Ухвала суду № 83436036, 05.08.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ВІДМОВУ У ВІДКРИТТІ ПРОВАДЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ

05 серпня 2019 рокуСправа № 280/3679/19 м. Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сіпака А.В., розглянувши матеріали адміністративного позову

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Камянської сільської ради Василівського району Запорізької області (71612, Запорізька область, Веселівський район, с. Каменське, вул. Центральна, б. 21, код ЄДРПОУ 04351825),

до Василівської районної державної адміністрації (71601, Запорізька область, м.Василівка, б-р. Центральний, б.4, код ЄДРПОУ 02140857)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Камянської сільської ради Василівського району Запорізької області (надалі - відповідач 1), до Василівської районної державної адміністрації (надалі - відповідач 2), в якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 та відповідача 2 одо не забезпечення позивача позачергово житлом соціального призначення, зобов`язати відповідача 1 та відповідача 2 в межах компетенції позачергово забезпечити позивача соціальним житлом.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що з 06.09.2007 року перебувала на первинному обліку служби у справах дітей Василівської районної державної адміністрації як дитина-сирота. У подальшому рішенням виконавчого комітету Камянської сільської ради Василівського району Запорізької області позивача поставлено на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов за місцем її походження та внесено до сиписку громадян, які мають право на позачергове отримання житлової площі, як особі з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського опікунства. По досягненню позивачем 23-річного віку житла не отримала. Неодноразові звернення до відповідачів не дали позитивного результату. Вказує, що незабезпечення позивача соціальним житлом у період з 16-ти по 23-річний вік є протиправним зволіканням органів місцевого самоврядування та державної влади щодо виконання покладених на них законом обов`язку.

Відповідно до ч. 8 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п`яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою - шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.

Згідно з п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За змістом п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1, абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

У постанові Верховного суду від 19 червня 2018 року у справі №826/20197/13-а зроблено правовий висновок про те, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Як вбачається з матеріалів позову, предметом спору в даній справі є поновлення порушеного права на отримання, на думку позивача, належного житла. Отже, цей позов поданий на поновлення прав позивача у сфері житлових відносин та стосується захисту його приватних інтересів.

Таким чином, оспорювання правомірності дій відповідачів щодо не забезпечення позивача позачергово житлом соціального призначення, та зобов`язання забезпечити його житлом має вирішуватися не в порядку адміністративної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Оскільки спірні правовідносини пов`язані із захистом порушених житлових прав ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №806/104/16.

Частиною 5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішення Європейського суду з прав людини (далі Суд) від 20.07.2016р. у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №29458/04, №29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v.Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Оскільки вказані питання регламентуються Цивільним процесуальним кодексом України, а спірні правовідносини не відносяться до юрисдикції адміністративного суду, зазначене унеможливлює розгляд цієї справи за правилами КАС України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що спір, з приводу якого позивач звернувся до суду, є цивільно-правовим та підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, а відтак, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

На виконання приписів ч. 6 ст. 170 КАС України суд роз`яснює позивачеві, що розгляд такої справи віднесено до компетенції суду загальної юрисдикції за правилами цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170, 241-243, 248 КАС України, суддя -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Камянської сільської ради Василівського району Запорізької області (71612, Запорізька область, Веселівський район, с. Каменське, вул. Центральна, б. 21, код ЄДРПОУ 04351825), до Василівської районної державної адміністрації (71601, Запорізька область, м. Василівка, б0р. Центральний, б.4, код ЄДРПОУ 02140857) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу про розгляд позову за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України, у Заводському районному суді м. Запоріжжя.

Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду у п`ятнадцятиденний строк з дня її складення через Запорізький окружний адміністративний суд.

Суддя А.В. Сіпака