Ухвала суду № 83435560, 02.08.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

02 серпня 2019 р.Справа №160/6690/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

16.07.2019 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС в Дніпропетровській області №Ф-11122-50/67 від 14.11.2018, якою встановлено суму заборгованості ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зі сплати єдиного внеску у розмірі 15 819,54 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до положень ч.5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

01 серпня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду подана заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на користь держави через Головне управління ДФС у Дніпропетровській області з ОСОБА_1 заборгованості з єдиного соціального внеску у розмірі 15 819, 54 грн. у виконавчому провадженні №59181244 з виконання вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №Ф-11122-50/67 від 14.11.2018 року.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову, позивач зазначає:

- 14.11.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області відносно ОСОБА_1 винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-11122-50/67, якою встановлено суму заборгованості позивачу зі сплати єдиного внеску у розмірі 15 819, 54 грн. В графі 5 бланку зазначеної вимоги визначено, що дата набрання чинності вимоги про сплату боргу наступає - 26.04.2019 року. Як вбачається з пояснень позивача, оскаржувана вимога передана на примусове виконання 22.05.2019 року. При цьому, до заяви про забезпечення позову долучена копія постанови, винесеної державним виконавцем Новокодацького ВДВС м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 20.06.2019 ВП№59181244, якою постановлено звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 . Проте, позивач зазначає, що остання отримала оскаржувану вимогу лише 25.06.2019 року, доказів направлення чи вручення вказаної вимоги та на інші дати матеріали адміністративної справи не містять;

- що подання адміністративного позову не зупиняє дію оскаржуваної вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, а також те, що зазначена вимога є виконавчим документом і пред`являється до виконання органам державної виконавчої служби протягом трьох місяців з наступного дня після набрання законної сили вимоги, позивач вбачає очевидну небезпеку заподіяння шкоди своїм правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, оскільки, станом на дату подання даної заяви вже здійснено арешт всіх коштів позивача та здійснено стягнення заробітної плати останньої. Враховуючи зазначене, так як заробітня плата позивача є її єдиним джерелом доходу, то блокування всіх коштів та здійснення щомісячного стягнення з її заробітної плати унеможливить нормальне життя останньої;

- оскаржуване рішення органу доходів та зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку сплати до винесення органом доходів і зборів вищого рівня та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки;

- що порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів. Позивач посилається на приписи п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, в яких зазначено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили;

Враховуючи викладене, позивач зазначає, що примусове виконання щодо стягнення неузгоджених сум недоїмки зі сплати єдиного внеску свідчить про те, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній адміністративній справі.

За положеннями частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до приписів частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою вказаної статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Поряд із цим, суд зазначає, що згідно з пунктом 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

При цьому, частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд звертає увагу, що обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

З наданих до матеріалів заяви доказів вбачається, що 20.06.2019 року державним виконавцем Новокодацького ВДСВ м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області прийнято постанову у виконавчому провадженні №59181244, якою постановлено звернення стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 на підставі оскаржуваної вимоги, винесеної Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, від 14.11.218 року №Ф-11122-50/67 на суму 15 819, 54 грн.

Суд зазначає, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI; тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

За положеннями абзацу 4 статті 24 Закону №2464-VI вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Частиною 5 статті 25 Закону №2464-VI встановлено, що вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

З аналізу наведених норм вбачається, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, який виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Отже, вимоги органів Державної фіскальної служби про сплату боргу (недоїмки) є самостійними виконавчими документами і можуть бути пред`явлені до виконання до органів державної виконавчої служби в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Частиною першою статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» визначені підставі зупинення виконавчих дій, пунктом 2 якої передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Згідно з положеннями частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Предметом розгляду справи у межах даного провадження є саме правомірність прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головним управлінням ДФС в Дніпропетровській області №Ф-11122-50/67 від 14.11.2018, якою встановлено суму заборгованості ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зі сплати єдиного внеску у розмірі 15 819,54 грн.

Матеріалами заяви підтверджується наявність відкритого виконавчого провадження на підставі оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що на даний час існує реальна можливість здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання оскаржуваної вимоги.

Таким чином, у разі визнання протиправною оскаржуваної вимоги і задоволення позовних вимог, позивачу доведеться докласти зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти), на які може бути звернуто стягнення. Отже, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду.

Оскільки, правомірність оскаржуваного вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області підлягає дослідженню лише під час судового розгляду адміністративної справи, суд вважає, щоб заходи забезпечення адміністративного позову, про які у своїй заяві просить позивач, відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.

При цьому, суд звертає увагу, що вжиття заходів забезпечення позову за заявою позивача не є вирішенням публічного-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом. Зупинення стягнення на підставі оскаржуваної вимоги не скасовує її чинність, ніяк не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених нею заходів до вирішення спору в даній справі.

Додатково, суд зазначає, що зупинення стягнення на підставі оскаржуваної вимоги, не призведе до негативних наслідків та не завдасть шкоди будь-яким іншим зацікавленим особам, що відповідає вимогам частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України. Натомість, вжиття заходів забезпечення позову, захистить майнові права позивача до прийняття судом рішення по суті заявлених вимог.

Таким чином, розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення адміністративного позову, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи з пов`язаності заходів забезпечення позову з його предметом, співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, суд вважає клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування вимоги - задовольнити.

Зупинити стягнення на підставі вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №Ф-11122-50/67 від 14.11.2018 року у виконавчому провадженні №59181244 до набрання законної сили рішенням по суті у справі №160/6690/19.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Стягувач: ОСОБА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 .

Боржник: Головне управління ДФС у Дніпропетровській області; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39394856; адреса: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська 17-а.

Строк пред`явлення до виконання: до 03 серпня 2022 року.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Юхно