Рішення № 83435881, 02.08.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2019 року м. Житомир справа № 240/4793/18

категорія 11.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання бездіяльність протиправною, зобов`язання провести повернення та виплату помилково сплаченого судового збору в сумі 6400,00 грн.,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області у якому просила:

- рішення начальника Управління Державної казначейської служби в м. Житомирі Житомирської області №02-08/2631 від 29 серпня 2018 року стосовно про відмову в поверненні та невиплати мені помилково сплаченого судового збору в сумі 6 400 грн. визнати незаконним та скасувати.

- визнати бездіяльність відповіла Управління Державної казначейської служби в м. Житомирі Житомирської області щодо не повернення та невиплати мені помилково сплаченого судового збору в сумі 6 400 грн., як потерпілій 1 категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка звільнена від сплати такого збору - протиправними.

- зобов`язати Управління Державної казначейської служби в м. Житомирі Житомирської області провести мені повернення та виплату помилково сплаченого судового збору в сумі 6 400 грн. у відповідності до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787.

В обґрунтування позову зазначила, що при зверненні до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, сплатила судовий збір у сумі 6 400 грн., незважаючи на наявність у неї пільг щодо сплати судового збору, оскільки вонає особою з інвалідністю 2 групи та відноситься до 1 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У зв`язку з чим, вона вернулася з заявою до Управління Державної казначейської служби в м. Житомирі Житомирської області на рахунки якого і були сплачені кошти в сумі 6 400 грн. в якості судового збору, надавши при цьому до своєї заяви всі необхідні документи.

29 серпня 2018 року рішенням начальника Управління Державної казначейської служби в м. Житомирі Житомирської області №02-08/2631 мені було відмовлено в поверненні зазначених коштів, оскільки в ухвалі Житомирського окружного адміністративного суду від 23.06.2018 року чітко не зазначено процедуру їх повернення.

Вважаючи таку відмову начальника Управління Державної казначейської служби в м. Житомирі Житомирської області №02-08/2631 безпідставною та незаконною вона звернулась до суду з даним позовом.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідачем до суду було подано відзив на позовну заяву за змістом якого він просив відмовити у задоволенні позову. В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Усною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання, після наданих сторонами пояснень та дослідження письмових доказів, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи суд дійшов наступного висновку.

У ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 , звернулася з позовом до Житомирського окружного адміністративного суду до Головного управління Державної фіскальної служби України у Житомирській області про визнання дій в.о. начальника Головного управління ДФС у Житомирській області щодо видання наказу №142 від 03.02.2017 року та на дії заступника начальника Головного управління ДФС у Житомирській області щодо видачі направлень на перевірку від 03.02.2017 року за №161 і №162, а також щодо прийняття рішення від 08.02.2017 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків та його скасування.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року по справі №806/646/17 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

Слід вказати, що винесенню судового рішення у цій справі передувала ухвала про залишення позовної заяви без руху від 24.02.2017 у зв`язку тим, що позивачем не було сплачено судовий збір у повному обсязі.

Така позиція суду ґрунтувалась на тому, що позивачем при зверненні до суду з позовом на підтвердження сплати судового збору до позовної заяви додано квитанцію №30 від 23.02.2017 про сплату судового збору у розмірі 1600,00 грн. тоді як, відповідно до змісту позовної заяви, позивачем заявлено три вимоги немайнового характер. :Таким чином, суд вказав позивачем в порушення вимог ч. 3 ст. 106 КАС України не надано доказів сплати судового збору у повному обсязі (1600 грн. х 3 = 4800 грн.).

На виконання вимог ухвали від 24.02.2017 ОСОБА_1 надала до суду квитанцію про сплату судового збору на вказану в ухвалі суму. Жодних документів, які б підтверджували її право на пільги щодо сплати судового збору ОСОБА_1 суду при розгляді справи №806/646/17 надано не було.

Не погоджуючись з судовим рішенням у справі №806/646/17 ОСОБА_1 вживала заходи апеляційного та касаційного оскарження у ході яких надавала судам вже докази того, що вона є особою з інвалідністю 2 групи та потерпілою 1 категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка звільнена від сплати такого збору.

В подальшому, вона у серпні 2017 року я звернулася з такою заявою до Управління Державної казначейської служби в м. Житомирі Житомирської області на рахунки якого і були сплачені кошти в сумі 6 400 грн. в якості судового збору, надавши при цьому до своєї заяви всі необхідні документи.

29 серпня 2018 року рішенням начальника Управління Державної казначейської служби в м. Житомирі Житомирської області №02-08/2631 було відмовлено в поверненні зазначених коштів.

Слід вказати, що до звернення до органів Державного казначейства ОСОБА_1 зверталась до суду із заявами про повернення судового збору, проте ухвалами від 23.06.2018 та від 01.08.2018 їй було відмовлено.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначено Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787).

Положеннями Порядку № 787 встановлено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень відкритих в органах казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Аналіз наведених норм свідчить, що для повернення коштів необхіно встановити факт їх помилкової або надмірної сплати.

Суд не заперечує того, що ОСОБА_1 має пільги щодо сплати судового збору. Водночас для підтвердження права користування такими пільгами необхідно повідомляти уповноважені на те органи та подавати підтверджуючі документи.

Суд наголошує, що при зверненні до суду з позовом результатом розгляду якого було винесення рішення у справі №806/646/17 ОСОБА_1 не було повідомлено суд про наявність у неї пільг передбачених Законом України "Про судовий збір" та не надано жодного документу.

Також позивачем не було надано таких документів на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 24.02.2017.

Такі документи позивачем було надано лише до судів апеляційної та касаційної інстанції.

Ухвала від 24.02.2017 позивачем не була оскаржена та є чинною.

Крім того, суд наголошує, що ОСОБА_1 зверталась до суду із заяви щодо повернення судового збору як шляхом винесення ухвали так і шляхом внесення відповідного подання проте такі заяви позивача було задоволено лише в частині внесення подання на повернення судового збору у сумі 1600 грн., які нею були сплачені самостійно при зверненні до суду з позовом.

Проте, листом від 14.12.2018 №04-19/22212 було відмовлено у поверненні коштів на суму 4800 грн., які були сплачені на виконання вимог ухвали від 24.02.2017.

Наведені обставини дають суду підстави до висновку, що у даному випадку не може іти мова про помилково сплачений судовий збір, оскільки його сплачено на виконання вимог ухвали суду від 24.02.2017, яка не оскаржена та є чинною.

З огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач відмовляючи ОСОБА_1 у поверненні судового збору діяв у межах повноважень та з врахуванням всіх вимог законодаства, а тому відсутні підстави для визнання його рішення протиправним та зобов`язання вчиняти дії.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Позивачем не доведено обставин, на які він посилається, тоді, як відповідачем доведено правомірність своїх дій та рішень.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області (вул.Святослава Ріхтера,12/5 м. Житомир, код ЄДРПОУ 38035726) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання бездіяльність протиправною, зобов`язання провести повернення та виплату помилково сплаченого судового збору в сумі 6400,00 грн. відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева