванням даних, відображених у вказаній довідці, загальний розмір заборгованості із середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.03.2017 по 25.04.2019 становить 37 622,34 грн (538 робочих днів х 69,93 грн).

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ліквідаційної комісії Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області (вул. Кременчуцька, 2В, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область, 38751, код ЄДРПОУ 08682677) про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати задовольнити частково.

Стягнути з Ліквідаційної комісії Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області (вул. Кременчуцька, 2В, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область, 38751, код ЄДРПОУ 08682677) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 01.03.2017 по 25.04.2019 в розмірі 37 622 (тридцять сім тисяч шістсот двадцять дві гривні) 34 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Б. Супрун