Рішення № 83436460, 05.08.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2019 р. Справа № 400/495/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034 про:визнання протиправним та скасування рішення від 23.01.2019 року № 28, зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області у формі наказу від 23.01.2019 року № 28 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», прийняте за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 15.08.2018 року про безоплатну приватизацію земельної ділянки, а саме про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів);

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області прийняти рішення у формі наказу про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів).

Ухвалою від 22.02.2019 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 25.04.2019 року суд ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 05.08.2019 року суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що посилання відповідача як на підставу відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на те, що земельна ділянка вибула з державної власності та перебуває у приватній власності іншого громадянина не підтверджено будь-якою інформацією про земельну ділянку. ОСОБА_2 , якому начебто надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на яку претендує позивач, надано дозвіл на розроблення такого проекту щодо іншої земельної ділянка, а саме: на земельну ділянку, що знаходиться поблизу с. Мала Ганнівка, в той час як земельна ділянка, на яку претендує позивач, знаходиться в іншому місці, за кілька кілометрів, - поблизу с. Баратівка, безпосередньо межує із земельною ділянкою площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_1 . Згідно інформації Публічної кадастрової карти України, за станом на 14.02.2019 року із земельною ділянкою площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , не межують будь-які земельні ділянки, що перебувають у приватній власності.

Відповідач надав відзив на позов, в якому проти задоволенні вимог позивача заперечував. В своєму відзиві відповідач вказав, що згідно інформації, наданої відділом у Новобузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 18.01.2019 року, земельна ділянка, зазначена на графічних матеріалах доданих позивачем до її клопотання перебуває у приватній власності іншого громадянина України. При цьому, відповідно до листа відділу у Новобузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївської області від 15.03.2019 року № 739/3-19-0.61 земельна ділянка, яка знаходиться неподалік від земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 (приватна власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства під господарськими будівлями і дворами) відноситься до земель сільськогосподарського призначення - під господарськими будівлями і дворами. Згідно схеми поділу земель колективної власності КПСП «Інгульське» земельна ділянка відноситься до земель колективної власності, які не підлягають приватизації. Отже, відповідно до положень ч. 1 та 4 ст. 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки.

У відповіді на відзив позивач вказує на те, що відповідач тричі перевіряв належність земельної ділянки, обраної нею, до земель сільськогосподарського призначення державної власності і кожного разу отримував різні результати, а саме: земельна ділянка перебуває в державній власності, земельна ділянка перебуває в приватній власності, земельна ділянка перебуває в колективній власності. З наведеного позивач вбачає, що відповідач кожного разу знаходить причину, щоб не надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення. При цьому, позовні вимоги стосуються саме наказу від 23.01.2019 року № 28, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на підставі перебування обраної позивачем земельної ділянки у приватній власності, при цьому жодних доказів з цього приводу відповідачем не надано.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

15.08.2018 року позивач звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою про безоплатну приватизацію земельної ділянки, в якому просила надати мені дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів, поблизу с. Баратівка).

Листом від 17.09.2018 року № С-7572/1-4980/0/20-18-СГ відповідач повідомив позивача про те, що земельна ділянка, з приводу якої він звернувся, згідно з інформацією Відділу у Новобузькому районі Держгеокадастру у Миколаївській області від 09.08.2018 року № 1335/416-18 наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 10 від 24.01.2017 року включена до переліку земельних ділянок, які можна передати у власність учасникам антитерористичної операції у межах норм безоплатної приватизації, позначена на альбомах-атласах зареєстрованих земельних ділянок для учасників антитерористичної операції, а тому відповідач не має правових підстав надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою.

Не погоджуючись з зазначеним, позивач оскаржив відповідь відповідача в судовому порядку.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 року у справі № 400/2529/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено, а саме:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, що полягає у неприйнятті рішення у формі наказу за результатами розгляду клопотання від 15.08.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів);

- зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області у відповідності до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України прийняти рішення у формі наказу за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 15.08.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів).

На виконання рішення суду відповідачем 23.01.2019 року винесено наказ № 28 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», відповідно до якого позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області у розмірі 2,00 га. Підстава відмови: земельна ділянка вибула з державної власності та перебуває у приватній власності іншого громадянина України.

Не погоджуючись з наказом про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що оскаржуваний позивачем наказ обґрунтований тим, що земельна ділянка вибула з державної власності та перебуває у приватній власності іншого громадянина України.

Одночасно з цим, в матеріалах справи наявний лише наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 12.11.2018 року № 1547 СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою громадянину України ОСОБА_2 », яким вказаній особі надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ля ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 гад ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідачем не надано суду доказів, які б підтвердили перебування у приватній власності громадянина ОСОБА_2 земельної ділянки, щодо якої позивач зверталась із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Що стосується наданих позивачем графічних матеріалів про бажане місце розташування земельної ділянки та посилання позивача на лист відділу у Новобузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївської області від 15.03.2019 року № 739/3-19-0.61, відповідно до якого земельна ділянка відноситься до земель колективної власності, які не підлягають приватизації, суд зазначає наступне:

Зазначений лист отриманий відповідачем вже після винесення оскаржуваного позивачем наказу від 23.01.2019 року № 28 та жодним чином не відноситься до причини, на підставі якої було винесено оскаржуваний наказ, а саме: перербування земельної ділянки у приватній власності іншого громадянина України.

З огляду на викладене, суд вважає оскаржуваний наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 23.01.2019 року № 28 необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, як протиправний.

Щодо вимоги позивача зобов`язати надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, суд зазначає наступне:

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано ч. 3 ст. 123 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Також, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018 року у справі № 804/1469/17.

При цьому суд зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 545/808/17.

У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд вважає, що доцільним та ефективним способом захисту прав, інтересів позивача є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області прийняти рішення у формі наказу про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів).

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404) - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 23.01.2019 року № 28 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», прийняте за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 15.08.2018 року про безоплатну приватизацію земельної ділянки, а саме про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів).

3. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404) прийняти рішення у формі наказу про надання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів).

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) судові витрати у сумі 1536,80 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень 80 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05.08.2019 року.

Суддя О.В. Малих