Рішення № 83436765, 05.08.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2019 р. Справа №480/2339/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , поданого в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області, в якій просить:

- визнати протиправною відмову у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII;

- зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Сумській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт без передачі будь-яких даних про нього до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі та без використання будь-яких засобів ЄДДР.

Свої вимоги мотивує тим, що її неповнолітній син, ОСОБА_2 , звернувся із заявою у довільній формі до Краснопільського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Сумській області з приводу видачі йому паспорту громадянина України у вигляді книжечки з можливістю вклеювання фотографії без жодного електронного носія інформації, для зчитування якої необхідні додаткові пристрої, без зняття біометричної інформації та без внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру. Згоду на обробку персональних даних він не надавав. В подальшому, він листом отримав від Управління Державної міграційної служби України в Сумській області вих. № 5901.3.2-4131/59.1-19 від 14.05.2019 року відповідь, у якій зазначалося, що у Державної міграційної служби відсутні законні підстави для оформлення та видачі паспорту громадянина України у формі книжечки відповідно до постанови Верховної Раді України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ. Вважаючи відмову відповідача оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки протиправною, позивач (мати неповнолітнього заявника) з посиланням на постанову Великої Палати Верховного суду від 19.09.2018р. у справі №806/3265/17 зазначає, що норми Закону «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492-VI від 19.06.2015 року, на відміну від норм Положення про паспорт, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій. Вказане є порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Ухвалою суду від 02.07.2019 відкрито провадження у даній справі, розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

23.07.2019р. відповідач надав до суду письмовий відзив (а.с.20-24), у якому заперечує проти вимог позовної заяви, оскільки сином позивача подано заяву щодо оформлення паспорта громадянина України, складену у довільній формі, без визначеного чинним законодавством обов`язкового пакету документів. Тому, подана заява від 03.05.2019 в довільній формі не може вважатися заявою про видачу паспорта, оскільки для оформлення такого документа необхідно подати заяву встановленого зразка та інші документи, визначені законодавством. На час звернення ОСОБА_2 видача паспорта громадянина України регламентована Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302 (далі - Порядок 302). Згідно з пунктом 7 частини 1 Порядку 302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

У разі надходження до територіального підрозділу заяви та доданих до неї документів, його працівники у своїй діяльності керуються вимогами Порядку 302, згідно з пунктом 24 якого, під час приймання документів від заявника перевіряється повнота поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства. З викладеного вбачається, що при поданні заяви про оформлення паспорта громадянина України син позивача не дотримався ні вимог встановлених Порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України від 13.04.2012 № 320 (який на даний час втратив чинність та який передбачав видачу паспорт громадянина України у формі книжечки), ні вимог встановлених Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302. Крім того, ОСОБА_2 просив надати відповідь на його звернення відповідно до Закону України «Про звернення громадян», що підтверджується останнім абзацом поданої заяви, а також повідомив, що копія свідоцтва про народження і дві фотокартки буде надано згодом. У зв`язку з цим зазначена Заява розглянута в порядку і строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР від 02.10.1996, та листом Управління ДМС України в Сумській області № 5901.3.2-10503/59.1-18 від 21.11.2018 ОСОБА_2 надано письмову відповідь стосовно порядку оформлення та видачі паспорта громадянина України відповідно до вимог чинного законодавства, а не відмову у його видачі.

З урахуванням зазначеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

До письмового відзиву відповідачем додано клопотання про розгляд справи за участю представника Управління Державної міграційної служби України в Сумській області (а.с.23).

Ухвалою суду від 02.08.2019р. у задоволенні вказаного клопотання відмовлено, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

01.08.2019р. до суду поштою надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (а.с.40-45), відповідно до якої звернення до територіального підрозділу ДМС із заявою-анкетою відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 25.03.2015 року, слугуватиме підставою для оформлення паспорта громадянина України у формі безконтактної картки з імплантованим у неї носієм інформації, а також означатиме, що зазначені в цій заяві відомості відповідно до названого вище Порядку підлягатимуть внесенню до Єдиного державного демографічного реєстру, тому заява про отримання паспорта громадянина України у формі книжечки була написана у довільній формі. Крім того, згідно з абзацами 1,2 пункту 24 Постанови Кабінету Міністрів України № 302 від 25.03.2015р. працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від заявника перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства. У разі виявлення факту подання не всіх необхідних документів або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган ДМС/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформує заявника про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням заявника відмова надається в письмовому вигляді. Проте відмову в прийнятті документів, як зазначає позивач, її син не отримував. З приводу посилання представника Управління Державної міграційної служби України в Сумській області на розгляд його заяви про отримання паспорта громадянина України у формі книжечки в порядку і строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян» №393/96-ВР від 02.10.1996р., ОСОБА_1 у відповіді на відзив вказала, що ОСОБА_2 просив повідомити його дату та час оформлення паспорта в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян», тобто його заява не була зверненням до органу державної влади у розумінні норм цього закону, а була заявою саме про оформлення паспорту з проханням надіслати заявнику письмову відповідь на вищезазначену адресу з повідомленням про дату і час оформлення паспорта. Тому позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 03.05.2019р. ОСОБА_2 звернувся до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області із заявою (а.с.26-27), в якій просив оформити та видати йому паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992р. №2503-ІІІ, без передачі будь-яких даних про нього до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі та без використання будь-яких засобів ЄДДР.

Крім того, у заяві ОСОБА_2 просив відповідно до Закону України «Про звернення громадян» надіслати заявнику письмову відповідь на вищевказану адресу з повідомленням про дату і час оформлення паспорта, а також вказав, що для оформлення паспорта буде подано копію свідоцтва про народження і дві фотокартки.

14.05.2019р. Управлінням Державної міграційної служби України в Сумській області на адресу законних представників ОСОБА_2 (батьків) направлено лист № 5901.3.2-4131/59.1-19, яким роз`яснено порядок оформлення паспорта громадянина України відповідно до норм чинного законодавства (а.с.28-29).

Зокрема, як вказано у відповіді, «переконання особи, належність до окремих соціальних груп не можуть бути законною підставою для звільнення від своїх обов`язків перед державою або відмови від виконання законів. Видача документу, що посвідчує особу (незалежно від його вигляду - книжка чи картка, що містить безконтактний електронний носій), не можлива без обробки персональних даних особи. Заява про видачу паспорту підтверджує волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки».

Враховуючи викладене, відповідач у листі № 5901.3.2-4131/59.1-19 від 14.05.2019р. зазначив, що у ДМС та її територіальних органів/підрозділів відсутні законні підстави для оформлення та видачі паспорту громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Позивач, ОСОБА_1 , не погодилася з такою відповіддю відповідача, тому звернулася із позовом в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 (а.с.11-12) до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують її особу чи спеціальний статус» №5492-VI (далі - Закон №5492) документами, оформлення яких встановлено цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення, є документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, яким є , зокрема, паспорт громадянина України.

Згідно зі ст. 14 Закону №1492 форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Частиною 1 статті 21 Закону № 5492 визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Згідно з ч.3 ст.13 Закону №5492 паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Відповідно до п.3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992р. №2503-ХІІ (далі - Положення №2503), бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Пунктом 5 Положення №2503 передбачено, що паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.

У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України".

На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою.

Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються.

Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина.

На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор, згоди або незгоди на посмертне донорство анатомічних матеріалів.

На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється (п.6 Положення №2503).

Згідно з п.8 Положення №2503 термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.

Водночас, пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015р. №302 (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

- з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року;

- з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Згідно з п.3 Постанови №302 прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється.

На підставі викладено, суд не погоджується із твердженням відповідача, що ним не приймалось рішення про відмову у видачі паспорта громадянина України в формі книжечки, а заява сина позивача - ОСОБА_2 була розглянута як звернення у межах строку, визначеного Законом України «Про звернення громадян», та йому надано письмову відповідь з відповідними роз`ясненнями щодо оформлення та видачі паспорту громадянина України, оскільки хоча деякі роз`яснення норм законодавства дійсно надані, проте у відповіді також визначено, що належність особи до окремих соціальних груп не може бути законною підставою для звільнення від обов`язку виконати вимоги Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують її особу чи спеціальний статус» та видача документу, що посвідчує особу, не можлива без обробки персональних даних особи, що обґрунтовано розцінене позивачем як відмова у оформленні і видачі паспорту у формі паспортної книжечки.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в заяві від 03.05.2019р. ОСОБА_2 (а.с.27, абзац 4 та 5) просив саме «оформити та видати паспорт громадянина у формі книжечки» та послався на Закон України «Про звернення громадян» лише в частині надання йому відповіді, в яку дату і час буде оформлено паспорт.

Тобто подана заява за своєю суттю є заявою про видачу паспорта, а не про роз`яснення норм законодавства, що регулюють порядок оформлення та видачі документа, що посвідчує особу.

Вказана заява підтверджує волевиявлення особи на оформлення такого документу без надання дозволу на обробку її персональних даних внаслідок певних поглядів та переконань щодо присвоєння унікального номера.

Пунктом 131 Постанови №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься, зокрема, така інформація, як біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).

Разом з тим, суд погоджується із посиланням позивача на порушення принципу поваги до приватного життя суб`єкта персональних даних, шляхом електронної обробки таких даних у процесі оформлення ID-паспорту, оскільки її син ОСОБА_2 , згоду на таку обробку не надавав, враховуючи наступне.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010р. №2297-VI (далі - Закон №2297) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Статтею 2 Закону №2297 встановлено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Разом з тим, згідно зі ст.6 цього ж Закону обробка персональних даних здійснюється відкрито і прозоро із застосуванням засобів та у спосіб, що відповідають визначеним цілям такої обробки. Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Водночас, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює порушення конституційних прав такої особи.

При цьому, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, у межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, вказані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

У статті 8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06 липня 2010 року №2438-VI, зазначено: "Будь-якій особі надається можливість: a) з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції; …".

За сталою практикою ЄСПЛ першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване ст.8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну "закон" є автономним, та до якості "закону" ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, п. 37) Під терміном "закон" … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" та "передбачуваності".

Таким чином, суд приходить до висновку, що норми Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» на відміну від норм Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992р. №2503-ХІІ (також чинного на момент виникнення спірних правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст.22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар.

Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Частиною 3 ст.21 Закону №5492-VI) передбачено, що паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. При цьому, у законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Оскільки дії Управління Державної міграційної служби розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони, на думку суду, також є протиправними.

Питання щодо правомірності відмови у видачі паспорта гр. України у формі книжечки було розглянуто Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі.

Так, постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі Пз/9901/2/18 позов задоволено частково та визнано протиправною відмову Відділу Управління ДМС у видачі особі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт; зобов`язано Відділ ДМС оформити та видати особі паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт.

Вирішуючи спір по суті, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення про паспорт (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій. На думку Великої Палати Верховного Суду, це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом"), не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

При вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що законодавець, приймаючи Закон України від 14 липня 2016 року №1474-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» (далі - Закон №1474-VIII), яким внесено зміни до Закону №5492-VI , не дотримався вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими та виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України, та не допускати жодної дискримінації залежно від часу виникнення правовідносин з отримання паспорта громадянина України.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак, таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення суду першої інстанції та ухвалила нове - про часткове задоволення позову.

При цьому Велика палата ВС визначила ознаки типової справи:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ;

б) відповідач - територіальні органи ДМС України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

Відповідно до ч. 3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною відмову відповідача у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Проте, вирішуючи вимоги позивача про зобов`язання відповідача видати її неповнолітньому сину ОСОБА_2 паспорт громадянина України у вигляді книжечки, суд зазначає наступне.

Частиною 4 ст.245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд вважає, що з урахуванням встановлених обставин щодо наявності у ОСОБА_2 права на отримання паспорту громадянина України у вигляді паспортної книжечки (на паперових носіях), відповідач не має права діяти на власний розсуд, а саме оформлювати або не оформлювати паспорт у вигляді паспортної книжечки.

Однак вказаний обов`язок відповідач повинен виконати при наявності відповідних документів, надання яких встановлено законодавством.

Так, пунктом 35 Порядку №302 визначений перелік документів, які необхідні для оформлення паспорту, серед яких зокрема, свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження особи перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України); документ, що посвідчує особу законного представника/уповноваженої особи, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника/уповноваженої особи; та ін.

При цьому, необхідно врахувати, що відповідно до Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України 320 від 13.04.2012р., який втратив чинність, для видачі паспорту у вигляді паспортної книжечки необхідно подати: заяву про видачу паспорта; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см (фотокартки, що подаються для оформлення паспорта, мають бути виконані з одного негатива, із зображенням обличчя виключно анфас, без головного убору, виготовленими на тонкому білому або кольоровому фотопапері без кутика; для громадян, які постійно носять окуляри, обов`язкове фотографування в окулярах); платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або копію документа про звільнення від сплати державного мита; довідку про реєстрацію особи громадянином України або свідоцтво про належність до громадянства України, а в необхідних випадках - інші документи, визначені статтею 5 Закону України «Про громадянство України» (за необхідності). Оригінали документів повертаються особі після прийняття заяви до розгляду.

Таким чином, необхідною умовою для оформлення і видачі паспорту громадянина України у вигляді паспортної книжечки (на паперових носіях) ОСОБА_2 є подання ним усіх відповідних документів, за умови наявності яких відповідач зобов`язаний оформити та видати паспорт у вигляді паспортної книжечки.

Зокрема, до заяви щодо оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки не було додано усіх необхідних документів, а лише зазначено, що «для оформлення паспорта буде подано копію свідоцтва про народження і дві фотокартки».

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно підлягають частковому задоволенню шляхом зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Сумській області розглянути повторно заяву ОСОБА_2 щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено суду правомірність та законність відмови сину позивача - ОСОБА_2 у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.

Відтак адміністративний позов слід задовольнити частково.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1536,80 грн., що підтверджується квитанцією від 26.06.2019 (а.с.4).

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судові витрати ОСОБА_1 в сумі 768,40 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , поданий в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Сумській області у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII.

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Сумській області (40000, м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, 27, код ЄДРПОУ 3784627) розглянути повторно заяву ОСОБА_2 щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління Державної міграційної служби України в Сумській області (40000, м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, 27, код ЄДРПОУ 3784627) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) суму судового збору в розмірі 768грн.40коп. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05.08.2019 року.

Суддя О.О. Осіпова