Рішення № 83435633, 05.08.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2019 року Справа № 160/4986/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

31.05.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якій позивач просить скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-194-17/484 від 14.02.2019р. на суму 21982,01грн., видану Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 24.09.2013 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець та здійснювала господарську діяльність. Проте з 08.05.2019 року припинила свою діяльність, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. 13.05.2019 року позивачем отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-194-17/484, видану ГУ ДФС у Дніпропетровській області 14.02.2019р., на суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ, єдиний внесок) у розмірі 21982,01грн. Однак, позивач не погоджується з таким нарахуванням боргу з ЄСВ, оскільки ОСОБА_1 з 2013 року фактично не здійснює підприємницьку діяльність та відповідно не отримує жодного доходу більше п`яти років. Крім того, спірна вимога про сплату боргу винесена всупереч приписам Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015р. №449, оскільки відповідачем не була проведена відповідна документальна перевірка.

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турової О.М. від 04.06.2019 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/4986/19, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) з 03.07.2019 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

03 липня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ДФС у Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до приписів Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування" платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування. При цьому, абз.2 п.2 ст.7 цього Закону визначено, що у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець 24.09.2013 року, припинив господарську діяльність 08.05.2019 року. Однак податкова звітність позивачем не подавалась, доходів вона не отримувала, а тому повинна була сплачувати суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Згідно з даними інформаційної системи контролюючого органу позивачу нарахований єдиний соціальний внесок та відповідно до приписів Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015р. №449, на загальну суму боргу у розмірі 21982,01грн. винесено вимогу, оскільки на кінець календарного місяця (31.03.2019 року) була наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску. Таким чином, відповідач зазначає, що вимога є такою, що винесена виключно на законних підставах.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ч.2 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною першою статті 258 КАС України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Частиною 4 статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257-258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 24.09.2013 року зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (запис № 22270000000056405 від 24.09.2013 року) як фізична особа - підприємець (далі - ФОП) з основним видом діяльності 47.89 - «Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами» (а.с.8).

24.09.2013 року ФОП ОСОБА_1 взята на облік як платник ЄСВ за №04120311218.

08.05.2019 року ФОП ОСОБА_1 припинила свою підприємницьку діяльність, що підтверджується відомостями Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців (запис №22270060002056405 від 08.05.2019 року) (а.с.8).

На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів та у зв`язку із виниклою недоїмкою 14.02.2019р. ГУ ДФС України в Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-194-17/484, згідно з якою позивач зобов`язаний сплатити суму боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ у загальній сумі 21982,01 грн. (а.с.10).

Не погоджуючись з вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Приписами частини 12 статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Сума єдиного внеску. Своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464-VI, є недоїмкою та стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Крім того, абзацом 3 частини 8 цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

База нарахування єдиного внеску визначається статтею 7 Закону № 2464-VI.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Пунктом 3 частини першої статті 7 цього Закону визначено, що для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, фізична особа-підприємець у разі відсутності доходу має визначити базу нарахування не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та сплатити єдиний внесок у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця; максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - це максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює 25 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з ч.16 ст.25 Закону №2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовуються.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06 грудня 2012 року №5515-VI розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2013 року встановлено на рівні з 1 січня 2013 року - 1147,00 грн., з 1 грудня - 1218,00 грн. Таким чином, оскільки для фізичних осіб-підприємців сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, то щомісячна мінімальна сума єдиного внеску для таких осіб з 01.01.2013 року по 30.11.2013 року складала 252,34 грн. (1147х22%), з 01.12.2013 року по 31.12.2013 року 267,96 грн. (1218х22%).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16 січня 2014 року №719-VII встановлено розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2014 року встановлено на рівні 1218 ,00 грн. Таким чином, щомісячна мінімальна сума єдиного внеску для таких осіб у 2014 році складала 267,96 грн. (1218х22%).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28 грудня 2014 року №80-VIII встановлено розмір мінімальної заробітної плати на рівні з 1 січня 2015 року - 1218,00 грн., з 1 вересня - 1378,00 грн. Таким чином, щомісячна мінімальна сума єдиного внеску для таких осіб у 2015 році складала 267,96 грн. (1218х22%) та відповідно 303,16 грн. (1378х22%).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25 грудня 2015 року №928-VIII встановлено розмір мінімальної заробітної плати на рівні з 1 січня 2016 року - 1378,00 грн., з 1 травня - 1450,00 грн., з 1 грудня - 1600,00 грн. Таким чином, щомісячна мінімальна сума єдиного внеску для таких осіб з 01.01.2016 року по 30.04.2016 року складала 303,16 грн.(1378х22%), з 01.05.2016 року по 30.11.2016 року складала 319,00 грн. (1450х22%), з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року складала 352,00 грн.(1600х22%).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року №1801-III розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 року встановлено на рівні 3200,00 грн. Таким чином, щомісячна мінімальна сума єдиного внеску для таких осіб у 2017 році складала 704 грн. (3200х22%).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07 грудня 2017 року №2246-VІІІ встановлено розмір мінімальної заробітної плати на рівні з 1 січня 2018 року 3723,00 грн. Таким чином, щомісячна мінімальна сума єдиного внеску для таких осіб у 2018 році складала 819,06 грн. (3723 грн х 22%).

З матеріалів справи слідує, що відповідно до даних інтегрованої картки платника податку станом на січень 2019 року за позивачем рахувалася заборгованість (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 21982,01 грн. (а.с.32-37).

Частиною 2 та 3 статті 25 Закону №2464-VI встановлено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з ч.4 ст.25 цього Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Щодо порядку стягнення заборгованості з платників єдиного внеску, формування, оформлення та надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, то він регулюється розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.04.2015 року №449 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 травня 2015 року за № 508/26953) (далі - Інструкція №449).

Так, відповідно до пунктів 2-4 розділу VI Інструкції №449 у разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції(для платника юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника фізичної особи). При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина порядковий номер, 3 частина літера "У" (узгоджена вимога). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Судом встановлено, що оскаржувану вимогу від 14.02.2019 року сформовано та надіслано позивачеві на підставі облікових даних інформаційної системи контролюючого органу, як платнику внеску (фізичній особі-підприємцю), який на кінець календарного місяця має недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Водночас, у вимозі зазначено суму заборгованості позивача в розмірі 21982,01грн., що відповідає положенням абзацу 8 пункту 3 розділу VI Інструкції №449, за змістом якого вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається платникам єдиного внеску фізичним особам-підприємцям протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій), якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Щодо доводів позивача про те, що відповідачем не проведено перевірку та не складено відповідний акт, а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) підлягає скасуванню, суд зазначає, що спірна вимога прийнята на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів відповідно до вимог Інструкції №449.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що відповідач, надсилаючи позивачеві вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-194-17/484 від 14.02.2019р., діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а вказана вимога є законною та обґрунтованою, отже, позовні вимоги про скасування цієї вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем, відповідно до статті 139 КАС України не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, вул. Сімферопольська, буд.17А, м. Дніпро, 49600) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 05.08.2019 року.

Суддя О.М. Турова