Рішення № 83435866, 05.08.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2019 року Справа № 160/4874/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

29.05.2019 ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області взяти на облік ОСОБА_1 як пенсіонера та здійснити запит електронної пенсійної справи або відновити її.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що до 06.07.2014 вона проживала в АДРЕСА_1 , де отримувала пенсію за віком. У зв`язку з проведенням у Донецькій області АТО, ОСОБА_1 виїхала для тимчасового проживання до Ізраїлю. Виплату їй пенсій, як і на всій непідконтрольній території, було призупинено з 01.08.2014. 11.04.2017 позивачка через свого представника звернулась до Кам`янського об`єднаного управління ПФУ Дніпропетровської області із заявами про взяття її на облік як пенсіонера та здійснення запиту електронної пенсійної справи, про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком з 01.08.2014 в розмірах відповідно до чинного пенсійного законодавства України, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни. Проте, рішенням Кам`янського об`єднаного управління ПФУ №2 від 24.04.2017 у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 було відмовлено. Вказане рішення було оскаржено позивачем в судовому порядку, за результатами розгляду якого постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 21.08.2017 по справі № 208/3267/17, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено. При цьому, позивачка зазначає, що вказані судові рішення обгрунтовані не визначенням Пенсійним фондом України підпорядкованості вирішення питання щодо розгляду її звернення до Кам`янського об`єднаного управління ПФУ Дніпропетровської області, а також відсутністю особистого звернення позивачки. З огляду на це, з метою визначення підпорядкованості вирішення питання взяття її на облік та поновлення виплати їй пенсії, 02.04.2018 позивачка звернулась до Департаменту пенсійного забезпечення ПФУ, який ухилився від визначення територіального органу ПФУ для подання заяви про поновлення (призначення) пенсії. Також, листом №8201-18 від 31.05.2018 представнику позивача було відмовлено у повторному розгляді заяви ОСОБА_1 у зв`язку з ухиленням ПФУ визначити територіальний орган для звернення.

З огляду на це, враховуючи чинне законодавство України, а також практику Європейського суду з прав людини, позивачка просить суд забезпечити її право на соціальний захист шляхом зобов`язання відповідача взяти її на облік як пенсіонера та здійснити запит пенсійної справи або відновити останню мотивуючи це тим, що відсутність законодавчо встановленого порядку подання громадянами України заяв про призначення, поновлення (перерахунок) пенсії у випадку постійного проживання за межами України не може бути підставою для позбавлення таких осіб права на встановлений Конституцією України соціальний захист.

Ухвалою суду від 30.05.2019 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху із встановленим строком для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 14.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.

03.07.2019 на адресу суду засобами електронного зв`язку від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи матеріалів, сформованих за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії.

04.07.2019 на адресу суду засобами електронного зв`язку від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заперечувало проти задоволення позовної заяви у повному обсязі. В обгрунтування своєї правової позиції представника відповідач зазначив, що рішенням Заводського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області від 24.04.2017 №2 ОСОБА_1 в поновленні виплати пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відмовлено. Не погодившись із вказаним рішення управління, представник позивачки звернувся до Заводського районного суду м.Дніпрозержинська із позовною заявою до Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області. Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21.08.2017 у справі № 208/3267/17 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2018 у справі № 208/3267/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21.08.2017 у справі № 208/3267/17 - залишено без задоволення. Постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21.08.2017 у справі № 208/3267/17 - залишено без змін. Зазначене рішення набрало законної сили та є чинним. Незважаючи на відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 та наявності чинного рішення суду у справі № 208/3267/17, представник позивачки ОСОБА_2 втрете 22.05.2019 звертається до суду з того самого спору і між тими самими сторонами (справа № 160/4874/19). Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо є такі, що набрали законної сили, постанови чи ухвали суду з того самого спору і між тими самими сторонами, суд закриває провадження у справі. Тож, вимоги ОСОБА_1 є безпідставними.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у письмовому відзиві на позов, дослідивши письмові докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно із частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Так, судом встановлено, що до 06.07.2014 ОСОБА_1 проживала в АДРЕСА_1 , де отримувала пенсію за віком.

З 01.08.2014 позивачці було призупинено виплату пенсій.

11.04.2017 позивачка через свого представника звернулась до Кам`янського об`єднаного управління ПФУ Дніпропетровської області із заявами про взяття її на облік як пенсіонера та здійснення запиту електронної пенсійної справи, про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком з 01.08.2014 в розмірах відповідно до чинного пенсійного законодавства України, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни.

Рішенням Кам`янського об`єднаного управління ПФУ №2 від 24.04.2017 у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 було відмовлено.

Вказане рішення було оскаржено позивачем в судовому порядку, за результатами розгляду якого постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 21.08.2017 по справі № 208/3267/17, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

02.04.2018 з метою визначення підпорядкованості вирішення питання взятті її на облік та поновлення виплати їй пенсії, позивачка звернулась до Департаменту пенсійного забезпечення ПФУ та просила визначити територіальний орган Пенсійного фонду України.

Листом Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України № 8658/В-11 від 25.04.2018 на заяву від 02.04.2018 повідомлено, що заява про призначення пенсії подається заявником особисто або через представника до управління ПФУ за місцем проживання (реєстрації). Заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або законним представником до органу, що призначає пенсію за місцем перебування на обліку, як одержувача пенсії. Особа повинна пред`явити паспорт, або інший документ, що засвідчує місце її проживання (реєстрації). Іншого чинним законодавством не передбачено.

21.05.2018 представник позивача повторно звернувся до Кам`янського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області з вимогою розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення виплати пенсії від 11 квітня 2017 року з врахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 06.10.2015 по справі №К/800/34637/15, постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 по справі № 208/6728/17 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 № 672-р, та прийняти рішення.

Листом № 8201-18 від 31.05.2018 представнику позивача було відмовлено в задоволенні заяви, посилаючись на лист Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України № 8658/В-11 від 25.04.2018.

03.11.2018 представник позивача - ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського оуркжного адміністративного суду з позовом.

12.11.2018 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовна заява була повернута представнику позивача на підставі п.3 ч.4 ст.169 КАС України.

21.11.2018 представник позивача - ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом.

14.03.2019 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовна заява була залишена без розгляду в зв`язку з тим, що суд зобов`язував представника позивача надати для огляду в судовому засіданні оригінал апостиля та оригінал довіреності для підтвердження належним чином повноважень представника позивача.

29.05.2019 представник позивача - ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Відповідно до положень статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Частиною 3 статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Отже, враховуючи викладене, позивач як громадянин України, незалежно від країни свого проживання, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі, і правом на пенсійне забезпечення.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) виплата пенсії за рішення територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне міси проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бут виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає з місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором Україні згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням № 25-рп/2009 від 07.10.2009 пункт 2 частини 1 статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058 щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України ( неконституційними).

Зазначені положення Закону №1058 втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 07.10.2009.

Як вказано в Рішенні № 25-рп/2009 від 07.10.2009, оспорюваними нормами Закон №1058 держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб праві на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідно» державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держав, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національна законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому ЄСПЛ доходить висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в Україні, щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі- Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Таким чином, з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009 від 07.10.2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49 та другого речення статті 51 Закону № 1058-ІУ виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону й з цього часу орган ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 19.05.2015р. у справі №21-168а15.

Таким чином, проживаючи в Ізраїлі як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

Разом з тим, пунктом 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Відповідно до п. 2.9 Порядку № 22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Як вбачається із заяви про призначення пенсії, ОСОБА_1 до виїзду для тимчасового проживання до Ізраїлю була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-2), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, заява для призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання заявника.

В Кам`янському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області позивачка не перебувала на обліку як пенсіонер, вона не мала зареєстрованого місця проживання на території Дніпропетровської області.

Слід врахувати те, що окремі райони Донецької та Луганської областей тимчасово не контролюються українською владою, органи Пенсійного фонду на вказаних територіях не здійснюють свою діяльність. При цьому порядок взаємодії внутрішньо переміщених осіб вказаних районів із органами Пенсійного фонду України існує, однак питання щодо призначення пенсій особам, що були зареєстровані в окремих районах Донецької і Луганської областей та виїхали на постійне місце проживання за кордон до початку проведення антитерористичної операції відсутній.

Отже, для визначення територіального управління Пенсійного фонду Україні уповноваженого розглянути заяву про призначення пенсії, позивачу необхідно було звертатися не до Кам`янського ОПФУ Дніпропетровській області - за місце реєстрації представника за довіреністю, а безпосередньо до Пенсійного фонду України.

Матеріалами справи встановлено, що 02.04.2018 ОСОБА_1 звернулась до Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України та просила визначити повноважний територіальний орган Пенсійного фонду України для вирішення питань взяття її на облік та поновлення виплати їй пенсії.

Листом Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України № 8658/В-11 від 25.04.2018 на заяву від 02.04.2018 повідомлено, що заява про призначення пенсії подається заявником особисто або через представника до управління ПФУ за місцем проживання (реєстрації). Заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або законним представником до органу, що призначає пенсію за місцем перебування на обліку, як одержувача пенсії. Особа повинна пред`явити паспорт, або інший документ, що засвідчує місце її проживання (реєстрації). Іншого чинним законодавством не передбачено.

Однак, матеріалами справи встановлено, що відповідачем в даній справі визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Слід зауважити, що в даному випадку позивачеп або її представник до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії не звертались, відмова щодо взяття на облік Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачки в матеріалах справи відсутня, тому позовні вимоги щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області взяти на облік ОСОБА_1 як пенсіонера, та здійснити запит електронної пенсійної справи або відновити її є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для повного встановлення обставин справи щодо ухвалення законного судового рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, то і розподіл судових витрат у даній справі не здійснюється.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 246-247, 249, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко