Рішення № 83436682, 01.08.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.002685

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Сакалоша В.М.,

секретаря судового засідання Гулкевича В.О.;

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Гудими В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Львівського обласного військового комісаріату про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Міністерства оборони України (далі - МОУ, відповідач) у якій просить суд: визнати протиправним і скасувати п.49 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум від 22.03.2019 року № 37, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги; зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення і виплату ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю ІІІ групи захворювання, поранення та травма якої пов`язані із захистом Батьківщини, одноразової грошової допомоги передбаченої ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей".

Ухвалою судді від 30.05.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дати отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Вимоги ухвали позивачем виконано у встановлений строк.

Ухвалою судді від 18.06.2019 відкрито спрощене позовне провадження а в адміністративній справі та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Львівський обласний військовий комісаріат (далі - ЛОВК, третя особа).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу та брав участь у бойових діях в зоні антитерористичної операції. Внаслідок виконання бойового завдання отримав травму, довготривалий час проходив лікування. Позивач зазначає, що наказом командувача Високомобільних десантних військ Збройних сил України - був звільнений в запас, а наказом командира військової частини А2900 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини з направленням на військовий облік до військового комісаріату.

У зв`язку з погіршенням стану здоров`я, під час огляду органами МСЕК позивачу було встановлено 20% втрати працездатності. В подальшому, після тривалих лікувань, через захворювання пов`язане з захистом Батьківщини, позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності. В зв`язку з зазначеним, позивачем було подано заяву до ЛОВК про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975. Однак, згідно з протоколу п.49 рішення Комісії МОУ з розгляду питань пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги. Позивач таке рішення вважає протиправним та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства і порушує його права у сфері публічно-правових відносин, за захистом яких він був змушений звернутися до суду.

ЛОВК надіслав суду пояснення щодо позовних вимог (вх. № 23430 від 04.07.2019). По суті спору, третя особа зазначила, що відповідно до виписки із акту огляду медико-соціальною комісією, ОСОБА_1 первинно встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення, яке виникло внаслідок поранення, травми, пов`язаних із захистом Батьківщини. Позивач звернувся до ЛОВК із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги. ЛОВК як уповноваженим органом пакет документів був направлений до головного розпорядника коштів для прийняття рішення.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 24969 від 16.07.2019). На обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що, як вбачається з матеріалів позовної заяви, інвалідність позивачу було встановлено після повторного огляду органами МСЕК. Однак, відповідно до ч. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якщо військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності протягом двох років, то це дає право на отримання допомоги в більшому розмірі. Оскільки, ІІІ групу інвалідності позивачу встановлено після спливу двох років, то право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі не виникає

У зв`язку з викладеним, відповідач вважає заявлені позовні вимоги безпідставними, а дії МОУ такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Також на підтвердження своєї правової позиції, позивачем долучено до матеріалів справи, судову практику (вх. № 27012 від 29.07.2019)

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив для належного захисту його порушених прав, адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, у задоволенні заявлених позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

Третя особа явку представника у судове засідання не заперечила, була належним чином повідомлена про дату час та місце розгляду справи. Клопотань про розгляд справи без участі представника до суду не надходило.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 в період з 16.04..2014 по 13.05.2015 та з 26.05.2015 по 25.07.2015 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, де отримав поранення, що підтверджується довідкою № 498 від 01.09.2014, виданою військовою частиною - польова пошта В2010 Міністерства оборони України та копією військового квитка позивача серії НОМЕР_1 .

Відповідно до довідок про обставини травм (поранення, контузії, каліцтва) № 498 від 01.09.2014 та № 68 від 04.12.2017, довідок військово-лікарської комісії військової частини А1065 № 614 від 20.06.2014 та № 571 від 07.07.2014, довідки МСЕК про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серія 12ААА № 029136 від 09.01.2018, позивач отримав поранення, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно з довідкою серії 12 ААА № 823825 від 18.12.2018 позивачу встановлена III група інвалідності, пов`язана із захистом Батьківщини.

У 21.12.2018 року позивач звернувся до ЛОВК з заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги, до якої долучив підтверджуючі документи.

Згідно з довідкою серії 12 ААА № 807237 від 28.02.2018 позивачу встановлена III група інвалідності, пов`язана із захистом Батьківщини.

22.03.2018 вказаний пакет документів ЛОВК направлено до МОУ як основного розпорядника коштів.

Комісією МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги на засіданні від 22.03.2019 відмовлено ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги. Підставою для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності стало те, що ОСОБА_1 групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності.

Не погодившись з рішенням відповідача № 37 від 22.03.2019, позивач звернувся до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовано Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі -Закон №2011-XII).

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - є гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно із пунктом 4 частини другої статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Львівського обласного військового комісаріату з заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Відповідач з посиланням на те, що довідка про надання групи інвалідності датована 18.12.2018, а це більше ніж два роки від дати первинного огляду МСЕК повідомив, що позивач втратив право на отримання одноразової грошової допомоги.

Суд вважає такі посилання представника відповідача безпідставними з огляду на таке.

Згідно з пунктом 22 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, повторний огляд осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров`я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки. Повторний огляд осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проводиться раніше зазначеного строку за заявою такої особи з інвалідністю, інших заінтересованих осіб у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності або за рішенням суду.

Проте, судом встановлено, що довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААА №029136 від 09.01.2018 встановлено ступінь втрати працездатності 20%, без зазначення строку проведення повторного огляду, а отже, повторності в даному випадку немає.

Згідно з частиною 8 статті 16-3 Закону №2011-XII особи, які мають право на отримння одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Судом встановлено, що позивачу встановлено ступінь втрати працездатності 20% на захворювання пов`язаних із захистом Батьківщини у 2018 році, а ІІІ групу інвалідності позивач отримав 18.12.2018.

Суд вважає необґрунтованими доводи МОУ, що позивач не набув права на отримання вказаної допомоги, оскільки групу інвалідності ОСОБА_1 встановлено більше, ніж через 2 роки з часу встановлення ступеня втрати працездатності, а посилання на частину 4 статті 16-3 Закону №2011-XII та пункт 8 Порядку № 975, безпідставними, тому не бере їх до уваги з огляду на таке.

Відповідно до частини 4 статті 16-3 Закону №2011-XII якщо протягом двох років військвослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Таким чином, Законом №2011-XII обмежено виплату одноразової грошової допомоги особі у разі встановлення вищої групи інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності.

Вказану норму не може бути застосовано до позивача, оскільки право на таку виплату у ОСОБА_1 виникло у зв`язку з первинним встановленням інвалідності.

Щодо покликань відповідача на те , що позивачу була виплачена одноразова грошова допомога, суд вважає за необідне зазначити наступне. У випадку встановлення військовослужбовцю більшого відсотка непрацездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги, яка виплачується з урахуванням раніше виплачених сум обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у справі №295/3091/17.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач вказаного обов`язку не виконав, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок вказаних причин.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед аконом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку рішенню відповідача про відмову ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги, оформленому у вигляді п. 49 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги № 37 від 22.03.2019, суд дійшов висновку що воно не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України та Закону №2011-XII.

Ураховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цілому, тому позов слід задовольнити повністю.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, такий фактично не сплачувався, доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу не надано, відсутні підстави для вирішення судом питання розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України (місцезнаходження: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) про відмову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності, викладене у формі п. 49 Протоколу від 22.03.2019 № 37.

Зобов`язати Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням IIІ-ої групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" з урахуванням раніше виплачених сум.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне судове рішення складено 05.08.2019 року.

Суддя В.М. Сакалош